|
. 21.1. Право роботодавців на об'єднання: міжнародні
юридичні стандарти й зарубіжний досвід ;
Законодавство України про організації роботодавців та їх об'єднання складається з Конституції України, Законів України "Про об'єднання громадян", "Про організації роботодавців" від 24 травня 2001 р., інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до останнього, а також законодавства про соціальне партнерство, професійні спілки.
Слід врахувати, що частиною національного законодавства у сфері колективних трудових відносин та створення і діяльності організацій щодо захисту трудових прав, є міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною. У цих актах встановлено основні принципи забезпечення права на організацію. Згідно з міжнародними правовими нормами до організацій роботодавців мають застосовуватися однакові принципи та однакові державні гарантії. Конвенція МОП № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію, прийнята у 1948 р. у Сан-Франциско, закріпила низку основних принципових засад щодо забезпечення свободи у реалізації права на створення організації. Працівники і підприємці мають рівне право створювати на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлеглості статутам останніх.
Глава 21
Державна влада має утримуватися від будь-якого втручання, здатного обмежити це право або перешкодити його законному здійсненню. Організації працівників і роботодавців не підлягають розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку. Таке можливо лише за рішенням суду. Організації, у свою чергу, мають право на об'єднання, тобто утворювати федерації та конфедерації. У цій діяльності працівники, роботодавці, їхні організації так само, як й інші особи або організовані колективи, мають дотримувати законодавства (Конвенції та рекомендації. 1919—1964. — Т. 1. —- Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. — С. 434—438). Ця конвенція належить до числа ратифікованих Україною (ратифіковано 11 серпня 1956 р.). Окрім Конвенції № 87, у цій сфері Україна також ратифікувала Конвенції МОП № 11 про право на асоціацію та об'єднання трудящих у сільському господарстві (1921 р.), № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів (1949 р.) (обидві ратифіковано 11 серпня 1956 р.), а також № 144 про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми) (1976 р.) (ратифіковано 17 грудня 1993 року).
Конвенція № 98 про право на організацію і на ведення колективних переговорів 1949 р. передбачає, що організації трудівників і підприємців мають належний захист від будь-яких актів втручання з боку одних чи інших агентів або членів у створенні, діяльності організацій та керуванні ними (ч. 1 ст. 2); дії, що мають на меті сприяти заснуванню організацій трудівників під пануванням підприємців чи організацій підприємців або підтримувати організації трудівників шляхом фінансування чи іншим шляхом з метою поставити такі організації під контроль підприємців чи організацій підприємців, розглядаються як втручання у зміст цієї статті.
У Преамбулі Конвенції № 150 про регулювання питань праці: роль, функція і організація 1978 р. зазначається, що організації підприємців і трудівників відіграють головну роль у здійсненні цілей економічного, соціального і культурного прогресу.
У країнах з розвинутими ринковими відносинами організації підприємців поряд із профспілками займаються діяльністю, спрямованою на узгодження державних і корпоративних інтересів, представництво і захист соціально-економічних прав та інтересів роботодавців. Наприклад, зусилля підприємців у масштабі націо-
нальної економіки координуються такими організаціями, як Кей-даврен в Японії, Національна асоціація промисловців та Національна асоціація роботодавців у Франції, Національна асоціація промисловців у США тощо. Структура цих організацій, напрямки діяльності неоднакові. Наприклад, в Японії діють чотири союзи підприємців: Ніккерейн, Кейданрен, Комітет з питань економічного розвитку, Японська торгово-промислова палата (Ниссьо). До складу Ніккерейн входять 54 виробничих асоціації, 47 регіональних асоціацій, які представляють майже всі приватні підприємства, за винятком сільськогосподарських та лісових. Кількість корпорацій, які є членами цих регіональних і промислових асоціацій, становить близько 30 тис. і охоплює приблизно 1/3 загальної кількості підприємців Японії. Ключовими завданнями є зближення і координація діяльності асоціацій щодо забезпечення гармонійного розвитку і зняття суперечностей між працею та управлінням (капіталом), зміцнення солідарності та підвищення етичних норм підприємців, встановлення законних людських відносин всередині корпорацій та сприяння соціальному прогресу через діяльність корпорацій (Волгин Н.А. Японский опьіт решения зкономических и социально-трудовьіх проблем. — М.: Зкономи-ка 1998. — С. 153—157).
У деяких країнах функціонують організації підприємців двох тияів: одні діють лише в економічній сфері, а другі — у соціально-трудовій (наприклад, ФРН, Швейцарія та ін.). У Великобританії, Франції, Італії, Бельгії організації підприємців виконують економічні й соціально-трудові функції (Основньїе направлення и формьі деятельности предпринимательских организаций в странах Запада // Труд за рубежом. — 1991. — № 1; Силин А.А. Предпринимательские организаций: основньїе задачи, функции, структура // Труд за рубежом. — 1994. — № 4). В окремих країнах діяльність організацій підприємців досить повно врегульовано на законодавчому рівні разом з регулюванням діяльності профспілок. Наприклад, британський Консолідований закон про профспілки і трудові відносини 1992 р. містить спеціальний розділ (частина II) про організації підприємців.
Асоціації, ліги, спілки роботодавців створено на галузевому різні. Наприклад, Асоціація взуттєвиків Італії об'єднує понад 1000 фірм; у складі Німецького союзу, який об'єднує підприємства, що працюють у галузі спеціальних будівельних робіт, на-
Глава 21
лінується більш як 36 тис. фірм (Іващенко М.І., Сменковський А. Громадські об'єднання підприємців як засіб узгодження державних і корпоративних інтересів // Економіка України. — 1999. — № 10. — С. 58; Жалико Я., Романенко С. Роль об'єднань промисловців і підприємців у економіці перехідного періоду // Економіка України. — 1997. — № 6. — С. 40).
