Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особливості правового регулювання праці жінок

Читайте также:
  1. XX. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
  2. А. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗБУДНИКА
  3. Адаптація працівників
  4. Аналіз фонду оплати праці наведено нижче.
  5. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів.
  6. Апарати захисту від перенапруг: принцип дії, особливості конструкції, вади та переваги. Загальні вимоги до розрядників
  7. Атестація робочих місць за умовами праці, мета та зміст, порядок проведення

 

Конституційне закріплення свободи, рівності і правової захище­ності жінок-матерів у суспільному виробництві має бути відображено в системі принципів трудового права, зокрема в принципі підвищеної охорони праці жінок. Під принципом підвищеної охорони праці жінок, які поєднують роботу з материнством, слід розуміти обумовлене соціально-економічними і демографічними законами розвитку суспіль­ства, а також його морально-етичними уявленнями про роль сім’ї в ньому і прямо закріплене в нормах права основоположне судження законодавця про істотне, головне в правовому регулюванні всіх форм і видів найманої праці жінок-матерів, її організації та управління без шкоди для материнства.

Особлива охорона праці жінок — установлена спеціальними нормами (на доповнення до загальних норм охорони праці) система правових заходів, яка забезпечує з урахуванням фізіологічних особли­востей жіночого організму, його материнської функції безпечні умови роботи для організму матері (майбутньої матері) та її потомства.

Створення особливої охорони праці жінок — найважливіша соці­альна проблема для всіх держав. Так, Конвенція МОП № 103 про охорону материнства (переглянута в 1952 р.) встановлює вимоги щодо підвищеної охорони праці жінок на виробничих підприємствах і в сільському господарстві. В Україні в останні роки створюється відпо­відна нормативна база, спрямована на реалізацію прав жінок у сфері праці.

Особлива охорона праці жінок є значною частиною всієї системи охорони материнства і дитинства, яка згідно зі ст. 51 Конституції Укра­їни знаходиться під захистом держави.

Спеціальні норми охорони праці жінок включають такі заходи.

1. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних або робіт щодо санітарного та побутового обслуговування), а також залучення жінок до перенесення і пересування речей, маса яких перевищує встановле­ні для них граничні норми (ст. 174 КЗпП України). Перелік важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороня­ється застосування праці жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. за № 256. Цей Перелік має належне медичне обґрунтування, є досить змістовним, оскільки включає понад 500 видів робіт. У свою чергу Перелік посад, пов’язаних з підземними роботами, на яких дозволяється в порядку виключення застосування праці жінок, затверджено постановою Держкомпраці СРСР від 30 серпня 1957 р. за № 292.

2. Забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 174 КЗпП України). Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 р. за № 241.

Нині встановлено більш низькі норми, ніж ті, що діяли раніше. Так, у разі підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) гранично допустима вага вантажу — не більше 10 кг, а при підійманні і переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни — до 7 кг. Сумарна вага вантажу, який пере­міщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна переви­щувати: з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг. До ваги вантажу, що переміщується, включається вага тари і упаковки.

3. Законодавство обмежує працю жінок на роботах у нічний час. Згідно зі ст. 175 КЗпП України залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

Ці обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.

Зазначені заходи поширюються на всіх працюючих жінок. Але при активному материнстві ще більше підвищується особлива охорона праці жінок, їм встановлюється більш пільговий, полегшений режим праці.

Особливі норми встановлені щодо охорони праці вагітних жінок та матерів, які мають малолітніх дітей.

Перш за все забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на ро­боту і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. У разі відмови у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову в прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку (ст. 184 КЗпП України).

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім ви­падків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли до­пускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На пе­ріод працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Відповідно до ч. 1 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» не може бути визнано, що власник або уповнова­жений ним орган виконав цей обов’язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилася з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).

2. На підставі ст. 51 КЗпП України для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях скорочена тривалість робочого часу.

Згідно зі ст. 56 КЗпП України на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьо­ваному часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

3. Забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження (ст.176 КЗпП України).

Залучати до надурочних робіт і направляти у відрядження жінок, які мають дітей від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, можливо тільки за їх згодою (ст. 177 КЗпП України).

Відмову жінки від надурочної роботи або від відрядження не мож­на розглядати як порушення трудової дисципліни.

4. Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижують­ся норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробни­чих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповід­но до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації (ст. 178 КЗпП України). Жінки, які мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо заробіток вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, на лег­шій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток. Стосовно переведення вагітної жінки на роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих ви­робничих факторів, слід сказати, що висновок про необхідність пере­ведення на легшу роботу видає ЛКК лікувально-профілактичного за­кладу за місцем проживання або роботи вагітної жінки. Цей висновок видається з того моменту, коли, на думку лікарів, вагітна жінка не може виконувати попередню роботу. В деяких випадках вагітна жінка може залишатися на попередній роботі, але відповідно до медичного виснов­ку звільняється від окремих видів робіт, додаткових навантажень, ро­боти у нічну зміну, відряджень та ін. Строк переведення визначається до настання пологової відпустки.

5. Трудове законодавство України передбачає для жінок та інших членів сім’ї соціальні відпустки. Так, на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та по­логами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі наро­дження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70) кален­дарних днів після пологів, починаючи з дня пологів (ст. 179 КЗпП України), а працюючим жінкам, які віднесені до 1-4 категорій осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка нада­ється тривалістю 180 календарних днів (по 90 календарних днів до і після пологів). Відпустка по вагітності та пологах обчислюється су­марно і надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. Жінкам, які усиновили ново­народжених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається від­пустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 кален­дарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку. Жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі усиновлення двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути викорис­тана також батьком дитини. Жінкам, які усиновили дитину (або одно­часно двох і більше дітей), надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 та 181 КЗпП України (ст. 182 КЗпП України).

Крім цієї відпустки, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Підприємства, уста­нови та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відпустка для догляду за ди­тиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні. У разі якщо дитина потребує до­машнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими роди­чами, які фактично доглядають за дитиною. За бажанням жінки або вказаних осіб у період перебування їх у відпустці для догляду за ди­тиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею триріч­ного віку (ст. 179 КЗпП України). Трудовим законодавством передба­чена додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Так, згідно зі ст. 182і КЗпП України жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова опла­чувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надан­ня цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 ка­лендарних днів. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається понад щорічні відпустки, встановлені трудовим законодав­ством, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному законом.

6. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три годи­ни тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з урахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачу­ються за середнім заробітком (ст. 183 КЗпП України).

Усі гарантії та пільги, що надаються жінкам у зв’язку з материн­ством, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному за­кладі), а також на опікунів (піклувальників) (ст. 186і КЗпП України).

Законодавство про працю надає жінкам й інші пільги з метою охо­рони їх здоров’я і створення сприятливих умов для поєднання роботи в суспільному виробництві з народженням та вихованням дітей.


Дата добавления: 2015-07-14; просмотров: 125 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Відповідальність за порушення у сфері оплати праці | Поняття дисципліни праці та методи її забезпечення | Внутрішній трудовий розпорядок | Заохочення | Дисциплінарна відповідальність | Загальна характеристика матеріальної відповідальності | Поняття та функції матеріальної відповідальності | Підстава та умови матеріальної відповідальності працівників | Види матеріальної відповідальності працівників | Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником, та порядок її відшкодування |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником| Особливості правового регулювання праці неповнолітніх

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)