Загальні засади правової охорони селекційних досягнень у рослинництві і тваринництві.

ТЕМА: ІНШІ (НЕТРАДИЦІЙНІ) ОБ'ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Загальні засади правової охорони селекційних досягнень у рослинництві і тваринництві.

Однією із сфер творчої діяльності людини, результати якої потребують правової охорони, є селекція (від англ. selection – вибір, відбір). Сучасна селекція представлена трьома основними напрямками – селекція рослин, селекція тварин і селекція мікроорганізмів. Результатом селекції рослин є сорт рослин, селекції тварин – порода тварин, селекції мікроорганізмів – штам мікроорганізмів. У цьому аспекті варто звернути увагу на те, що законодавство України у сфері інтелектуальної власності по-різному визначає режим правової охорони результатів селекції. Так, результати селекції мікроорганізмів (штами) є об’єктами винаходу і охороняються нормами патентного права. Сорти рослин і породи тварин становлять самостійний інститут права інтелектуальної власності (sui generis).

Необхідність виділення селекційних досягнень в галузі рослинництва і тваринництва в самостійний інститут обумовлена, насамперед, специфікою самих цих об’єктів. Якщо винаходи, корисні моделі і промислові зразки стосуються об’єктів неживої природи (за винятком штамів мікроорганізмів, які в силу прямої вказівки закону охороняються як винаходи), то селекція має справу з біологічними об’єктами. Вказана обставина накладає специфіку і на визначення умов охороноздатності селекційних досягнень, і на зміст прав на них.

Загальні норми, що стосуються права інтелектуальної власності на сорти рослин та породи тварин вміщені у Главі 42 Цивільного кодексу України. Базовим нормативно-правовим актом у сфері охорони прав інтелектуальної власності на сорти рослин є ЗУ “Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993 р. в редакції від 17 січня 2002 р. На основі цього закону прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють питання охорони сортів рослин. Крім цього в Україні діє ЗУ „Про насіння і садивний матеріал” від 26 грудня 2002 р. Що ж стосується порід тварин, то у цій сфері діє ЗУ “Про племінну справу в тваринництві” від 15 грудня 1993 р. в редакції від 21 грудня 1999 р., який, однак, не можна визнати законом, що безпосередньо спрямований на регулювання відносин зі створення і використання порід тварин як об’єктів права інтелектуальної власності. Даний закон визначає загальні правові, економічні та організаційні основи племінної справи у тваринництві.

Серед міжнародно-правових актів у розглядуваній сфері варто виділити Міжнародну конвенцію з охорони нових сортів рослин (1961 р.).Законом України від 2 серпня 2006 р. Україна приєдналася до вказаної конвенції.

2. Поняття та умови набуття права інтелектуальної власності на сорти рослин і породи тварин.

Згідно із ст.1 ЗУ “Про охорону прав на сорти рослин”, сорт рослин – окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

- може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту (ст.1 ЗУ “Про охорону прав на сорти рослин”).

Відповідно до ст.11 ЗУ “Про охорону прав на сорти рослин”, різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. Сорт вважається охороноздатним – придатним для набуття права на нього як на об’єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:

а) на території України - за рік до цієї дати;

б) на території іншої держави - щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати.

Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновідомим, якщо:

а) він поширений на певній території в будь-якій державі;

б) відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації;

в) він представлений зразком у загальнодоступній колекції;

г) йому надана правова охорона і/або він внесений до офіційного реєстру сортів в будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.

Відповідно до ст.13 ЗУ “Про охорону прав на сорти рослин”, сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву. Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр.

ЗУ “Про племінну справу в тваринництві” визначає селекційне досягнення, як створену в результаті цілеспрямованої творчої діяльності групу племінних тварин (порода, порідний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх потомкам. Племінна тварина – чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції. Племінна (генетична) цінність – цінність племінних тварин згідно з даними їх фактично визначеного або передбаченого впливу на якість потомків. Відповідно до ст.4 ЗУ “Про племінну справу в тваринництві”, об’єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції.

Дата добавления: 2015-07-12