Кухні ПАК-200

З надходженням в експлуатацію кухні підлягають обпалюванню (робота без приготування їжі), після чого кухня проходить контрольний огляд, такий, як під час повсякденної роботи.

Під час обгорання консерваційного мастила та прогріву теплоізоляції, до складу якої входить емульсор, який виділяє гази при температурі 200–300° С, необхідно відкрити двері, вікна, вентиляційні люки та не наближатися до теплового блока.

Для заправлення паливних баків необхідно відкрити аварійний кран для скидання тиску повітря та зняти кришку із заливальної горловини. Через воронку з фільтром залити паливо в бак не більше 35 літрів. Щільно закрутити кришку горловини та закрити аварійний кран.

Наявність палива в баці перевіряється щупом. Перед заміром рівня палива необхідно скинути тиск у баці, відвернути кришку, вийняти щуп та визначити кількість палива.

Постійно стежити за справністю з’єднань паливної системи та форсунок та не допускати накопичення рідкого палива в зольниковій коробці та в піддоні теплового блока.

Необхідно періодично перевіряти рівень мастила в котлі для другої страви та поповнювати його до норми.

Під час закипання води у стравоварних котлах та кип’ятильнику необхідно відкрити крани паровідводів для відводу пари в міжстінний простір димової труби.

Заправлення водою системи водопостачання здійснюється ручним насосом. Вода може подаватися в баки або стравоварні котли та кип’ятильник, а також з баків – у котли та кип’ятильник.

Під час заправлення водою від зовнішніх джерел одягають водозабірний штуцер, виведений назовні кузова-фургона, гумовий всмоктуючий шланг довжиною 6 метрів та відкривають прохідний кран перед насосом. Якщо воду подають в основний бак, то повинні бути закриті водорозбірний та прохідний крани для відбору води з бака та відкритий прохідний кран подачі води в бак.

У разі перекачування води з основного бака в котли та кип’ятильник одягають напірний шланг довжиною 2 метри на водорозбірний кран, відкривають його та кран подачі води з бака, а кран подачі води в бак закривають.

В аварійних випадках баки, стравоварні котли та кип’ятильник заповнюють водою вручну відрами.

Регулювання тяги, обігрів кип’ятильника та духовки здійснюють шиберами, управління якими виведено по обидва боки теплового блока.

Шибери фіксують положення:

правий – “Кип’ятильник” (“Откр”, “Закр”);

лівий – “Духовка” (“Откр”, “Закр”).

10.4. Особливості експлуатації причіпних кухонь

10.4.1. Загальні положення

Для розміщення та встановлення причіпних кухонь обирається ділянка на місцевості з горизонтальною рівною поверхнею, бажано поблизу водоймища, лісу на відстані не менше ніж 10 м від хвойних дерев або в іншому місці, захищеному від вітру, прямої видимості або в укритті.

У зимовий період перед встановленням кухні ділянка повинна бути очищена від снігу. Після встановлення намету сніг підгортають до стінок намету.

На вибраній ділянці кухню встановлюють так, щоб напрямок вітру був з боку причіпного пристрою.

Під час відчеплення кухні від тягача необхідно опустити, встановити та закріпити передню та задню опірні пристрої так, щоб кухня прийняла горизонтальне положення.

Усе приладдя знімається з тягача та розміщується поблизу кухні.

Перед початком приготування їжі кожна кухня повинна пройти контрольний огляд.

Приготування їжі ведеться з додержанням викладених вище загальних вимог до експлуатації, які відносяться до причіпних кухонь.

Для приведення кухні в похідне положення її необхідно ретельно оглянути в обсязі щоденного технічного обслуговування, здійснити зчеплення з тягачем, підтягнути і закріпити передню та задню підставки, встановити аварійний трос і підключити електрообладнання.

Перевезення ящика для продовольства, знімного обладнання (стіл для розроблення продуктів, намет, каркас та такелаж), судків для м’яса, бідонів для палива здійснюється в кузові тягача кухні.

Якщо необхідно готувати їжу під час руху, то залишають працюючими форсунки або додають у топку твердого палива. Труба в цьому випадку повинна мати одну ланку. Для запобігання пожежі в процесі приготування їжі під час руху в літній період перед виїздом із населеного пункту зольникові коробки та дверцята топок (у разі роботи на твердому паливі) повинні бути щільно зачинені. Обслуговувати кухню необхідно тільки під час стоянки.

10.4.2. Особливості експлуатації кухні КП-130

Робота теплового блока кухні КП-130 з приготування їжі можлива як на причепі, так і окремо.

Для роботи теплового блока на причепі необхідно підняти та закріпити в потрібному положенні трубу та кришку кухні. Висунути розкладний стіл та закріпити його на спеціальних кронштейнах. За необхідності встановити намет, для чого середню стійку закрутити в опорну втулку, розташовану на кронштейні ресивера. Встановити чотири кутові стійки та з’єднати їх поперечинами. Накинути верх намету на каркас, пропустити в отвір димову трубу кухні та надіти верх намету отворами на наконечники стійок. По діагоналях верха намету навпроти кутів на відстані 1,5 – 2,0 метри вбивають у землю кілки, закріплюють відтяжки на петлі верха намету та за кілки так, щоб верх намету був рівномірно натягнутий. Приєднують полу до верха намету, розташувавши віконний отвір з боку складного стола для розроблення продуктів. Встановлюють раму вікна зі склом та металевий лист в отвір для труби. За допомогою центральної стійки натягують середню частину верха намету, натягують поли намету та закріплюють їх приколишами по всьому периметру намету на відстані 10 – 15 см. Від поли відкопують канавку для стоку дощової води.

Згортання намету здійснюється у зворотному порядку.

Під час підготовки до роботи теплового блока необхідно враховувати, що готується: сніданок, обід або вечеря, та в залежності від цього відповідно готують до роботи окремі відсіки або всю кухню та заповнюють водою два котли для першої страви або котел для другої страви та котел для окропу або всі котли кухні.

Під час обслуговування теплового обладнання, крім виконання загальних вимог, необхідно звернути увагу на особливості.

Не слід допускати велику різницю за часом першого закипання води в котлах кожного відсіку. Допускається різниця у 5 хвилин. Більша різниця в часі свідчить, що котли було заповнено не однаково. У таких випадках, щоб не було бурного кипіння, у котел, який закипів, додають холодну воду.

Вода в водонагрівачі закипає, як правило, раніше, ніж у котлах, що дозволяє використовувати гарячу воду для господарських потреб. Для цього частину води з водонагрівача зливають та доливають холодну воду через горловину.

Періодично, не рідше двох-трьох разів на місяць, необхідно перевіряти рівень теплоносія в котлі для другої страви та за необхідності поповнювати його до норми. Не рідше одного разу на рік перевіряють усі манометри, встановлені в пульті управління кухні.

Для відділення теплового блока від причепа та встановлення його для роботи в стаціонарному положенні необхідно відкрутити гайки відкидних болтів, які прикріплюють тепловий блок до рами причепа, та відвести їх убік. Опустити стійки теплового блока та за допомогою рукояток відкрутити гвинтові опори до упора в землю. Після цього зняти троси з гаків та надіти коші на гаки маятникових підвісок, стиснути пружини підвісок за допомогою механізму натягування тросів до виходу кронштейнів із з’єднання з рамою причепа. Після цього відвести причіп із-під теплового блока та за допомогою гвинтових опор опустити тепловий блок у нижнє положення та вирівняти по горизонталі, для чого під опірні стійки необхідно підкласти тверді прокладки.

