Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особливості управління та адміністрування в релігійних об’єднаннях та благодійних організаціях.

Читайте также:
  1. IX. Особливості організації служби в підрозділах гарнізону ОРС ЦЗ, що охороняють об'єкти на договірних засадах
  2. А) Характеристика об'єкта управління
  3. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
  4. Адміністративні органи управління та їх різновиди
  5. Архітектура готичного стилю та його особливості?
  6. Б) особливості відшкодування шкоди, заподяної в втані крайньої необхідності.
  7. В) Особливості технічної структури та програмного забезпечення

Особливості управління в релігійних організаціях визначаються їх конфесійною приналежністю: католицька церква прямує до централізму, православна церква вирізняється корпоративізмом (підкреслюється соборність), а протестантські деномінації вирізняються автономністю систем управління на рівні окремої громади.

Релігійна організація – практична форма реалізації конституційного права колективно відправляти релігійні обряди, висти релігійну діяльність, яка утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати та поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури.

Види:

1. Релігійна громада – місцева релігійна організація віруючих громадян одного і того ж віросповідання, які добровільно обєдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

2. релігійні управління та центри – діють на підставі власних статутів, зареєстрованих у визначеному порядку. Їх відмінністю від громади є прив’язка до територіального місцезнаходження. Вони мають право засновувати інші види: монастирі, братства, місії, духовні навчальні заклади.

3. монастирі, братства, місії – можуть бути створені як громадою так і релігійним управлінням чи центром. Процес їх створення та реєстрації аналогічний до попередніх.

4. духовні навчальні заклади – є спеціальними навчальними закладами для підготовки священнослужителів і служителів інших, необхідних для релігійних організацій. Свої статути вони подають до державного органу у справах релігії.

Благоді́йна організа́ція — неприбуткова недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.

Благодійні організації є юридичними особами приватного права і можуть утворюватися в таких організаційно-правових формах:

· Благодійне товариство — благодійна організація, яка створена не менше ніж двома засновниками та діє на підставі статуту;

· Благодійна установа — благодійна організація, установчий акт якої визначає активи, які один або кілька засновників передають для досягнення цілей благодійної діяльності за рахунок таких активів та/або доходів від таких активів.

· Благодійний фонд — благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов'язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності.

Благодійна організація розробляє власну благодійну програму яка є комплексом благодійних заходів, спрямованих на вирішення завдань, що відповідають статутним цілям організації.


8. Зв’язки з громадськістю в публічному адмініструванні.

В умовах демократії від держави, крім суто управлінських зусиль, вимагається цілеспрямоване формування громадської думки, опора на неї, вміння систематично здійснювати постійний, двосторонній зв’язок з громадськістю [1].

це спричинило створення в органах державної влади й місцевого самоврядування спеціальних структур зі зв’язків із громадськістю (паблик рілейшнз, PR), які мають забезпечувати не просто інформування, а постійний діалог із громадськістю, стимулюючи при цьому проведення нових за своїми цілями соціологічних досліджень.

Взаємодія з громадськістю в органах державного управління містить комплекс функцій, необхідних для досягнення стратегічної мети організації та розв'язання тактичних завдань. Комунікаційні підрозділи міністерств (департаментів) у багатьох демократичних країнах виконують 4 основні функції:

• Комунікаційні дослідження та аналіз. Ця функція повинна включати аналіз суспільної обстановки через дослідження громадської думки, моніторинг преси, кореспонденції чи телефонних дзвінків.

• Надання комунікаційних порад. Такі поради можуть надаватися інформаційними службами як працівникам організації, так і керівникові стосовно питань: як ефективно надати інформацію про уряд, як діяти в кризовій ситуації, як той чи інший курс дій може бути сприйнятий суспільством тощо.

• Комунікаційне планування. Комунікаційне планування є невід'ємною частиною процесу вироблення і впровадження політики в усьому світі.

• Управління щоденними комунікаційними операціями. Ця функція включає організацію і проведення брифінгів, прес-конференцій, виступів у ЗМІ тощо [2].

Іншими словами, система налагодження відносин між органами управління та громадськістю повинна будуватися навколо 4-х таких функцій,

• аналітико-прогностична;

• інформаційно-комунікативна;

• організаційно-технологічна;

• консультативно-методична.

У розвинутих країнах світу, таких, як США, Велика Британія, Канада, країни Західної Європи, вже склалася десятиліттями відпрацьована система основних видів діяльності з формування громадської думки. Ця система включає:

• взаємодію і співробітництво з ЗМІ;

• роботу з іміджем;

• пропаганду суспільної місії організації;

• лобіювання;

• моніторинг правового поля, політичної, економічної, соціально-культурної ситуації;

• проведення політичних кампаній;

• роботу в умовах кризи і надзвичайних ситуацій;

• громадські консультації;

• роботу зі зверненнями (запитами) громадян;

• зв'язки з громадськістю всередині організації (внутрішній або корпоративний ПР)[4].

Посилення відкритості і прозорості діяльності органів виконавчої влади шляхом запровадження обов'язкових громадських обговорень найбільш значущих управлінських рішень, врахування думки громадськості та оприлюднення таких документів на веб-сайтах та в ЗМІ є необхідною умовою для ефективної взаємодії влади та громадськості. Сьогодні в Україні назріла потреба у виробленні системи заходів і механізмів ефективного комунікативного зв’язку держави та громадського суспільства, тому взаємодія держави з громадським суспільством на основі партнерства необхідна для розвитку України як правової, демократичної і соціальної держави. Органи влади визнають, що соціальний прогрес, демократичний розвиток, економічне піднесення важко реалізовувати без активної участі з боку суспільства.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 285 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Загальні Збори: компетенція, механізм скликання, організація роботи, голосування | Засновницькі документи та порядок реєстрації акціонерного товариства в Україні | Організація розміщення акцій на первинному та вторинному ринках | Поняття та види цінних паперів підприємства, операції з ними | Концепції фінансового менеджменту з позиції наукових шкіл | Поняття фінансової стратегії підприємства її зв’язок іншими стратегіями підприємства | Види фінансового аналізу та їхня характеристика | Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів | Публічна влада та публічне адміністрування. Загальносистемні методологічні принципи та закони публічного адміністрування. | Поняття результативності та ефективності публічного адміністрування. Чинники результативності та ефективності публічного адміністрування. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Управління в громадських, суспільно-господарських об’єднаннях та в господарських товариствах, що мають на меті отримання прибутку.| Розглянемо класифікацію проектів за різними ознаками.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)