Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Інформаційний матеріал. Суспензії – рідка лікарська форма, що містить в якості дисперсної фази один або

Читайте также:
  1. II. Теорія матеріальної освіти.
  2. VI. Матеріали методичного забезпечення заняття
  3. VI. Матеріали методичного забезпечення заняття
  4. VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття.
  5. Амортизація нематеріальних активів
  6. Аналіз та проробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок експортних/імпортних цін
  7. Вибір та обґрунтування матеріалів для виробу

 

Суспензії – рідка лікарська форма, що містить в якості дисперсної фази один або декілька подрібнених порошкоподібних лікарських засобів, розподілених у рідкому дисперсійному середовищі.

Для забезпечення високої ефективності препаратів у формі суспензій ця лікарська форма повинна мати високу агрегативну і кінетичну стійкість і низьку швидкість седиментації.

Агрегативна стійкість (здатність протистояти укрупненню часток і утворенню агрегатів) залежить від щільності, поверхневого електричного заряду часток, потенціалу, товщині подвійного електричного шару, інтенсивності взаємодії часток з середовищем (ліофільність) суспензій.

Кінетична (седиментаційна) стійкість – здатність системи протистояти осіданню часток, зберігати рівномірний розподіл часток по всьому об’єму чи масі суспензії - залежить від розміру часток, співвідношення щільностей дисперсної фази і дисперсійного середовища, в’язкості дисперсної фази.

За характером застосування розрізняють суспензії: для орального, зовнішнього та ін’єкційного застосування.

За характером відпуску з аптеки суспензії можуть бути готовими до застосування, а також у вигляді гранульованих або ліофілізованих порошків, до яких перед застосуванням додають воду очищену або для ін’єкцій, або іншу підхожу рідину, кількість якої може бути вказано у рецепті.

За характером часток дисперсної фази розрізняють суспензії гідрофільних і гідрофобних речовин.

Гідрофільні речовини добре змочуються водою, крайовий кут змочування менше 45°; повне змочування має місце тоді, коли крапля рідини повністю розтікається в тонку плівку по поверхні твердої речовини.

Нерізкогідрофобні речовини – проміжна група (крайовий кут змочування водою менше 90°, але більше 45°). До таких речовин відносять: тальк – крайовий кут змочування 69°, сірка - 78°, сульфомонометоксин - 81°, сульфадиметоксин - 83° й ін. До нерізкогідрофобних речовин відносять також терпінгідрат, фенілсаліцилат, етазол, фталазол, стрептоцид, сульфадимезин та інші малорозчинні сульфаніламіди.

Гідрофобні речовини не змочуються водою (крайовий кут змочування водою менше 180°, але більше 90°), наприклад парафін - 106°. До гідрофобних речовин відносять: ментол, тимол, камфору.

Водні суспензії гідрофільних речовин готують, як правило, без стабілізатору.

Водні суспензії гідрофобних речовин готують із застосуванням стабілізаторів. Кількість стабілізатору розраховують, виходячи зі ступеню гідрофобності речовини.

Водні суспензії з твердою фазою 3% і більше готують і дозують за масою.

Суспензії готують дисперсійним і конденсаційним методами.

В суспензіях для орального застосування в осаді не повинні міститися отруйні засоби, в тому числі речовини списку А. Маса засобів списку Б в суспензіях для орального застосування не має перевищувати вищу разову дозу. Осад має легко ресуспендовуватися, бути тонко дисперсним, не чинити подразнюючої дії на шкіру і слизові оболонки.

 

Теоретичні питання, на підставі знань яких можливо виконання цільових видів діяльності (необхідно знати):

· характеристика суспензій як лікарської форми та дисперсної системи;

· випадки утворення суспензій;

· фактори, що впливають на стійкість гетерогенних систем;

· особливості використання ВМС і поверхнево-активних речовин для стабілізації суспензій та теоретичне обґрунтування їх стабілізуючої дії;

· дисперсійний метод одержання суспензій гідрофільних та гідрофобних речовин;

· використання ефекту Ребіндера та правила Дерягіна в технології суспензій;

· конденсаційний метод одержання суспензій;

· оцінка якості суспензій: відсутність механічних домішок, розмір часток, ресуспендуємість, відхилення у загальному об’ємі або масі (якщо лікарських субстанцій понад 3%) та ін., зберігання й оформлення до відпуску у відповідності до вимог НТД (накази МОЗ України від 16.03.1993 р. №44, від 07.09.1993 р. №197 і від 15.12.2004 р. №626).

 


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 94 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Розчинність деяких лікарських субстанцій | ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ | Контрольне завдання 3 | Контрольне завдання 4 | Інформаційний матеріал | Об'ємні кількості води та етанолу різної концентрації, які необхідно змішати, щоб отримати 1 л етанолу, мл | ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ | Контрольне завдання 6 | Інформаційний матеріал | ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Контрольне завдання 7| Контрольне завдання 8

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)