Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Основні групи допоміжних речовин у виробництві таблеток

Читайте также:
  1. Атеїстичний екзистенціалізм. Основні аспекти філософії Ж.-П. Cартра та А.Камю.
  2. Вербальні комунікації: поняття, основні характеристики та типологізація
  3. Вибухові речовини і пристрої: поняття та класифікація вибухотехнічних засобів.
  4. Визначення, сучасні складові та основні риси корпоративного іміджу
  5. Використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві
  6. Використання у побуті токсичних речовин.
  7. Вимоги до виробничих і допоміжних приміщень

Допоміжні речовини у виробництві таблеток призна­чені надати таблетковій масі необхідних технологічних властиво­стей, що забезпечують точність дозування, механічну міцність, здатність розпадатися і стабільність таблеток у процесі зберігання. Допоміжні речовини, що використовуються в промисловому виробництві таблеток, поділяються на групи залежно від їх при­значення. Основні групи і номенклатура допоміжних речовин на­ведені в табл. 14.4.

T а бл и ця 14.4

Допоміжні речовини, застосовувані у виробництві таблеток

 

Групи Речовини Кількість, % (від загальної маси)
Наповнювачі (розріджу­вачі) Крохмаль, глюкоза, сахароза, лактоза (мо­лочний цукор) магнію карбонат основний, магнію оксид, натрію хлорид, натрію гід­рокарбонат, глина біла (каолін), желатин, целюлоза мікрокристалічна (МЦК), метил­целюлоза (МЦ), натрієва сіль карбоксиме-тилцелюлози (ЫаКМЦ), кальцію карбонат, кальцію фосфат двозаміщений, гліцин (кис­лота амінооцтова), декстрин, амілопектин, ультраамілпектин, сорбіт, маніт, пектин тощо Не норму­ється
Зв'язувальні Вода очищена, спирт етиловий, крохмаль­ний клейстер, цукровий сироп, розчини: карбоксиметилцелюлози (КМЦ), оксіетил-целюлози (ОЕЦ), оксипропілметилцелюло­зи (ОПМЦ); полівініловий спирт (ПВС), по-лівінілпіролідон (ПВП), кислота альгінова, натрію альгінат, желатин та ін. Не норму­ється. Реко­мендується 1—5 %
Розпушу­вальні: набухаючі газоутворю­ючі речовини, що поліпшують змочуваність і водопроник­ність Крохмаль пшеничний, картопляний, куку­рудзяний, рисовий, пектин, желатин, МЦ, ЫаКМЦ, амілопектин, ультраамілопектин, агар-агар, кислота альгінова, калію і нат­рію альгінат тощо Суміш натрію гідрокарбонату з кислотою лимонною або винною та ін. Крохмаль пшеничний, картопляний, ку­курудзяний, рисовий, цукор, глюкоза, твін-80, аеросил тощо Не норму­ється Не норму­ється Не норму­ється. Твін-80 не більше 1 %

 




Закінчення табл. 14.4

 

Групи Речовини Кількість, % (від загальної маси)
Антифрик­ційні: ковзні змащувальні протиприли-пальні Крохмаль, тальк, поліетиленоксид-4000, аеросил та ін. Кислота стеаринова, кальцію і магнію сте-арат тощо Крохмаль, тальк, поліетиленоксид-4000, кислота стеаринова, кальцію і магнію сте-арат тощо Тальк не біль­ше 3 %, аеро-силу не біль­ше 10 %, кислоти сте­аринової, кальцію і магнію стеарату не більше 1 %
Плівкоутво-рювачі Ацетилфталілцелюлоза (АФЦ), МЦ, ОПМЦ, ПВП, ПВС, етилцелюлоза (ЕЦ) та ін. Не норму­ється
Коригенти: смаку запаху кольору: барвники пігменти Цукор, глюкоза, фруктоза, сахароза, кси­літ, маніт, сорбіт, аспартам, гліцин, дуль­цин та ін. Ефірні масла, концентрати фруктових со­ків, цитраль, ментол, ванілін, етилванілін, фруктові есенції тощо Індигокармін, кислотний червоний 2С, тро-пеолін 00, тартразин, еозин, руберозум, церулезум, флаварозум, хлорофіл, каротин та ін. Титану діоксид, кальцію карбонат, феру-му гідроксид, феруму оксид, вугілля ак­тивоване, глина біла тощо Не норму­ється Те ж саме
Пластифі­катори Гліцерин, твін-80, вазелінове масло, кис­лота олеїнова, поліетиленоксид-400, про-піленгліколь та ін. Твін-80 не більше 1 %
Пролонгато-ри і речовини для створен­ня гідрофоб­ного шару Віск білий, олія соняшникова, олія бавов­няна, монопальмітин, трилаурін, парафін та ін. Не норму­ється
Розчинники Вода очищена, спирт етиловий, ацетон, хлороформ, амоніак, кислота хлороводнева тощо Не норму­ється

