Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Святі Тайни

Читайте также:
  1. Глава 27. ПОСЛЕДНИЙ ТАЙНИК
  2. ДОСТОЙНЕ ПРИЙНЯТТЯ ТАЙНИ СПОВІДІ
  3. ПОСЛЕДНИЙ ТАЙНИК
  4. ХРИСТИЯНСЬКА ДОСКОНАЛІСТЬ АБО СВЯТІСТЬ

У день Зелених Свят Св. Дух позначив свій прихід видимим і відчутним знаком; вогненні язики символізували внутрішнє просвітлення і дар розуміння різних мов, шум вітру означав силу, яку отримали Апостоли. Подібним спосо­бом організував Спаситель розподіл милостей і нам, а саме через знак видимий і відчутний. Під час розподілу милостей Він дав настанову використовувати такі слова і дії, які яскраво унаочнюють цей розподіл милостей. Напр., очищення від первородного гріха здійснюється за допомогою води (вода змиває бруд) і слів, які підкреслюють силу Пресвятої Трійці. Небесна пожива, котра дає життя душі, виступає у вигляді хліба і вина (хліб і вино підтримують життя людини) і т. д.

Святими Тайнами називаємо встановлені Ісусом Хрис­том видимі і відчутні сигнали (знаки), котрі обдаровують нас ласкою Св. Духа.

Отже, в кожній св. Тайні розрізняємо якийсь предмет і дію, яку над цим предметом виконуємо, слова, котрі супроводжують дії і, врешті, вплив лас­ки. — Знаки св. Тайн не лише представляють ласку, вони є її носіями; атже, це знаки діючі. Є також знаки, котрі лише позначають або заповідають якийсь предмет, але не викликають його; таким знаком є, напр., дим, що вказує на вогонь. Зате сонце є діючим знаком дня, бо не лише віщує день, але також творить його. Якщо когось дивує, що через воду, оливу і т. п., душа повинна отримати ласки, той нехай пригадає собі, що й знання (розум) доходить до духовного пізнання через око, вухо і т. д., тобто, через органи чуття. Чи ж через спадковість не передаються людині різні духовні нахили? Адже приказка говорить, що яблуко від яблуні недалеко падає. Чому ж не може людина досягти просвітлення душі за допомогою чуттєвих засобів?

Знаки св. Тайн можна порівняти з людськість Ісуса Христа, а уділювані ласки — з Божеством Христа, що приховується в Його людськості. Слово "Тайна" означає щось таємне, скрите, таємниче, бо в перші століття християн­ства старанно приховувалися святі речі від іновірців.

Ісус Христос запровадив під час уділення св. Тайн певні знаки (котрі мають визначену суть), щоб вони унаочнювали уділювані ласки і полегшували людині їх пізнання та запевняли її в їх отриманні.

Вода, котра вичищає бруд і гасить вогонь, яскраво унаочнює під час Хрещення очищення нашої душі і гасить небезпечний для нас пекельний вогонь. Під час Миропомазання використовується олива, котра унаочнює просвітлення і зміцнення нашої душі через Св. Духа (олія живить і зміцнює наше тіло). Отже, через знаки, які сприймаємо органами чуття, людина легко пізнає відповідне дійство св. Тайни. Сам Ісус Христос майже завжди корис­тувався під час уділення ласк і доброчинностей деякими особливими знаками, хоча абсолютно вистачало однієї Його думки чи слова. Прокажених оздоров­лював, лише торкнувшись до них (Мат. 8, 3); двох сліпих зробив зрячими, доторкнувшись до їхніх очей (Мат. 9. 29); на Апостолів після Свого воскресіння дмухнув, промовивши: "Прийміть Духа святого!" (Йоан 20, 22). Ще в Старому Завіті обдаровував Бог людей милосердям за допомогою різних знаків. Доказом цього є палиця Мойсея, мідний вуж, оздоровлення прокаженого Неємана через купання в Йордані і т. п. Запровадженням видимих знаків у св. Тайнах Ісус Христос намагався також упокорити людину. Людина, котра насмілилася колись рівнятися з Богом, утратила право на спасения, — віднайти його може тільки у важкій праці, тобто вона стає залежною від наймізерніших речей — бездушної матерії. Заради чуттєвих речей віддали люди своє спасіння, отже, необхідно тепер, щоб через чуттєві речі знову піднялися до надчуттєвості (св. Григ. В.). Саме тому Бог вимагає від нас ушанування мощів і образів. — Крім того, такі чуттєві знаки є для людини просто необхідними. Якщо б ми були чистими духами, то не потребували б жодних фізичних (тілесних) знаків для отримання духовних дарів; вони є необхідністю для нас тому, що ми складаємося з тіла і душі (св. Золот.). Саме тому, що душа і тіло спільно скоїли гріх, вони повинні також спільно від гріха очиститися (св. Амвр.). Якщо би ми здобували милості не за допомогою зовнішніх знаків, а внутрішнім бажанням, то ми ніколи не були б переконані в тому, досягли ласки чи ні; а так ми впевнені, що справді прийняли св. Тайну.

