Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вступ. Основні поняття і визначення

Читайте также:
  1. A. Поняття господарського права, предмет правового регулювання
  2. II. Державна підсумкова атестація в основній школі
  3. II. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
  4. III. Основні відомості про емітента
  5. N26 Поняття про "Я - образ" та "Я - концепцію", §х психологічна структура
  6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  7. АДМІНІСТРАТИВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ ПЕРСОНАЛ ШКОЛИ, ЙОГО ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ

I. Аналіз електричних кіл при постійних діях

Лекція 1

Вступ. Основні поняття і визначення

1. Предмет і завдання дисципліни.

2. Основні величини, елементи і класифікація кіл постійного струму (КПС).

3. Дуальність і елементи топології КПС.

 

1. Предметом навчальної дисципліни «Теорія електричних кіл та сигналів» (ТЕКС) є загальна теорія електричних та радіотехнічних кіл і сигналів, а також інженерні методи їх розрахунку і аналізу. Завдання дисципліни:

- вивчити поняття, закони і методи розрахунку електричних кіл (ЕК) постійного і змінного струмів;

- вивчити властивості різноманітних сигналів і завад, а також принципи їх математичного опису;

- ознайомитись із властивостями фізичних систем, які є радіотехнічними колами (РТК);

- засвоїти методи аналізу перетворень сигналів в ЕК і РТК.

ТЕКС є базовою дисципліною у системі підготовки фахівця з ТКС. Вона базується на дисципліні «Фізика» і «Вища математика», є прикладом у значній мірі математизованої дисципліни. Математичні методи – важливий інструмент теорії кіл і сигналів. Математизація технічних наук дозволяє глибше розкрити процеси об’єктивної реальності, надати їм насправді світоглядного рівня узагальнень. Адже електричні і електронні системи описуються такими самими динамічними рівняннями, як і системи механічні, термодинамічні, електродинамічні, тощо.

Натомість забезпечуваними щодо ТЕКС є ціла низка предметів курсу підготовки фахівця з телекомунікацій. Досить згадати тут лише такі, як «Основи електроніки та мікросхемотехніки», «Теорія електрозв’язку», «Аналогова схемотехніка», «Цифрова схемотехніка», «Цифрова обробка сигналів», «Електроживлення систем зв’язку», «Термінальне устаткування та схемотехніка ТКС».

2. В теорії електричних кіл розрізняють 2 головні завдання:

1. Аналіз – визначення вихідної величини ЕК (або струмів і напруг, які діють у колах) при відомих структурі (схемі) і параметрах кола, а також при відомій вхідній величині (ЕРС або струмах джерел).

2. Синтез – визначення параметрів і структур ЕК при відомій вхідній величині і відомому законі зміни вихідної величини.

Дана дисципліна має переважно справу з аналізом ЕК. Завдання синтезу набагато складніше.

Що ж таке електричне коло? ЕК – це сукупність елементів (приладів) і об’єктів, які утворюють шлях для електричного струму, електромагнітні процеси у яких можуть бути описані через поняття ЕРС, струму і напруги. Всі складові частини ЕК під час його роботи охоплені єдиним електромагнітним процесом, який супроводжує процеси виробництва, розподілу і використання електроенергії. Основна форма подання ЕК – графічна, за допомогою схеми.

Схема ЕК (гр. σχήμα – вид, фігура, стрій, будова, лад) – це графічне зображення кола, наприклад на рис. 1.1, яке містить умовні позначення його елементів і показує їх з’єднання.

Рисунок 1.1

Елементи ЕК можуть бути пасивними і активними.

Пасивні елементи – це такі, в яких розсіюється або накопичується енергія. До них належать опір, індуктивність і ємність.

1. Опір r – елемент (рис. 1.2), в якому здійснюється необоротне перетворення електричної енергії у теплову. Напруга на затискачах опору r і струм через нього зв’язані відношенням:

; (1.1)

Одиниці вимірювання - Оми [Ом].

Рисунок 1.2

Зворотна до опору величина називається провідністю:

; (1.2)

2. Індуктивність L – елемент (рис. 1.3), здатний накопичувати енергію магнітного поля. Індуктивністю володіє котушка індуктивності. Напруга на індуктивності зв’язана зі струмом відношенням:

(1.3)

Струм , який тече через котушку з числом витків w створює в ній магнітний потік Ф. Сума магнітних потоків усіх витків котушки – це потокозчеплення ψ:

(1.4)

; (1.5)

Одиниці вимірювання індуктивності – генрі [Г].

 

Рисунок 1.3

3. Ємність С – елемент (рис. 1.4), здатний накопичувати енергію електричного поля. Ємністю володіє конденсатор. Струм і напруга на ємності зв’язані відношенням:

; (1.6)

Ємність зв’язує заряд з напругою:

; (1.7)

Одиниці вимірювання ємності – фаради [Ф].