У разі встановлення теплового блока на підлогу в приміщенні, коли кухню необхідно пересувати на невелику відстань, її рекомендують встановлювати на опорні колеса.

Установлення кухні на причіп здійснюється у зворотному порядку.

Підготовка до роботи паливної системи на рідкому паливі полягає в заповненні баків паливом, а ресивера – стислим повітрям.

Для заправлення баків паливом необхідно закрити кран подачі повітря в паливні баки. Відкрити кран скидання тиску з паливних баків та пересвідчитися у відсутності надлишкового тиску за манометром, після чого відкрутити пробку заливальної горловини та заповнити баки паливом через лійку з фільтром. За рівнем палива необхідно стежити через скло, встановлене на торці бака. Після заправлення пробку горловини закручують, закривають кран скидання тиску та відкривають кран подачі повітря в паливні баки. Перевіряють тиск, а за необхідності піднімають його до норми від компресора автомобіля або за допомогою ручного насоса.

10.4.3. Особливості експлуатації кухні КП-125М (КП-125)

Перед початком приготування їжі необхідно підняти та закріпити верхню ланку труби. Установити стіл для розбирання продуктів у спеціальні кронштейни на рамі шасі. Установлення намету проводиться в такому самому порядку, як і кухні КП-130, за винятком того, що середня стійка встановлюється в гніздо, приварене до кип’ятильника, а кутові стійки на – кронштейни, приварені до рами шасі.

Перед початком приготування їжі кожний котел заповнюється водою не менше ніж на 50% його ємності, але не більше 50 літрів, а в кип’ятильнику не більше 115 літрів. Котли перед встановленням у жарову шафу закривають кришками та щільно притискають до горловини котла задрайкою. Установлюють котли в шафу так, щоб фіксатори котла потрапили в уловлювачі, а дверцята шаф вільно закривалися та закріплювалися запорами. З жарової шафи котли висуваються спеціальною ручкою. Перед початком відкривання кришки котла необхідно підняти паровипускний клапан та випустити пару, задрайку відкручують поступово.

Порядок розміщення котлів та дек у жарових шафах визначає кухар. При цьому необхідно враховувати, що нагрівання жарових шаф, розміщених поруч із кип’ятильником, здійснюється повільніше. Тому в ці шафи необхідно розміщувати котли для варіння других страв.

Необхідно стежити, щоб вода або їжа під час кипіння не виплескувалася з котлів на плиту шаф.

За необхідності котли з готовою їжею можна витягувати з жарових шаф та встановлювати поза кухнею, накривати будь-яким підручним матеріалом для збереження їжі в гарячому стані. У той же час за необхідності кухня може бути використана для приготування додаткової їжі в посуді, який є в наявності для харчування додаткової кількості осіб.

Вода в кип’ятильнику закипає швидше, ніж у котлах, що дає можливість частково використовувати її для господарських потреб.

Паливні баки заповнюють рідким паливом у кількості не більше 35 кг. Перед початком заливання палива в паливних баках скидають тиск за рахунок відкриття краника для випуску повітря, після цього проводиться заливання палива через лійку з фільтром.

Кількість палива в баках заміряють щупом.

Несправності, які є характерними тільки для кухонь причіпних КП-125М (КП-125), наведено в додатку 16 до цього Керівництва.

10.5. Загальні вимоги до експлуатації кухонь-їдалень пересувних

10.5.1. Розгортання кухонь-їдалень пересувних

Розгортання кухонь-їдалень пересувних повинно здійснюватися на завчасно вибраній та підготовленій ділянці розміром:

для кухонь-їдалень ПКС-250 – 15х15 м;

для кухонь-їдалень ПКС-125 – 15х7 м;

для кухонь-їдалень ПКС-2М – 30х10 м;

для кухонь-їдалень ПКС-3М – 13х25 м.

Порядок розгортання викладено в описі кожного виду кухні.

Приготування їжі здійснюється відповідно до розкладки продуктів та встановленого розпорядком дня часу.

До початку надходження особового складу сервіруються столи, нарізається хліб, готуються рукомийники.

У залежності від кількості тих, хто харчується, приймання їжі за необхідності організовується в декілька змін.

Періодично організовується чищення наметів від бруду та пилу та ретельне їх сушіння.

Усі види технічного обслуговування та інші вимоги з експлуатації кухонь-їдалень, строки проведення та трудоємність технічного обслуговування викладені в Керівництві з організації експлуатації та ремонту техніки продовольчої служби Збройних Сил України, затвердженому наказом Міністра оборони України від 28 грудня 2011 року № 820.

10.5.2. Особливості експлуатації кухонь-їдалень ПКС-250 та ПКС-125

По закінченні підготовки вибраної ділянки для розгортання кухонь-їдалень ПКС-250 та ПКС-125 автомобільні кухні КА-250 та КА-125 доцільно встановлювати після розгортання їдалень СА-32 та СП-32.

Для кухні-їдальні ПКС-250 кухня КА-250 повинна бути розташована посередині ділянки для розгортання, поблизу одного краю. Зліва від входу до кухні розгортають кузов-фургон автомобільної їдальні СА-32, а з правої сторони – кузов-фургон причіпної їдальні СП-32. Між їдальнями СА-32 та СП-32 монтується перехідна площадка з драбиною та поручнями.

Для кухні-їдальні ПКС-125 кухня КА-125 встановлюється поблизу однієї з вузьких сторін ділянки для розгортання, а їдальню СП-32 розгортають у протилежній вузькій стороні. Між кухнею та їдальнею також монтується перехідна площадка з драбиною та поручнями.

Оскільки їдальні являють собою розкладні кузови-фургони, підготовка їх до роботи зводиться до розгортання відкидних бортів кузова та вирівнювання їх під загальний рівень підлоги за допомогою гвинтових домкратів, розсування бокових стінок та скріплення їх між собою та з корпусом основної частини кузова-фургона, а також до перевірки ущільнення на стиках.

Після розгортання їдалень у них розставляються меблі, приводяться в робочий стан обладнання, освітлення, вентиляція та теплові опалювачі.

Під час роботи теплового опалювача ОВ-65В використовувати режим примусової вентиляції необхідно тільки при низькій температурі навколишнього повітря та за необхідності швидкого прогріву повітря в кузові-фургоні, тому що під час примусової вентиляції спостерігається підвищений вміст СО у фургоні. Тривалість примусової вентиляції допускається не більше 2 годин.

Приведення кухонь-їдалень із розгорнутого стану в похідне положення здійснюється у зворотному порядку.

10.5.3. Особливості експлуатації кухонь-їдалень ПКС-2М

На підготовленій ділянці для розгортання в робоче положення кухні-їдальні ПКС-2М спочатку встановлюють кухню причіпну, потім розгортають намет-цех підсобного призначення, тамбур для роздавання їжі та намет їдальні.

Кухня причіпна встановлюється на відстані 8 метрів від краю короткого боку ділянки. З правого боку встановлюють намет-цех підсобного призначення, а з лівого – тамбур для роздачі їжі та намет УСБ-56 для їдальні.

