Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Теорія суспільного вибору

Читайте также:
  1. Глава 3. Теорія мимовільного зародження.
  2. Глава 4. Теорія панспермії.
  3. Економічна теорія добробуту
  4. Експертні методи базуються на знаннях та досвіді спеціалістів різної кваліфікації. В основу експертних методів покладено п’ять основних умов групового вибору рішень
  5. Есе: історія і теорія жанру
  6. Зародження теорія розподілу влад. Концепція Ш.Монтеск’є
  7. Класифікація державознавчих теорій за найбільш важливими теоріями

Концепція раціонального вибору у політичних науках має назву теорії суспільного вибору (ТСВ). Певна державна політика є результатом вибору, який здійснюють індивіди, що працюють в органах державної влади. Аналізуючи такий вибір, економісти розвинули теорію політичних ринків на зразок теорії ринків економічних благ- теорію суспільного вибору (або економічну теорію політики).

Теорія суспільного вибору базується на тому, що люди діють у політичній сфері, маючи на меті власні інтереси, тобто ця теорія вивчає різні способи і методи, за допомогоюякихлюди використовують владні інститути у власних інтересах.

ТСВ переносить основні риси методології економічного аналізу на політичні процеси:

1) методологічний індивідуалізм - кожний індивід (який характеризується індивідуальними смаками і вподобаннями) у своїй економічній поведінці робить особистий вибір, керуючись власними інтересами і вигодою, як він її уявляє.

2) концепція "homo economicus - людини економічної", або модель ринкової поведінки індивіда: людина сама визначає, яке з благ для неї більш бажане, виходячи із своїх уподобань.

3) погляд на політику як на обмін: політика є складною системою обміну між індивідами, в якій останні колективно прямують до своїх особистих цілей, тому що не можуть досягти їх шляхом звичайного ринкового обміну.

У теорії політичного вибору учасниками політичних ринків (рис.6.1.) є:

• виборці;

• політики (представницька влада);

• бюрократія (виконавча влада).

 

Рис. 6.1. Політичний ринок

Виборці є споживачами передвиборних обіцянок політиків. Попит виборців на ці обіцянки відображає голосування, їхня участь у внесках на виборчі кампанії та лобіювання особливих інтересів. Виборці готові підтримати політиків, що можуть (як їм здається) найбільше покращити їхнє становище.

Політики - це обрані управлінці від президента країни до мера міста, депутати парламентів і місцевих виборних органів самоврядування. Політики є продавцями на політичному ринку, вони пропонують передвиборні обіцянки, за які хочуть отримати голоси виборців. Припускається, що метою політиків на виборах є бажання бути обраними.

Бюрократія (чиновники - виконавча влада) - представники державної влади на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях, які працюють у різноманітних державних установах; вони забезпечують збирання податків і виробництво суспільних благ. Бюрократія має метою діяльності максимізацію власної корисності.

Політична рівновага - це така ситуація на політичному ринку, коли вибір, який зробили виборці, політики і бюрократія, є сумісним, і ні одна з груп не може покращити своє становище шляхом іншого вибору без погіршення становища якоїсь іншої групи.

Детермінанти (чинники) політичної рівноваги:

1) правила здійснення суспільного вибору, тобто скільки голосів "за" треба отримати для перемоги, які вимоги щодо явки виборців;

2) середня і гранична вартість суспільного блага;

3) інформація, яка доступна виборцям щодо витрат і вигід, які асоціюютьсяз виборами;

4) розподіл податкових часток між виборцями, вплив збільшення податків на зміну результатів випуску благ;

5) розподіл вигід серед виборців.

Вільні конкретно: політична рівновага - угода щодо рівня виробництва суспільних благ, яка визначається специфічною процедурою колективного вибору, і розподілом податкових часток між індивідами.

Податкова частка (або податкова ціна) ti індивіда "i" - це його внесок у фінансування суспільного блага. Сума податкових часток всіх індивідів повинна дорівнювати середній вартості виробництва одиниці суспільного блага.

Для раціонального виборця найбільш бажаним політичним результатом буде такий обсяг постачання благ з боку державної влади, що кореспондується з точкою Е (рис. 6.2.); у ній його податкова частка дорівнює особистій граничній вигоді (MBi) від блага:

Рис.6.2. Найбільш бажаний політичний результат для виборця

Виборці приймають рішення щодо участі у голосуванні, беручи до уваги власні вигоди і витрати на таку участь. Вони можуть ухилятися від участі в голосуванні, вважаючи це невигідним для себе - таке ухилення зветься раціональним ігноруванням.


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 88 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Аналіз проектів у державному секторі | Державна регуляторна політика в контексті ефективності і результативності. | Неповна конкуренція | Індекс(коефіцієнт) Герфіндаля-Гіршмана (H) галузі із N фірм | Природні монополії | Суспільні блага | Зовнішні ефекти | Бідність в Україні | Податкової системи та трансфертів. | Справедливість і розподіл доходів між різними соціальними групами |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Економічне і соціальне регулювання| Проблеми, властиві прямій демократії

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)