Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Види зобов'язань.

Зобов'язання в Римі класифікувалися: зобов'язання натуральні

Подільним називалось таке зобов'язан­ня, якщо його виконання було можливе частинами, а якщо виявилося декілька кредиторів або боржників, - то допускався поділ між ними. Неподільними зо­бов'язаннями були такі, виконання яких суперечило економічній меті відповідного зобов'язання.

Зобов'язання альтернативні. виникають тоді, коли бор­жник виявляється неплатоспроможним, а тому зобов'язується за борг передати кредитору раба-шорника, раба столяра.

Якщо об'єктом зобов'язання є індивідуально визначена річ, то таке зобов'язання називається видовим. Родове зобов'язання - це зобов'язання, об'єктом якого є річ, визначена родовими ознаками: гроші, зер­но тощо.

Якщо в зобов'язанні є декілька кредиторів - це активні зобов'язання, а коли є декіль­ка боржників - пасивні.ї

 

78.Поняття та кваліфікація контрактів

Контракт - це договір, який визнавався цивільним правом і користувався позовної захистом. Класифікаціяконтрактів:
1) вербальний контракт, набував зобов'язуючу силу за допомогою і з проголошення певних слів.
Види вербальних контрактів:
а) стипуляция - усний договір, що полягав допомогою словесної формули шляхом запитань майбутнього кредитора і відповідей на нього з боку майбутнього боржника;
б) обіцянка надати придане;
в) клятви обіцянку послуг вільновідпущеником своєму патрону;
2) літтеральний контракт - договір, який був у письмовій формі.
Види літтеральний контрактів:
а) давньоримські літтеральние контракти, які укладалися шляхом внесення запису до провідну римськими громадянами прибутково-витратну книгу;
б) літтеральние контракти імператорської епохи, які оформлялися боргової розписки;
3) реальний контракт, який набирає чинності не з моменту угоди сторін, атільки з моменту фактичної передачі речі і містить обов'язок однієї особи повернути іншому отримане раніше майно.
Види реальних договорів:
а) договір позики;
б) договір позики;
в) договір зберігання;
г) договір заклада;
4) консенсусний контракт, який вважався укладеним з моменту досягнення сторонами простого угоди.
Види консенсуальних контрактів:
а)договір купівлі-продажу;
б)договір найму;
в)договір доручення;
г)договір товариства;
5) безіменний контракт, що виник після встановлення в римському праві закритої системи договорів і захищається претором за допомогою словесних формул (позову з запропонованих слів - actio praescriptis verbis). Види безіменних контрактів:
а)договір міни;
б) прекарий, тобто безплатне і без вказівки термінів надання майна в користування однією особою іншій;
в) оцінний договір, за яким річ??передавалася однією стороною іншій для продажу за ціною, не менше встановленою спеціальною оцінкою, а інша сторона повинна була продати її і передати всі гроші або повернути річ, якщо продати її до вдавалося;
г) світова угода, тобто угода про остаточне визначення правових відносин шляхом взаємних поступок або відмови від домагання за винагороду;
д) дарування з наказом, тобто безоплатне надання дарувальником за рахунок свого майна будь-якої вигоди одаряемому.

 

 

79.Загальні умови та порядок укладення контрактів

Слово contractus (договір) походить від лат. contrahere,буквально - con+trahere - стягувати, тобто зводити в одне волю сторін. Це поєднання волі сторін і зумовлює укладеннядоговору. Процес такого поєднання волі сторін або, іншими словами, укладення договору являє собою складний набір юридичних дій. Він починається з оголошення стороною, що бажає вступити в договірні відносини, про свій намір укласти відповідну угоду для досягнення відповідної мети. Таке оголошення пропозиції укласти договір називається офертою (proposf tio).

Оферта могла бути висловлена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, але так, щоб її було доведено до певного або невизначеного кола осіб і правильно ними сприйнято.Це може бути пряма пропозиція майбутнього боржника або кредитора іншій особі або невизначеному колу осіб вступити в договірні відносини, або оголошення, зроблене в доступній формі, виставка товарів на базарі, в лавці, інших місцях.