Під час встановлення кухні звільняються від фіксаторів чотири опірних домкрати причепа. Домкратами кухню піднімають до положення, в якому колеса незначно торкаються поверхні ділянки. У такому випадку підлога кузова-фургона кухні повинна знаходитися в горизонтальному положенні, після чого домкрати фіксують. Запасне колесо з похідного положення зсовують ліворуч, а драбину переводять у робоче положення. Це необхідно зробити для того, щоб вхідні двері кузова-фургона можна було відкривати. Після виконання цих двох операцій переводять у горизонтальне положення нижні відкидні борти та фіксують їх за допомогою упорів та підставок. Після цього знімають заглушку з нижньої ланки димової труби та встановлюють верхню ланку так, щоб вітер не задував дим знову до труби.

Верхні відкидні стінки кузова-фургона піднімають та закріплюють після встановлення намету-цеху підсобного призначення та тамбура для роздачі їжі.

Встановлення розбірного каркасного намету-цеху підсобного призначення здійснюється в такій послідовності:

на відстані 2,8 м від правої стінки кухні причіпної у вертикальному положенні встановлюють дві середні опорні стійки з відстанню між ними, рівною за довжиною дугам даху, у цьому випадку стійки повинні бути встановлені напроти скоб, закріплених на правому боці кузова-фургона кухні. До верхніх кінців стійок шарнірно приєднують середні та крайні тяги, протилежні кінці яких опускають на землю так, щоб вони утворювали зі стійками різносторонні трикутники.

Починаючи з нижніх кінців середніх тяг, у гнізда тяг вставляють поперечні дуги даху каркаса, після цього кінці середніх тяг, які мають гачки, піднімають до скоб у кутах кузова-фургона та надівають гачки на ці скоби. Крайні тяги зі встановленими на них дугами також піднімають та з’єднують із попередньо встановленими крайніми опорними стійками. Гострі кінці середніх та крайніх стійок повинні бути заглиблені до упорних шайб у грунт.

Поздовжні тяги зібраного каркаса з’єднують між собою середньою та крайньою стяжками.

На встановлений каркас натягують намет. Ліву кромку намету за допомогою ременів приєднують до скоб на стіні та даху правого боку кузова-фургона, а бокові сторони намету у верхній їх частині кріпляться до поздовжніх шарнірних тяг. Правий бік намету розтягується за допомогою трьох дерев’яних стійок, п’яти металевих кілків та п’яти мотузяних відтяжок. Кожна крайня (кутова) стійка закріплюється двома мотузяними відтяжками.

На крайню поперечну стяжку на штифти за допомогою кілець навішується внутрішня перегородка з плащової тканини, яка ділить намет на дві частини та утворює тамбур. Із внутрішнього боку під дахом до поперечних дуг каркаса за допомогою зав’язок, пришитих до полотнища намету, підв’язується внутрішній намет з білої бязі. Підв’язка здійснюється послідовно від кухні до тамбура.

Із внутрішнього боку намету на штифти обох тяг та крайні стяжки навішується стінка утеплення з фланелі. При цьому двері, які є в стінці утеплення, повинні співпадати з вхідними дверима тамбура. Зверху стінки утеплення також навішується внутрішній намет із білої бязі.

Під кузовом причепа з правого боку на гачки, які знаходяться на нижньому борту з внутрішнього боку причепа, навішується спочатку підзор з білої бязі, потім підзор з плащової тканини зі стінкою утеплення (зшиті разом).

У кишені намету вставляють п’ять віконних рам із підрамниками.

Відкидається у верхнє положення права верхня відкидна стінка кузова-фургона та фіксується в ньому двома трубчастими упорами.

У гнізда даху намету встановлюється металевий лист для виводу димової труби плити ПП-40 (ПП-1).

Навколо намету вздовж стін викопується канавка для відводу дощової води.

З лівого боку кухні причіпної, між кухнею та наметом їдальні, встановлюється тамбур з плащової тканини.

Встановлення тамбура здійснюється в такому порядку.

До зовнішнього намету тамбура (зшитого разом з дахом та навісними стінками утеплення з фланелі) з внутрішнього його боку за допомогою зав’язок та петель приєднується внутрішній намет стінок та даху з білої бязі.

Правим торцевим боком зовнішній намет тамбура приєднується до стінок та даху з лівого боку кузова-фургона аналогічно тому, як приєднується з правого боку кузова-фургона каркасний намет підсобного призначення.

У центральний та два бокових отвори в даху намету тамбура відповідно вставляють кінці центральної та бокових дерев’яних стійок. Піднімають стійками намет тамбура разом із навісними стінками утеплення доверху з розташуванням вихідних дверей тамбура на фронтову сторону обслуговування кухні-їдальні, розтягують дах тамбура мотузковими відтяжками та закріплюють відтяжки за чотири металевих кілки, попередньо забиті в ґрунт на відстані 1,2 м від стійок та під кутом 45–60º до стінок намету. Під центральною стійкою роблять невелике заглиблення в ґрунті для запобігання її переміщення.

На гачки, які знаходяться на нижньому борту під кузовом, із внутрішнього боку навішується стінка підзору з білої бязі, а потім підзор із плащової тканини зі стінкою утеплення (зшиті разом).

У кишені стінок тамбура вставляються дві віконних рами з підрамниками.

Відкидається у верхне положення ліва верхня частина стінки кузова та фіксується двома трубчастими упорами.

Намет їдальні (УСБ-56) встановлюється за загальною схемою встановлення наметів.

Після встановлення намету їдальня через вхідний тамбур з’єднується з тамбуром для роздачі їжі.

Після закінчення встановлення всіх наметів кухні-їдальні в них розміщується обладнання.

У каркасному наметі-цеху підсобного призначення розміщується трисекційна ванна для миття посуду, столи складні для офіціанток, столи складні для оброблення продуктів, стільці, рукомийник, універсальний привід з комплектом приладдя, переносна плита ПП-40 (ПП-1) з димовою трубою, дерев’яна драбина кухні причіпної та ящики для пакування продуктів, приладдя, інвентарю, посуду, інструменту та запасних частин. У кузові до розетки приєднується шнур переносної лампи та підвішується до дуг каркаса намету.

У тамбурі намету-цеху підсобного призначення розміщуються ящики для пакування електрообладнання, ліхтарів, інших предметів, термоси ТВН-12 тощо.

На відстані 10 м від тамбура цеху підсобного призначення встановлюється бензиновий електричний агрегат, який під’єднують до ввідної розетки кузова-фургона кухні 25-метровим силовим кабелем.

Електричний двигун універсального приводу кабелем під’єднують до вхідної силової штепсельної розетки, розташованої у ввідній коробці на кузові-фургоні кухні.

Автомобільний причіп, на якому змонтовані кухня та універсальний привід, заземлюється за допомогою відповідних дротів та спеціального заземлюючого стержня.

У наметі їдальні встановлюються столи та стільці, вішалка, рукомийник, дві печі для обігріву (у зимовий період), столи для офіціанток, ящик для зберігання хліба та підвішується до стійок намету 20-метровий шнур переносної лампи з двома світильниками із сітками.

У тамбурі для роздачі їжі встановлюється стіл для офіціанток, кип’ятильник ПНК-2 з трубою та ванна трисекційна для миття посуду.

Позаду кухні причіпної на майданчику встановлюється паливна колонка (у зимовий період вона встановлюється в наметі-цеху підсобного призначення біля кузова кухні), у резервуари колонки заливається рідке паливо на ³/4 об’єму кожного резервуара. Паливна колонка за допомогою з’єднувального шланга довжиною 2 м приєднується до наконечника паливної магістралі кухні причіпної.

У баки для води та водогрійні баки заливається питна вода. У першу чергу вода заливається в нижній бачок для води ємністю 180 літрів через заливальний пристрій за допомогою лійки безпосередньо з цистерни причіпної за допомогою насоса та шланга цистерни.