Об'єднання промисловців і підприємців, асоціацій, союзи роботодавців, промислові асоціації та ін. створено в більшості пост-соціалістичних країн (Доклад международного совещания "за круглим столом" по вопросу о новой роли организации предпри-нимателей в странах с переходной зкономикой. Женева, 29— 31 мая 1995 года. — Женева, 1995. — С. 38). Зокрема, у країнах Центральної та Східної Європи продовжується процес становлення організацій роботодавців, який розпочався наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. У Польщі функціонують дві організації роботодавців. Конфедерація польських роботодавців, створена у 1989 р., об'єднує приватних роботодавців, директорів державних підприємців та членів правлінь казенних підприємств. Конфедерації належить провідна роль у представництві усіх роботодавців як за межами країни, у МОП, так і в Польщі. Інша організація роботодавців — Конвенція підприємців, торговців та виробників сільськогосподарської продукції об'єднує приватних роботодавців малих і середніх підприємств (ІМошу Іасі ^ Роізсе і ^ Еигоре. — ЛД/агзауа: "^уйалупісі^о Маикоше 8СН0ІАК, 1997. — 8. 223). В Угорщині до Національної консультативної ради входять Федерація споживачів, Федерація ремісників, Федерація дрібних виробників та ін. У Болгарії діє Національна тристороння рада співробітництва. У Румунії в 1991 р. було створено Національну конфедерацію румунських роботодавців, Національну раду малих і середніх підприємств, Національну раду румунських роботодавців та ін. (ІЬій. — 8. 223). У Російській Федерації діють Російський союз промисловців і підприємців, Асоціація приватних підприємств та підприємств, які приватизуються, Союз лісопромисловців та лісоекспортерів та ін.
Організації підприємців створено на міжнародному рівні — Міжнародна організація підприємців (ЮЕ, ОІЕ), Союз промисловців ЄС, Союз конфедерацій промисловості та підприємців Європи (ІШІСЕ) та ін. Організації ЮЕ, ОІЕ, ІЖІСЕ разом з Європейською конфедерацією профспілок Європи (ЕТІІС, СЕ8) беруть
Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань 629
участь у роботі Урядового комітету з Європейської соціальної хартії з правом дорадчого голосу. На Урядовий комітет відповідно до п. З ст. 27 Європейської соціальної хартії покладено обов'язок готувати для Комітету міністрів доповіді, в яких наводяться відібрані серед порушень хартії ситуації, з яких належить прийняти рекомендації (Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. — М.: Междунар. отношения, 2000. — С. 41, 67).
, 21.2. Мета, завдання, функції організацій
° роботодавців та практика їх утворення в Україні
-.і Згідно із Законом України "Про організації роботодавців" термін "роботодавець" вживається у значенні — власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Таким чином, цей закон застосовує визначення роботодавця у тому значенні, в якому воно вживається у КЗпП.
Роботодавці мають право на свободу об'єднання в організації роботодавців для здійснення і захисту своїх прав та задоволення соціальних, економічних та інших законних інтересів на основі вільного волевиявлення без будь-якого попереднього дозволу, вступу до таких організацій на умовах і в порядку, визначених їх статутами, участі в організаціях роботодавців, а також вільного виходу з них на умовах і в порядку, визначених законодавством та їх статутами, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Організація роботодавців — це громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та
інтересів.
Для виконання своїх статутних завдань організації роботодавців мають право на добровільних засадах створювати або вступати до об'єднань організацій роботодавців і вільно виходити з них. Об'єднання організацій роботодавців — неприбуткова організація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представ-
Глава 21
ництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців.
Повна назва організації роботодавців чи об'єднання організацій роботодавців повинна містити слово "роботодавець" або похідні від нього слова. Визначення "організація роботодавців", "об'єднання організацій роботодавців" та похідні від них можуть використовувати лише ті організації та їх об'єднання, які створені та діють відповідно до цього Закону.
Організації роботодавців та їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту законних інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.
Основними завданнями організацій роботодавців та їх об'єднань є такі: співробітництво з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників; забезпечення представництва та захист законних інтересів і прав роботодавців; участь у формуванні та реалізації соціально-економічної політики держави; участь у проведенні колективних переговорів та укладанні генеральної, регіональних і галузевих угод та забезпечення виконання своїх зобов'язань за укладеними угодами; координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за генеральною, регіональними чи галузевими угодами; контроль за виконанням іншими сторонами соціального партнерства зобов'язань за угодами; сприяння максимальному дотриманню інтересів роботодавців при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); сприяння вирішенню колективних трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому засобу вирішення цих конфліктів; запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення; забезпечення координованості дій роботодавців, їх організацій та об'єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання та поліпшення умов праці; розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об'єднаннями (ст. 5 Закону "Про організації роботодавців").
Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань 631
Практика утворення організацій роботодавців в Україні почала розвиватися з 1990-х років. Перші організації роботодавців було утворено до прийняття Закону України "Про організації роботодавців", і окремі питання їх юридичного статусу не було закріплено у законодавстві.