Кожний договір або група договорів мали СВІИ тип оферти. Наприклад, для стипуляції вона могла мати форму постановки запитання майбутнього кредитора: «Обіцяєш дати мені сто?», на що майбутній боржник повинен висловити свою згоду або незгоду укласти договір також у певному формулюванні. Сама по собі оферта договору не породжувала. Для виникнення договору вимагалось, щоб оферту приЙня.ла заінтересована особа (акцептувала). Прийняття пропозиції укласти договір називалось акцептом. У консенсуальних договорах акцептування оферти вважалось досягненням угоди, тобто укладенням договору. В інших видах договорів, крім акцептування оферти, для укладення договору вимагалось виконання певних формальностей (додержання форми, передачі речі тощо). Від моменту виконання Їх визначалися час переходу права вл'_сності на річ від відчужувача до набувача,перехід ризику випадкової загибе лі речі, настання інших юридичних наслідків.

Для укладення договору вимагалась особиста присутність сторін, оскільки зобов'язання трактувалося як суворо особисті відносини між певними особами. Юридичні наслідки, що випливали із зобов'язання, поширювалися тільки на осіб.що брали участь в його установленні. Тому спочатку не допускалося

встановлення зобов'язання через представника.

Лише з розвитком обігу почали практикувати укладеннядоговорів через представника, чому сприяло лояльне ставлення преторів, які визнавали чинність таких контрактів.

 

 

80-81-82. Забезпечення контрактів (договорів)

Поняття контракту в трудовому праві, його сторони

Контракт (від лат. сontractus) — угода, що має законну силу, між двома і більше сторонами про вчинення чи невчинення певних дій. Контракт є синонімом поняття «договір», що застосовується в цивільних, господарських, сімейних та трудових відносинах

Контракт у трудовому праві за юридичною природою — це угода про працю; від звичайного трудового договору відрізняється тим, що:

— завжди укладається в письмовій формі;

— у ньому можуть установлюватися додаткові (крім тих, які зазначені в трудовому законодавстві) підстави щодо його розірвання;

— зазвичай має строковий характер;

— при його розірванні (відповідно до Положення про порядок укладення контракту при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170) можливе й відшкодування моральної шкоди;

— сфера його застосування визначається законами України.

Особливість контракту в його спеціальному цільовому призначенні як регулятора трудових відносин на ринку праці й робочої сили.

Як особлива форма трудового договору, контракт регулює не лише трудові, а й тісно пов’язані з ними інші суспільні відносини — соціально-побутові та економічні. Таким чином, порівняно з традиційним трудовим договором контракт охоплює ширше коло правовідносин.

Упровадження контрактної форми в трудових правовідносинах обумовлено прагненням роботодавців залучати до роботи найкваліфікованіших і творчо найактивніших працівників, а також захищати більшою мірою проти законодавства власні інтереси. Ця форма трудового договору дає можливість раціональніше регулювати чисельність та якісний склад персоналу, поліпшувати структуру зайнятості, в разі потреби додатково залучати кваліфікованих працівників зі сторони.

Перевага контракту перед звичайним трудовим договором полягає в тому, що контракт дає змогу максимально індивідуалізувати кожну конкретну угоду про працю, наповнити її специфічним змістом: детально регламентувати права та обов’язки сторін, режим праці й відпочинку, соціально-побутові умови, форму й розмір винагороди за роботу та інші додаткові умови.

Частиною третьою статті 21 КЗпП контракт визначається як особлива форма трудового договору, в якому терміни його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (разом з матеріальною), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, зокрема й довгострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Від контрактів слід відрізняти трудові договори, при укладенні яких законодавством передбачено обов’язкову письмову форму хоч би вони й передбачали термін дії, права, обов’язки і навіть відповідальність сторін. Зокрема, не поширюється правовий режим контракту на укладений в письмовій формі трудовий договір з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею. Не підпадають під дію частини третьої статті 21 КЗпП також угоди між адміністрацією вищого навчального закладу державної форми власності та особами, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, згідно з якими ці особи зобов’язуються після закінчення навчання і одержання відповідної кваліфікації відпрацювати за направленням у державному секторі економіки не менше трьох років (ст. 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів»).

