Читайте также:
|
|
В сучасній літературі обґрунтовується можливість існування такого якісного стану держави як соціальна правова. Можливість її функціонування передбачає необхідність визначення особливостей цих самостійно якісних характеристик держави.
Поняття соціальної держави виникло у ХХ ст., а поняття правової держави у ХІХ ст., хоча витоки цих категорій ми знаходимо ще у древніх філософів. Основним призначенням правової держави вони вважали знаходження ефективного механізму взаємодії влади та права; соціальна держава характеризувалась як спосіб організації суспільства, що забезпечує стабільний розвиток соціальної та економічної системи, а також реальність соціальних прав людини.
Вперше, термін правова держава був вжитий Велькером в 1813 р., однак створення юридично завершеної категорії належить Роберту Молю, який в 1829 р. охарактеризував правову державу як конституційну, що заснована на конституційному закріплені прав і свобод особи, а також в забезпеченні судового захисту особи.
Категорія соціальна держава була введена до наукового обігу в 1929 р. німецьким вченим Хеллером. Вона визначалась як така форма організації влади, що забезпечує подолання соціальних протиріч та координацію інтересів соціальних груп.
Поєднання соціальної та правової держави є можливим лише на основі ефективного використання двох принципів:
– верховенства права – як принципу правової держави,
– соціальної справедливості – як принципу соціальної держави.
А отже, ця держава можлива за умови, якщо в суспільстві, з однієї сторони, справедливість не визнається більш високою цінністю ніж право, а з іншої, право не суперечить принципу справедливості.
Соціальна правова держава – це політична організація суспільства, в межах якої влада підкорюється праву, а основні права людини та соціальна безпека складають зміст свободи заснованої на праві. Якщо категорія соціальна правова держава характеризувати як самостійну, то ми повинні визначити її ознаки, основними серед яких є:
1) наявність правового закону (що відповідає існуючій в суспільстві справедливості);
2) законодавче закріплення та реальне забезпечення прав людини;
3) наявність ефективних форм контролю за здійсненням законів;
4) гарантування державою соціальної безпеки та механізмів реалізації соціальних благ;
5) забезпечення основних прав людини у відповідності до міжнародних стандартів;
6) надання державою допомоги малозабезпеченим громадянам;
7) здійснення державою політики соціального компромісу.
Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 95 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
І. Держава та громадянське суспільства | | | ІІІ. Громадська думка та право |