І. Поняття та види правових стимулів

Правове регулювання як засіб впливу на поведінку людей як правило має інформаційну форму. Правова інформація має управлінський характер, оскільки основним її призначенням є закріплення людської поведінки суб‘єктів, що відповідає вимогам. Однак управлінський характер правового регулювання завжди пов‘язаний з психологічним, оскільки право може регулювати суспільні відносини за умови якщо адресована суб‘єктам та закріплена правовою нормою інформація сприймається свідомістю суб‘єктів та трансформується у мотиви їх поведінки. Саме для цього існує система правових засобів, основним призначенням яких є інформування суб‘єктів щодо можливостей вибору варіантів поведінки в межах норм права та спричиняти певний вплив забезпечуючи їх правомірну поведінку.

Такими правовими засобами є не самі джерела права (нормативні акти, договори, прецеденти чи звичаї), а ті засоби психологічного впливу, які вміщені в правових документах. Основними серед них є: суб‘єктивні права та обов‘язки, стимули, обмеження, пільги та заохочення. Саме вони формують той варіант поведінки, що визначає модель та відповідає з одного боку інтересам суспільства, з іншого – інтересам особи. Враховуючи правові засоби, а також власні інтереси, суб‘єкт права формує відповідну програму дій, яка або відповідає або протирічить правовим приписам.

Призначенням правових засобів є стимулювання правомірної поведінки та засудження протиправної, як такої, що суперечить інтересам особи та суспільства в цілому.

Основне місце серед правових засобів належить правовим стимулам.

Правовий стимул – це формування у суб‘єкта необхідності законослухняної поведінки шляхом створення необхідних умов щодо задоволення певних інтересів суб‘єкта завдяки виконанню правових приписів.

Ознаки правових стимулів, як правової категорії:

· правові стимули пов‘язані з позитивними умовами здійснення інтересів, оскільки вони відображаються у наданні певних цінностей чи зменшенні міри позбавлення цих цінностей. Прикладом є можливе зменшення жорсткості покарання.

· надають можливість розширити обсяг прав і свобод, оскільки формами прояву правових стимулів є законні інтереси, права суб‘єктів та пільги, що їм надаються.

· забезпечують можливість формування позитивної правової мотивації шляхом уникнення суб‘єкта від можливостей вчинення правопорушення.

· передбачають підвищення позитивної активності суб‘єкта у сфері права.

· їх призначенням є упорядкування суспільних відносин та розвиток соціальних зв‘язків.

Правові стимули класифікують:

I. в залежності від елементу структури правової норми, в якій вміщено правові стимули:

· юридичний факт, що має стимулююче значення, що характеризується як умова, яка вміщена в гіпотезі та спричиняє певну поведінку суб‘єкта. Наприклад: встановлення трудового стажу як необхідної умови призначення пенсії є юридичним фактом, що стимулює певну поведінку суб‘єкта в сфері трудових відносин.

· суб‘єктивне право (законний інтерес чи пільга), що вміщено в диспозиції правової норми, при цьому необхідно наголосити на різному значенні вказаних факторів.

Суб‘єктивне право – це можливість певної діяльності, що пов‘язана із задоволенням суб‘єктивних інтересів, що характеризується як дозвіл, який забезпечено юридичною необхідністю.

Законні інтереси – це різновид дозволів, націлених на задоволення власних інтересів, це можливість задоволення переважно фактично щодо задволення діяльності, яка має диспозитивний характер, тобто з відсутністю вказівки діяти визначеним способом та вимагати відповідної поведінки від інших осіб.

Пільга – це надання певних переваг, або часткове звільнення від виконання обов‘язків (полегшення умов їх виконання), наприклад, пільгове оподаткування.

Заохочення – вміщена в санкції правової норми можливість стимулювання добровільного виконання обов‘язків, недотримання заборон.

II. за галузевою належністю розрізняють:

· конституційні;

· цивільні;

· трудові;

· інші.

III. за обсягом:

· основні правові стимули, що формують правомірну поведінку (суб‘єктивне право);

· часткові, що є додатковими засобами стимулювання правомірної поведінки (законний інтерес);

· додаткові, що можуть передбачатись в законодавстві, або бути відсутніми (пільги).

IV. за часом дії:

· постійні правові стимули, що забезпечують правомірну поведінку упродовж тривалого часу діяльності суб‘єкта (підвищення зар/плати);

· тимчасові, що забезпечують додаткові підстави для реалізації обов‘язку (премії).

V. за змістом:

· матеріально-правові, що передбачають відповідний матеріальний еквівалент;

· морально-правові, що не мають матеріального еквіваленту (подяка).

Таким чином, правові стимули характеризуються як реальна можливість впливу на поведінку суб‘єктів права з метою добровільного її приведення у відповідність до правових вимог. Основним призначенням цього правового засобу є створення умов щодо реалізації інтересів суб‘єкта в межах дотримання чи виконання правових приписів.

Дата добавления: 2015-08-18