До допоміжних речовин ставляться такі вимоги: вони повинні бути хімічно індиферентними; не повинні негативно впливати на організм хворого, а також на якість таблеток при їх виготовлен­ні, транспортуванні і зберіганні.

Наповнювачі (розріджувачі) додаються для одержання певної маси таблеток. При невеликому дозуванні лікарської речовини (зазвичай 0,01—0,001 г) або при таблетуванні сильнодіючих, от­руйних та інших речовин їх можна використовувати з метою ре­гулювання деяких технологічних показників (міцності, здатності розпадатися і т. ін.). Наповнювачі визначають технологічні влас­тивості маси для таблетування і фізико-механічні властивості го­тових таблеток.

Зв'язувальні речовини. Частинки більшості лікарських речо­вин мають незначну силу зчеплення між собою, тому при їх таб­летуванні потрібно застосовувати високий тиск, що часто є при­чиною несвоєчасного зносу прес-інструмента таблеткових машин і одержання неякісних таблеток. Для досягнення необхідної сили зчеплення при порівняно невисокому тискові до таблетованих ре­човин додають зв'язувальні речовини. Заповнюючи міжчастинко-вий простір, вони збільшують контактну поверхню частинок і їх здатність до когезії.

Особливого значення набувають зв'язувальні речовини при пресуванні складних порошків, які в процесі роботи таблеткової машини можуть розшаровуватися, і це призводить до одержання таблеток з неоднаковим вмістом вхідних інґредієнтів. Застосування певного виду зв'язувальних речовин, їх кількість залежить від фізико-хімічних властивостей речовин, що пресуються.

Функції зв'язувальних можуть виконувати різні речовини.

Воду застосовують в усіх випадках, коли просте зволоження забезпечує нормальне гранулювання порошкоподібної маси.

Спирт етиловий використовують для гранулювання гігроско­пічних порошків, найчастіше тоді, коли доскладу маси для таб­летування входять сухі екстракти з рослинної сировини — ці ре­човини з водою і водними розчинами утворюють клейку масу, що погано гранулюється. Концентрація застосованого спирту звичай­но тим вища, чим більш гігроскопічний порошок.

Для порошків, що утворюють із водою і спиртом розсипчасті маси, що не гранулюються, використовують розчини BMC, меха­нізм дії яких установлений і теоретично розв'язаний Є. Є. Борзу-новим. При цьому зв'язувальна здатність високомолекулярних сполук визначається не тільки їхньою концентрацією і в'язкістю, але й розміром молекули.

Розпушувальні речовини. При пресуванні лікарських речовин різко зменшується пористість, і тим самим утруднюється проник-


нення рідини усередину таблетки. Для поліпшення розпадання або розчинення застосовують розпушувальні речовини, які забез­печують механічну руйнацію таблеток у рідкому середовищі, що необхідно для якнайшвидшого вивільнення діючої речовини. Розпушувачі додають до складу таблеток також у тому випадку, якщо препарат нерозчинний у воді або якщо таблетка здатна це­ментуватися під час зберігання. У разі використання як розпушу­вач суміші натрію гідрокарбонату з кислотою лимонною або вин­ною необхідно враховувати їх взаємодію у вологому середовищі, а отже, правильно вибирати порядок їх уведення при вологій гра­нуляції у таблеткову масу. Ефективність дії розпушувальних ре­човин визначається трьома способами:

— визначенням швидкості поглинання і кількості поглиненої води порошкоподібною масою;

— за часом розпадання таблеток, що містять різні концентра­ції розпушувальних речовин;

— визначенням швидкості наухання і максимальної водної ємності розпушувачів або високошвидкісною фотозйомкою під мік­роскопом.

У цілому, всі розпушувальні речовини забезпечують руйнацію таблеток на дрібні частинки при їх контакті з рідиною, внаслідок чого відбувається різке збільшення сумарної поверхні частинок, що сприяє вивільненню та усмоктуванню діючих речовин.

