Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Оптичні прилади та приціли

Читайте также:
  1. МЕХАНІЧНІ ПРИЦІЛИ
  2. НІЧНІ ПРИЦІЛИ
  3. ОБЛІК ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ
  4. Оптичні комп'ютери
  5. Прилади для вимірювання густини теплових потоків.

При візуванні оптичним прицілом стрілець сполучає зображення цілі з перехрестям точки прицілювання і, завдяки тому, що ці дві точки видно одночасно в одній площині, забезпечується велика точність наведення. Крім цього, оптичні приціли дозволяють бачити ціль під більшим кутом зору, ніж при візуванні неозброєним оком, і тому, що зображення цілі займає велику площу на сітчатці ока, воно сприймається більш чітко.

Точність наведення за допомогою оптичних прицілів підвищується у
9 - 12 разів у порівнянні з меха­нічними, що дозволяє виконувати пряме наведення на великі дальності стрільби.

Для здійснення наведення за допомогою оптичного прицілу необхідно попередньо за допомогою механізмів прицілу (пересуванням каретки з сіткою прицілу) надати прицільній лінії такого положення, при якому між нею і віссю каналу ствола утворюється у вертикальній площині – кут α, який відповідає куту прицілювання, а у горизонтальній площині – кут Кб, який дорівнює боковій поправці (рис. 3.4). Після цього слід сумістити прицільну лінію з точкою прицілювання на цілі для надання осі каналу ствола потрібного положення у просторі. Прицільною лінією в оптичному прицілі є пряма, яка проходить через вершину прицільного пенька і центр об’єктива.

 

Рис. 3.4. Прицілювання за допомогою оптичного прицілу

Оптичні прилади (приціли) – це технічні пристрої, дія яких заснована на хвильових властивостях світла, що дозволяє одержувати зображення об’єктів за допомогою оптичних систем (лінз, призм, дзеркал тощо).

Основними характеристиками оптичних приладів є: збільшення, поле зору, величина вхідної та вихідної зіниці, віддалення вихідної зіниці, світлосила, світлопропускання і світлорозсіювання, роздільна здатність, пластичність та перископічність.

Збільшення – це основна характеристика оптичних приладів, яка визначає дальність знаходження і розпізнавання об’єктів, точність наведення приладів, масштаб зображення. Розрізняють лінійне і кутове збільшення.

Лінійне збільшення – це відношення лінійних розмірів зображення до лінійних розмірів об’єкта при спостереженні його неозброєним оком.

Кутове збільшення – це відношення тангенсів кутів, під якими об’єкт видно в приладі неозброєним оком.

Збільшення характеризується кратністю. Наприклад, при двократному збільшенні зображення предмета в приладі у два рази більше, ніж при спостереженні його неозброєним оком. Збільшення, або кратність оптичних приладів позначається цифрою зі знаком “ × ” (4 ×, 6 ×, 10 × – чотирьох-, шести-, десятикратне збільшення).

Поле зору – це частина простору, яку видно в прилад без його переміщення. Воно характеризує пошукові можливості оптичного приладу і визначається тілесним кутом, під яким видно в приладі дві діаметрально протилежні крайні точки поля зору оптичних приладів, що пов’язані зворотною залежністю: чим більше збільшення, тим менше поле зору.

Вхідна зіниця – це найменший отвір в об’єктиві приладу, або в оптичних деталях перед об’єктивом, який обмежує доступ світла у прилад. Вимірюється у міліметрах (мм) і позначається на приладах (наприклад, шестикратний бінокль з діаметром вхідної зіниці 30-мм, позначається 6×30).

Вихідна зіниця – це зображення вхідної зіниці, що отримується у площині найменшого поперечного перерізу пучка світла, яке виходить з окуляра оптичного приладу. Діаметр вихідної зіниці визначає світлосилу оптичного приладу і можливість роботи при пониженій освітленості (у сутінках).

Віддалення вихідної зіниці – це відстань від останньої лінзи окуляра до площини ока спостерігача, визначає придатність приладу до роботи у протигазі.

Світлосила характеризує освітленість зображення об’єкта на сітчатці ока при спостереженні у прилад. Умовно світлосила позначається числом, яке дорівнює квадрату діаметра вихідної зіниці. Так, при діаметрі вихідної зіниці оптичного приладу 5 мм його світлосила дорівнює 25.

Світлопропускання і світлорозсіювання характеризуються відповідними коефіцієнтами втрати світла, що поглинається оптичними системами і відбивається від їх поверхні. Це знижує чіткість і контрастність зображення, зменшує дальність видимості об’єкта, особливо малоконтрастного.

