Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Обґрунтування необхідних змін за моделлю організаційного розвитку Л. Грейнера

Читайте также:
  1. Аналіз і технічне обґрунтування прийнятої конструкції протяжки
  2. Аналіз тенденції розвитку
  3. Біхевіоризм та постбіхевіоризм у розвитку політичної науки
  4. Вимоги до розвитку та розміщення об’єктів атомної енергетики
  5. Вікові рівні музичного розвитку дітей
  6. Віктимологія: загальне поняття й історія розвитку
  7. Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі XX-XXI ст..

Ларі Грейнер (Гарвардська школа Бізнесу) запропонував оригінальну модель, що описує розвиток організацій через послідовність кризових точок. Він виділяє 5 стадій організаційного розвитку, відокремлюваних один від одного моментами організаційних криз. Шлях організації з однієї стадії свого розвитку в наступну лежить через подолання відповідної кризи даного перехідного періоду.

Л. Грейнер називає наступні стадії і кризи організаційного розвитку:

1. Стадія розвитку, заснованого на творчості. Це стадія від моменту зародження організації до її першої організаційної кризи – кризи лідерства. Основна увага в цей період зосереджується на розробці продукту і його маркетингу. Організаційна структура підприємства при цьому найчастіше залишається неформалізованою. Проте у міру зростання організації її засновникам все більше вимагається контролювати і направляти її розвиток в специфічних напрямах, що вимагає нових спеціалізованих знань, якими вони поки не володіють.

2. Стадія розвитку, заснованого на керівництві. Коли перша криза - криза лідерства успішно подолана, наступає період організаційного зростання, основою якого в першу чергу є робота, що чітко спланована, і професійний менеджмент. Проте, через якийсь час наступає момент, коли бюрократична структура управління і концентрація більшості процесів ухвалення рішень на її верхніх рівнях починають обмежувати творчість керівників середньої ланки. Сама система управління в організації стає джерелом суперечності, суть якого в різному розумінні необхідної і достатньої свободи різних рівнів управління. Це – криза автономії.

3. Стадія розвитку, заснованого на делегуванні. Успішне подолання кризи автономії пов'язане із структурною перебудовою і децентралізацією функцій, а також подальшим делегуванням повноважень ухвалення певних рішень з верхніх рівнів на нижчі. Це до певного ступеня збільшує потенціал розвитку організації, але врешті-решт стає причиною нового кризи – кризи контролю, коли вищі менеджери починають усвідомлювати, що втрачають контроль над організацією в цілому.

4. Стадія розвитку, заснованого на координації. Успішне подолання кризи контролю пов'язане із змінами в системі координації функціонування підрозділів, що становлять організацію. У цей період в структурі організації виділяються стратегічні підрозділи, що мають достатньо високий ступінь оперативної самостійності, але, разом з тим, жорстко контрольованих з центру з погляду використовування стратегічних ресурсів організації: фінансових, технологій, трудових і т.п. Це дає новий імпульс до розвитку, але поступово приводить до виникнення своєрідних меж між штаб-квартирою і функціональними підрозділами організації, які врешті-решт стають причиною кризи меж.

5. Стадія розвитку, заснованого на співпраці. Для подолання кризи меж потрібно висока майстерність психологів, здатних вирішувати міжособові конфлікти. Об'єднання команди в організації на цьому етапі може відбутися завдяки спільності інтересів і цінностей, а не витонченості формальної структури. Структурна перебудова на даному етапі даремна і безглузда. Створення в організації команди однодумців дає їй новий імпульс до розвитку. Дана стадія не є останньою. Вона лише указує на логічну завершеність певного циклу розвитку організації. Л.Грейнер вважає, що ця стадія може завершитися кризою психологічної утомленості або довіри, коли всі втомлюються від роботи як єдина команда. Після розв'язання цієї кризи може наступити 6-та стадія організаційного розвитку, заснована на дуальній структурі: «звичній» структурі для забезпечення виконання щоденних рутинних операцій і структурі «рефлексії» для стимулювання розвитку нових перспективних видів діяльності і особистого духовного збагачення.

Теорія організаційного розвитку, висунута Л.Грейнером, підводить до думки, що всі зміни в організації практично запрограмовані і їх можна та потрібно передбачати.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 200 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Поняття, природа та класифікація змін, їх місце у діяльності підприємства. Внутрішні та зовнішні джерела змін. | Сутність менеджменту і лідерства в управлінні змінами. Менеджери та підприємці як організатори змін, їх компетенція. | Організація як система та об’єкт управління. | Характеристика установчих документів підприємства. | Процедура державної реєстрації юридичних осіб. | Припинення діяльності суб’єкта господарювання. | Процес створення акціонерного товариства. | Поняття та функції корпоративного управління, його внутрішнє та зовнішнє середовище | Засновники, учасники та акціонери як суб’єкти корпоративного управління, їхні права та обов’язки | Загальна характеристика моделей корпоративного управління |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Сутність опору змінам і його причини. Види і прояви опору змінам. Моделі управління опором в умовах змін.| Зміни в управлінні організацією згідно моделі життєвого циклу І. Адізеса.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)