Читайте также:
|
|
Частота, з якою відбувається подія (ймовірність) | Категорія небезпеки (наслідки) | ||||
І катастрофічна | ІІ Критична | ІІІ гранична | ІV незначна | ||
(А) Часто | 1А | 2А | 3А | 4А | |
(В) Вірогідно | 1В | 2В | 3В | 4В | |
(С) Час від часу | 1С | 2С | 3С | 4С | |
(Д) Віддалено | 1Д | 2Д | 3Д | 4Д | |
(Е) Неймовірно | 1Е | 2Е | 3Е | 4Е | |
Індекс ризику небезпеки | |||||
Класифікація ризику | Критерії ризику | ||||
1А, 1В, 1С, 2А, 2В, 3А | Неприпустимий (надмірний) | ||||
1Д, 2С, 2Д, 3В, 3С | Небажаний (максимально припустимий) | ||||
1Е, 2Е, 3Д, 3Е, 4А, 4В | Припустимий з перевіркою (прийнятний) | ||||
4С, 4Д, 4Е | Припустимий без перевірки (знехтуваний) | ||||
ü за волевиявленням – добровільні та вимушені ризики;
ü стосовно до сфери людської діяльності – економічний, побутовий, виробничий, політичний, соціальний ризики та ризик у природокористуванні;
ü за ступенем припустимості – знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний ризики [2, с.20].
На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Прямим наслідком неможливості забезпечення нульового рівня ризику є необхідність зниження ризику до деякого допустимого рівня.
Сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні саме допустимого (прийнятного) ризику. Допустимий рівень ризику формується індивідуальною та суспільною свідомістю і є функцією соціального, економічного та культурного рівня розвитку суспільства.
Концепція допустимого ризику – досягнення такого малого ризику, який, з одного боку, є технічно можливим, а з іншого – допустимим суспільством на певний час [1, с.155].
Причиною виникнення ризиків є невизначеність, яка існує у кожному виді діяльності. Поряд із відомими ризиками, тобто такими, які названі, оцінені і для яких можливе планування дій з метою протистояння можливій їх реалізації, мають місце і невідомі ризики – невизначені, приховані ризики і небезпеки, які складно передбачити.
Успіх роботи щодо зниження рівня ризиків чи їх мінімізації прямо залежить від продуктивності дій з управління цим специфічним видом діяльності. Класичною схемою дій з управління ризиками, коли ризик сприймається як сукупність частоти реалізації небезпеки (ризику) і завданої ним шкоди (збитку), що виражається, як правило, у грошовій формі, є наступна послідовність:
Управління ризиками Планування управління
Ідентифікація ризиків Якісна та кількісна оцінка ризиків
Заходи реагування на ризики Моніторинг і контроль [1, с.158-165].
Основними питаннями теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети в будь-якій ситуації можна такими шляхами:
· повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;
· заміна небезпечних операцій іншими – менш небезпечними;
· удосконалення технічних систем та об’єктів;
· розробка та використання спеціальних засобів захисту;
· заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.
Аналіз небезпек починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Методи аналізу та прийоми, які використовуються при його виконанні, відомі під різними назвами. Серед них типи аналізу:
ü попереднійаналіз небезпек (ПАН);
ü системний аналіз небезпек (САН);
ü підсистемний аналіз небезпек (ПСАН);
ü аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО).
Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:
ü аналіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ);
ü аналіз дерева помилок (АДП);
ü аналіз ризику помилок (АРП);
ü прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР);
ü аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ);
ü аналіз поетапного наближення (АПН);
ü програмний аналіз небезпек (ПрАН);
ü аналіз загальних причин поломки (АЗПП);
ü причинно-наслідковий аналіз (ПНА);
ü аналіз дерева подій (АДПд) [3, с.50-53].
Вивчення ризику проводиться в три стадії:
1. Попередній аналіз небезпеки – визначення системи й виявлення загалом потенційних небезпек.
1.1. Виявлення джерел небезпеки.
1.2. Визначення частин системи (підсистем), що можуть викликати ці небезпечні стани.
1.3. Уведення обмежень на аналіз ризику.
Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 222 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ | | | Виявлення послідовності небезпечних ситуацій – визначення усіх можливих варіантів відмов у системі й знаходження значень імовірності для цих варіантів. |