Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Шевченківські днів

«Шевченко з нами…»

 

Мета: Ознайомити учнів з життям і творчістю Т.Г.Шевченка. Розвивати пам’ять, мислення, увагу, вміння робити самостійні висновки. Виховувати почуття любові і поваги до світлого образу поета – мислителя Т.Г.Шевченко.

 

Зала прикрашена стінівками, присвяченими ювілею від дня народження Т.Г.Шевченка. В центрі стоять столи, прикрашені рушниками. Посередині столу портрет Т.Г.Шевченка, «Кобзар» та інші збірки поета.

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».

Виходять ведучі.

 

Читець 1 В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні, і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Крізь глум юрби і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє,

До тебе я, Тарасе йду.

 

Читець 2 Ой, тернова ружа

На чолі стоїть!

Ой крута та круча,

Де Тарас стоїть

Ой крута та круча,

Де стоїть Тарас:

І крізь роки кличе,

Кличе, кличе, нас!

 

Читець 3 Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього до живого,

У Всесвіті віршів й поем

І в дощ, і в сніг карбую кроки

І чую, дивлячись в блакить:

Реве та стогне Дніпр широкий.

Щоб розбудити всіх, хто спить.

 

Читець 4 Ой червона ружа

На столі стоїть

Ой крута та круча,

Де Тарас стоїть

Ой крута та круча,

Де стоїть Тарас,

І крізь роки кличе,

Кличе, кличе нас.

 

Читець 1 Я не один іду до нього -

Ідуть до нього тисячі.

Неначе грішники до Бога

Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту

Вогонь поезії не згас.

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

 

Ведучий 1 Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він - як член сім’ї, як найдорожча людина.

 

Читець 2 У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі

Він дуже рідний і мені,

І татові і мамі.

Він стереже і хату й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький - дивись

Він мов говорить з нами,

Він на портреті мов живий,

Ось - ось і вийде з рами.

 

Ведучий 2 В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.

 

Читець 3 Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

 

Ведучий 1 Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березняза н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.

1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря.

Ведучий 2 Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту.

 

Ведучий 1 У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню.

1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів. Очевидно, 1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835). Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва.

 

Ведучий 2 21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка. Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети).

Звучить пісня «Пливе човен»

 

Ведучий 1 Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити” (належність останнього Шевченкові не можна вважати остаточно доведеною). Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творами українських поетів (Котляревського і романтиків). Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.

 

Ведучий 2 Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання. Враження, яке справили “Кобзар” і твори, надруковані в “Ластівці”, підсилилося, коли 1841р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр

 

Ведучий 1 Навчаючись у Академії мистецтв і маючи твердий намір здобути професійну освіту художника, Шевченко, проте, дедалі більше усвідомлює своє поетичне покликання.

 

Ведучий 2 1844р. вийшло друге видання “Кобзаря”. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коливін усвідомлював себе як “мужицький поет” і поет-патріот.

 

Звучить пісня «По діброві вітер віє».

Виходить україночка

 

Україночка Я, маленька українка,

Не багато років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю

Він дитя з-під стріхи,

Він в подертій свиті.

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре не загине

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Уклін тобі, Тарасе

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється

Те серденько дитяче

За тебе вічно б’ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть

Те зроблять їхні діти.

Спи спокійно Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові і тебе пом’янули

І народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.

 

Пісня: «Поклін тобі, Тарасе…»

 

Читець 4 А вже бреде сліпий кобзар,

І Гонта кличе на пожар,

Кавказькі гори, в млу повиті,

Рясною кровію политі,

Чолом підводяться до хмар,

І Катерина півжива

Дитя в хуртечі сповива.

 

Читець 1 Сніги колишуться над нею…

Орел жадібний Прометею

Криваве серце розбива.

По «Кобзарю» отім старім

Учились грамоті щасливо,

Росли задумані від «Дум»,

Гострий біль за Катерину.

 

Читець 2 І клали в серце тихий сум

За слізну долю удовину

Нам снились Гостині сини,

Що батько вбив, за честь і волю, -

Сувора правда давнини

Ішла, мов клятва в нашу долю.