Український союз промисловців і підприємців (УСПП), організований у 1992 р., є неурядовою громадською організацією, яка об'єднує промислові, будівельні, транспортні, наукові, фінансові, комерційні та інші підприємницькі структури, підприємства різних форм власності. У структурі УСПП налічується 70 % підприємств недержавної і ЗО % державної форм власності. Така структура відображає і структуру форм власності в Україні. Нарівні з іншою діяльністю (захист інтересів вітчизняного виробника, сприяння прийняттю державними органами рішень про структурну перебудову економіки тощо) УСПП здійснює представництво інтересів роботодавців у процесі соціального партнерства. Згідно зі Статутом і Програмою УСПП головним завданням союзу є створення умов для нормального функціонування підприємницьких структур, забезпечення процесу відтворення на підприємствах. З цією метою УСПП виступає за тісну взаємодію банківських, комерційних і виробничих структур, сприяє заходам, спрямованим на підвищення кваліфікації промисловців та підприємців, надає підприємствам допомогу в проведенні аналізу господарсько-фінансової діяльності й розробленні заходів щодо перебудови виробництва (Програма Українського союзу промисловців і підприємців. — К., 1996. — 28 с; Статут Українського союзу промисловців і підприємців. — К., 1992. — 19 с). Разом з тим діяльність УСПП не обмежується економічною сферою. Досить активно УСПП діє у соціально-трудовій сфері. Він бере участь у розробці проектів законів, зокрема саме УСПП розробив і подав до Верховної Ради проект Закону про об'єднання роботодавців. Разом з профспілками або представниками об'єднань трудящих УСПП виступає активним учасником переговорного процесу з укладання Генеральної угоди. Генеральну угоду на 1997—1998 роки було підписано між Кабінетом Міністрів, УСПП і профспілковими об'єднаннями України. УСПП представляв інтереси роботодавців недержавної форми власності. Наміри УСПП активно впливати на соціально-економічну ситуацію в країні виявились у рішеннях VII надзвичайного з'їзду УСПП,
Глава 21
який відбувся 16 лютого 1999 р. Головною метою з'їзду було розроблення комплексу першочергових заходів, які дали б змогу кардинально змінити ситуацію на краще. З'їзд затвердив Першочергові антикризові заходи та перелік законодавчих ініціатив з актуальних соціально-економічних проблем (VII надзвичайний з'їзд Українського союзу промисловців і підприємців // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 2. — С. 41).
Станом на жовтень 2002 р. лави УСПП об'єднують виробників понад 80 % валового внутрішнього продукту країни (Урядовий кур'єр. — 2002. — 26 жовтня).
Наступним кроком у сфері розвитку організацій роботодавців стало створення нового об'єднання роботодавців. 16 жовтня 1998 р. було підписано Декларацію про створення Конфедерації роботодавців України. Ініціатором її утворення виступив Український союз промисловців і підприємців, серед засновників — Спілка орендарів і підприємців України, Українська аграрна конфедерація, Спілка малих, середніх і приватизованих підприємств України, Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва "Єднання" та Спілка юристів України. 5 листопада 1998 р. відбувся Установчий з'їзд Конфедерації роботодавців України, який затвердив Статут Конфедерації, було сформовано Координаційну раду, а також обрано ревізійну і мандатну комісію.
Конфедерація роботодавців України надала можливість промисловцям і підприємцям:
— проводити єдину узгоджену політику в сфері соціально-
трудових відносин;
— брати участь у переговорах з профспілками на національ
ному рівні про укладення Генеральної угоди;
— консолідовано відстоювати свої інтереси і захищати кор
поративні права щодо розвитку національного товаровиробника;
— координувати дії учасників щодо політики зайнятості, за
робітної плати, соціального страхування, охорони праці;
— виступати на міжнародній арені;
— делегувати своїх представників до тристоронніх органів, до
Національної ради соціального партнерства, Національну служ
бу посередництва і примирення, спостережних рад фондів за
гальнообов'язкового державного соціального страхування тощо;
— брати участь у підготовці проектів законодавчих актів.
Перелік об'єднань роботодавців — членів Конфедерації робото-
Пр авовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань ___________
давців України як суб'єктів Генеральної угоди на $002—2003 роки налічує 16 об'єднань. Серед них — Український союз ПР°' мисловців і підприємців, Українська аграрна конф#ДеРацІя' Спілка орендарів і підприємців України, Спілка підпр^ємЦЇв малих, середніх та приватизованих підприємств України, Сопілка юристів України, Асоціація роботодавців торгівлі та комеРЧІйної сфери економіки України, Українська асоціація підприєм;ств легкої промисловості, Українська асоціація сприяння охороні здоров я та ш. (Урядовий кур'єр. _ 2002. — 22 березня).
27 вересня 20С2 р. в Києві відбувся Установчий 0ЇЗД Об'єднання організацій роботодавців України. На з'їзді &УЛО прийнято рішення про створення на основі колишньої КонфеДеРаЦІЇ Роботодавців Україна нового об'єднання — Федерації роботодавців України — і затверджено її Статут, яким закріпл^110 всеукраїнський статус об'єднання. Потреба у проведенні Уст^новчого 3 13ДУ й створенні нової Федерації пов'язана з ухвалені15™ Верховної Радою Закону України "Про організації роботодавці"' спрямованого на підвищення ролі роботодавців у регулю»ванш соціально-трудових відіосин і вдосконаленні системи соііу«іального паРт-нерства. Зважаючи на те, що Конфедерацію роб(?т°ДавЧів було створено у 1998)., до набрання чинності зазначена™ Законом, склалася ситуаця, коли окремі положення Статут^ Конфедерації нині не відповідай вимогам чинного законодавств"33- Щоб уникнути юридичниі непорозумінь і надати кожній регіональні та галузевій органіїації роботодавців відповідний статУс' було вирішено провести тікий Установчий з'їзд. Нове об'єднання ставить за мету захища'и і представляти економічні та г^равові інтереси людей, котрі іикористовують найману працю, & також займатися підготовко?) кадрів для організацій роботодаїВД18 х конкретних працедавці]. Федерація має плідно співпрацкРвати 3 УРЯД°М і Верховною Радою України на засадах соціальної0 партнерства. Федерація бажай би отримати й право законодавчої ініціативи, оскільки через ]мови Генеральної угоди не можн^ вирішити всі нагальні питанш (Установчий з'їзд Об'єднанні роботодавців України // Пргця і зарплата. — 2002. — № 37)0-
У Законі "Пр організації роботодавців" перед»бачено Щ° ор~ ганізації роботодвців та їх об'єднання створюють«-ся х ДІЮТЬ 3 ме' тою представнщтва та захисту інтересів робот?°ДавЦ^в У економічній, соціа.ьно-трудовій та інших сферах, у:Т°МУ числі у їх
Глава 21
відносинах з іншими сторонами соціального партнерства. Отже, Законом передбачено дві основні функції організацій роботодавців та їхніх об'єднань — функцію представництва та функцію захисту інтересів роботодавців. Видається необхідним зазначити ще одну функцію — функцію контролю за виконанням колективних угод.