Антифрикційні речовини. Однією з проблем таблеткового ви­робництва є одержання доброї плинності гранулята в живильних пристроях (лійках, бункерах). Отримані гранули або порошки мають шорстку поверхню; це утруднює їх усмоктування із заван­тажувальної лійки в матричні гнізда. Крім того, гранули можуть прилипати до стінок матриці і пуансонів внаслідок тертя, що роз­вивається в контактних зонах частинок із прес-іструментом таб­леткової машини. Для зняття або зменшення цих небажаних явищ застосовують антифрикційні речовини, подані групою ковзних і змащувальних.

Ковзні речовини, адсорбуючись на поверхні частинок (гранул) усувають або зменшують їхню шорсткість і тим самим підвищу­ють їхню плинність (сипкість). Найбільшу ефективність ковзан­ня мають частинки сферичної форми.

Змащувальні речовини полегшують виштовхування таблеток із матриці. Інакше їх називають антиадгезійними, або протискле-ювальними речовинами.

Змащувальні речовини не тільки зменшують тертя на контак­тних ділянках, але значно полегшують деформацію частинок уна­слідок адсорбційного зниження їхньої міцності за рахунок проник-


нення в мікропори. Функція змащувальних засобів полягає і в тому, щоб перебороти сили тертя між гранулами і стінкою матриці, між спресованою таблеткою і стінкою матриці в мить виштовхування нижнім пуансоном із матриці.

Тальк — один із представників типу пластинчастих силікатів, в основі яких лежать шари щільної гексагональної упаковки. Шари зв'язані один з одним залишковими ван-дер-ваальсовими силами, найслабкішими з усіх хімічних зв'язків. Завдяки цій властивості і високій дисперсності частинок вони здатні до деформації і ков­зання.

Коригувальні речовини додають до складу таблеток з метою

поліпшення їхнього смаку, кольору і запаху.

Барвники уводять до складу таблеток насамперед з метою на­дання їм товарного вигляду, позначення терапевтичної групи лі­карських речовин, наприклад, снодійних, отруйних. Крім того, деякі барвники є стабілізаторами світлочутливих лікарських ре­човин.

Барвники, дозволені до застосування у фармацевтичній техно­логії, ділять на такі групи:

— мінеральні пігменти (титану діоксид, феруму оксид), вико­ристовують у вигляді тонкоздрібнених порошків;

— барвники природного походження (хлорофіл, каротиноїди), що мають такі вади: низьку барвну здатність, незначну стійкість до світла, окисників і відновників, до зміни pH, дії температур.

Широкого розповсюдження у фармацевтичній промисловості набули синтетичні барвники: індигокармін, тартразин, тропео-лін 00, кислотний червоний 2C та ін.

Забарвлені матеріали на основі са­харози — руберозум, флаворозум, це-рулезум були розроблені в ДНЦЛЗ під керівництвом професора Б. Г. Ясниць-

кого.

Відомо, що видимий спектр райдуги складається із семи кольорів, причому кольори розташовані у певній послідов­ності: червоний, оранжевий, жовтий, зе­лений, блакитний, синій, фіолетовий. Для кращої орієнтації з метою одержан­ня будь-якого кольору з двох сусідніх

кольорів існує неписане правило у ви- Б 3

гляді діаграми (див. схему).

 

Наприклад, щоб отримати зелений колір, потрібно змішати жовтий і блакитний барвники.


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 679 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ВИРОБНИЦТВО ФЕРМЕНТІВ 13 СИРОВИНИ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ | ВИРОБНИЦТВО ФЕРМЕНТІВ 3 РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ | ВИРОБНИЦТВО ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ МІКРОБІОЛОГІЧНОГО СИНТЕЗУ. ФЕРМЕНТИ | Системи очищення повітря | ПРИГОТУВАННЯ ЗБОРІВ | ОКРЕМА ТЕХНОЛОГІЯ ЗБОРІВ | ПОРОШКИ (PULVERES) | ТЕХНОЛОГІЯ ПОРОШКІВ | ОКРЕМА ТЕХНОЛОГІЯ I НОМЕНКЛАТУРА ПОРОШКІВ | КЛАСИФІКАЦІЯ ТАБЛЕТОК |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ВЛАСТИВОСТІ ПОРОШКОПОДІБНИХ ЛІКАРСЬКИХ СУБСТАНЦІЙ| ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС ВИРОБНИЦТВА ТАБЛЕТОК

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.02 сек.)