І ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ.

Кожен командир повинен працювати завжди на підготовленій карті: це дає йому змогу вирішувати завдання за допомогою робочої карти з найменшою затра-тою часу.

Зручність використання карти в похідних умовах і змога швидко отримати по ній необхідні дані багато в чому залежать від якості її підготовки до роботи.

Правильно підготовлена робоча карта на багато полегшує використання її в бойовій обстановці, і головне, скорочує час для вирішення завдань по керівницт-ву підрозділами. До цього необхідно добавити, що підготовленою картою можна користуватися більше часу, ніж не підготовленою.

Ця підготовка складається з вибору карти, оцінювання її, склеювання, згортання і підйом.

2.1. Ознайомлення з картою заключається у з’ясуванні основних характе-ристик, які визначають її графічну точність, детальність, своєчасність, і у встанов-ленні деяких вихідних даних карти, які можуть виникнути при роботі з нею.

Вибір масштабу карти залежить від майбутніх бойових дій, характеру і змісту бойових завдань, які повинне виконати той чи інший підрозділ. Тому, перш ніж вибрати масштаб робочої карти, командир повинен вивчити і з’ясувати район майбутніх бойових дій свого підрозділу.

Як правило командир механізованого взводу веде робочу карту на картах масштабу 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000.

Оцінка карти полягає у вивченні кожного аркуша карти, при цьому уточнюється масштаб та рік зйомки чи поправки, рік видання, система координатної сітки та поправка напрямку. Це робиться для того, щоб встановити, в якому стані карта, чи відповідає дійсності, чи вона застаріла.

Вияснивши рік з’йомки і рік видання карти, командир визначає своє відношення до точності і повноті нанесеній на ній топографічній основі. Карта більш пізньої зйомки новішого видання точніше і вірніше відображає місцевість, на якій необхідно діяти підрозділу в майбутньому. Але дуже часто приходиться використовувати карти більш старшого видання. В цьому випадку необхідно звертати увагу на дані, які свідчать про час рекогносцировки карти. Це визначає, що карта в значній мірі доповнена більш новими даними порівняно з тими, які були в рік її видання.

Про новизну і пов'язаної із цим достовірності карти судять по даті її зйомки (складання) або виправлення. Ці дані містяться за рамкою карти в її південно-східному куті. Середній термін служби (без відновлення і виправлення) великомасштабних карт найбільш обжитих, які швидко розвиваються в економічних відносинах районів становить 5-10 років.

Масштаб і рік видання карти необхідно з’ясовувати, крім сказаного вище, і для запису на всіх документах, які розробляються з допомогою робочої карти: донесення, розпорядження, накази.

У заголовках бойових і оперативних документів, що складаються з посиланням на карту, доводиться іноді вказувати не тільки масштаб, але також номер або рік її видання. Ці дані друкуються на північній стороні рамки кожного аркуша карти ліворуч.

Про графічну точність карти судять по величині її масштабу. При цьому з’ясовують наступні дані, необхідні для окомірної оцінки відстаней і швидкого проведення розрахунків по карті: оцифрування координатної сітки; відстані, які відповідають відрізкам карти в 1 см і 1 мм; можливу точність визначення прямокутних координат і виміру відстаней по карті. Виясняєтьсятакож необхідність введення поправок у вимірювані по карті відстані для підняття точності цих вимірів.

Оцінка чисто топографічних характеристик карти: сітки координат, висоти перетину, крутизни скатів, величини закладення, поправки напрямку – необхідна командиру для правильного руху підрозділу по місцевості, цілевказівок, орієнтування, вирішення вогневих завдань, визначення умов спостереження, прохідності місцевості в умовах здійснення маневру силами і засобами в бою.

Про детальність і точність зображення рельєфу судять по висоті основного перетину, вказаного на карті. Особливо важливо з’ясувати в цьому відношенні карт гірської і сильно пересічної горбистої місцевості, при вивченні яких звичайно потрібно найбільш повно і точно визначати характеристики рельєфу.