І.Я. Кисельов виділяє три головні функції організації підприємців: функцію захисту членських організацій; функцію представництва інтересів підприємців; інформаційну, освітню й консультативну функцію (Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учеб. для вузов. — М:. Изд. группа "ИНФРА-М — НОРМА", 1998. — С. 139).
Закон України "Про організації роботодавців" визначив такі принципи створення та діяльності цих суб'єктів: законності; добровільності вступу та свободи виходу; рівноправності членів; самоврядування; гласності; відповідальності за виконання взятих зобов'язань (ст. 6 Закону).
Відповідно до таких принципів встановлено основні засади створення та діяльності організацій роботодавців. Зокрема, ніхто не може бути примушений до вступу в будь-які організації роботодавців або їх об'єднання чи обмежений у правах за належність або неналежність до них. Кожний член організації роботодавців, організація роботодавців, яка є членом об'єднання організацій роботодавців, має право у будь-який час вийти з організації роботодавців чи їх об'єднання в порядку та на умовах, визначених статутом. Кожний член організації роботодавців, член об'єднання організацій роботодавців має рівні права у вирішенні будь-яких питань діяльності організації роботодавців, об'єднання незалежно від статусу, майнового стану, результатів фінансово-господарської діяльності та інших ознак.
Організації роботодавців та їх об'єднання вирішують питання щодо діяльності організації, об'єднання на підставі власних статутів відповідно до законодавства України.
Організації роботодавців та їх об'єднання зобов'язані забезпечувати повне та своєчасне інформування своїх членів з питань їх діяльності, ознайомлювати на їх прохання з усіма матеріалами, що стосуються діяльності організації, об'єднання.
Закон визначає відносини між організаціями роботодавців, державою, органами виконавчої влади та місцевого самоврядуван-
ня, а також профспілками. Держава забезпечує додержання прав і законних інтересів організацій роботодавців та їх об'єднань, створених у порядку, встановленому Законом. Держава визнає створені відповідно до цього Закону організації роботодавців та їх об'єднання повноважними представниками інтересів їх членів у межах повноважень, закріплених статутами таких організацій і об'єднань.
Організації роботодавців та їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, їх об'єднань, інших організацій найманих працівників, політичних партій та інших об'єднань громадян, їм не підзвітні та не підконтрольні, крім випадків, передбачених законом. Забороняється будь-яке втручання у статутну діяльність організацій роботодавців та їх об'єднань з боку органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, їх об'єднань, інших організацій найманих працівників, політичних партій та інших об'єднань громадян, крім випадків, передбачених законом.
Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями організацій роботодавців та їх об'єднань, організації роботодавців та їх об'єднання не несуть відповідальності за зобов'язаннями держави, крім випадків, прямо передбачених законом.
Організації роботодавців та їх об'єднання співробітничають з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування і беруть участь у формуванні державної економічної та соціальної політики. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування сприяють організаціям роботодавців та їх об'єднанням у їхній діяльності.
Організації роботодавців та їх об'єднання мають право вносити пропозиції до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до їх компетенції, визначеної Законом.
Організації роботодавців та їх об'єднання визнають профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, сприяють їхній діяльності. Організації роботодавців та їх об'єднання взаємодіють з профспілками, їх об'єднаннями та іншими організа-
Глава 21
ціями найманих працівників на принципах соціального партнерства. Спори (конфлікти), які виникають між ними, вирішуються в порядку, передбаченому законом.
Організаціям роботодавців та їх об'єднанням забороняється втручатися у діяльність професійних спілок, їх об'єднань та інших організацій найманих працівників, перешкоджати у будь-якій формі та будь-якими засобами працівникам об'єднуватися у професійні спілки, їх об'єднання, інші організації найманих працівників.
21.3. Правовий статус організацій роботодавців
та їх об'єднань, порядок їх створення та припинення
Враховуючи конституційний статус права громадян України на свободу об'єднання суспільні відносини з участю організацій роботодавців регулюються законодавством тією мірою, в якій це необхідно для забезпечення представництва і захисту інтересів роботодавців та успішного функціонування їх організацій. Одним з елементів юридичного механізму в цій сфері є визначення правового статусу організацій роботодавців, що дає можливість іншим організаціям, профспілкам та державі визнавати певний статус і відповідно до нього визнавати права організацій роботодавців.
Згідно зі статтею 8 Закону "Про організації роботодавців" організації роботодавців створюються і діють за територіальною або галузевою ознакою і мають статус місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим (далі — республіканських), міжнародних.
Об'єднання організацій роботодавців створюються і діють за територіальною або галузевою ознакою і мають статус місцевих, обласних, республіканських, всеукраїнських.
Перш ніж викласти норми Закону "Про організації роботодавців" про статус таких організацій і об'єднань, слід зауважити, що аналогічні норми щодо порядку створення профспілкових організацій і набуття ними відповідного статусу з урахування певної кількості членів стали предметом розгляду в Конституційному Суді. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України та
Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань ________________ 637
Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (справа про свободу утворення профспілок) від 18 жовтня 2000 р. визначено, що норми, які встановлюють кількісні критерії для визначення статусу профспілок ("не менше трьох первинних організацій", "не менше 9 членів профспілки", "більшість членів профспілки, які працюють за даною професією чи фахом в області", "не менше третини" — для об'єднання у профспілці з всеукраїнським статусом членів профспілок галузі) обмежують право громадян на свободу об'єднання і є неконституційними.