 

Ведучий 1 Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.

 

Звучить пісня «Думи мої, думи..»

 

Сценка «Тарас і мати»

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато на небі зірочок?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся мій хлопчику,(гладить його по голові)

Як гірко, як нестерпно жаль

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди з краю в край.

Панує рабство ненависне.

Тарас В тім гаю,

У тій хатині у раю,

Я бачив пекло…

Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дадуть.

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила

Там батько плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!… А ми

Розлізлися межи людьми.

Мов мишенята.

 

Пісня: «Така її доля.»

 

Читець 4 Тяжко, важко в світі жити

Сироті без роду

Нема куди прихилиться,-

Хоч з гори та в воду…

В того доля ходить полем.,

Колоски збирає,

А моя десь ледащиця,

За морем блукає…

 

Дід Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі, Тарасе!

Селянин Пани – кати…

Латану свитину з каліки знімають,

З шкурою знімають, бо нічим обуть

Княжат недорослих!

Дівчата А он розпинають

Вдову за подушне…

А сина купують,

Єдиного сина, єдину дитину,

Єдину надію, у військо віддають!

Селянин А онде під тином

Опухла дитина – голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне…

Дід Чи Бог бачить із-за хмари

Наші сльози, горе?

Дівчина Чи довго ще на сім світі

Катам панувати?

Шевченко Пани, пани!

Схаменіться! Будьте люди!

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших…

 

Пісня: «Тополя»

 

Пісня: «На високій дуже кручі…»

 

Ведучий 1 Доля готувала Тарасові все нові і нові випробування. Із хлопчика – кріпака виростає талановитий художник, великий український поет – борець за волю України. Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далеких степах Казахстану, не зломили його, не перемогли його віри в Україну в народ! Де він не був, завжди тужив за Україною.

Ведучий 2 Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні і вірші.

 

Пісня «Зоре моя вечірняя.»

 

Вірш «Садок вишневий коло хати».

 

Ведучий 1 Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну.

 

Ведучий 2 Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. На Україні Шевченко багато малював, виконав ескізи до альбому офортів “Живописна Україна”, який задумав як періодичне видання, присвячене історичному минулому й сучасному народному побуту України. Єдиний випуск цього альбому, що вважається першим твором критичного реалізму в українській графіці, вийшов 1844р. у Петербурзі.

 

Ведучий 1 Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує, виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. Весною 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 — січні 1846 рр.) і вступає в цю організацію.. У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р., а 17-го привезли до Петербурга й на час слідства ув'язнили в казематі III відділу.

 

Ведучий 2 8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу.

У 1848р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Косарал. Під час зимівлі Шевченко багато малював і написав понад 70 поезій. З травня експедиція продовжувала дослідження Аральського моря, наприкінці вересня повернулася до Раїма, а звідти до Оренбурга. За проханням Бутакова Шевченка залишили в Оренбурзі опрацьовувати матеріали експедиції, де він написав 12 поезій.

 

Ведучий 1 23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р. Цей новий арешт мав фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності він змушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність тільки незадовго до звільнення

 

Ведучий 2 Загалом же, всупереч царській забороні малювати (але з негласного дозволу безпосереднього начальства) на засланні він зробив сотні малюнків і начерків — переважно пейзажів, а також портретів і жанрових сцен. Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета.

 

Читець 1 - О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучусь… але не каюсь!

Люблю, як щиру, вірну дружину

Як безталанну свою Вкраїну!

 

Читець 2 Вірш: «І виріс я на чужині»…

Читець 3 Вірш: «І золотої й дорогої»

Читець 4 Вірш: «І Архімед і Гамалій»…

 

Ведучий 1 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.

Ведучий 2 У роки заслання Шевченко, як і раніше, працює в різних поетичних жанрах. Та головний набуток його творчості 1847 — 1850 рр. — лірика. Лірика й особистого плану, і рольова, в якій чільне місце займають вірші в народнопісенному дусі.