Трудовий контракт, як і трудовий договір, — це вольовий двосторонній акт, угода двох суб’єктів, спрямована на виникнення трудових відносин. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП сторонами трудового договору, а отже, і контракту є працівник і роботодавець.

Таким чином, однією стороною всіх видів трудових договорів незмінно виступає громадянин, що реалізує своє право на працю укладанням договору (ст. 2 КЗпП) і набуває статусу працівника. Працівник повинен особисто виконувати покладені на себе трудові обов’язки. Їх не можна здійснювати через представника.

Статус працівника як сторони контракту можуть набути громадяни, які досягли встановленого законом віку та за станом здоров’я можуть виконувати конкретну, визначену цим контрактом роботу. Законодавство спеціально не встановлює вік працівників, з якими можуть укладатися контракти, а отже, укладаючи контракт, слід керуватися вимогами щодо віку, встановленими законодавством для укладення звичайних трудових договорів.

Серед працівників, з якими відповідно до законів дозволяється укладати трудовий контракт, вирізняється особлива категорія працівників — керівники державних підприємств, з якими, на відміну від інших категорій працівників, законодавство передбачає укладення трудового контракту.

Другою стороною трудового контракту є роботодавець. Згідно зі статтею 21 КЗпП — це власник підприємства чи уповноважений ним орган або фізична особа. Працівник укладає трудовий контракт з власником тоді, коли власник безпосередньо управляє своїм майном. На укладення трудових договорів (контрактів) власник підприємства може уповноважувати відповідний орган. Скажімо, таким органом, уповноваженим державою як власником, є відповідний центральний орган виконавчої влади (міністерство, відомство), який укладає трудові контракти з керівниками підпорядкованих цьому органові підприємств. В інших випадках роботодавцем, а отже стороною контракту виступає саме підприємство, а керівник підприємства, укладаючи трудові договори (контракти) з працівниками цього підприємства, є лише його представником та діє від його імені.

Зміст контракту

Основні вимоги щодо змісту трудового контракту, що укладається із широким колом працівників, визначено в Положенні про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Залежно від категорії працівників, з якими укладається контракт, особливі вимоги щодо змісту трудового контракту містяться в спеціальних нормативних актах, зокрема, в Положенні про порядок укладання контрактів з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, Положенні про порядок укладання або переукладання контракту з керівником виконавчого органу відкритого акціонерного товариства, холдингової компанії та державної акціонерної компанії, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 5 квітня 2004 року № 662, Положенні про порядок укладання контракту з керівником державного підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики України, затвердженому наказом Міністерства промислової політики України від 3 вересня 2004 року № 175-Д, та інших.

Під час укладання трудового контракту, як і звичайного трудового договору, обов’язковою вважається домовленість про сам факт прийняття на роботу, про місце роботи, про встановлення трудової функції, про розмір оплати праці, про час початку роботи, про термін дії контракту.

Зазначені умови контракту проти звичайного трудового договору мають певні особливості.

Здебільшого початок роботи настає відразу ж після укладення трудового контракту. У разі виникнення усіляких життєвих обставин сторони можуть домовитись і про пізніший час початку роботи. Тобто контракт може певний час існувати без породження трудових відносин. Це можливо тоді, коли він, скажімо, укладається зі студентами, які ще навчаються, про те, що, закінчивши навчання у вищому навчальному закладі, випускник працюватиме в роботодавця, який оплачував його навчання.

Розрив між днем укладення контракту і днем, коли працівник стане до роботи, може бути спричинений також потребою оформити розірвання трудового договору за попередньою роботою.

Звернути увагу

Підписання сторонами контракту є правовою підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу з дати, установленої в контракті за згодою сторін.