Окрім того, Конституційний Суд визнав неконституційними положення статті 16 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов'язують початок діяльності створеної профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України Верховна Рада України Законом від 13 грудня 2001 р. внесла зміни до Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" і скасувала вказані обмеження.
Стосовно організацій роботодавців ще продовжують діяти аналогічні положення, які по суті обмежують права роботодавців.
Стаття 8 Закону "Про організації роботодавців" встановлює, що статус місцевих мають організації роботодавців, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці і які на момент державної реєстрації об'єднують не менше десяти роботодавців цієї адміністративно-територіальної одиниці або двох і більше роботодавців певної галузі в межах цієї адміністративно-територіальної одиниці.
Статус місцевих мають об'єднання організацій роботодавців, які на час державної реєстрації об'єднують дві та більше організації роботодавців відповідної адміністративно-територіальної одиниці або дві та більше організації роботодавців певної галузі відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Статус обласних, Київської та Севастопольської міських мають організації роботодавців, діяльність яких поширюється на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя і які на час
Глава 21
державної реєстрації об'єднують не менше десяти роботодавців більшості районів і міст обласного підпорядкування цієї області, районів у містах Києві та Севастополі або двох і більше роботодавців певної галузі з тих районів і міст обласного підпорядкування цієї області, районів у містах Києві та Севастополі, де сконцентровані підприємства цієї галузі.
Статус обласних, Київської та Севастопольської міських мають об'єднання організацій роботодавців, які на час державної реєстрації об'єднують дві та більше обласні організації роботодавців відповідної області, міські у містах Києві та Севастополі або дві та більше обласні організації роботодавців певної галузі відповідної області, міські у містах Києві та Севастополі.
Статус республіканських мають організації роботодавців, які на час державної реєстрації об'єднують не менше десяти роботодавців більшості адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим або двох і більше роботодавців певної галузі з тих адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим, де сконцентровані підприємства цієї галузі.
Статус республіканських мають об'єднання організацій роботодавців, які на час державної реєстрації об'єднують дві і більше республіканські організації роботодавців більшості адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим або дві і більше республіканські організації роботодавців певної галузі більшості з тих адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим, де сконцентровані підприємства цієї галузі.
Статус всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців мають об'єднання, які на час державної реєстрації об'єднують обласні організації роботодавців більшості областей України та Автономної Республіки Крим, обласні організації роботодавців певної галузі тих областей, де сконцентровані підприємства цієї галузі.
З метою координації роботи всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців та представництва інтересів роботодавців у формуванні та реалізації соціально-економічної політики, розвитку соціального партнерства тощо вони можуть утворювати інші об'єднання і делегувати їм відповідні права і обов'язки.
Статус міжнародних мають організації та об'єднання органі-
Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань 639
зацій роботодавців, діяльність яких поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.
Всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців мають право без спеціального дозволу використовувати у своїй назві слово "Україна" та похідні від нього слова.
Закон регламентує порядок створення та припинення діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань.
Статтею 9 встановлено, що засновниками організації роботодавців відповідно до цього Закону можуть бути не менш як десять роботодавців або два і більше роботодавці певної галузі для заснування галузевої організації роботодавців. Рішення про створення організації роботодавців приймається установчим з'їздом (конференцією) роботодавців, що оформляється протоколом установчого з'їзду (конференції), який підписують голова та секретар з'їзду (конференції).
Установчий з'їзд (конференція) затверджує статут організації роботодавців, обирає її органи управління, уповноважує осіб на проведення державної реєстрації, вирішує інші питання, пов'язані зі створенням організації роботодавців.
Відповідно до статті 10 засновниками об'єднання організацій роботодавців є організації роботодавців. Рішення про заснування об'єднання організацій роботодавців приймається установчим з'їздом (конференцією) роботодавців — уповноважених представників організацій роботодавців, що оформляється протоколом установчого з'їзду (конференції), який підписують голова та секретар з'їзду (конференції). Установчий з'їзд (конференція) затверджує статут об'єднання організацій роботодавців, обирає його керівні органи, уповноважує осіб на проведення державної реєстрації, вирішує інші питання, пов'язані зі створенням об'єднання.
Організації роботодавців та їх об'єднання діють на основі статутів, які затверджуються установчим з'їздом (конференцією) роботодавців, організацій роботодавців. Статут організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців повинен містити:
1) повну назву організації роботодавців, об'єднання (відмінну
від існуючих), статус організації, об'єднання та місцезнаходжен
ня керівних органів;
2) мету створення та напрями діяльності організації робото
давців, об'єднання;
Глава 21
Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань
3) умови членства (участі) та порядок прийому в члени органі
зації роботодавців, об'єднання та виходу з організації, об'єднання;
4) права і обов'язки членів (учасників) організації робото
давців, об'єднання;
5) положення про відповідальність членів по зобов'язаннях
організації роботодавців, об'єднання в соціально-трудових відно
синах;
6) порядок утворення і діяльності керівних органів органі
зації роботодавців, об'єднання та їх повноваження;
7) джерела формування і порядок використання коштів та
іншого майна організації роботодавців, об'єднання, порядок
звітності, контролю, здійснення господарської та іншої діяльності,
необхідної для виконання статутних завдань;
8) порядок сплати вступних, членських та цільових внесків;
9) порядок внесення змін до статуту організації роботодавців,
об'єднання;
10) порядок набуття повноважень від роботодавців, які входять
до складу організації (об'єднання), стосовно встановлення кон
кретних соціальних норм в угодах, які в подальшому будуть обо
в'язковими до виконання самими роботодавцями (мінімальна за
робітна плата, міжтарифні співвідношення, мінімальні соціаль
ні пільги і гарантії, функціонування соціально-культурних за
кладів);
11) порядок припинення діяльності організації роботодавців,
об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з їх ліквіда
цією, реорганізацією.