При оцінці детальності зображення рельєфу, обумовленого висотою перетину, з’ясовують можливість точно визначати висоти точок і крутизни скатів. Точність визначення висот точок, відмітки яких не підписані на карті, дорівнює: для характерних точок рельєфу, розміщених на вершинах, гребенях, водозливах і пологих схилах нерівностей, – приблизно 0,3-0,5 висоти перетину, а для точок, розташованих на крутих схилах, де не можливе проведення напівгоризонталей, вона приблизно в 3- 4 рази менше, тобто коливається в межах однієї - двох висот перетину. Точність визначення крутості схилів рівна приблизно 0,3-0,5 ціни розподілу шкали закладення в тому її інтервалі, у якому визначається крутість даного схилу.

Для окомірної оцінки по карті крутості схилів необхідно, крім того, визначити і запам'ятати крутість схилу при закладенні в 1 см або 1 мм, а також граничну крутість, виражену горизонталями Якщо висота перетину на карті нормальна (тобто рівна 0,02 величини масштабу, то крутість схилу при закладенні в 1 см можна приблизно вважати рівною 1, а при закладенні в 1 мм – 10º, точніше 12°; гранична ж крутість схилу, яка виражається горизонталями, у цьому випадку буде близько 40°.

Крім зазначених вище даних, при ознайомленні з картою з'ясовують також величину і знак поправки напрямку для переходу від дирекцийних кутів до азимутів. Ці дані беруться зі схеми магнітного схилення, яке міститься внизу аркуша карти поруч із лінійним масштабом.

При використанні для цілевказівки в прямокутних координатах аркушів карти, розташованих на стику координатних зон, треба встановити, сіткою якої із цих зон слід користуватися, і, якщо потрібно, побудувати на відповідних аркушах карти додаткову координатну сітку суміжної зони.

2.2. Склеювання карти. Дуже часто райони бойових дій підрозділів будуть виходити за рамки одного аркуша карти. В цьому випадку робоча карта командира може складатися з декількох аркушів. Для зручності користування вибраними аркушами карт виконується попереднє їх склеювання, тобто, потрібні аркуші підклеюються один до іншого. Дуже важливо правильно склеїти вибрані аркуші.

Склеювання карти з багатьох аркушів, виконують у такій послідовності:

а). Розкладають аркуші карти згідно з їхньою номенклатурою і намічають поля, які потрібно зрізати: звичайно у всіх рядів склейки, крім нижнього – нижню (південну) сторону аркушів; у всіх колонок склейки, крім останньої – праву (східну).

б) Зрізають намічені поля, користуючись гострим ножем або лезом бритви. Практика показує, що при користуванні ножицями на зрізку країв іде більше часу і края отримуємо нерівними.

Обрізати аркуш карти необ-хідно без лінійки Для того щоб зрі-зані краї карти були рівними і не бу-ло порізів на столі, під край аркуша карти рекомендується підкладати гладку рівну дерев’яну підкладку, кусок фанери, картону і т.п. Після цього необхідно зробити обрізку країв карти по її рамці. При цьому рука повинна повністю спиратися на стіл; ніж (лезо бритви) в процесі різання необхідно тримати під гост-рим кутом, схиленим в напрямку різ-ки. Це зберігає карту від розривів в місцях різки і забезпечує отримання рівних країв аркушів карти (див. мал. зліва).

Після того, як проведена зрізка непотрібних країв аркушів карти, у визна-ченому порядкові проводиться їх склеювання.

в). Склеювання аркушів. Звичайно спочатку склеюють аркуші в колонки (з верху вниз), а потім - колонки між собою (з ліва на право). Для цього нижні арку-ші наклеюються на верхні. Аркуш № 2 наклеюється на аркуш № 1, створюючи ко-лону із двох аркушів.

	В підсумку створюється колона із трьох аркушів, східне поле яких зрізано. Після склеювання всіх аркушів в колони, приступа-ють до склеювання колонок між собою. Склеювання ко-лонок ведеться з ліва на пра-во, тобто, на третю колонку наклеюється друга, а потім до склейки з другої та тре-тьої колонок приклеюється перша.

При склеюванні великої кількості аркушів робочої карти рекомендується притримуватись наступного порядку. Верхні аркуші кожної колонки склейки зво-ротньою стороною накладають на нижній (див.мал. вище) і змазують краї, що склеюються, обох аркушів тонким рівним шаром клею.