Контракт можна укладати на строк, який сторони зазвичай управі визначати самостійно. Тобто контракт може бути укладений як на визначений строк, установлений за погодженням сторін, так і на невизначений строк. Водночас для окремих категорій працівників законодавством прямо вказується строк, на який може бути укладено контракт. Зокрема, у пункті 3 Положення про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що перебуває в державній власності, мовиться, що контракт може бути укладений на строк від одного до п’яти років. Слід зазначити, що ця постанова поширилася й на інші категорії працівників, з якими відповідно до законів може укладатися трудовий контракт. Обмеження трудового контракту часовими рамками стали передбачати й інші нормативні акти. Зокрема, частиною 1 статті 39 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III передбачено, що власник (власники) вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов’язаний (зобов’язана) призначити одну з рекомендованих кандидатур на посаду керівника вищого навчального закладу строком до п’яти років (для національного вищого навчального закладу — строком до семи років) на умовах контракту.

Однією з основних позицій контракту є оплата праці. Пункт 11 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників передбачає, що умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників, з якими укладено контракт, визначаються угодою сторін. Розмір виплат не може бути меншим, аніж це передбачено чинним законодавством, угодами й колективним договором, і залежить від виконання умов контракту. У контракті можуть визначатися й умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлюватися додаткові надбавки й виплати, премії й винагороди при підбитті підсумків роботи за рік або за інший період, участь у розподілі прибутку підприємства, (якщо це не передбачено чинним законодавством або їхніми статутами) або громадянина-підприємця, що є роботодавцем.

До контракту, крім основних, зазвичай включаються і додаткові (факультативні) умови. До таких умов належать, скажімо, домовленість про: надання працівникові службового транспортного засобу, роботу за сумісництвом, випробовування при прийнятті на роботу, встановлення неповного робочого часу, перепідготовку, навчання інших професій (спеціальностей), підвищення кваліфікації, надання додаткової відпустки, режим робочого часу й час відпочинку, додаткові, попри ті, що передбачені законодавством і колективним договором, обов’язки та взаємна відповідальність сторін, додаткові, тих попри ті, які встановлені законодавством, підстави припинення та розірвання контракту тощо. У контракті також можуть обумовлюватися й соціально-побутові умови, скажімо, забезпечення житлом чи поліпшення житлових умов, продаж акцій за номінальною вартістю, встановлення доплат до соціальних допомог, захист від інфляційних процесів тощо.

Контракт повинен містити зобов’язання роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові у випадку дострокового розірвання контракту за ініціативою:

— працівника — в разі невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом;

— роботодавця — в разі, коли підстави розірвання контракту не передбачені чинним законодавством чи контрактом.

При цьому бажано, щоб були визначені не тільки розміри моральної та матеріальної шкоди, а й обов’язковість їх збільшення (наприклад, на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати відповідно до рішень уряду).

У контракті можуть бути передбачені й інші пільги та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця, а також встановлено додаткові гарантії працівникові на випадок дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

Тобто контракт може містити будь-які факультативні умови, що не суперечать чинному законодавству та спрямовані на стимулювання продуктивності праці, створення належного виробничого побуту, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, соціально-побутових запитів працівників та їх родин, та інші умови, потрібні для виконання прийнятих сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки виробництва й фінансових можливостей підприємства.

Звернути увагу

Контрактом не можуть передбачатися умови, що стосуються змін порядку вирішення індивідуальних трудових спорів і застосування стосовно працівника повної матеріальної відповідальності.

Умови контракту, які погіршують становище працівників проти законодавства України про працю, колективних договорів (угод) відповідно до статті 9 КЗпП, є недійсними. Але роботодавець у межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів відповідно до статті 91 КЗпП може встановлювати додаткові проти законодавства трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Змінювати умови контракту сторони можуть лише за взаємною домовленістю. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не передбачену контрактом (ст. 31 КЗпП). Не можна також без згоди працівника переводити його на роботу, не обумовлену контрактом (частина перша ст. 32 КЗпП). Якщо згода є, до контракту вносяться відповідні зміни і доповнення, які оформлюють так само, як і контракт.

Роботодавець зобов’язаний забезпечувати конфіденційність умов контракту. Особи, які за посадовими обов’язками мають доступ до інформації, що міститься в контракті, не мають права її розголошувати. Вимоги конфіденційності не поширюються на умови контракту, що регулюються чинним законодавством, та щодо органів, які контролюють їх додержання.

