Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Обставини формування особи

Читайте также:
  1. II. Формування облікової політики
  2. V. Полїтичні обставини в XVI в. — влученнє українських земель до Польщі.
  3. VI. Полїтичні обставини перших десятилїть XVII в. і їx вплив на зріст і розвій козачини.
  4. Автор не дописанного пособия: Максим Базылев ( Адольф М18) и реализованный до конца другими членами Русской Воли.
  5. Адміністративно-територіальні зміни України після Другої світової війни. Формування сучасної території України
  6. АЛФАВИТНЫЙ УКАЗАТЕЛЬ ПОНЯТИЙ, ПРИЕМОВ И ЗАКОНОВ, ПРОИЛЛЮСТРИРОВАННЫХ В ПОСОБИИ
  7. Валовий внутрішній продукт (ВВП) – показник результатів національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Валовий національний доход (ВНД).

На процес формування особи людини, яка в подальшому вчиняє злочин, визначально впливають негативні особливості макро- та мікросередовища, де ця людина постійно перебуває і здійснює свою діяльність.

До явищ макросередовища належать особливості економіч­ного розвитку, політичні погляди та концепції, що панують як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих регіонів, певних соціальних груп.

Частина соціального середовища, з якою індивід (людина) підтримує прямі та безпосередні контакти, є ні чим іншим, як мікросередовищем цієї людини.

На особу впливають і в кінцевому підсумку виявляються в причинах злочинної поведінки фактори соціального середовища як на макро-, так і на мікрорівні, тим більше, що відмінність між мікро- та макросередовищем відносна: те, що для одного індивіда є колом його безпосереднього та прямого спілкуван­ня — мікросередовищем, для іншого може бути обставиною макросередовища.


Макро- та мікросередовище людини змінюються, іноді навіть дуже суттєво. Зміни макросередовища майже не залежать від можливостей і бажання окремого суб'єкта, а зміни мікросере-довища зумовлюються бажаннями суб'єкта в їх поєднанш з від­повідними об'єктивними факторами.

Саме мікросередовищу належить визначальна роль у меха­нізмі формування особи людини. Розглянемо основні складові мікросередовища, які найактивніше і найістотніше впливають на формування особи.

Насамперед таким соціальним середовищем, що вирішально впливає на формування особи, є сім'я, яка впливає на людину з моменту її народження. Якщо сім'я впливає позитивно, то осо­ба дитини формується в позитивному плані, і навпаки. Вплив сім'ї може відбуватися у двох основних варіантах: шляхом пе­дагогічного, виховного впливу, спрямованого на формування у дитини певних моральних принципів і способів поведінки; че­рез стихійний вплив на особу образу життя, що притаманний сім'ї. На формування особи в дитячому та юнацькому віці нега­тивно впливають різні фактори й обставини, основними з яких є такі:

• негативні форми поведінки безпосередньо в сім'ї (пияцтво,
скандали, бійки, наркоманія, деспотизм старших і фізич­
но розвиненіших членів сім'ї тощо);

• відсутність психологічного, емоційного контакту між бать­
ками й дітьми, а також між батьками;

• відсутність належного контролю за поведінкою дітей;

• збочені уявлення про виховання дітей в умовах "ринкової
економіки", прищеплення дітям поглядів про необхід­
ність збагачення будь-якими шляхами, у тому числі й
злочинними.

Існуюча в сім'ї система відносин і типові варіанти поведінки сприймаються підлітками як зразок поведінки, певна рекомен­дація.

Негативні риси характеру особи формуються не лише у проблемних сім'ях, а й у зовнішньо благополучних сім'ях, де культивуються жадоба до влади і психологія всемогутнос­ті грошей.

Важливим фактором негативного формування особи є вплив найближчого побутового оточення — друзів, знайомих, сусідів


і компаній, з якими суб'єкт контактує постійно й безпосеред­ньо. Залежно від пануючих у побутовому оточенні установок, ціннісної орієнтації, спрямованості, ставлення до законослух­няної поведінки тощо воно може становити криміногенне сере­довище.

Деформуючий вплив на особу можуть чинити як окремі осо­би, так і групи осіб, особливо такі, що створюються за терито­ріальною, національною або клановою ознакою. Найістотніше криміногенні групи впливають на неповнолітніх. Криміногенна небезпека негативного впливу на особу виходить і від окремих неформальних об'єднань молоді з антисоціальною спрямова­ністю. Норми і критерії, що є звичними в колі неформального спілкування особи, стають для неї обов'язковими такою мірою, що вона сприймає їх некритично і навіть всупереч своїм оцін­кам і установкам. Тому у вчиненні такою групою злочину мо­жуть брати участь особи, які б самостійно ніколи не вчинили злочину.