Роздільна здатність – це найменший кут між двома віддаленими сусідніми точками предмета, за яким спостерігають і зображення яких в оптичному приладі одержується окремо. Чим більше збільшення і діаметр вхідної зіниці оптичного приладу, тим вища його роздільна здатність.

Пластичність – це властивість бінокулярних (придатних для нагляду обома очима одночасно) оптичних приладів давати спостерігачу відчуття глибини і рельєфності простору, що розглядається.

Перископичність характеризує можливість роботи оптичних приладів із-за укриття і відзначається відстанню по вертикалі між центрами вхідної і вихідної зіниці.

У залежності від призначення оптичних приладів перевага надається тим чи іншим їх характеристикам.

За основним призначенням оптичні прилади поділяються на:

– прилади нагляду;

– прилади вимірювання дальності;

– прилади вимірювання кутів, напрямку і перевищення;

– приціли і прилади для наведення (оптичні приціли);

– навігаційні прилади;

– прилади оптичного зв’язку;

– фотографічні і наочно-фотографічні прилади.

Оптичні приціли складаються з механічної та оптичної частини.

Механічна частина прицілу складається з: корпусу прицілу, механізму кутів прицілювання і бокових поправок, кронштейна для кріплення прицілу до зброї, пристрою освітлення сітки прицілу, бленди, наочника (налобника), запобіжного ковпачка, механізму зміни збільшення та ін.

Оптична частина прицілу складається з: об’єктива, обертальної системи, окуляра, сітки, люмінесцентного екрана, захисних скелець, світлофільтрів та ін.

Залежно від будови обертальної системи оптичні приціли стрілецької збої поділяються на телескопічні (рис. 3.5) та призмові (рис. 3.6).

Рис. 3.5. Телескопічна оптична система прицілів

Рис. 3.6. Призмова оптична система прицілів

Об’єктив – це оптична система, яка спрямована у бік предмета, що спостерігається, і призначена для побудови його зменшеного і переверну­того зображення.

Обертальна система призначена для надання зображенню нормального (прямого) положення.

Сітка прицілу нанесена на скло, що закріплене у рухомій рамці (каретці), і призначена для прицілювання.

Окуляр – це оптична система, що призначена для спостерігання збільшеного і прямого зображення, яке формується об’єктивом.

Люмінесцентний екран призначений для знаходження інфрачервоних джерел світла, він являє собою тонку пластинку зі спеціального хімічного складу, яка вкладена між двома скельцями. Для освітлення сітки прицілу при стрільбі у сутінках і вночі застосовують пристрій освітлення сітки.

Оптичний приціл установлюється на зброю за допомогою кронштейна так, щоб його головна оптична вісь була паралельна осі каналу ствола (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Загальний вигляд прицілу:

а – телескопічного ПСО-1; б – призмового ПГ-7В

У фокальній площині об’єктива телескопічного прицілу ПСО-1 утримується дійсне перевернуте і зменшене зображення предмета. У цій же площині розміщена і сітка прицілу. При проходженні променів через обертальну систему одержується дійсне і пряме зображення предмета та сітки прицілу у фокальній площині окуляра. Це зображення і спостерігається стрілком через окуляр (рис. 3.8).

а

Рис. 3.8. Оптична система (а) та сітка прицілу ПСО-1 (б):

1 – окуляр; 2 – каретка; 3 – обертальна система; 4 – сітка; 5 – люмінесцентний екран;

Вікно зі світлофільтром; 7 – об’єктив; 8 – шкала бокових поправок; 9 – основний косинець для стрільби на дальності до 1000 м; 10 – додаткові косинці для стрільби відповідно на дальності 1100, 1200 та 1300 м; 11 – далекомірна шкала

У призмового прицілу ПГ-7В зображення предмета відбивається від сторін призми і у прямому вигляді одержується на сітці, яка розташована у нижній частині прицілу (рис. 3.9).

Рис. 3.9. Оптична система (а) та сітка прицілу ПГ-7В (б):

1 – гвинт вивірення по висоті; 2, 7 – захисне скло; 3 – об’єктив; 4 – призма; 5 – сітка; 6 – окуляр;
8 – тумблер; 9 – шкала кутів прицілювання; 10 – шкала бокових поправок; 11 – далекомірна шкала


Дата добавления: 2015-08-13; просмотров: 125 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ | ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ ТА ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ | МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИКА ДО ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ | З ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ | ВНУТРІШНЯ БАЛІСТИКА | ЗОВНІШНЯ БАЛІСТИКА | ЗАГАЛЬНА БУДОВА ВОГНЕПАЛЬНОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ | Технічна класифікація стрілецької зброї | Системи з відбоєм вільного затвора | Системи з відведенням порохових газів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
МЕХАНІЧНІ ПРИЦІЛИ| НІЧНІ ПРИЦІЛИ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)