Правові підстави застосування контрактної форми трудового договору

Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є в державній власності» від19 березня 1993 року № 203. Відповідно до цієї постанови контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладають міністерства, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією відповідно до номенклатурних груп, до яких вони належать за показниками, затвердженими згідно з додатком № 2 цієї постанови.

У цій постанові також зазначено, що з керівниками підприємств, раніше обраними чи призначеними на посаду, також укладаються або переукладаються контракти. У разі відмови міністерства або іншого підвідомчого Кабінету Міністрів України органу виконавчої влади укласти контракт з керівником підприємства, трудовий договір розривається на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. У разі відмови керівника підприємства укласти контракт трудовий договір з ним припиняється на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП.

Згаданою постановою затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, а також рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений положенням цієї постанови.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України «Про конкурсний відбір керівників суб’єктів господарювання державного сектора економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 1 квітня 2005 року № 234 встановлено, що керівники суб’єктів господарювання державного сектора економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, призначаються (обираються) на посаду за результатами конкурсного відбору, проведеного відповідно до порядку, затвердженого вказаною постановою:

— міністрами, керівниками інших органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, у разі, коли підприємства діють на основі лише державної власності, з укладенням відповідного контракту;

— вищим органом підприємства у разі, коли державна частка у його статутному фонді перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність підприємства, з укладенням відповідного контракту з особою, уповноваженою вищим органом.

Крім керівників підприємств, трудовий контракт може укладатися і з іншими категоріями працівників. Загальноправовою підставою для застосування контракту є стаття 21 КЗпП.

Кабінет Міністрів України постановою «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» затвердив Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Міністерство праці України наказом «Про затвердження Типової форми контракту з працівником» затвердило типову форму контракту з працівником. Крім цього, окремими міністерствами та відомствами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування видано відомчі нормативні акти, якими затверджувалися форми контрактів та відповідні положення про їх застосування практично у всіх галузях економіки України.

Частина третя статті 21 КЗпП встановлює: «Сфера застосування контракту визначається законами України». Це суттєво звузило сферу укладення контракту. Міністерство праці і соціальної політики України у листі від 6 травня 2000 року № 06/2-4/66 виклало перелік законів, якими дозволяється укладати трудовий договір як контракт і зазначило, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за безстроковим договором, укласти контракт лише в тому разі, якщо він належить до категорії працівників, які згідно із законами України працюють за контрактом. Укладення контракту у випадках, не передбачених законами України, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 158 (1982 року), ратифікованої Україною 4 лютого 1994 року.

Звернути увагу

Порушення вимог щодо законодавчого визначення сфери застосування контракту може бути підставою для визнання відповідно до статті 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника проти законодавства України, а також є підставою для притягнення осіб, яким надано право приймати на роботу, до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тепер в Україні діє понад п’ятьдесят нормативних актів, що встановлюють коло працівників, з якими можуть бути укладені контракти. Перелік законів, якими дозволено застосовувати контрактну форму трудового договору, та підзаконних актів, що регулюють ці питання, викладено в журналі «Довідник кадровика» № 1 за 2008 рік.

Загальний порядок укладення та розірвання трудового контракту

Порядок укладення трудового контракту — це встановлена чинним законодавством процедура подання працівником потрібних документів, узгодження умов контракту, його підписання та оформлення. Працевлаштовуючись за контрактом, працівник подає той самий пакет документів, що й за звичайним трудовим договором.

Питання укладення контрактів з керівниками підприємств, що є у державній власності, врегульовано спеціальними нормативними актами, зокрема, це Положення про порядок укладення контракту з керівниками підприємств загальнодержавної власності при прийнятті на роботу; Типова форма контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 року № 597, тощо.

Контракт може бути укладений як при прийнятті на роботу, так і згодом. Типову форму контракту затверджено наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року № 23 (ця Типова форма не поширюється на керівників підприємств державної форми власності) (див. додаток).