 

Ведучий 1 Коли Шевченко виїхав з Новопетровського укріплення, прямуючи через Астрахань, Нижній Новгород і Москву до Петербурга, він ще не знав, що в'їзд до столиць йому заборонено. Про це поет дізнався в Нижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців, поки віце-президент Академії мистецтв Ф. Толстой не виклопотав дозвіл на його проживання в Петербурзі.

 

Ведучий 2 У кінці березня 1858р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам на Україні

 

Ведучий 1 Влітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

 

Ведучий 2 У ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта, багато в чому збагативши його художньо-технічні засоби До активної поетичної творчості Шевченко повернувся не відразу:

 

Ведучий 1 Сподівався видати зібрання творів у двох томах, де другий том включив би твори, написані після арешту 1847р., однак домігся дозволу цензури лише на перевидання давніх своїх поезій. У січні 1860р. під назвою “Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій. Того ж року вийшов “Кобзарь” Тараса Шевченка в переводе русских поэтов”. А 1859р. у Лейпцігу видано (без участі поета) збірку “Новые стихотворения Пушкина и Шевченки”, де вперше надруковано шість нелегальних поезій Шевченка

 

Вірш: «Поставлю хату і кімнату».

 

Ведучий 1 - Настав 1861 рік, четвертий рік його повернення із заслання, рік який почав підрахунок його останніх років життя. В день народження 9 березня Тараса провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних телеграм з України.

 

Ведучий 2 Прочитавши їх, хворий поет проказав: От якби додому, там би я, може одужав. Але не судилося. В ранці 10 березня Тарас Шевченко зійшов у свою майстерню, упав і відійшов у вічність.

 

Ведучий 1 Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками «Заповіту».

 

Пісня: «Заповіт»

 

Ведучий 1 На честь славетного сина українського народу було засновано Національну премію Украіни імені Тараса Шевченка, якій у цьому році ми відзначили 50-ту річницю.

Ведучий 2 Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

 

Ведучий 1 Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка засновано 20 травня 1961 року Постановою Ради Міністрів УРСР.

Першими Диплом та Почесний знак лауреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар в галузі літератури і Платон Майборода в галузі музики.

 

Ведучий 2 Від 23 квітня 1969 року Республіканська премія отримала назву «Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка».

27 вересня 1999 року, згідно з Указом Президента України № 1228/99, з метою піднесення ролі і престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури і мистецтва, премія отримала нову назву — «Національна премія України імені Тараса Шевченка». Було встановлено, що статус лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка прирівнюється до статусу лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

 

Ведучий 1 З 16 березня 2000 відповідно до прийнятого Закону України «Про державні нагороди України», Національна премія України імені Тараса Шевченка була віднесена до державних нагород України.

Указом Президента України від 4 жовтня 2010 року N 932/2010 визначено, що Національна премія є найпрестижнішою творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури.

 

Ведучий 2 Упродовж 1962—2007 років Шевченківською премією відзначено 566 осіб і 8 колективів.

У 2007—2008 роках було засновано Народну Шевченківську премію (Залізний Мамай), першими лауреатами якої стали Остап Лапський, Олег Скрипка, Ігор Павлюк, Михайло Андрусяк.

Ведучий 1 Лауреатами Хмельницької області Національної премії України імені Тараса Шевченка стали:

Читець 1 - Бажан Микола Платонович народився 9 жовтня 1904 у Кам'янець-Подільський – помер 23 листопада 1983 — український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет, академік.

Читець 2 - О́льга Іва́нівна Басистю́к-Гаптар народилась 19 серпня 1950, с. Поляни, Хмельницька область — українська співачка (сопрано). Народна артистка України (1985), лауреат міжнародних конкурсів. Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1987). Герой України (2010).

Читець 3 - Володи́мир Па́влович Бєля́єв народився 21 березня (3 квітня) 1909 (офіційно — 1907) у місті Кам'янець-Подільський — помер 20 лютого 1990 у Москві — російський і український письменник: прозаїк, кінодраматург.

Читець 4 - Павло́ Микола́йович Гірни́к народився 30 квітня 1956 на Хмельниччині - український поет. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009). Член Спілки письменників України (1984), а від 1996 — член Асоціації українських письменників.