На технологічні та інші цілі тепла вода береться з водогрійного бака ємністю 60 літрів через водорозбірний кран, а холодна вода для цих цілей накачується насосом через водорозбірний кран у відро або інший посуд.

З плити знімають прижимні скоби конфорок, потім перевіряють топки, газоходи та духові шафи на відсутність у них сторонніх предметів, після чого починають розпалювання плити на рідкому або твердому паливі.

Під час спалювання в топках плити рідкого палива розпалювання форсунок здійснюється по черзі в порядку, зазначеному в загальних вимогах до причіпних кухонь.

Під час роботи паливної установки від одного паливного резервуара перекривають вентилі другого резервуара, залишивши його під тиском 2 кгс/см². У робочому резервуарі необхідно під час роботи форсунок підтримувати тиск 1-2 кгс/см², не допускати падіння його нижче 0,5 кгс/см². У разі закінчення палива в робочому резервуарі відкривають запірні вентилі відключеного резервуара та перекривають запірні вентилі резервуара, який працював.

Для підготовки до чергової роботи резервуара відкривають повітряний краник та випускають через нього повітря, після цього через горловину заливають рідке паливо, горловину та повітряний краник закривають, відкривають повітряний запірний вентиль та накачують насосом повітря до тиску 2 кгс/см². Після цього закривають запірний повітряний вентиль. Резервуар підготовлено до роботи. Таким самим шляхом здійснюється періодичність у роботі паливних резервуарів, які гарантують безперервність у подачі під тиском палива до форсунок плити.

Під час роботи форсунок при встановленому режимі горіння необхідно визначити час, після закінчення якого витрачається паливо в одному резервуарі, та в подальшому за цим часом здійснювати переключення з резервуару, який відпрацював, до зарядженого паливом, щоб не допускати закінчення роботи форсунок.

Під час підготовки до роботи кип’ятильника ПНК-2 у котел заливають питну воду, закривають його кришкою та розпалюють дрова. З кип’ятильника гаряча вода витрачається для миття посуду та приготування чаю. Заварювання чаю здійснюється в окремому чайнику.

Порядок згортання ПКС-2М:

закінчується робота форсунок плити шляхом закриття запірних паливних кранів біля форсунок;

після згорання палива у форсунках закривають голки форсунок;

з резервуара паливної колонки через верхні повітряні крани випускається повітря, відкриваються голки форсунок та всі вентилі паливної системи, спускається рідке паливо з магістралі в паливні резервуари, після цього закривають запірні вентилі колонки, відключається від кухні дюритовий шланг, згортається та укладається в шафу паливної колонки;

знімається верхня ланка димової труби з патрубка нижньої ланки труби та закривається заглушкою, верхня ланка закріплюється на передній стіні кузова-фургона;

плита очищується, протирається, закриваються всі двері, закріплюються конфорки скобами, зливаються рештки води з баків, бачків та трубопроводів, у разі спалювання твердого палива топка плити очищується від вугілля та попелу;

закриваються вікна стелі в кузові кухні;

піднімаються нижні відкидні борти, опускаються верхні відкидні стінки та закріплюються в похідному положенні за допомогою бортових гачків;

закриваються двері шаф, вхідні двері кузова, піднімаються та закріплюються майданчик та драбина кузова;

зсовується праворуч запасне колесо та закріплюється, шасі кухні знімається з домкратів, а домкрати кріпляться на своїх місцях, після закінчення огляду причіп кухні-їдальні приводиться в похідне положення;

знімаються переносна лампа, система заземлення та укладаються в пакувальні ящики;

відключається силовий кабель універсального приводу;

приводиться в порядок посуд, приладдя, інвентар та укладаються в пакувальні ящики;

завершується робота переносного кип’ятильника та переносної плити, очищуються від вугілля та попелу, знімаються труби, приводяться в порядок та виносяться з наметів;

завершується робота електростанції з відключенням усіх споживачів на щитках та в мережі, знімається силовий кабель, який іде від електростанції до кузова-фургона кухні, та електростанція приводиться в похідне положення;

згортається намет цеху підсобного призначення, при цьому спочатку знімається з каркаса внутрішній намет, а потім зовнішній намет зі стінками утеплення;

розбирається трубчастий каркас, спочатку знімаються середня та крайня стяжки, потім знімаються крайні та середні тяги каркаса даху з двох крайніх опорних стійок та скоб на кузові-фургоні кухні; опустивши їх на землю, знімають дуги даху каркаса;

тамбур для роздачі їжі розбирається шляхом від’єднання намету від кузова кухні та намету їдальні;

знімають підзори з бортів кухні;

намети цеху підсобного призначення та тамбура для роздачі їжі укладають у брезентові чохли, такелаж – у мішки, металеві кілки – в ящики;

розбирається та упаковується намет їдальні;

оглядається та приводиться в похідне положення універсальний привід;

оглядається та приводиться в похідне положення цистерна причіпна з укладанням шлангів до коробки, що закривається;

усе майно укладається в транспортні вантажні автомобілі;

кухня причіпна буксирується транспортним вантажним автомобілем, при цьому в причепі відключаються гальма стоянки шляхом накидання на бокові штифти труби, що блокує, гаків важеля стоянкового та аварійного гальм та під’єднується трос для аварійного гальмування.

10.5.4. Особливості експлуатації кухонь-їдалень ПКС-3М

10.5.4.1. Загальні положення

Пересувна кухня-їдальня розгортається на рівній площині розміром 13 х 26 м. Вона встановлюється на домкратах з таким розрахунком, щоби підлога кузова була в горизонтальному положенні.

Порядок встановлення такий: відкидають вхідну драбину та відкривають двері. З лівого борту кузова впритул до нього розгортають намет-тамбур ПТ-250. З боків намету-тамбура встановлюються намети цеху підсобного призначення та їдальні.

Майданчик під установлення наметів розмітити так, щоб стикувальні тамбури наметів були натягнутими та щоб середні стійки наметів УКС-56 та УСТ-56 стояли на лінії середини стикозварювальних тамбурів намету ПТ-250.

Щоб визначитися на майданчику, де будуть проходити стінки намету, де будуть її кути та де повинні забиватися кілки для кутових відтяжок, необхідно спочатку відмітити на цій площині довжину та ширину намету та в кутах отриманого прямокутника поставити кілки. Сторони цього прямокутника означають місцеположення намету. Місця для кілків кутових відтяжок повинні знаходитися на прямій, яка служить продовженням сторін прямокутника, на відстані від його кутів, яка дорівнює 0,75-1,0 довжини кутової стійки. Визначивши цю відстань, у точках, які знайшли, забивають кілки.

10.5.4.2. Розгортання намету-тамбура ПТ-250

На підготовленому майданчику розгортають зовнішній намет центральним входом до відкидного борту кухні. Покласти кронштейн із гачками на землю (гачки повинні бути направлені всередину намету), на гачки кронштейна надіти люверси даху передньої стінки намету таким чином, щоб кронштейн був усередині намету. Вставити залізний лист у димохідний отвір зовнішнього намету з бокового входу та прикрити клапаном димохідний отвір, приєднавши цей клапан петлями за клеванти, розправити клапани на даху намету та їх блочно-мотузкові пристрої. Знайти на зовнішньому наметі обметані отвори для кутових стійок та, тримаючи за ці отвори, розтягнути намет у всі боки.

