Читайте также: |
|
У 50-х роках у більшості європейських держав були розвинуті індустріальні господарства. їхній розвиток відзначалася динамічністю і стабільністю. у 1951 р. у Парижі (Паризька угода) було створенр Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшди ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Ця міжнародна організація об'єднала кам'яновугільну, залізорудну, металургійну галузі промисловості і контролювала 60% виплавлення сталі, 50% видобутку кам'яного вугілля в Західній Європі. '
Важливим кроком в інтеграційному процесі було підписання Римського договору про створення. Євро- пейського Економічного Співтовариства (ЄЕС ). Договір підписали у 1967 р. шість перелічені» вище західноєвропейських країн- Мета Співтовариства — створити "спільний ринок", забезпечити рівношрний розвиток, стабільїіість і добробут населення у Західній Євроці» Для цього передбачмося ліквідувати митні бар'єри і обмеження для ввозу і вивозу товарів, капіталів, сприяти пересуванню людей. Договір передбачав також проведення єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усунення перепон для руху капіталів Європейського інвестиційного банку і т. ін. Фундаментом існування і розвитку Співтовариства мали бути вільна торгівля і конкуренція. Євратом, створений у тому ж році, мав координувати розвиток атомної енергетики..
З 1 липня 1968 р. було запроваджено єдиний тариф на ввезення товарів з третіх країн. Успішно проводилася єдина сільськогосподарська політика. 31 січня 1903 р. функціонує єдиний внутрішній ринок Співтовариства, відмінена решта обмежень щодо руху товарів, послуг, капіталів та людей. Введені єдині стандарти на багато видів продукції. У листопаді 1993 р. набрав чинності Маастрихтський договір, згідно з яким Співтовариство поступово трансформується у валютний, економічний і політичний Європейський Союз з єдиними зовнішньою політикою, громадянством та валютою. 1 січня 1999 р. на єдину валюту — евро перейшли 11 держав ЄС.
11 країн-членів Єврозони зараз представляють:
290 млн. жителів (у порівнянні з 268 млн. жителів США та 126 млн. жителів Японії)
19,4 % світового ВВП (пор. 19,6% - США та 7,7% - Японія)
18,6 % - частка у світовій торгівлі (пор. 16,6 % - частка США та 8,2% - частка Японії)
Протягом кількох років євро було засобом безготівкового розрахунку поряд з національними валютами, а з 2002 р. стало єдиною грошовою одиницею у 12 країнах ЄС.
У 1973 р. (перше розширення) до шести держав, які підписали Римський договір про створення ЄЕС — ФРН, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, — приєдналися Великобританія, Ірландія, Данія, що посилило роль і значення організації. У 1981 р. До ЄС вступила Греція, у 1986 р. — Іспанія і Португалія, у 1995 р. — Австрія, Швеція, Фінляндія.
У 2004 році - П'яте розширення ЄС (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина). У 2007 році - шосте розширення ЄС (Болгарія, Румунія). Сьогодні 27 країн є членами ЄС.
Економічний потенціал Євросоюзу, що невпинно прогресує» близький, а за окремими напрямами перевищує економічний потенціал США. Сьогодні ЄС є незаперечним лідером світової торгівлі, забезпечуючи майже 40% світового експорту, Країни ЄС посідають панівні позиції з експорті капіталу, будучи по суті визначальним інвестиційним центром світової економіки. Значна увага приділяється соціальним складовим економічної політики* Таким чином, Євросоюз має всі шанси стати справді глобальним центром з перспективами стійкого зростання та посилення впливу на забезпечення стабільності та демократії у Європі й усьому світі.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 134 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом НТР (друга половина ХХ ст.). | | | Монетаризм. |