Звернути увагу

Запроваджуючи контрактну форму трудового договору з раніше прийнятими працівниками, слід видати наказ відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП, ознайомивши з ним відповідних працівників не пізніше як за два місяці до укладення контракту, оскільки це тягне зміну істотних умов праці.

Якщо працівник, з яким згідно із законом обов’язково укладають контракт, не погоджується на його укладення, він підлягає звільненню за пунктом 6 статті 36 КЗпП як такий, що відмовився від продовження роботи в зв’язку зі змінами істотних умов праці. У разі відмови власника від укладення контракту з працівником трудовий договір з ним припиняється за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

Трудовий контракт може бути припинено з підстав, передбачених трудовим законодавством, а також з підстав, передбачених безпосередньо контрактом.

Оскільки контракт має строковий характер, то однією з основних підстав його припинення є закінчення строку (п. 2 ст. 36 КЗпП). За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк (п. 24 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників). Слід зазначити, що коли по закінченні строку дії контракту його належним чином не переоформлено (продовжено чи переукладено), а трудові відносини тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, контракт, як і інший строковий трудовий договір, трансформується в звичайний безстроковий трудовий договір, а не в контракт на новий термін.

Достроково контракт може бути припинено:

— за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). Незалежно від кого надійшла ініціатива про дострокове припинення контракту, головне, щоб сторони досягли угоди. Така угода може бути усною чи письмовою. В ній сторонами можуть бути визначені конкретні умови, за яких може бути припинено контракт;

— з ініціативи працівника. Як зазначено в пункті 23 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника в цьому разі провадиться відповідно до статті 39 КЗпП;

— з ініціативи роботодавця. У цьому випадку підставами можуть бути: незадовільні результати випробування при прийнятті на роботу (ст. 28 КЗпП); загальні підстави, зазначені в статті 40 КЗпП; додаткові підстави розірвання трудового контракту з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов (ст. 41 КЗпП);

— з ініціативи третіх осіб, які не є сторонами контракту. Суб’єктами такої ініціативи можуть бути:

- військовий комісаріат у разі призову або вступу працівника на військову службу чи направлення його на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);

- виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник). На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати контракт з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (ст. 45 КЗпП);

- батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Відповідно до статті 199 КЗпП ці особи мають право вимагати розірвання трудового договору, зокрема й строкового, а отже, й контракту з неповнолітнім, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси;

— з інших підстав, передбачених трудовим законодавством для трудових договорів.

У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених у контракті, відповідно до пункту 22 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників контракт може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

У разі розірвання контракту з підстав, передбачених законодавством, звільнення провадиться з посиланням на відповідну норму закону, а якщо контракт розривається з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП, з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством і контрактом.

Підставою для дострокового припинення контракту (не зазначена в чинному трудовому законодавстві, а отже, може бути передбачена контрактом) — це фізична смерть працівника або роботодавця — фізичної особи, а також оголошення їх в судовому порядку померлими чи визнання безвісно відсутніми.

Спори між сторонами контракту розглядаються в установленому чинним законодавством порядку.

Крім загального порядку укладення та розірвання трудових контрактів, встановленого Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, для окремих категорій працівників законодавством передбачено певні особливості (див. журнал «Довідник кадровика» №12 за 2007 рік і № 3 і 4 за 2008 рік).

 