Окрім знаків, установлених Христом, Церква запровадила ще деякі обряди або церемонії, щоб тим самим ще краще уна­очнити уділення ласки і посилити побожність обдаровуючого і приймаючого.

Різні глибоко продумані обряди є наче дзеркалом, в якому бачимо, що відбувається в даний момент у душі. "Уділювані Богом, за посередництвом св. Тайн, доброчинності набагато краще сприймаються та усвідомлюються вірними саме через обряди" (Рим. Кат.). Обряди посилюють побожність обдаровуючого і приймаючого. Обряди — наче одяг св. Тайни. Коли земний правитель виступає у всій своїй величі в оточенні державних мужів, то ми відчуваємо до нього більшу повагу і шану, ніж коли зустрічаємося з ним приватно. Це ж стосується св. Тайн (Дег.). Отже, завжди св. Тайни при уділенні одягаємо і прикрашаємо (Бел.). Також обряди є своєрідною деякою підго­товкою до прийняття власне св. Тайни; вони готують ріллю нашого серця, щоб добре насіння св. Тайни принесло рясні плоди. Обряди, встановлені Церк­вою, в разі необхідності, можна опустити.

Церковна книга з записаними в ній обрядами (церемоніями), котрою користуються під час уділення св. Тайн, називається "Требником".

Ісус Христос установив сім св. Тайн, а саме: Хрещен­ня, Миропомазання, Євхаристію, Покаяння, Єлео-помазання, Священство і Подружжя.

Наука про сім св. Тайн така ж давня, як сама Церква. Навіть усі секти, котрі виникли в перші століття і відлучилися від Церкви, визнавали ці сім св. Тайн; визнавали їх також греки-схизматики. У тому й полягала причина різкої відповіді схизматицького єпископа Єремії з Царгороду протестантам (1575 р.) (Мег. 5, 9). У св. Письмі відсутня чітка згадка про встановлення сімох св. Тайн, а також не сказано, більше чи менше встановив їх Христос. У цьому питанні вирішальний голос має Передання. Зауважимо, що якраз ті сім св. Тайн повністю відповідають потребам нашого духу, які схожі на потреби тіла. Життя нашої душі починається з Хрещення, зміцнюється через Миропомазання, доповнюється через Пресвяту Євхаристію; коли втрачаємо життя душі, відновлюємо його завдяки Покаянню або Єлеопомазанню. Священство і Подружжя передає це життя душі з покоління в покоління.

Завдяки сімом св. Тайнам отримуємо ласку Божу якраз у такі моменти нашого життя, коли найбільше їх потребуємо.

Отже, отримуємо ласку відразу після народження; у пору зрілості, коли потребуємо поживи для душі; коли втратимо приязнь Бога, у хвилини смерті і при виборі нового стану. Як серед моря є острови й пристані, де моряки можуть відпочити після важкої праці, так і в мандрівці цього життя маємо св. Тайни, за допомогою яких можемо час від часу підкріпитися та зміцніти (св. Золот.).

Три св. Тайни можемо прийняти лише раз у житті, а саме: Хрещення, Миропомазання і Священство тому що вони викарбовують на душі незнищимий знак.

Той незнищимий знак полягає в особливому освіченні і єднанні з Богом. Хто має цей знак, стає членом Божої родини в особливий спосіб. Завдяки Хрещенню людина стає братом Христа, через Миропомазання — воїном Хрис­та, через Священство — заступником Христа. Завдяки Хрещенню людина особливим способом з'єднується з Богом-Творцем (як дитя Бога), через Миро­помазання — з Богом-Духом Святим (як воїн, озброєний дарами Св. Духа), через Священство — з Богом-Сином (як заступник Христа). Ті знаки лиша­ються в душі, навіть якщо людина скоїть смертний гріх, його (знак) неможливо стерти з душі. Це схоже на спорідненість по крові: син завжди залишиться сином, навіть якщо б став ворогом свого батька. Отже, ці три Св. Тайни ніколи не приймаються вдруге, навіть у випадку, якщо би хтось зрікся своєї віри, а відтак знову навернувся до Католицької Церкви. Ці три св. Тайни лишаються викарбуваними на душі і в майбутньому житті. Для спасенних вони будуть вічною ознакою слави і шани, для засуджених стануть вічним соромом. Задля тих знаків будуть вибрані на небі вічно прославлювані іншими блаженними, а засуджені будуть вічно висміювані і катовані дияволами.