Рисунок 1.4

Елементи r, L, C, про які тут йдеться, є ідеалізованими. Реальні опори (резистори) внаслідок своєї конструкції мають власні (паразитні) ємність і індуктивність (рис. 1.5 а). Реальні котушка індуктивності має власний омічний опір і міжвиткову ємність (рис. 1.5 б). Реальний конденсатор має індуктивність виводів і зазнає втрат потужності у діелектрику (провідність qc на рис. 1.5 в). На рис. 1.5 відтак показані схеми заміщення реальних пасивних елементів кола.

а)

б)

в)

Рисунок 1.5

Активні елементи – це джерела електричної енергії. Розрізняють джерела ЕРС і джерела струму. Ідеальне джерело ЕРС має внутрішній опір ri =0, і в ньому напруга на затискачах не залежить від струму, який через нього тече (рис. 1.6 а). Реальне джерело ЕРС має ri ≠ 0, і напруга на його затискачах залежить від струму, що тече через нього (рис. 1.6 б). Ідеальне джерело струму має внутрішній опір ri = ∞ (рис. 1.7 а), і струм його не залежить від напруги на його затискачах. При розімкнених затискачах ідеального джерела струму напруга на них досягає нескінченного значення. В реальних джерелах струму напруга холостого ходу на їх затискачах має скінченне значення, бо такі джерела володіють скінченним внутрішнім опором = (рис. 1.7 б).

а)

б)

Рисунок 1.6

 

а)

б)

Рисунок 1.7

Пасивні елементи можуть бути лінійними і нелінійними. Лінійні елементи – це такі елементи ЕК, параметри яких не залежать від прикладеної напруги або від струму, який тече через них. Нелінійні елементи характеризуються залежністю параметрів від напруги (струму). Прикладами нелінійних елементів служать електронні і напівпровідникові прилади, індуктивні котушки з феромагнітними осердями.

Елементи з постійними параметрами – це елементи, параметри яких не змінюються у часі (інакше кажучи, інваріантні у часі). Якщо ж параметри елементів змінюються у часі за певним заданим іззовні законом, то такі елементи називаються елементами зі змінними параметрами.

ЕК класифікуються за декількома ознаками і можуть бути:

- лінійними або нелінійними – в залежності від наявності або відсутності нелінійних елементів;

- постійного струму (напруга і струм у них незмінні у часі) або змінного струму (напруга і струм у них є періодичними або неперіодичними функціями у часі);

- енергетичними або інформаційними; перші реалізують функції виробництва, розподілу, перетворення і споживання енергії, у других ці функції служать засобами формування і обробки сигналів (інформації);

- пасивними або активними – в залежності від наявності або відсутності активних елементів;

- з зосередженими або розподіленими параметрами – в залежності від відношення геометричних розмірів реального кола l і довжини хвилі λ: при l << λ – коло із зосередженими параметрами, при l >> λ – з розподіленими параметрами (наприклад, різні хвилевідні пристрої НВЧ).

У подальшому ми розглядатимемо схеми заміщення, які зображають не кола з реальними елементами, а математичні моделі цих кіл.

3. Умова дуальності полягає в тому, що закон зміни струмів у одному ЕК подібний до закону зміни напруг у іншому ЕК. Два кола називається дуальними, якщо рівняння для напруг одного з них подібне до рівняння для струмів іншого кола. Елементи кола, що задовільняють умову дуальності, називаються дуальними. Такими є, наприклад, опір і провідність,

індуктивність і ємність,

 

або

джерело ЕРС і джерело струму.

Прикладом дуальних кіл є наступні кола (рис 1.8). Адже в цих колах рівняння для напруги кола рис.1.8 а

подібне до рівняння для струмів кола рис. 1.8 б

Струму у першому випадку відповідає напруга в другому. Відтак, послідовність з’єднання елементів r, L, C дуальне паралельне з’єднання елементів , C, L і навпаки.

а)

б)

Рисунок 1.8

З точки зору топології кіл розрізняють: гілку, вузол, контур, граф.

Гілка – це ділянка ЕК, яка являє собою послідовне з’єднання одного або кількох елементів, через які у будь-який момент часу тече один і той самий струм.

Вузол – місце з’єднання трьох або більше гілок (точка на схемі).

Контур – будь-який замкнений шлях, що пролягає по кільком гілкам.

Граф – зображення кола, на якому гілки заміняються лініями, вузли – точками, джерела ЕРС – коротким замиканням ( =0), а джерело струму – розривом кола ( =∞).

На рис. 1.9 показані приклади схем ЕК і відповідні їм графи. Обидві схеми мають 4 вузла і 3 контури.

 

 

 

 

Рисунок 1.9

 

 

Лекція 2


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 217 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)