Негативно впливають на формування особи й недоліки су­часної системи освіти і суспільно-виховної роботи.

Суттєве кримінологічне значення має також своєчасне фор­мування професійних інтересів та схильностей у підлітків і юнацтва. Якщо професійне самовизначення формується в по­зитивному плані під впливом батьків, школи та інших позитив­них елементів мікросередовища, то воно сприяє законослух­няності особи. І навпаки, що менше суб'єкт зорієнтований на професійну зайнятість, то більшою мірою можлива його кримі­нал ізація.

Недоліки у формуванні професійної орієнтації суб'єкта, що формують у нього неадекватне ставлення до праці, що само по собі має негативне кримінологічне значення, можуть підсили­ти негаразди у трудових колективах, де спостерігаються пи­яцтво, кругова порука, порушення трудової дисципліни, краді­жки тощо.

Несприятливо впливає на особу і некваліфікована, важка фізична праця. Вона не потребує професійного вдосконалення, підвищення освітнього рівня та культури й обмежує перспек­тивні уявлення суб'єкта про майбутнє.

До умов негативного формування особи належать також від­сутність необхідних побутових умов, уваги з боку адміністрації до проблем працівників, низький рівень правової освіти.

4.. "' 97


На формування особи негативно впливає ще й кримінальна субкультура з її злодійськими традиціями, збоченими понят­тями про честь, товариство, жаргоном та іншими атрибутами, яка останнім часом виявляється серед широких верств насе­лення.

Специфічну роль у механізмі злочинної поведінки відігра­ють психічні аномалії особи, які не виключають осудності. Наслідками наявності таких аномалій у осіб можуть бути їх підвищена навіюваність, емоційна нестриманість, конфлікт­ність, агресивність, позбавлення можливості реально оці­нити ситуацію. Ці емоційно-інтелектуальні деформації особи за певних обставин можуть спровокувати суб'єкт на вчинен­ня злочину. Але водночас необхідно враховувати, що психіч­ні аномалії та пов'язані з ними негативні риси особи, що ре­алізуються в механізмі індивідуальної злочинної поведінки, здебільшого не є вирішальними у такій поведінці. Найістот­нішими є якості особи, сформовані в неї у процесі життєдіяль­ності.

А. Зелінський, не заперечуючи впливу соціальних факторів на формування особи, наголошує, що соціально значущі влас­тивості особи формуються на фундаменті, що закладений при­родою. На думку вченого, на формування особи вирішальний вплив чинять біологічні фактори — стан генотипу нації, вро­джені патології і відхилення психіки, тілесні аномалії.

8.3. Зовнішні обставини вчинення злочину (ситуація)

Злочинець під час вчинення злочину завжди діє у певній "кримінальній" ситуації. Однак до цієї ситуації він немовби вносить власні особистісні якості, які є результатом формуван­ня його як особи.

Отже, конкретна ситуація — це сукупність зовнішніх для суб'єкта обставин, що безпосередньо передують злочину і вза­ємодіють з особистісними якостями суб'єкта, що вчинив зло­чин. Ситуації, що передують злочину, виходячи з їх змісту по­діляються на криміногенні (такі, що створюють об'єктивні передумови злочину) і некриміногенні (нейтральні або такі, що навіть створюють перешкоди для злочину).


Криміногенна ситуація має певний об'єктивний зміст і тому в ній існують обставини, що реально впливають на особу. Разом з цим ситуація має також суб'єктивний зміст — певну оцінку ситуації, яка залежить виключно від суб'єкта і не обо­в'язково збігається з її об'єктивним змістом. В цій оцінці вияв­ляється результат формування особи і саме цим можна поясни­ти, що один суб'єкт у певній ситуації вчиняє злочин, а інший відмовляється від його вчинення.