Дві св. Тайни, а саме: Хрещення і Покаяння, дають освячуючу ласку тим, хто її не має; інші п'ять примно­жують освячуючу ласку тим, котрі вже мають її. І це є головною метою св. Тайн.

Св. Тайни — це ліки євангельського самарянина для підтримки і збере­ження здоров'я нашої душі (св. Золот.). Хрещення і Покаяння називаємо Тайнами мертвих (для духовно мертвих), бо вони встановлені для людей, котрі через первородний гріх або через скоєний смертний гріх є мертвими в душі. Інші св. Тайни називаємо Тайнами живих (для духовно живих), бо вони встановлені для тих, котрі знаходяться у стані ласки, отже, є живими в душі. Хрещення і Покаяння виганяють із душі темряву смерті, вносять у серце світло віри й надії, а також тепло Божої любові; інші св. Тайни пізніше збільшують це світло ласки. Буває також, що й Хрещення і Покаяння примножують освячуючу ласку. Коли, напр., хтось щиро прагне виправитися і жалкує за сподіяне, то може осягнути Св. Духа, а отже, і освячуючу ласку, ще перед Хрещенням або Сповіддю; або коли хтось сповідається, а не має на совісті жодного тяжкого гріха.

Опріч того, кожна Тайна має ще свою окрему мету і тому обдаровує ще особливішою ласкою.

Хрещення обдаровує нас милістю (ласкою) жити за законами Євангелія; Миропомазання — мужньо визнавати віру; св. Причастя — зростати в духов­ному житті; Покаяння оберігає від скоєння гріха; Єлеопомазання приносить здоров'я, Священство і Подружжя обдаровують ласками, які потрібні цим станам. Такий великий і спасенний вплив мають на нашу душу св. Тайни, однак, люди так мало цінують їх! Чого тільки не робимо, щоб лише підтримати або відновити здоров'я тіла (вживаємо дорогі ліки, відпочиваємо і лікуємося в санаторіях і т. д.). Життя душі набагато важливіше для людини, ніж здоров'я тіла, однак люди не користуються ніякими засобами, щоб підтримати його, є легковажними і байдужими, не розуміють, що відповідатимуть за це у майбутньому.

Щоб дійсно досягти ласки, доросла людина повинна належним чином підготуватися до прийняття св. Тайн; до Хрещення і Сповіді — через щиру і рішучу зміну способу мислення і поведінки, а до прийняття інших св. Тайн — через очищення від усякого смертного гріха.

Доросла людина, приймаючи св. Тайну Хрещення або Покаяння без щирої зміни способу мислення, або також іншу св. Тайну в стані тяжкого гріха, скоює ще страшніший гріх — святотатство — і не здобуде милостей Св. Духа, доки не усуне перешкоди, котрі загороджують милості (ласці) дорогу.

У перші роки християнства Церква вимагала двохрічної підготовки до Хрещення, щоб іновірець, котрий навертається, мав час змінити спосіб життя і повністю виправитися. Св. Павло також закликає у своїх проповідях спочатку переглянути і змінити спосіб мислення, а вже потім прийняти Хрещення (Діян. Ап. 2, 38; 3, 19). Церква ще вимагає, щоб кожний висповідався перед прийняттям якої-небудь Тайни живих. Легковажно чинять ті, котрі сповіда­ються лише за звичаєм і зовсім не думають про щиру зміну способу життя. "Св. Тайни служать для спасіння тим, котрі як слід користають із них, і є згубою для тих, котрі зловживають ними" (св. Авг.). Хто приносить із собою до цілющого джерела отруєний посуд, котрим зачерпує і п'є, той ризикує втратити життя. Те саме стосується і прийняття св. Тайн. Винятком є лише Хрещення дітей. Недостойно прийняті св. Тайни не обов'язково приймати вдруге після досконалої зміни способу життя; вони відновлюють тоді свою вагомість самі по собі. Виняток становить Пресвята Євхаристія. Ця Тайна, прийнята в стані тяжкого гріха, не обдаровує людину жодною ласкою навіть тоді, коли вона позбудеться вже тяжкого гріха. Чим достойніше приймаємо св. Тайни, тим більше отримуємо ласк. Із святими речами треба обходитися свято.