Вставити в кронштейн високі кутові стійки з муфтами, на кінець стійок надіти розтяжки, підняти стійки вертикально та встановити їх упритул до борту кухні та натягнути відтяжки.

Вставити короткі кутові стійки в кутові отвори, для цього підняти кути зовнішнього намету. Стійки закріплюються двома відтяжками, що йдуть під прямим кутом одна до одної. Поверх намету на кінець стійки надіти петлі штропок, другий кінець відтяжки надіти на забитий кіл. Стійки поставити вертикально та натягнути відтяжки.

Вставити бокові стійки в отвори під стійки. Прив’язати зовнішній намет зав’язками до всіх стійок. Вставити віконні рами в отвори вікон. Прямокутну раму вставляти довгою стороною вертикально. Клапани вікон закрити за допомогою клевантів. Шторні мотузки бокових входів підтягнути та зав’язати за стійки, а шторні мотузки центрального входу підтягнути та зав’язати за гачки кронштейна.

Навісити стінки утеплення за допомогою петель на верхньому краю за клеванти, нашиті на зовнішньому наметі по основі даху. Шторні мотузки утеплення центрального входу підтягнути та зав’язати за гачки кронштейна.

Розгорнути всередині намету внутрішній намет зовнішнім боком доверху. Підняти один бік внутрішнього намету, вставити в обметаний отвір на верхівці даху середню стійку намету. Стійку поставити вертикально.

Прив’язати внутрішній намет кінцями мотузок, нашитими по основі даху, до верхніх кінців бокових стійок та за кільця в кутах. Якщо внутрішній намет провисає, підтягнути його та закріпити за допомогою петель за клеванти, які встановлено по основі даху.

Світломаскувальні клапани під вікнами залишають закритими або відкритими. На даху намету клапани відкрити за допомогою блочно-мотузкових пристроїв. На стінках намету клапани вікон у закритому положенні застібнути петлями за клеванти.

Нижній край клапана намету закріпити притискачами на даху кухні причіпної. Закріпити зав’язками вирізи димохідних отворів зовнішнього та внутрішнього намету. Поставити підрамники так, щоб кінець зав’язки на наличнику продівався через петлю внутрішнього намету. Розправити підпільник намету. Зимою підпільник засипається снігом або піском. У літній період підпільник повинен вільно лежати поверх землі. Навколо намету виривається канавка для відводу води.

10.5.4.3. Розгортання наметів УСБ-56 та УСТ-56

На підготовленому майданчику розгорнути внутрішній намет УСБ-56 або УСТ-56 зовнішнім боком (на якому нашиті стрічки, боути, мотузки) доверху. Вставити, якщо є, гребінь під лямки внутрішнього намету. Підняти одну сторону намету та вставити в отвір на верхівці даху середні стійки намету, надіваючи на них спочатку гребінь, потім лямки намету або тільки лямки внутрішнього намету (у наметів без гребня), або стійка вставляється в отвір намету (у наметів, які мають середні стійки із заточками).

Розкласти зовнішній намет поверх внутрішнього, зовнішнім боком догори (стрічки, боути та мотузки нашиті з внутрішнього боку). Підняти одну половину зовнішнього намету та вставити штирі середніх стійок в отвори на верхівці даху намету. Намет розтягнути в усі сторони, щоб середні стійки не вискочили з отворів.

Вставити дерев’яні планки (якщо вони є) та металеві листи до димохідних отворів зовнішнього намету. Верхній край листа прикрити клапаном димохідного отвору, приєднати цей клапан петлями за клеванти. Вставити планки до клапанів вікон верхнього світла. Розправити всі клапани на даху намету та їх блочно-мотузкові пристрої.

Надіти на штирі середніх стійок вазики (якщо вони є, без відтяжок або з відтяжками). Відтяжки, отвори для кутових стійок розправити, тримаючи за ці отвори, добре розтягнути намет у всі боки. Розтягнутий зовнішній намет визначить розташування стійок, намету та місця, де будуть стояти стійки.

Забити металеві кілки та поставити кутові стійки. Їх закріплюють двома відтяжками, під прямим кутом одна до одної. Для встановлення стійки необхідно підняти кут зовнішнього намету, заточений кінець стійки вставити в кутовий отвір, поверх намету на кінець стійки надіти петлі штропок, другий кінець (петлю) відтяжки надіти на забитий металевий кілок, стійку поставити вертикально та підтягнути відтяжки.

Підняти та поставити середні стійки намету. Залежно від величини намету для підняття кожної стійки необхідно 1–3 чоловіки. У разі наявності відтяжок підняті стійки закріплюються за металеві кілки відтяжками.

Скріпити та зв’язати вирізи (якщо вони є) димохідних отворів зовнішнього та внутрішнього наметів.

Поставити всі бокові та вхідні стійки намету таким самим чином, як це зазначено для кутових стійок.

Прив’язати зовнішній намет мотузками до нижніх кінцівок стійок. Поправити, де необхідно, розташування всіх стійок та кілків, гарно забити кілки та натягнути відтяжки. Правильно встановлений намет повинен бути добре, без складок розтягнутий у всіх частинах, стійки його повинні стояти прямо та вирівняні в лінію.

Вставити віконні рами у віконні прорізи. Клапан наличників вікон, який відкривається, закрити, у петлі клапана пропустити кутові тасмяні зав’язки.

Навісити стінки утеплення за допомогою петель, на верхньому краю – за клеванти, нашиті на зовнішньому наметі по основі даху. Кінці навісних стінок повинні сходитися напроти входу. Шторна мотузка з надітими на неї кільцями на кожному кінці навісної стінки прив’язується зав’язками, які є в місці кріплення мотузки, за першу стійку входу, а вільним кінцем – за стійку входу на іншому боці.

Прив’язати внутрішній намет мотузковими кінцями, нашитими по основі даху, до верхніх кінців бічних стінок та за кільця в кутах.

Поставити підрамники. Спочатку підрамник прив’язують до внутрішнього намету з боку, який дивиться в намет. При цьому один кінець зав’язки зав’язується з утворенням петлі, а інший кінець залишається довгим без петлі, щоб він не міг розв’язати вузол. Довгими кінцями зав’язок, які залишилися на внутрішньому наметі, та кінцями зав’язок на зовнішньому наметі щільно зв’язати між собою віконні прорізи обох наметів.

Світломаскувальні клапани під вікнами залишають закритими або відкривають. На даху намету клапани відкривають та закривають за допомогою блочно-мотузкових пристроїв. На стінках намету клапани вікон у закритому вигляді застібають петлями на клеванти. Якщо клапан необхідно відкрити, його згортають трубкою на внутрішній бік та застібають підхватами на клеванти.

Взимку металеві кілки забивають не на всю довжину, а лише настільки, щоб отримати достатню міцність кріплення намету.

Розміщення обладнання в наметах УСБ-56, УСТ-56 та ПТ-250 наведено в додатку 8 до цього Керівництва.

Режим роботи агрегату АБ-4-Т/230-М1, цистерни ЦВ-1,2, кип’ятильника ПНК-2, універсального приводу ПУ-0,6, плити ПП-40-01, насоса РО, форсунки ФК-01 наведено у відповідних експлуатаційних документах.

