Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Класична (адміністративна) школа управління

Читайте также:
  1. I. ФУНКЦИОНАЛИСТСКАЯ ШКОЛА
  2. I. Школа безопасности
  3. III. ЭКЗИСТЕНЦИАЛЬНО-АНАЛИТИЧЕСКАЯ ШКОЛА МЫСЛИ В ПСИХИАТРИИ
  4. А) Методи управління
  5. А) Чикагская школа символического интеракционизма
  6. Академія прокуратури України при Генеральній прокуратурі України (на правах управління).
  7. Б) Айовская школа символического интеракционизма

Батьком її вважається французький підприємець і інженер А.Файоль, який створив першу цілісну кла-

сичну школу управління і сформулював її основні принципи і функції. Послідовники Г.Емерсон, Л.Гюлик,

Л.Урвік, Дж.Муні, К.Адамецький, А.Рейлі, Ч.Бернард прагнули знайти універсальні принципи управління, за допомогою яких можна досягти успіху організації. Розробка цих принципів велася в двох напрямках:

– розробка раціональної структури організації – розбивкою організації на підрозділи і структурні групи;

– організація управління людьми – бюрократична система управління, яка будується на чітко визначених правилах поведінки, обов’язках, регламентації праці аж до вичерпного опису окремих управлінських операцій.

А.Файоль розглядав організацію в цілому, а не окремі напрямки її діяльності, і дійшов висновку, що будь-яка організація здійснює функції планування, організації, координації, мотивації і контролю. Він став основоположником процесного підходу до управління організацією, розглядаючи управління не як ряд самостійних операцій, а як серію повторюваних взаємозалежних дій, послідовно і безупинно виконуючих названі п’ять функцій.

У своїй роботі “Загальне і промислове управління” (1916 р.) А.Файоль сформулював 14 принципів адміністративного управління, що гарантують успішну діяльність підприємства і не втратили своєї актуальності до наших днів: – поділ праці; мета; – влада; – дисципліна; – єдність розпорядництва (єдиноначальність);– єдність керівництва;– винагорода персоналу; – централізація; – ієрархія; – порядок; – справедливість; – сталість складу персоналу; – ініціатива всіх, поєднана з ініціативою керівництва; – єднання персоналу, корпоративний дух.

Значний внесок у розвиток класичної школи зробив Г.Емерсон, який у своїй знаменитій роботі

“Дванадцять принципів продуктивності” (1911 р.) сформулював 12 принципів раціонального управління, які застосовують у всіх сферах.

ШКОЛА “РУХ ЗА ГУМАННІ ВІДНОСИНИ”

Школа людських відносин виникла як реакція на недооцінку всіма розглянутими вище школами

соціально-психологічних і емоційних потреб людини в процесі виробництва і управління. Рух за гуманізацію відносин виробництва і управління зародився у відповідь на нездатність повністю зрозуміти людський фактор як основний елемент ефективної організації.

Творець школи – американський соціолог і психолог Е.Мейо. В ході численних експериментів у м. Хот-

торні (біля Чикаго) він дійшов висновку, що головний вплив на продуктивність праці роблять не умови праці самі по собі, а увага до персоналу.

Е.Мейо довів, що продуктивність праці значною мірою залежить від приязних стосунків між робітниками і менеджерами в процесі праці. Основне завдання менеджера він бачив у створенні дружніх взаємин у колективі та довіри до робітників. Іншими словами, продуктивність праці робітників підвищується не стільки через підвищення рівня заробітної плати, скільки через поліпшення взаємин між керівником і підлеглими, підвищення задоволеності своєю роботою і поліпшення відносин у колективі.

Внесок у становлення школи зробив німецький психолог Г.Мюнстенберг, який сформулював принципи,

відповідно до яких підбираються керівники. Спираючись на те, що менеджер повинен керувати не машинами, а насамперед людьми, він довів важливість гуманізації процесу управління.

Послідовник Е.Мейо Д.Мак-Грегор підкреслював, що деспотичний режим, який звичайно встановлюєть-

ся на підприємствах їхнім керівництвом, вичерпав себе. Людям подобається працювати вільно, вони хочуть виявляти свою кмітливість, хочуть бути хазяями на своєму робочому місці.

Істотний внесок у розвиток школи зробили Ф.Герцберг, Р.Блейк, К.Арджиріс, а також М.Фоллет, яка роз-

робила теорію лідерства. М.Фоллет довела доцільність відкритого спілкування з підлеглими та запропонувала трактування менеджменту як “мистецтва досягати результатів за допомогою дій інших” шляхом гармонічних стосунків менеджера з персоналом.

Відповідно до теорії цієї школи найважливішою задачею менеджера є формування спаяного колективу,

створення в ньому сприятливого мікроклімату, турбота про підлеглих, допомога їм у вирішенні проблем, у тому числі й особистих.

Уперше працівник визнаний соціальним фактором, а головним стимулом, що підвищує продуктивність

праці, є включення робітників в управління підприємством, у систему його цілей.

Визнання ролі психологічного фактора в підвищенні продуктивності праці знайшло відображення у ви-

словлюванні Г.Форда: “Якби ми навчилися розв’язувати психологічні конфлікти в процесі праці, тоді я в найближчі десять років зміг би знизити собівартість своїх автомобілів більше, ніж я зміг це зробити за останні п’ятнадцять років технологічними методами”.


Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 77 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Людина та організаційне оточення | Чинники, що впливають на ефективність роботи групи | Формування і розвиток колективу | Міжособистісні та міжгрупові конфлікти | Соціоматриця для групи з п’яти осіб | Ефективність моделей управління конфліктами | Розвиток комунікативної компетентності учнів | ПОЛОВИНИ XVII – XVIII СТ. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ШКОЛА НАУКОВОГО УПРАВЛІННЯ| Розвиток точних та природничих наук

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)