Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальна характеристика матеріалізму як філософської течії.

Читайте также:
  1. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА УЧЕБНО-ОЗНАКОМИТЕЛЬНОЙ ПРАКТИКИ
  2. I. Характеристика проблемы
  3. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена подпрограмма
  4. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена Программа
  5. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена Программа
  6. I.8.3. Характеристика клеточного воспалительного ответа
  7. II.1 Виды ценных бумаг и их характеристика

Матеріалістичний напрямок філософії Просвітництва представлений насамперед французьким матеріалізмом 18 ст., що у своїх концепціях обстоює ідеї просвітництва, гуманізму, наголошує на пізнанні природи як головному засобі утвердження гуманізму в суспільному житті, про­гресу розуму, прогресу моральності, свободи і реалізації Царства Розу­му та самоутвердження людини.

Одним з визначних представників цього напрямку був Жюль'єн Офре де Ламетрі, який оголосив матеріалізм єдино пра­вильним філософським напрямком, ворожим до ідеалізму та релігії. Він підкреслює, що пізнання починається з чуттєвого сприймання, продовжується його подальшим досвідно-експериментальним дослідженням І завершується раціональ­ним узагальненням дослідних даних. Матеріальною основою душі людини Ламетрі вважає мозок, проте підкреслює, що мозок необхідна, але недостатня передумова людської свідомості. Щоб свідомість сформувалась у своїх змістовних проявах, необхідне виховання та спілкування з іншими людьми.

Ще одним видатним філософом-матеріалістом Дідро (17ст.). У проспекті "Енциклопедії" Дідро стверджує, що в історії людства, спос­терігається певний прогрес у пізнанні природи і що в майбутньому він стане ще значнішим, набуде неперервного характеру. По-справжньому адекватно тлумачити природу може лише мислитель, який органічно поєднає "раціональну" філосо­фію з "експериментальною", що практично означало філософське осмислення природничо-наукового матеріалу.

Важливим досягненням Дідро було вчення про універсальну внут­рішню активність матерії. Рух не зводиться ним лише до механічного переміщення у просторі, а розуміється як будь-яка зміна, як активність взагалі. Рух, на його думку, є як в тілі, що переміщується, так і в тілі, яке перебуває в спокої.

Як і всі філософи-просвітники, Дідро велику увагу приділяє крити­ці релігії. Аналізуючи особливості релігійної віри, він робить висновок, що вона не веде людину до справжніх істин, а підкоряє її свідомість дикунським забобонам. Релігійну віру Дідро порівнює з тугою пов'яз­кою на очах, яка робить людей сліпими, не здатними правильно визна­чити життєвий шлях до щастя, і тоді вони потрапляють до рук священиків, які спрямовують їх на тернисту стежку страждань. Лише розум, підкреслює Дідро. є єдиним дороговказом людині в пошуках благодатної істини, яка має вище вираження в філософському знанні.

У новітні часи матеріалізм мав своїх визначних представників в особі англійського філософа Гобса та французьких енциклопедистів —Дідро, Ля Метрі, Гольбаха. За Гольбахом, те, що ми називаємо дійсністю, світом,— це лише скупчення атомів та їхніх сполук — молекул, які на основі принципу самозбереження (у фізичному світі цей принцип виявляється як закон інерції, безвладності) відштовхують усе, що загрожує їхньому самозбереженню, й притягають усе, що їм корисне (закон хімічних сполук). Психічні явища — то лише рух усередині нашого організму, зумовлений рухами поза нами. Сума психічних явищ називається "душею", що існує доти, доки триває життя. Думати, що вона існує й після смерті, так само нерозсудливо, як і сподіватися, що розбитий годинник показуватиме час.

Відроджений у XIX ст. у Німеччині матеріалізм найповніше виявився у Людвіга Фейєрбаха, що використав його переважно для боротьби з релігією. Відомий вислів Фейєрбаха: "Не Бог створив людину, а людина— Бога". Він мав значний вплив на формування матеріалістичного світогляду Молешотта, автора твору "Сила й метерія". Цей німецький онтологічний матеріалізм вплинув згодом на становлення так званого історичного матеріалізму Карла Маркса. За Марксом, усі явища духовної культури або, як він висловлювався, надбудова, залежні від підвалини — матеріальних обставин, умов створення продукції. Саме такі умови нібито формують наукові, філософські, мистецькі погляди певної епохи, у них вони і віддзеркалюються. Словом, духовна культура — це такий епіфеномен, який залежить від матеріально-економічних відносин. Від Фойєрбаха марксизм запозичив атеїзм та антирелігійну агресивність (згадаймо більшовицьке гасло: "Релігія—це опіум для народу"). Водночас марксизм заступає онтологічний, суто механістичний матеріалізм — так званим ДІАЛЕКТИЧНИМ МАТЕРІАЛІЗМОМ (такого роду як, наприклад, грецький атомізм). За діалектичним матеріалізмом, у самій матерії діють сили "внутрішніх суперечностей", як це ми простежуємо у Геракліта, протилежні, суперечливі сили, чия боротьба ("сили та протисили", за термінологією Регеля,— "теза й антитеза") призводить до нових синтезів, нових зв'язків, у яких знову виникають протиріччя і тим самим тенденція до подальшого переформування та еволюції. Філософія марксизму, діалектичний матеріалізм ("діамат"), запозичила із філософії Гегеля теорію тези, антитези й синтезу (наприклад, абсолютизм ХУІІ-ХУІІІ ст. — фран­цузька революція — конституційна монархія Луї Філіпа).


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 210 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Філософське вчення Арістотеля | Становлення категорії буття в античній філософії | Теоцентризм філософської думки Середньовіччя. Теологія і філософія. | Полеміка номіналізму і реалізму в схоластиці. | Т. Аквінський у формуванні томізму. | Антропоцентризм філософії Відродження | Пантеїзм як особлива форма світогляду | Проблема субстанції в філософії Нового часу. | Ідеї соціальної філософії у Просвітництві | Теорія пізнання І. Канта. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Система і метод філософії Г. Гегеля| Формування і розвиток філ. марксизму, її основні ідеї.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)