10.5.5.4. Закінчення роботи та згортання кухні-їдальні

Для закінчення роботи необхідно:

закрити паливні вентилі перед форсунками. Після згорання палива закрити вентилі форсунок, через повітряний кран випустити стиснене повітря з резервуарів паливної системи, відкрити вентилі форсунок та вентилі паливної системи, випустити паливо з магістралі та паливних резервуарів;

зняти верхню ланку димової труби та закріпити її на даху кузова. Патрубок нижньої ланки закрити заглушкою;

очистити та протерти плиту, закрити дверцята плити, закріпити конфорки скобами. Злити воду з водяних баків, закрити всі крани та вентилі водяної системи;

закрити вікна бокові та на стелі кузова кухні;

закріпити за допомогою бортових запорів відкидні борти;

зняти шасі кухні з домкратів та закріпити їх;

розібрати електрообладнання та покласти в ящики;

привести в порядок посуд, приладдя та інвентар;

закрити вхідні двері кузова, підняти та закріпити драбину кузова;

очистити кип’ятильник, переносну плиту, обігріваючі печі від вугілля та попелу, зняти з них труби;

відключити бензоелектричний агрегат від кухні причіпної та привести його в похідне положення;

розібрати намети УСБ-56, УСТ-56 та ПТ-250 та запакувати в мішки, а металеві кілки – в ящики;

привести в похідне положення цистерну ЦВ-1,2;

решту майна запакувати у ящики.

Перелік можливих несправностей кухні-їдальні ПКС-3М наведено в додатку 17.

10.5.5. Особливості експлуатації кип’ятильника переносного ПНК-2

Особливості експлуатації кип’ятильника переносного ПНК-2 аналогічні особливостям експлуатації кухонь переносних ОПК.

10.6. Особливості експлуатації плити причіпної ПП-170

Для розгортання плити ПП-170 на обраній ділянці готують два майданчики, один розміром 7 х 4,5 м для встановлення самої плити та другий розміром 6 х 6 м для встановлення намету УСТ-56, призначеного для господарських потреб.

Розгортання плити здійснюється в такому порядку.

Передню опорну стійку рами причепа встановлюють у робоче положення. Після цього зчіпний прибор причепа від’єднують від тягача, встановлюють домкрати рами причепа та за їх допомогою ставлять плиту в горизонтальне положення.

Висувають бруси платформи, опускають бокові та задній борти та встановлюють під ними бортові домкрати по два на кожні бокові та задній борт. Між опущеними боковими та заднім бортами навішують та закріплюють клиновими затискачами кутові вставки. Під кутові вставки також встановлюють бортові домкрати та потім усіма бортовими домкратами вирівнюють горизонтальність бортів з підлогою плити.

Біля заднього борту закріплюють драбину та знімають транспортну тканинну вставку. У подальшому піднімають бортові скати даху, опускають та розсувають опори для підтримання скатів. Нижні кінці опор встановлюють в отвори в бортах та закріплюють гвинтами.

До передніх бокових та задніх частин скатів даху відповідно навішують полотнища, а знизу їх прикріплюють шнуром до гачків, закріплених на бортах та платформі причепа.

З платформи плити знімають ящики з приладдям та разом з іншим приладдям з кузова автомобіля переносять у намет для господарських потреб.

З ящика для приладдя № 1 виймають дві панелі з дрібним кухонним інвентарем та вішають їх на передню стінку кузова-фургона над столами-шафами. Після цього від’єднують та знімають планку для кріплення конфорок у похідному положенні та встановлюють димову трубу в робоче положення.

Згортання плити здійснюють у зворотному порядку, причому перед підняттям бортів необхідно вийняти бруси, які закривають щілину між бортом та підлогою платформи, відкинути кожний брус на борт, а борт підняти разом зі смужкою з тканини та брусом.

Встановлення намету УСТ-56 здійснюється за загальною схемою встановлення наметів.

Підготовка до роботи та робота з плитою ПП-170 здійснюються з урахуванням загальних вимог, що застосовуються до експлуатації технічних засобів, викладених вище.

Особливості зводяться до такого.

Необхідно враховувати, що під час заправлення паливної системи рідким паливом заповнюються нижні баки, а верхні баки виконують роль ресивера та призначені для стисненого повітря.

Верхні баки заповнюються паливом тільки в тих випадках, коли плита працює в стаціонарному положенні (знята з причепа), причому в такому випадку баки заповнюють паливом на ⅔ ємності, а решта місця використовується як ресивер для стисненого повітря.

У разі поганих погодних умов під час роботи як на рідкому, так і на твердому паливі перед розпалюванням прогріти димову трубу, для чого необхідно відкрити люк у нижній частині димової труби, покласти змочену рідким паливом ганчірку та підпалити її. Через 3-4 хвилини підігріву люк закривають та починають розпалювання плити.

Під час роботи плити на твердому паливі дрова додають у топку порціями по 4-6 кг через 10-15 хвилин.

Залежно від виконання технологічних процесів із приготування їжі необхідно користуватися шибером для направлення потоку гарячих газів до теплових пристроїв плити.

Шибер плити можна встановлювати для нагрівання жарових шаф у положенні “Больше”, “Меньше”.

У разі потреби отримання максимальної температури (біля 350º С) у жарових шафах шибер встановлюють у положення “Больше”, та навпаки, коли є необхідність прискорити нагрівання води у водонагрівачі, то шибер встановлюють у положення “Меньше”, при цьому в жарових шафах температура буде підтримуватися в межах 200º С.

Середнє положення шибера дозволяє направляти потік гарячих газів рівномірно до всіх теплових пристроїв, крім того, середнє положення шибера використовується під час розпалювання форсунок або твердого палива.

За температурою в жарових шафах стежать за показниками термометрів, встановлених з обох боків плити біля шаф.

Контроль за температурою води у водонагрівачі здійснюється за показниками на панелі приборів плити.

Під час відбору води з водонагрівача до рівня зливних кранів необхідно водонагрівач заповнити водою.

Після закінчення роботи, якщо температура оточуючого повітря нижче 0º С, зливання води необхідно здійснювати в обов’язковому порядку через зливні крани водонагрівача, тому що в нижній частині бак розділено перегородкою на дві половини, які між собою не сполучаються.

10.7. Плити переносні

10.7. 1. Загальні вимоги до експлуатації плит переносних

Плити переносні ПП-40 та ПП-1 призначені для експлуатації, як правило, в укриттях.

Приготування їжі на переносних плитах здійснюється тільки на стоянках.

В основному переносні плити працюють на твердому паливі, а плита ПП-40 обладнана спеціальною паливною системою для спалювання рідкого палива.

Переносні плити, обладнані для спалювання твердого палива, не рекомендують пристосовувати для роботи на рідкому паливі, тому що це потребує додаткового переобладнання плит та забезпечення додаткових заходів безпеки під час роботи на рідкому паливі.

Під час експлуатації переносних плит у першу чергу дотримуються загальних вимог до експлуатації технічних засобів.

10.7.2. Особливості експлуатації плити переносної ПП-40

Плита переносна ПП-40, як правило, експлуатується разом із наметом УЗ-68, призначена для приймання їжі в польових умовах. Крім того, плита може входити до комплекту будь-якого технічного засобу або включатися в табелі до штатів як самостійний засіб для приготування їжі.

Збирання та підготовка до роботи плити ПП-40 здійснюється в такому порядку. Плити встановлюють на ніжки, знімають ланки димової труби з решітчастої полиці, а полицю приводять у робоче положення (відкидають ліворуч від плити). Водонагрівач, вийнятий із жарової шафи, встановлюють на патрубок димоходу труби, а на патрубку водонагрівача закріплюють ланки димової труби з дефлектором.