Нині живе в Деражні — районному центрі Хмельницької області

Читець 1 - Васи́ль Іва́нович Зінке́вич (1 травня 1945, Васьківці Ізяславського району Хмельницької області) — український співак, відомий з гурту «Смерічка». У 2009 році Василя Зінкевича удостоєно звання «Герой України».

Читець 2 - Анто́н Аполліна́рійович Комарни́цький народився 6 жовтня 1923 в селі Оринин, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — помер 12 листопада 1995 на Київщині — український кіносценарист, журналіст. 1986 — було присвоєно Шевченківську премію (у співавторстві) як сценаристові повнометражних документальних фільмів «Командарми індустрії», «Головуючий корпус», «Стратеги науки».

Читець 3 - Мико́ла Кіндра́тович Кондратю́к народився 5 травня 1931(19310505) у Старокостянтинові — помер 16 листопада 2006 на Київщині — український співак, педагог. Професор (1979). Академік Міжнародної педагогічної академії (2001). Народний артист України та СРСР (1978). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1972). Кавалер Президентської нагороди — ордена «За заслуги» (2001). Лауреат Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Відні (1959, Золота медаль). Лауреат Великої Золотої медалі Яна Амоса Каменського.

Читець 4 - Богда́н Микола́йович Ма́зур народився 6 липня 1969, у м. Хмельницькому — український скульптор. Лауреат малої Державної премії України імені Тараса Шевченка (1999). Народний художник України (2009).

Читець 1 - Володи́мир Анто́нович Маня́к народився 6 листопада 1934 в селі Криштопівка Волочиського району Хмельницької області — помер 15 червня 1992 — український письменник. Лауреат Шевченківської премії 1993 року (разом із Лідією Коваленко) за Народну Книгу-Меморіал «33-й: голод».

Читець 2 - Володи́мир Анто́нович Овсійчу́к народився 28 липня 1924 у селі Малий Скнит, Славутський район, Хмельницької області — український мистецтвознавець. Педагог. Заслужений діяч мистецтв України. Доктор мистецтвознавства, професор. Член спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Завідувач відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України. Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка та академічної премії імені І.Франка. Член-кореспондент Академії мистецтв України. У творчому доробку — понад 135 наукових праць, у тому числі 15 монографій.

Читець 3 - Мико́ла Петро́вич Подоля́н народився 24 вересня 1923 у селі Підзамче, тепер у складі Кам'янця-Подільського — український поет, публіцист, журналіст. Член Національної спілки письменників України (від 1956). Член Національної спілки журналістів України (від 1961).

Читець 4 - Валерій Олександрович Франчук народився 10 вересня 1950; в селі Зелена Красилівського району Хмельницької області— український художник, графік. Лауреат Шевченківської премії (2008)..

Ведучий 2 Минуло багато років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.

 

Читець 1 Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово

Ти наше диво калинове.

Кохана материнська мово

Плекаймо в серці кожне

Прозоре диво калинове

Хай квітне червоно слово

В сім ї великій, вольній, новій.

 

Ведучий 1 І на оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно живе в народі слово великого Кобзаря.

Читець 2 Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття

І голос твій наш душі окриля.

Встає в новій красі скрізь лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

Ведучий 2 Шевченко народився, щоб стати вічним супутником народів, щоб вселяти в них віру і надихати в години тяжких випробувань, дарувати радість у дні свят. І такий житиме він з Людством, крокуючи своєю богатирською ходою у дальню далечінь віків.

Ведуча 1 Спасибі наш Вчителю, наш любий Кобзар за Ваше чисте слово.

 

Ведуча 2 Вічна наша пам’ять і любов!

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 267 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ПЕРЕДМОВА | Жінка. Мати. Берегиня. | Дзвони Чорнобилю | Ведучий 2Слово надається директору _________________________________ | Посвята першокурсників в учні ПТНЗ | День працівника освіти | День Збройних Сил України | Андріївські вечорниці | Ден Святого Миколая | Ведучий 2А. Демиденко “Жіноча доля” читає____________________________ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Новий рік| Березня

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.04 сек.)