Намазувати краї аркушів реко-мендується пензликом середньої твер-дості, акуратно накладаючи на краї аркушів, які склеюються, тонкий шар клею. Потім, перевернувши верхній аркуш, акуратно накладають на пів-денне поле верхнього аркуша. При цьому повинно бути виключене роз-мазування клею по робочій площі ар-куша карти. Проробивши цю несклад-ну операцію, обов’язково необхідно підігнати рамки аркушів, які ми скле-юємо. Для цього суміщають на стиках аркушів карти дороги, ріки, струмки, горизонталі та інші зображення еле-ментів місцевості. Після цього потрібно декілька разів провести по склейці м’яг-ким папером або чистою ганчіркою.

Коли склеєні по вертикалі аркуші просохнуть, приступають до склеювання вертикальних колонок між собою. З досвіду, для склеювання колонок необхідно: взяти другу колонку і згорнути її в рулон (зверху), зображенням до середини; зріза-ну сторону витягнути так, щоб була смужка для намащування клеєм шириною 1 см. Намастити клеєм і прикладати південним краєм до колонки № 3, притискую-чи аркуш і суміщаючи лінії карти, розкручувати рулон і наклеювати колонку. По-тім таким же способом до склеєних двох колонок наклеїти колонку № 1.

Ось такий вигляд має склейка карт із шести листів.

Розглянутий поря-док склеювання карти надає зручність в ро-боті на ній в любих умовах. Склеєні ар-куші карти не будуть відриватися при ко-ристуванні гумкою, а при роботі олівцем аркуші в місцях склейки не будуть задиратися, тому що лінії звичайно про-водять з верху до низу, або зліва на право і в цих же напрямках використовують гумку. Окрім того, при такому порядку полегшується сам процес склейки, так як верхній лист в колоні наклеюється на нижній, а завжди одна колона приклеюється до склейки.

2.3. Згортання карти забезпечує: зручне розміщення карти в планшеті, польовій сумці на класному столі; користування картою без повного її розгортання; швидкого знаходження на карті необхідного району; збереження карти від передчасного зносу.

Форма згорнутої робочої карти може бути різною. Це залежить від масштабу карти, а також від того, в яких умовах вона буде використовуватися. Для занять, які проводяться в класі, згорнута робоча карта повинна відповідати розмірам і формі класного стола. Під час роботи на місцевості бажано, щоб робоча карта була складена згідно з формою і розмірами планшета або польової сумки.

При користуванні робочою картою, при знаходженні в бронетранспортері, танку, автомобілі, обладнаних в якості пересувних пунктів управління командирів підрозділів, вона повинна бути згорнута по формі і розміру спеціально обладнаного робочого місця.

На форму згортання робочої карти впливає також характер поставленого бойового завдання. Так наприклад, якщо нам треба буде здійснювати марш, форма згорнутої карти буде відрізнятись від форми згортання карти в оборонному бою.

Розклавши на столі склеєну карту, визначають район майбутніх бойових дій (див. мал. ліворуч).

Потім, зорієнтувавши карту по направленню до противника або впродовж маршруту майбутнього руху, потрібно, виходячи із ширини польової сумки або планшета, підігнути з обох сторін непотрібні для роботи частини карти, після чого скласти її гармошкою (як показано на малюнкові) і вложити її в польову сумку або в планшет.

Карту слід згортати можливо щільніше, спостерігаючи при цьому, щоб згини не доводилися по лініях склейки аркушів. Щільне згортання карти забезпечує кращі умови для роботи на ній.

Правильно згорнута карта забезпечує довготермінове зберігання її і придатність до роботи в будь-яких умовах обстановки і є одним із показників доброї польової виучки командира.

2.4. Підйом карти. Важливим етапом при підготовці карти до роботи є її підйом. Це означає, що перш ніж використовувати карту для роботи,необхідно виконати деякі технічні операції, які мають метою полегшити читання карти.