Заправлення кухні водою та паливом, порядок роботи та технічне обслуговування у відповідності до загальних вимог для кухонь та плит викладено вище.

Тиск у паливному баку створюється за допомогою автомобільного насоса.

Для встановлення плити переносної ПП-40 у комплекті з наметом УЗ-68 готують ділянку розміром 8 х 9,6 м, а потім збирають та встановлюють намет у відповідній послідовності. Один із кутів намету відводять для розміщення миючої ванни, ящиків для продовольства та хліба, стола-шафи, які встановлюють уздовж стінок намету. Поруч із цим обладнанням встановлюють плиту, а біля входу – ящик-шафу, на якому розміщено гачки для одягу та рукомийник. Решта приміщення відводиться для встановлення п’яти складних столів та 20 складних стільців.

Освітлення намету здійснюється двома електричними ліхтарями.

10.7.3. Особливості експлуатації плити переносної ПП-1

Топлення плити здійснюється твердим паливом.

Для приведення плити в робоче положення необхідно вийняти дві ланки димової труби з-під днища вогнища та встановити їх на патрубок димової труби. Відкидний стіл привести в робоче положення. Плита готова до експлуатації.

У процесі експлуатації для очищення жарової шафи від нагару її необхідно вийняти з вогнища. Для цього достатньо відвернути гайки прижимних планок. Під час встановлення жарової шафи на місце між фланцем шафи та корпусом вогнища плити необхідно закласти азбестову прокладку для запобігання задимленню та втратам тепла вогнища.

Порядок роботи та технічне обслуговування плити такі самі, як і плити ПП-40.

10.8. Загальні вимоги до експлуатації термосів та термосів-ящиків

Термос та термос-ящик необхідно підтримувати у справному стані, а також регулярно мити, чистити та відновлювати лакофарбове покриття.

Перед використанням термос та термос-ящик необхідно ретельно оглянути з метою встановлення можливості наповнення їх їжею.

Після кожного використання бачок термоса, внутрішня поверхня ящика та судки термоса-ящика необхідно промити теплим миючим розчином, промити теплою водою та висушити, а зовнішню поверхню очистити від пилу та бруду, обмити та протерти насухо.

Необхідно стежити за станом гумових ущільнень кришок, бачка та судків термоса та термоса-ящика. У разі пошкодження або втрати пружності гумове ущільнення необхідно замінити.

Під час доставки їжі термос та термос-ящик оберігають від механічних пошкоджень. Пошкодження корпусу (ум’ятини) збільшують теплову віддачу термоса та погіршують зовнішній вигляд як термоса, так і термоса-ящика.

Періодично необхідно виймати бачок з корпуса термоса, очищати внутрішню поверхню корпуса від пилу, іржи та зливати конденсат.

Не допускати пошкоджень та корозії різьби відкидних болтів з гайками-баранцями термосів.

Не допускати попадання вологи в міжстінний простір термоса, тому що волога може визвати корозію металу та гниття дерев’яних упорів, на які опирається бачок.

Стежити за справним станом плечових ременів термоса ТВН-12.

За необхідності здійснювати регулювання замків для забезпечення герметичності термоса-ящика.

Категорично забороняється:

розігрівати їжу в термосі та особливо в закритому судку термоса-ящика, тому що судок може вибухнути;

застосовувати для миття термоса, судка та ящика кислоти, гас, розчинники, пісок, металеві щітки та мочалки;

скидати термоси та термоси-ящики з кузова автомобіля або іншого транспортного засобу на землю, а термоси ТВН-12 з плечей під час носіння.

10.9. Форсунки та пальники кухонні

10.9.1. Загальні вимоги до експлуатації форсунок та пальників кухонних

Експлуатація форсунок та пальників кухонних, які є пристроями, що працюють під тиском, потребують постійної уваги, чіткого усвідомлення про серйозні наслідки, до яких може призвести недодержання заходів безпеки під час роботи з такими пристроями.

Форсунки та пальники кухонні розраховані на спалювання рідкого палива (дизельного пального, гасу та палива для швидкохідних дизелів).

Спалювання форсунками та пальниками кухонними бензину категорично забороняється. Не можна також спалювати нафту, моторні мастила та мазут, тому що при цьому форсунка та пальники швидко закоксуються та вийдуть із ладу.

Під час роботи форсунок та пальників у холодну пору року, коли температура навколишнього повітря знижується до мінус 20 – 30º С, рекомендується додавати до нього 10 – 15% гасу.

Перед підготовкою до роботи форсунок та пальників, які надійшли в експлуатацію, вони повинні бути розконсервовані.

10.9.2. Особливості експлуатації кухонних форсунок типу КГФ

Підготовка до роботи кухонної форсунки типу КГФ здійснюється в такому порядку.

Форсунку встановлюють у топковий простір технічного засобу. Знімають заглушки з регулюючого вентиля форсунки та паливопроводу, після цього під’єднують форсунку до паливної системи та створюють у ній тиск до 1,5 кгс/см². Поступово відкривають регулюючий вентиль, заповнюють труби випарника паливом до його появи на виході з газового сопла форсунки. Після цього регулюючий вентиль закривають та перевіряють герметичність з’єднань. У разі підтікання палива його усувають.

Робота форсунки поділяється на три етапи:

розпалювання;

робота на режимах;

завершення роботи.

Розпалювання форсунки здійснюється в такому порядку.

Перевіряють наявність палива та тиск у паливній системі.

Наповнюють коритце форсунки рідким паливом, відкривши голку регулюючого вентиля так, щоб струмінь був несильним, попадав на стінки дифузора та стікав у коритце. Після наповнення коритця паливом голку вентиля закривають. При цьому стежити за тим, щоб паливо не переливалося через край коритця.

Для більш інтенсивного горіння в коритце попередньо кладуть трохи ганчір’я. Змочене паливом ганчір’я підпалюють. Після 3-4 хвилин горіння в коритце додають паливо повторним відкриванням голки вентиля та знову її закривають. Після 10-12 хвилин голку вентиля трохи відкривають, після чого горіння палива повинне супроводжуватися рівномірним гулом без зривів. Після закінчення розпалювання тиск у паливній системі піднімають не більше ніж 1,5-2,0 кгс/см², та регулюють роботу форсунки на необхідний режим.

Під час роботи форсунки не можна допускати, щоб тиск у паливній системі був нижче 0,5 кгс/см.

Під час розпалювання та роботи форсунки закривати повністю голку регулюючого вентиля можна тільки в разі, коли паливний кран відкритий. В іншому разі через великий тиск, який виникає у випарних трубах, у разі, якщо паливний кран закритий та закрита голка регулюючого вентиля, може вибухнути форсунка або з’єднувальний паливопровід.

Під час експлуатації газоутворюючих форсунок для запобігання виникненню такої небезпеки необхідно на це звертати особливу увагу.

Інтенсивність горіння газоподібного палива можна змінювати голкою регулюючого вентиля. За необхідності зменшити інтенсивність горіння палива необхідно поворотом голки регулюючого вентиля зменшити вихідний перетин сопла вентиля та навпаки – для збільшення інтенсивності горіння необхідно тією самою голкою збільшити вихідний перетин сопла.

Інтенсивність горіння можна також регулювати зміною тиску в паливній системі, не переходячи верхньої та нижньої його меж.