83 Відповідальність за невиконання контрактів

Закони XII Таблиць свідчать, що на початковому етапі розвитку римського цивільного права відповідальність неоплатного боржника мала особистий характер. У класичну епоху відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання договору полягала в обов'язковому відшкодуванні збитків. Реальний збиток виражався у вартості речі в її дійсній ціні. Втрачений зиск означав вірогідний прибуток, який міг бути одержаний, якщо б боржник виконав зобов’язання. Крім того, римляни розрізняли збитки прямі та непрямі.
Відшкодування збитків боржником було можливе лише за умови, що до часу стягнення у нього було досить майна, еквівалентного збиткам. Цим цілям служили додаткові засоби, які забезпечували виконання зобов'язань: завдаток, неустойка, порука і застава. Завдаток являв собою майно (грошову суму або цінності), яке один контрагент передавав іншому як свідоцтво укладеної угоди. Неустойка є штрафна сума, яку боржник мав сплатити кредитору у випадку невиконання або неповного виконанні зобов'язання. Порука є взяття на себе третьою особою відповідальності за невиконання зобов'язання (разом з боржником). Вона виникала через просту угоду і виражалася в двох формах. Після виникнення зобов'язання за договором поручитель за угодою з кредитором брав на себе тягар погашення боргу в разі неплатоспроможності боржника. Інша форма полягала в дорученні третьої особи майбутньому кредитору про надання позики майбутньому боржнику з взяттям поручителем на себе відповідальності за своєчасне погашення боргу. Застава (pignus datum) як засіб забезпечення контрактів (договорів) – це річ, яка є не споживаною під час її використання, та переходила у володіння заставоприймача для того, щоб він повернув її власнику застави після виконання ним основного зобов’язання.
Мета заставного права – забезпечити виконання будь-якого зобов'язання.

(Правові засоби забезпечення виконання зобов’язань: застава, завдаток, неустойка, інтерцесія.)

 

84.ОКРЕМІ ВИДИ КОНТРАКТІВ: ВЕРБАЛЬНІ, ЛІБРАЛЬНІ, РЕАЛЬНІ, КОНСЕНСУАЛЬНІ, ІННОМІНАЛЬНІ

Контракт - це договір, який визнавався цивільним правом і користувався позовної захистом. Класифікація контрактів:
1) вербальний контракт, набував зобов'язуючу силу за допомогою і з проголошення певних слів.
Види вербальних контрактів:
а) стипуляция - усний договір, що полягав допомогою словесної формули шляхом запитань майбутнього кредитора і відповідей на нього з боку майбутнього боржника;
б) обіцянка надати придане;
в) клятви обіцянку послуг вільновідпущеником своєму патрону;
2) літтеральний контракт - договір, який був у письмовій формі.
Види літтеральний контрактів:
а) давньоримські літтеральние контракти, які укладалися шляхом внесення запису до провідну римськими громадянами прибутково-витратну книгу;
б) літтеральние контракти імператорської епохи, які оформлялися боргової розписки;
3) реальний контракт, який набирає чинності не з моменту угоди сторін, атільки з моменту фактичної передачі речі і містить обов'язок однієї особи повернути іншому отримане раніше майно.
Види реальних договорів:
а) договір позики;
б) договір позики;
в) договір зберігання;
г) договір заклада;
4) консенсусний контракт, який вважався укладеним з моменту досягнення сторонами простого угоди.
Види консенсуальних контрактів:
а) договір купівлі-продажу;
б) договір найму;
в) договір доручення;
г) договір товариства;
5) Інномінальні (безіменний контракт), що виник після встановлення в римському праві закритої системи договорів і захищається претором за допомогою словесних формул (позову з запропонованих слів - actio praescriptis verbis). Види безіменних контрактів:
а) договір міни;
б) прекарий, тобто безплатне і без вказівки термінів надання майна в користування однією особою іншій;
в) оцінний договір, за яким річ??передавалася однією стороною іншій для продажу за ціною, не менше встановленою спеціальною оцінкою, а інша сторона повинна була продати її і передати всі гроші або повернути річ, якщо продати її до вдавалося;
г) світова угода, тобто угода про остаточне визначення правових відносин шляхом взаємних поступок або відмови від домагання за винагороду;
д) дарування з наказом, тобто безоплатне надання дарувальником за рахунок свого майна будь-якої вигоди одаряемому.


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 119 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Види та методи | Види речей у приватному праві | Поняття посідання. | ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ. | СЕРВІТУТИ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ | Персональні сервітути | Емфітевзис (emphyteusis) — довгострокове відчужуване і успадко­вуване право користування чужою землею сільськогосподарського призначення. | ЗАХИСТ ПРАВ НА ЧУЖІ РЕЧІ | ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СПАДКУВАННЯ. | СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Захист спадкових прав| Поняття квазіконтрактів та їх види.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.022 сек.)