Поява мотиву і прийняття рішення про вчинення протиза­конного діяння здійснюються під впливом ситуації (зовнішніх умов), що є в даний конкретний момент. Причому, в одних випадках злочинець сам навмисно створює умови для здійс­нення свого наміру, а в інших випадках обставини можуть суттєво обмежувати можливість обрання суб'єктом того чи ін­шого варіанта поведінки. Законодавцем останні обставини конкретної ситуації можуть визначатись як такі, що пом'як­шують кримінальну відповідальність або взагалі виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння. Так, згід­но з ч. 1 ст. 40 КК України вчинення злочину через збіг тяж­ких особистих або через сімейні обставини, під впливом по­грози чи примусу або через матеріальну залежність, у стані сильного душевного хвилювання, що викликане неправомір­ними діями потерпілого, при захисті від суспільно небезпеч­ного посягання, хоча і з перевищенням меж необхідної обо­рони визнаються обставинами, що пом'якшують кримінальну відповідальність. Вчинення діяння, що містить ознаки зло­чину, особою, що перебувала у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності (ст. 15, 16 КК України) або діяла під впливом непереборної сили, є підставами, що виключають су­спільну небезпечність або протиправність такого діяння. У пе­релічених ситуаціях блокується чи обмежується можливість обрання способу дії.

Конкретна життєва ситуація може містити привід, що без­посередньо викликає в особи рішучість вчинити злочин, або умови, що сприяють вчиненню злочину. Привід — це події, стани або вчинки людини, що стають останнім імпульсом до дії. Умови, що сприяють злочину, роблять можливим здійс­нення злочинного посягання. Розрізняють умови необхідні й достатні. Необхідними вважаються умови, без яких вчинення


злочину взагалі неможливе. Наприклад, для крадіжки такою умовою є наявність предметів крадіжки. Достатні умови в конкретній, певній ситуації полегшують вчинення злочину.

Ситуації, в яких починається, триває й завершується злочин, класифікують на різних підставах. Наведемо деякі з них.

За джерелом походження криміногенні ситуації можуть бути такими, що створені:

• внаслідок дій злочинця;

• за волею інших осіб;

• внаслідок дії природних і техногенних факторів (пожежі,
аварії, катастрофи, повінь тощо);

• ситуації змішаного походження — такі, що виникли через
поведінку людей, дію природних і техногенних факторів.

За змістом криміногенні ситуації поділяються на проблем­ні, конфліктні та ін.

За характером впливу на діючу особу розрізняють такі кри­міногенні ситуації:

• екстремальні;

• провокуючі;

• сприятливі;

• перешкоджаючі;

• нейтральні.

Дослідження і вивчення криміногенних ситуацій є необхід­ною передумовою ефективної профілактичної діяльності орга­нів внутрішніх справ, що здійснюється шляхом запобігання виникненню таких ситуацій або нейтралізацією криміногенних ситуацій, що вже виникли.

У кримінології не існує однозначного погляду щодо значен­ня ситуації в механізмі вчинення злочину. Беззаперечним є тільки те, що в механізмі індивідуальної злочинної поведінки наявна взаємодія зовнішніх (об'єктивних) і внутрішніх (су­б'єктивних) факторів. Як свідчить практика, може існувати багато співвідношень між властивостями особи і обставинами (ситуацією), що передували вчиненню злочину. Крайніми точ­ками таких співвідношень можуть бути сильний вплив конк­ретної життєвої ситуації за відсутності антисуспільної установ­ки і глибока та стійка антисуспільна установка без будь-якого впливу зовнішньої ситуації. Між цими крайніми точками існу­ють перехідні випадки, коли взаємодіють більш-менш напру-


жена ситуація і більш-менш розвинені антисуспільні якості особи.

Отже, ситуація відіграє певну роль як детермінаційний еле­мент у механізмі злочину й іноді ця роль може стати вирішаль­ною. Однак не може існувати випадків, коли б дія суб'єктивного фактора в механізмі злочину була повністю виключена. Суб'єк­тивне ставлення як рушійний, спонукальний елемент присутній завжди. Взаємодії ситуації і особи може й не бути, якщо все ви­рішує особа внаслідок реалізації своїх негативних якостей. Не може бути детермінації злочину тільки за рахунок прояву кри­міногенної ситуації, оскільки ситуація завжди опосередковуєть­ся особою. Якщо ж це не так, то немає й вини суб'єкта, бо ситуа­ція не надає йому можливості вибору.


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 189 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Показники злочинності | Латентна злочинність | Детермінація і причинність злочинності | Концепції причин злочинності | Основні сучасні теорії причин злочинності в Україні та Росії | Правові причини і умови. | Поняття особи злочинця | Соціальне і біологічне в особі злочинця | Типологія особи злочинця | Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Причини і умови окремого злочину| Мотивація злочину

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)