У статуті можуть бути передбачені й інші положення щодо особливостей створення і діяльності організації роботодавців чи об'єднання.
Статут організації роботодавців, об'єднання не повинен суперечити законодавству України.
Членами організацій роботодавців можуть бути роботодавці відповідно до статті 1 Закону "Про організації роботодавців". Роботодавець може бути одночасно членом кількох організацій роботодавців.
Членами об'єднань організацій роботодавців можуть бути організації роботодавців, зареєстровані відповідно до цього Закону.
Організація роботодавців може бути членом галузевого і територіального об'єднання організацій роботодавців.
Є труднощі в утворенні організацій роботодавців на галузевому рівні. Це пов'язано з розширенням видів виробничої діяльності підприємств та відповідною зміною їх галузевого підпорядкування. На такі труднощі вказують і фахівці з питань соціально-трудових відносин Регіонального бюро МБП для країн Східної Європи. Зокрема, Джузеппе Касале робить висновок, що галузева ланка є найменш розвинутою у більшості центрально- й східноєвропейських країн. Практично немає організацій або асоціацій роботодавців, організованих за галузевою ознакою. Тому профспілки спрямовані туди, де є партнер у переговорах — уряд, міністерства, чи навпаки, профспілки шукають партнера на місцевому рівні, тобто в органах місцевого самоврядування (Проблеми соціально-трудових відносин в Україні у контексті міжнародного досвіду // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 3. — С. 44—46). На такі ж труднощі вказує й профспілкова сторона. Голова Ради Федерації профспілок Кіровоградської області Я. Бондар справедливо зазначає, що економіка змінилася, чітко окреслених галузей, окрім кількох, немає. Все це вимагає змінити підходи до організаційної роботи (Профспілкові вісті. — 2002. — 1 листопада). Учасники Установчого з'їзду Об'єднання організацій роботодавців України, що відбувся 27 жовтня 2002 р., прийняли Звернення до роботодавців з пропозицією взяти участь у створенні організацій роботодавців за територіальною або галузевою ознакою і вступити до новоствореної Федерації роботодавців України (Праця і зарплата. — 2002. — № 37).
Організації роботодавців та їх об'єднання не відповідають за зобов'язаннями своїх засновників і членів, крім випадків, передбачених законом. Засновники та члени організацій роботодавців та їх об'єднань відповідають за зобов'язаннями організацій роботодавців та їх об'єднань, якщо це передбачено їх статутами, — у порядку і на умовах, визначених статутами.
Організації роботодавців та їх об'єднання підлягають обов'язковій реєстрації в порядку, встановленому Законом України "Про об'єднання громадян".
Зокрема, стаття 14 вказаного Закону визначає, що легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Частина 2 статті 14 встановлює, що "у разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи". Діяльність
41 — 3-595
Глава 21
Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань
об'єднань громадян, які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною. Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації. Стаття 15 передбачає порядок здійснення державної реєстрації та подання необхідних документів для реєстрації. Відмова у реєстрації може бути оскаржена до суду.
Стаття 13 Закону "Про організації роботодавців" передбачає лише один спосіб легалізації таких організацій — реєстрацію, і відповідно до Закону "Про об'єднання громадян" набуття з цього моменту організацією роботодавців статусу юридичної особи. Між тим, слід взяти до уваги, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 18 жовтня 2000 р. зазначив, що встановлення лише одного способу легалізації профспілки шляхом її реєстрації перешкоджає реалізації права утворювати професійні спілки "на основі вільного вибору їх членів" (ч. З ст. 36 Конституції), і визнав неконституційними норми ст. 16 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в частині встановлення таких умов легалізації профспілки, які фактично пов'язують початок діяльності профспілок з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки. Враховуючи це рішення, Верховна Рада України внесла зміни до статті 16 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". У статті встановлено, що профспілка, об'єднання профспілок набувають прав юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі їх статуту (ч. 9 ст. 16). Частина 1 статті 16 передбачає, що легалізації (офіційному визнанню) шляхом реєстрації на відповідність заявленому статусу профспілки підлягають "для ведення переговорів на відповідному рівні договірного регулювання трудових, соціально-економічних відносин".
Очевидно, слід очікувати, що Верховна Рада України внесе відповідні зміни й до Закону "Про організації роботодавців", з тим, щоб урівноважити правовий статус цих суб'єктів.
Організації роботодавців та їх об'єднання можуть використовувати власну символіку, яка затверджується відповідно до їх статуту та підлягає реєстрації у порядку, встановленому законодавством України.
21.4. Повноваження роботодавців та їх організацій і об'єднань у колективно-договірному регулюванні
Метою участі організацій роботодавців та їх об'єднань у соціальному партнерстві є договірне регулювання та удосконалення соціально-трудових відносин, досягнення взаєморозуміння, компромісів між сторонами соціального партнерства, запобігання виникненню та розв'язання колективних трудових спорів
(конфліктів).
Сторону роботодавців у соціальному партнерстві представляють: на всеукраїнському рівні — об'єднання організацій роботодавців з всеукраїнським статусом в особі уповноважених ними органів; на республіканському рівні — організації роботодавців та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах Автономної Республіки Крим; на галузевому (міжгалузевому) рівні — організації роботодавців та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідної галузі (кількох галузей); на місцевому й обласному рівнях — організації роботодавців та їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць (ст. 17).
