Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Український етнос в умовах кризи давньоруської державності та золотоординського поневолення

Читайте также:
  1. E) кризистiк
  2. XII. Порядок учета и отчетность работы групп досмотра
  3. Апогей и кризис ГУЛАГа
  4. Аргументы в защиту многодетности
  5. березня у Львові відбувся концерт, у якому виступив знаменитий український співак Олександр Мишуга.
  6. Бланк строгой отчетности должен быть выполнен типографским способом (в том числе пронумерован), в противном случае наличие ККТ обязательно.
  7. Буря. Степь. Кризис Лира. 1 страница

Це був період, коли на етнічний розвиток народу впливали різні за характером фактори: в умовах занепаду загальноруської єдності почала пробивати дорогу локальна удільна свідомість. На тлі розриву політичних зв'язків під впливом зростання продуктивності праці зміцнювались економічні зв'язки між групами міст і удільних земель. Уже в XII ст. склалися чотири групи давньоруських земель, які торгували між собою і мали відносно вищий ступінь інших взаємних економічних зв'язків. Перша група: Новгород, Смоленськ, Псков, Полоцьк, Вітебськ; друга - Володимир, Рязань, Устюг, Ростов, Муром, третя - Київ, Чернігів, Новгород-Сіверський; четверта - Галич, Володимир-Волинський, Луцьк. Отже, українські землі (міста) хоч і не виступали у XII ст. як один регіон стосовно вищих внутрішніх економічних зв'язків, проте виявилися у двох окремих економічних районах, що з російськими і білоруськими землями мали відносно менші зв'язки.

В першій половині XIII ст. українські землі зазнали монголо-татарської навали. Вона підірвала вплив національного державного фактору на розвиток народу, його мову, культуру, свідомість, економіку, послабила позиції Галицько-Волинського князівства перед польською й угорською феодальною експансією і штовхнула українську феодальну верхівку на пошук союзу з інонаціональними державами та панівними верствами.

З огляду на людські, матеріальні та культурні втрати, яких зазнали українські міста в 1240-1241 pp., а також на занепад політичних структур, культурного життя в Україні після татарської навали, багато історичних джерел з XIII-XIV ст. не збереглося. У розпорядженні сучасного історика дуже мало документів, які б давали змогу повною мірою відтворити характер етнічних процесів, властивих для того часу. Тому в підході до висвітлення цього питання існує дуже багато поглядів. У російській історіографії поширювалась навіть думка про знищення на території сучасного Середнього Наддніпров'я давньоруського населення і перетворення на кілька століть цих земель у пустелю, яка була освоєна заново лише в XV-XVII ст. пришельцями із західних українських земель та Польщі. Найбезпардоннішим творцем і захисником такої версії був М. Погодін. Цієї думки дотримувався навіть такий видатний авторитет, як В. Ключевський. Про це дискутували М. Максимович з М. Погодіним, пізніше М. Грушевський з О. Шахматовим.

В сучасній історіографії, видається, немає прихильників версії про пустелю на Подніпров'ї. Найновіші археологічні дані категорично заперечують цю думку. І села, і міста, в тому числі зруйнований Київ, існували, піднімалися і занепадали впродовж XIII-XV ст. Необхідно додати, що орди Батия в 1240-1241 pp. підірвали державні утворення в Україні. Останні опинилися в становищі ординських данників, а Переяславське князівство взагалі перестало існувати, перейшовши у безпосереднє підпорядкування золотоординців. Руські князі випрошували у Золотої Орди ярлики на князівство. Це була принизлива залежність. Однак жодного суцільного плюндрування краю після 1240 р. не наступило. Не було ще й тих ординських спустошень, що впали на Україну з другої половини XV ст. і виходили від Кримського ханства. Народна пам'ять України відтворила стереотип татарського плюндрування і неволі саме під впливом нападів кримських орд від 1475 р. до другої половини XVIII ст.

Поширений погляд, що формування українського народу, так само, як російського і білоруського, почалося тільки в XIII-XIV ст. Б. Рибаков писав, наприклад: «Нові князівства ХІІ - початку XIII ст. становили ніби єдину сім'ю - давньоруську народність, яка розмовляла однією мовою, разом творила єдину культуру, мала низку спільних історичних завдань, мінуси феодальної роздробленості почали виявлятися не відразу». Так, усі ці явища в ХII-ХIII ст. мали місце, але вони захоплювали головно літературну мову і професійну культуру. В глибинах народної культури і мови етнічні особливості сформувалися раніше і тепер розвивалися на власній основі.


Дата добавления: 2015-09-03; просмотров: 103 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Предмет, завдання і значення курсу історії України. | Сутність понять „етнос",„народність", „народ ,„нація".Основні концепції формування українського народу. | Стародавні етнічні процеси на території України та їх роль в етногенезі українців. | Теорії прабатьківщини слов'ян та основні етапи слов'янського етногенезу. | Етнічний розвиток українських земель в період Козаччини. | Походження назв „Україна", „Малоросія", „Великоросія", „Росія". | Становище українського етносу в XIX – XX ст. | Особливості формування української нації. | Роль і значення української діаспори в сучасному українському націогенезі. | Зародження українського визвольного руху (XIV - початок XVII ст.). |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Вирізнення українського народу із давньоруської етнополітичної спільноти| Український етнос у XIV - другій половині XVI ст.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)