Перед тими, хто приймає св. Тайни, Церква ставить необхід­ну умову: вони повинні бути спроможними і мати намір прийня­ти св. Тайни.

Прийняття поживи душі — св. Тайн — можливе лише тоді, коли прий­маючий має певні дані до їх прийняття. Неохрещений, напр., не може прийня­ти іншої св. Тайни, окрім Хрещення; людина, у котрої хворий шлунок не приймає жодної їжі, не може прийняти Пресв. Євхаристії; дитина не може прийняти Тайни Покаяння; здоровий не може отримати Єлеопомазання; жінка не може отримати Священства. Якщо уділимо комусь св. Тайну проти його волі, то приймаючий не стає учасником ласк тієї св. Тайни. Церква ніколи не схвалювала світських володарів, котрі примушували підданих прийняти Хрещення. Церква завжди діє через напучування і настанови. Правда, деколи непритомні вмираючі отримують Єлеопомазання; але Церква припускає в цьому випадку, що вмираючий бажав би прийняти св. Тайну, якби знав, у якому стані опиниться. Те саме припускається при Хрещенні малих дітей.

Навіть, якщо б був недостойным той, хто уділяє св. Тайну, однак приймаючий отримує через Тайну ласки Св. Духа (Трид. Соб. 7, 12).

Сила св. Тайни полягає в заслугах Ісуса Христа, а не в особі того, хто уділяє св. Тайни. "Людина не може уділяти Божих речей" (св. Амвр.). Св. Тайни є вже самі по собі святими, а не стають святими тому, що їх уділяє побожна особа (св. Авг.). Недостойна поведінка священика не послаблює ласки св. Тайни (св. Золот.). Бог діє і через недостойних (св. Амвр.). Будівничий св. Тайн є лише знаряддям Ісуса Христа (І Кор. 4, 1). Добре насіння дає плоди незалежно від того, чистими чи брудними руками сіяч засіяв його (св. Авг.).

Це ж стосується і уділювання св. Тайн. Якщо б св. Тайни мали силу тільки тоді, коли їх уділив добрий священик, то ми були б змушені приймати їх постійно, бо ніколи б не були впевнені в тому, що той, хто їх уділяв, був достойний цього. У такому випадку ми не могли б бути впевненими у своєму спасінні (св. Бонав.).

Від будівничого св. Тайн Церква вимагає наступного: він повинен одночасно і без суттєвих змін вжити належного знаку, який діє на органи зору і слуху, а також повинен мати намір робити те, що робить Церква.

Отже, той, хто використав би під час Хрещення замість води вино — суттєво змінив би знак, який діє на орган зору. У такому випадку Хрещення не було б дійсним. Разом з тим уживання для Хрещення теплої або несвяченої води не є суттєвою зміною — таке Хрещення не втрачає своєї сили.

Якщо б хтось, хрестячи дитину, змінив словесну форму обряду (сказав, напр: Хрещу тебе в ім'я Ісуса Христа), то тим самим він суттєво змінив би знак, який діє на слух. Таке Хрещення теж не було б дійсним. Але якщо б хтось, хто не знає добре мови, не так вимовив якесь слово, він не змінив би суттєво словесної форми обряду. Таке Хрещення вважається дійсним.


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 74 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: МОЛИТВА ПРИГОТУВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ | СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ | ЯКУ КОРИСТЬ ПРИНОСИТЬ НАМ ЖЕРТВА СВЯТОЇ ЛІТУРГІЇ | ЖЕРТВА СВЯТОЇ ЛІТУРГІЇ | ВАГОМІСТЬ ЖЕРТВИ СВЯТОЇ ЛІТУРГІЇ | ПОБОЖНІСТЬ ПІД ЧАС СВЯТОЇ ЛІТУРГІЇ | ОБОВ'ЯЗОК СЛУХАННЯ СВЯТОЇ ЛІТУРГІЇ | МІСЦЕ ВІДПРАВИ СВ. ЛІТУРГІЇ | ЦЕРКОВНІ РИЗИ Й ПОСУД, ЯКИМИ КОРИСТУЮТЬСЯ ПІД ЧАС СВЯТОЇ ЛІТУРГІЇ | ЗАБАРВЛЕННЯ ЦЕРКОВНИХ РИЗ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
СЛУХАННЯ БОЖОГО СЛОВА| ХРЕЩЕННЯ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)