Аналіз успішності учнів та її порівняння з мотивацією

Досі, одним з самих "хворих" місць усіх шкіл залишається слабка успішність школярів. Причина криється не лише в недосконалих методах роботи шкіл, але і в особливостях віку, в психологічній готовності дитини до школи.

Аналіз літературних джерел показує, що багатьма авторами вивчається проблема неуспішності школярів. Неуспішність - це результат нашої неуваги, байдужості, нашого "може само пройде". Досвід показує: вчасно і правильно вжиті міри не лише дозволяють дитині нормально вчитися, але і зберігають його фізичне і психічне здоров'я.

…..

З метою перевірки гіпотези, був зроблений зріз успішності учнів класу.

Взагалі, всіх учнів класу можна поділити на чотири категорії:

· Високий рівень – учні, в яких середній бал з навчальних дисциплін від 10 до 12 балів;

· Достатній – учні, в яких середній бал з навчальних дисциплін від 7 до 9 балів;

· Задовільний – учні, в яких середній бал з навчальних дисциплін від 4 до 6 балів;

· Початковий – учні, в яких середній бал нижче ніж 4 бали.

Показники рівня успішності учнів наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Предмети № п/п	Укр. мова	Читан-ня	Англ. мова	Рос. мова	Мат-ка	Приро-во	Громад. Освіта	Сер. бал
1.								8,5
2.
3.
4.
5.								8,5
6.
7.
8.
9.								8,5
10.								8,5
11.								11,5
12.
13.
14.
15.
16.								8,5
17.
18.								9,5
19.
20.
21.								10,5
22.								8,5
23.
24.
25.								5,5
26.
27.
28.
29.

На рисунку 2.2, згідно таблиці 2.4, видно, що в класі:

Рис.2.2. Відсоток успішності учнів 3-го класу

Показники успішності учнів класу хороші, адже 86% учнів вчиться на оцінки добре і відмінно.

З метою проведення порівняльного аналізу рівня успішності та рівня мотивації до навчання беремо результати таблиці 2.1 та таблиці 2.4. Бачимо, що рівень мотивації до навчання в класі 59% і рівень успішності учнів категорії відмінники та хорошисти 86%; середній рівень мотивації до навчання 41% і рівень успішності учнів категорії трійошники 14%; низький рівень мотивації до навчання 0% та учнів з низькою успішності в класі немає.

Після проведеної роботи можемо зробити висновок, що гіпотеза підтвердилась. Діти з високою мотивацію до навчальної діяльності мають добру або високу успішність та охотно освоюють навчальні дисципліни.

Але чи роблять вони це із своєї власної волі та внутрішньої мотивації, чи для цього на них впливає хтось із зовні? На це питання можемо відповісти проаналізувавши результати таблиці 2.2, 2.3 та таблиці 2.4. Бачимо, що більшість дітей, які навчаються на оцінки добре та відмінно мають направленість на оцінку, а отже вчаться не задля власних потреб і мотивів, а для зовнішніх (батьків, вчителів, схвалення соціумом)., але не всі. Це дає змогу замислитись, що діти добре вчаться, а в кінцевому результаті мало знають, адже при такому навчанні не йде запам’ятовування – вивчив, здав, забув. При найкращому варіанті повинно бути, що дитина добре вчиться із власної мотивації до навчання.

ВИСНОВКИ

Формування вже в початкових класах мотивів, що надають подальшому навчанню дитини значущий для нього сенс, у світлі якого його власна учбова діяльність ставала б для нього сама по собі життєво важливою метою, а не тільки засобом для досягнення інших цілей (наприклад, престижних або виконання вимог батьків і так далі), є украй необхідним, без чого подальше навчання школяра може виявитися просто неможливим. Сподіватися на те, що такі мотиви виникнуть самі по собі, не доводиться.

Інтерес - форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності і тим самим сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими фактами, повнішому і глибшому віддзеркаленню дійсності.

Зміст кожного уроку, кожної теми повинно бути глибоко мотивовано, проте не за допомогою створення миттєвих інтересів (наприклад, за допомогою зовнішньої цікавості, яка лише зрідка може служити передумовою до збудження і виховання глибоких пізнавальних інтересів) або посилань на практичну значущість в майбутньому житті (хоча і це іноді не слід упускати), а головним чином, тим, що цей зміст має бути спрямований на рішення проблем науково-теоретичного пізнання явищ і об'єктів навколишнього світу, на опанування методів такого пізнання.

Особливо слід підкреслити роль методів проблемно-розвиваючого навчання у формуванні мотивів вчення.

Різні форми колективної діяльності учнів на уроці грають значну роль в становленні мотивації навчання.

Емпіричне дослідження взаємозв’язку мотивації навчання і академічної успішності учнів початкових класів показує, що більшість дітей мають високий рівень мотивації до навчання (59%), у більшості учнів виражена направленість на оцінку (66%) і переважає зовнішня мотивація до навчання – основана на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції.

Після проведеної роботи можемо зробити висновок, що гіпотеза підтвердилась. Діти з високою мотивацією до навчальної діяльності мають добру або високу успішність та охотно освоюють навчальні дисципліни.

Більшість дітей, які навчаються на оцінки добре та відмінно мають направленість на оцінку, а отже вчаться не задля власних потреб і мотивів, а для зовнішніх (батьків, вчителів, схвалення соціумом)., але не всі. Це дає змогу замислитись, що діти добре вчаться, а в кінцевому результаті мало знають, адже при такому навчанні не йде запам’ятовування – вивчив, здав, забув. При найкращому варіанті повинно бути, що дитина добре вчиться із власної мотивації до навчання.

Для повного вивчення мотивації учнів початкової школи небхідно провести дослідження мотивації навчання у дітей з різною успішністю в першому, другому і третьому класах, вивчити відношення до школи різних класів.

На закінчення хочеться відмітити, мистецтво виховання, все-таки полягає в створенні правильного поєднання мотивів, що «розуміються», і мотивів «реально діючих» і в той же час в умінні вчасно надати вище значення успішному результату діяльності, щоб цим забезпечити перехід вищому типу внутрішніх мотивів, що управляють життям особи.

Дата добавления: 2015-12-08