Підйом карти полегшує роботу на ній, значно скорочує час на розробку бо-йових документів, забезпечує при меншій затраті часу більшу точність орієнтуван-ня і цілевказівок.

Процес підйому карти є робота командира направлена на те, щоб більш наглядно виразити на ній ті елементи місцевості чи місцеві предмети, які по характеру майбутніх дій військ необхідно виділити серед інших, або доповнити карту новими даними необхідними для оцінки обстановки і прийняття рішення. Найбільш повно робоча карта піднімається в тих випадках, коли на ній недостатньо наглядно виділені елементи місцевості і місцеві предмети, які мають важливе значення для бойових дій.

В залежності від характеру завдання, яке виконується, при підйомі карти можуть виділятися не тільки різні об’єкти чи елементи місцевості, але і різноманітні якості одних і тих самих об’єктів чи елементів місцевості.

Підйом карти звичайно проводиться одночасно з вивченням по ній місцевості та інших елементів бойової обстановки в смузі майбутніх дій. Він полягає у виділенні кольоровими олівцями найважливіших орієнтирів, підписів і інших необхідних командирові елементів змісту карти.

Хоча топографічні карти багатоколірні і на них добре виділяються своїм фарбуванням ліси, ріки, дороги і т.п., проте іноді доводиться все-таки піднімати їх, щоб на карті було легше орієнтуватися, більш чітко бачити і зручніше запам'ятовувати характерні риси і взаємне розташування важливих об'єктів.

Командири підрозділів піднімають на своїх картах лише важливі для них об'єкти місцевості, якщо вони недостатньо виділяються на карті і губляться серед інших однорідних з ними об'єктів.

Для підйому карти застосовуються олівці наступних кольорів: зелений - для деревної і чагарникової рослинності; синій - для гідрографії і боліт; світло-коричневий - для рельєфу; темно-коричневий - для доріг; чорний - для інших об'єктів і для підписів.

Населені пункти піднімають, збільшуючи або підкреслюючи чорним олівцем їх назви. У великих населених пунктах, якщо потрібно по завданню, обводять чорним олівцем окремі квартали, виділяючи необхідні орієнтири і будинки, які виділяються.

Ліси, сади і чагарники піднімають, обводячи їх контур зеленим олівцем. Якщо необхідно, у лісі виділяють окремі квартали, галявини, вирубки і просіки. Алеї і живоплоти вздовж доріг піднімають, креслячи зелену лінію по умовних знаках.

Озера і ріки виділяють, обводячи їх берегові лінії синім олівцем, а ріки, зображені однієї лінією, - потовщують їх умовний знак. Болота покривають вторинним синім штрихуванням - паралельно нижній стороні рамки карти.

Дороги, що виділяються своїм фарбуванням, піднімати звичайно не потрібно. У цьому випадку досить підняти на них лише мости. Якщо ж з густої мережі доріг треба виділити якісь певні дороги, то поруч із їхнім умовним знаком проводять темно-коричневу лінію. Мости і гаті піднімають, збільшуючи їх умовний знак.

Орієнтири, зображені позамасштабними умовними знаками, обводять чорними кружками діаметром 0,5—1 см або ж підкреслюють їх, так само як і необхідні підписи.

Рельєф звичайно піднімають, відтініючи (потовщуючи) світло коричне-вим олівцем одну або кілька характерних горизонталей. Вершини командних висот заштриховують. На піднятих горизонталях і вершинах підписують відмітки.

Особливу увагу приділяється підйому на карті зображенню тих елементів місцевості, які можуть бути укриттям для захисту від зброї масового ураження.

Для завершення підготовки робочої карти необхідно підписати її (наприлад: «Робоча карта командира...») і винести координати сітки на ту частину карти, яка покриває район майбутніх бойових дій, з таким розрахунком, щоб можна було не розгортаючи всю склейку карти, користуватися нею при орієнтуванні. Одночасно, в умовах забезпечення прихованості управління у встановленому порядку проводиться кодування карти.

Щоб зручніше було користуватися координатною сіткою на склеєній і складеній карті, корисно піднімати позначку кілометрових ліній на робочій частині карти, переписавши її з відповідних сторін рамки.

Дата добавления: 2015-10-13