Заслуговує на увагу один суттєвий момент, який не знайшов належного закріплення на законодавчому рівні. Сторонами соціального партнерства, як це визначено у статті 1 Закону "Про організації роботодавців", на стороні роботодавців є не лише організації та об'єднання роботодавців, а й окремі роботодавці. Проте у статті 17 Закону, яка передбачає повноваження цієї сторони, не вказується на окремого роботодавця як суб'єкта соціального партнерства. Це є недоліком зазначеного Закону.
Суб'єктами колективно-договірного регулювання на стороні роботодавця є:
— роботодавець (окремий роботодавець),,
— організації роботодавців,
— об'єднання організацій роботодавців.
Закон України "Про організації роботодавців" у своїй назві та й у змісті скеровує до другого й, відповідно, до третього рівня суб'єктів. При цьому безпідставно оминається рівень окремого роботодавця як суб'єкта колективно-договірного регулювання.
Глава 21
Між тим, якщо профспілка як суб'єкт такого регулювання завжди є колективним утворенням, то на виробничому рівні суб'єктом виступає окремий роботодавець, отже, визначення на рівні закону його юридичного статусу є необхідним і надзвичайно важливим. Водночас слід констатувати, що у трудовому законодавстві правовий статус роботодавця спеціально не визначено. Повноваження, права та обов'язки останнього лише випливають з інших норм, сформульованих у цілому, зокрема у Законі "Про колективні договори та угоди", у главі II "Колективний договір" КЗпП.
На виробничому рівні окремий роботодавець виступає стороною соціально-партнерських відносин. У КЗпП і в Законі "Про колективні договори і угоди" роботодавець визначений як власник або уповноважений ним орган. Роботодавець укладає колективний договір та інші акти соціального партнерства на рівні підприємства. Таким актами можуть бути положення про преміювання, положення у питаннях охорони праці, виробничого навчання працівників, додаткового соціального забезпечення (заводські пенсії, соціальні допомоги, медичне забезпечення для працівників підприємства та членів їхніх сімей тощо). Узагальнено актами соціального партнерства на підприємстві можна вважати усі локальні нормативно-правові акти, які ухвалюються спільним рішенням роботодавця і профспілковим виборним органом, або роботодавцем і безпосередньо трудовим колективом даного підприємства. Слід звернути увагу на нову редакцію багатьох статей Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (див. Закон від 13 грудня 2001 р.), у тому числі й статті 38, яка передбачає повноваження виборного органу первинної профспілкової організації. Можна констатувати, що профспілки значно розширили свої повноваження на виробничому рівні й фактично найважливіші питання щодо регулювання соціально-трудових відносин повинні вирішуватися роботодавцем разом з виборним органом первинної профспілки або з участю виборного органу профспілки (ст. 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
Заслуговує на увагу й нова норма частини 3 статті 22 (у редакції Закону від 13 грудня 2001 р.), яка встановлює: у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності
П равовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань___________________ 645
підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Наведені положення свідчать, що відносини із соціального партнерства на виробничому рівні врегульовані імперативними централізованими нормами закону і роботодавець не має права приймати рішення в інший спосіб, ніж це передбачено законом. Нині проблеми полягають у площині правозастосування, держава має домогтися виконання цих норм, очевидно, що зробити це буде нелегко.
Згідно зі статтею 15 Закону "Про організації роботодавців" організації роботодавців та їх об'єднання мають право в порядку, передбаченому їх статутами, представляти і захищати свої права і законні інтереси, а також права і законні інтереси своїх членів у відносинах з профспілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників, органами державної влади та органами місцевого самоврядування у сфері регулювання соціально-трудових та економічних відносин; вносити до органів державної влади та органів місцевого самоврядування пропозиції з питань, пов'язаних з їхньою статутною діяльністю. Організації роботодавців та їх об'єднання можуть проводити експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань, що стосуються прав та інтересів їх членів.
Важливою нормою є правило, згідно з яким організації роботодавців та їх об'єднання зобов'язані брати участь у веденні колективних переговорів з розроблення та укладення угод на відповідному рівні.
Організації роботодавців та їх об'єднання в межах своїх повноважень укладають угоди, здійснюють контроль та забезпечують їх виконання, несуть відповідальність за невиконання угод відповідно до закону.
Якщо на одному рівні діють декілька об'єднань роботодавців, то для ведення колективних переговорів і укладення угод вони повинні утворити єдиний представницький орган, який діє від
Глава 21
їх імені, або делегувати відповідні повноваження одній організації роботодавців чи одному об'єднанню організацій роботодавців. Організації роботодавців та їх об'єднання можуть передавати свої повноваження одній організації роботодавців або відповідному об'єднанню з метою їх представництва. Роботодавці, які входять до складу асоціації, корпорації або іншого об'єднання, можуть передавати права з представництва і захисту прав та законних інтересів об'єднанню, до складу якого вони входять.
Організації роботодавців та їх об'єднання беруть участь у формуванні та проведенні державної політики зайнятості населення. Представники організацій роботодавців та їх об'єднань на паритетних засадах з представниками професійних спілок, їх об'єднань та інших організацій найманих працівників, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування беруть участь у створенні та діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості.
Організації роботодавців та їхні об'єднання беруть участь у соціальному партнерстві шляхом участі у складі Національної ради соціального партнерства. Згідно з п. 1 Положення про Національну раду соціального партнерства, затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 1993 р. № 151/93, вона є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України. До Національної ради входять по 22 особи від профспілок, об'єднань роботодавців і представників уряду. Національну раду очолюють три співголови, які призначаються Президентом України за пропозицією Кабінету Міністрів України, об'єднань підприємців та професійних спілок.