У разі затухання полум’я у форсунці газоутворююче паливо буде продовжувати виходити через газове сопло та накопичуватися в топці та димовій трубі технічного засобу, на якому встановлена форсунка. У такому разі необхідно одразу перекрити подачу палива, закривши вентиль на паливопроводі, який підходить, або закрити сопло вентиля голкою. Повторне розпалювання форсунки здійснюється через 5–7 хвилин з метою вентиляції та запобігання займанню газової суміші, яка зібралася в топці.

Якщо при встановленому режимі горіння відбувається погіршення горіння, необхідно прочистити газове сопло та перевірити наявність тиску в паливній системі.

Для закінчення роботи форсунки необхідно закрити вентиль на паливопроводі, який підходить, дати повністю вигоріти паливу, яке залишилося у форсунці, та потім закрити голкою сопло регулюючого вентиля.

Знімати форсунки можна після того, як вони охолонуть.

Після цього від’єднують паливопровід від форсунки, штуцер регулюючого вентиля закривають заглушкою, виймають ось щитка та витягують форсунку з топкової камери.

Якщо форсунка закоксована та порушилася її нормальна робота, форсунку необхідно прочистити або замінити на запасну.

10.9.3. Особливості експлуатації пальника кухонного ГК-2

Підготовка та обслуговування під час роботи пальника ГК-2 здійснюється таким чином.

Перевіряють надійність роботи запірно-регулюючих вентилів на паливопроводі, який підходить. Прочищають паливні сопла пускового та основного пальників та відкривають шибери основних пальникових головок. Після цього змочують рідким паливом гніт пускового пальника та підпалюють його. Після 3–4 хвилин підпалюють розпалювальний факел (дріт, на кінець якого накручують клоччя або ганчір’я, змочені рідким паливом), відкривають на чверть оберту запірно-регулюючий вентиль змійовика та підпалюють факелом пару палива на виході із сопла пускового пальника та вогневих отворів пальникової насадки пускового пальника.

Протягом 3–4 хвилин стежать за наявністю полум’я у змішувачі пускового пальника та на виході з вогневих отворів пальникової насадки пускового пальника, здійснюючи (за необхідності) чищення сопла та підпалювання факелом пари палива пальникової насадки, які не горять. Після закінчення 3–4 хвилин необхідно загасити полум’я у змішувачі за допомогою трубки або шланга та переконатися в наявності полум’я з вогневих отворів пальникової насадки. За відсутності полум’я підпалити факелом пару палива, які виходять із пальникової насадки.

Після 8–10 хвилин якісного горіння (блакитним полум’ям) пальникової насадки відкрити на чверть оберту запірно-регулюючий вентиль основного випарника основного пальника та підпалити факелом пару палива на виході пальникових головок – основної та запалювальної. Щільно закрити запірно- регулюючий вентиль змійовика пускового пальника. Після цього додатково відкривають на півоберту запірно-регулюючий вентиль змійовика та повітряним насосом піднімають тиск у паливній системі до 1,2 кгс/см.

У процесі приготування їжі регулювання нагрівання кожного котла кухні здійснюється відповідним шибером. Після закипання шибер закривають, посуваючи його рукоятку від себе. Після закривання шиберів необхідно прикрити на півоберту вентиль основного випарника. Відключення основного пальника здійснюється щільним закриванням запірно-регулюючого вентиля основного випарника.

Перелік можливих несправностей у форсунках та пальниках кухонних наведено в додатку 17 до цього Керівництва.

10.10. Загальні вимоги до експлуатації та технічна характеристика пристроїв для приготування їжі та миття казанків

Пристрій для приготування їжі використовується в кількості одного комплекту особовим складом танка, БТР, БМП, БМД, САУ, БРДМ у польових умовах. Він складається з триноги або підставки, лампи паяльної або форсунки та казанка 9–10-літрового.

У разі використання лампи паяльної під час приготування їжі необхідно дотримуватися Інструкції з роботи з паяльною лампою, наведеної в додатку 18 до цього Керівництва.

Особливості експлуатації кухонних форсунок наведено в пункті 10.9.2 цього Керівництва.

Пристрій для миття казанків призначений для миття казанків, кухлів емальованих та ложок особового складу після приймання їжі в польових умовах.

Начальник Тилу Збройних Сил України

генерал-майор І.В.ПАВЛОВСЬКИЙ

Додаток 1

до Керівництва з експлуатації технічних засобів приготування та транспортування їжі в польових умовах

(пункт 2.1.1)

КУХНІ АВТОМОБІЛЬНІ

1. Технічна характеристика кухонь

№ з/п	Показники	КА-250	КА-125	ПАК-200
	База монтажу (шасі автомобіля)	Урал-375	ГАЗ-66	Зил-131
	Тип кузова-фургона	Жорсткий з армованого пінопласту	Суцільномета-левий
	Кількість осіб, що харчуються
	Кількість котлів
	Матеріал, з якого виготовлені котли	Нержавіюча сталь
	Ємність котлів для першої страви (повна/робоча), л	200/160	100/80	165/150
	Ємність котлів для другої страви (повна/робоча), л	100/80	50/45	125/110
	Ємність котлів для окропу (повна/робоча), л	–	–	115/110
	Мастило в оболонці казана для другої страви	–	–	МТ-16п
	Вага мастила в оболонці казана для другої страви, кг	–	–
	Кип’ятильник: кількість, шт.; ємність (повна/робоча), л	130/100	130/110	– –
	Плита жарова: кількість, шт.; площа настилу, м².; час розігріву, хв.; робоча температура поверхні, °С; маса, кг	0,5   450-500	0,55	– – –   – –
Продовження додатка 1
	Плита жарова: кількість, шт.; площа настилу, м².; час розігріву, хв.; робоча температура поверхні, °С; маса, кг	0,5   450-500	0,55	– – –   – –
	Парогенератор: кількість, шт.; паропродуктивність, кг/г; робочий тиск, кгс/см²; ККД, %; час нагріву води від 15° С до отримання пари тиском 0,5 кгс/см², шт.; маса, кг	0,5 20-23   30-50	0,5 20-22	– – – –     – –
	Жарова шафа: кількість, шт.; розміри, мм	540 × 412 × 227	540 × 447 × 197	520 × 322 × 255
	Пароварна шафа: кількість, шт.; розміри, мм	432 × 532 × 257	– –	– –
	Ізотермічна шафа: кількість, шт.; ємність, л; температура всередині шафи при 20° С зовнішнього повітря, °С	від 0 до 2	– –     –	– –     –
	Форсунка:   тип;   кількість (встановлених/запасних), шт.	Повітряно-парового розпилення   2/2	КГФ-3М     2/2	КГФ-3М     2/1
	Паливний бак: кількість, шт.; ємність, л	20×5=100	20×3=60

Продовження додатка 1

	Бак для води: кількість, шт.; ємність, л	400+50=450		120×2+210=450
	Витрати пального, кг/г: рідке (дизельне, гас); тверде (дрова)	10–16 30–40	7–10 28–32	7–10 28–32
	Час закипання води, хв.: на рідкому паливі: у котлі для першої страви; у котлі для другої страви; у кип’ятильнику на твердому паливі: у котлі для першої страви; у котлі для другої страви; у кип’ятильнику			55–65 50–60 60–70   60–70 55–65 65–75
	Габаритні розміри, мм: довжина; ширина; висота (похідне/робоче положення)	3540/4720	3220/3366	3320/3684
	Маса, кг: суха; у спорядженому стані; повна

2. Розміщення обладнання в кузовах-фургонах

2.1. Розміщення обладнання в кузові-фургоні КА-250

По правій стороні кузова-фургона розміщені:

Дата добавления: 2015-12-07