Український союз промисловців і підприємців виборов право безпосередньо брати участь у формуванні правової бази з питань соціально-економічного розвитку. 25 травня 1999 р. в день Об'єднаного з'їзду промисловців, підприємців та роботодавців України було підписано Указ Президента України, яким передбачено обов'язковість погодження усіх проектів законів, розпоряджень та постанов Кабінету Міністрів України, указів Президента з Конфедерацією роботодавців та УСПП. Для реалізації цього було створено Координаційну раду з питань формування соціально-економічної політики.
Організації роботодавців та їх об'єднання на паритетних засадах беруть участь в управлінні загальнообов'язковим державним
Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань 647
соціальним страхуванням. Відповідно до Основ законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування (1998 р.) в Україні упроваджуються окремі види соціального страхування. Кожен з них врегульований окремим законом. Передбачається введення 5 видів обов'язкового державного соціального страхування. Нині Верховною Радою ухвалено три Закони України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1999 р.), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (2000 р.), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2001 р.). Відповідно, для кожного виду соціального страхування утворено фонди, які акумулюють страхові внески, сплачувані працівниками і роботодавцями, й забезпечують виплату соціальних допомог, компенсацій, надання соціальних послуг застрахованим працівникам у разі настання відповідного страхового випадку. Управління соціальним страхуванням здійснюється на паритетних засадах представниками застрахованих осіб (їх представниками є профспілки), представниками роботодавців і державою.
Організації роботодавців та їх об'єднання виступають стороною колективного трудового спору (конфлікту) в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", користуються усіма правами сторони такого спору (конфлікту) і несуть відповідальність відповідно до закону.
Організації роботодавців та їх об'єднання мають право одержувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності інформацію із соціально-економічних питань та питань, пов'язаних з трудовими відносинами, розвитком держави, необхідну для виконання своїх статутних завдань.
Організації роботодавців та їх об'єднання мають право поширювати інформацію щодо своєї діяльності й пропагувати свої ідеї та мету, мають право на висвітлення своєї діяльності в засобах масової інформації, а також можуть виступати засновниками засобів масової інформації відповідно до закону.
Організації роботодавців та їх об'єднання можуть брати участь
Глава 21
у розробленні та реалізації державної політики в галузі професійної освіти, у формуванні кваліфікаційних вимог до випускників навчальних закладів, фінансуванні створення та утримання недержавних професійно-технічних навчальних закладів.
До обов'язків організацій роботодавців закон відносить такі: сприяти ефективному розвиткові вітчизняного ринку праці шляхом його збалансування; попереджувати зловживання монопольним становищем на ринку та виникнення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності; неухильно додержуватися вимог законодавства України та свого статуту; використовувати не заборонені законом засоби захисту прав і законних інтересів роботодавців; брати участь у переговорах, консультаціях з укладання колективних договорів (угод), вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) відповідно до закону.
Організації роботодавців та їх об'єднання співробітничають з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, беруть участь у формуванні державної економічної та соціальної політики. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають сприяти організаціям роботодавців та їх об'єднанням у їхній діяльності.
Організації роботодавців та їх об'єднання визнають профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, сприяють їхній діяльності. Організації роботодавців та їх об'єднання взаємодіють з профспілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників на принципах соціального партнерства. Спори (конфлікти), які виникають між ними, вирішуються в порядку, передбаченому законом.
Організаціям роботодавців та їх об'єднанням забороняється втручатися у діяльність професійних спілок, їх об'єднань та інших організацій найманих працівників, перешкоджати у будь-якій формі та будь-якими засобами працівникам об'єднуватися у професійні спілки, їх об'єднання, інші організації найманих працівників.
У власності організацій роботодавців та їх об'єднань можуть перебувати рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на підставах, передбачених законом, у тому числі й таке, що знаходиться за межами території України. Майно та кошти організацій робо-
Пр авовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань___________________ 649
тодавців та їх об'єднань належать їм на праві власності, якщо інше не передбачено їхнім статутом та угодами з власниками такого майна. Організації роботодавців та їх об'єднання згідно зі своїми статутами володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності й не може використовуватися для діяльності, спрямованої на отримання прибутку. Джерелами формування майна та коштів організацій роботодавців та їх об'єднань є такі: вступні, членські та цільові внески; доходи від підприємств, установ, організацій, часток, паїв, акцій, що належать організаціям роботодавців та їх об'єднанням; цільові гранти міжнародних фінансових організацій; добровільні внески, що надходять від фізичних та юридичних осіб; інші джерела, передбачені законом. Порядок формування і використання майна та коштів організацій роботодавців та їх об'єднань, а також розміри вступних та членських внесків визначаються їхніми статутами.
Роботодавці — члени організацій роботодавців, члени об'єднань організацій роботодавців мають право передавати належне їм майно у володіння, користування організаціям роботодавців та їх об'єднанням на умовах і в порядку, передбачених статутами організацій роботодавців та їх об'єднань або угодами відповідно до закону.
Організації роботодавців та їх об'єднання з метою виконання статутних цілей та завдань мають право здійснювати необхідну господарську та фінансову діяльність шляхом створення в установленому законом порядку підприємств, установ або організацій зі статусом юридичної особи.
У разі припинення діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань майнові питання вирішуються відповідно до їхнього статуту і чинного законодавства. Після припинення діяльності організацій роботодавців та їх об'єднань майно, надане їм у користування, повертається його власнику. Майно об'єднань організацій роботодавців, що припинили свою діяльність, розподіляється між його членами у порядку, визначеному статутом.
Держава гарантує захист права власності організацій роботодавців та їх об'єднань. Вилучення державою в організацій роботодавців та їх об'єднань коштів та майна здійснюється тільки у випадках, передбачених законами України.
Організації роботодавців та їх об'єднання мають право на
Глава 21
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 98 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
У СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН | | | Поняття і сторони колективного договору |