Читайте также: |
|
Таким чином, після смерті Соломона у 925 р. до н. е. окремо існували семітська Юдеята індоєвропейський Ізраїль, який складався з Галілеї і Самарії (див. також: 3.3.1. “Галілеянин чи юдей?”). Ця ситуація фактично збереглася аж до євангельських часів. На невеличкій території Палестини в неймовірно напруженій взаємодії, нероздільно і незмішувано перебували два антагоністичних способи життя, дві раси — арійці і юдеї, яким доводилось уживатися разом, незважаючи на тисячолітню ворожнечу. Вони відрізнялися антропологічно, культурно, організаційно, технологічно і, найголовніше, світоглядно: одні вірили в єдиного універсального Бога, а другі це заперечували.
— Тобто євреї були прихильниками монотеїзму, а ханаанці — багатобожжя?
Якраз навпаки, і це приклад ще одної “інформаційної закладки”. Ханаанці вірили в Бога-Отця (Еля), єдиного для всіх народів, Бога справедливості і любові, якому підпорядковувалася велика і різноманітна ієрархія духовних сутностей. А євреї заперечували існування єдиного для всіх люблячого Бога-Отця, оскільки вірили у свого ревнивого родоплемінного бога, могутнішого за інших богів, який опікується лише своїм “вибраним народом” і легко віддає накази про знищення інших: “ Палкий бог, і мстивий господь, господь мстивий та лютий ” (Наум, 1.2).
У наш час поширюється думка, що християни, магометани та інші віруючі мають бути вдячними юдаїзму, незалежно від його помилок, за те, що він начебто був першою універсальною релігією. Цей облудний стереотип активно просувається в масову свідомість, хоча достеменно відомо, що ідея єдиного Бога була поширена за кілька тисячоліть до появи на Землі юдейського племені (див.: 5.1.3. “Свята Трійця і Небесна Діва”, 7.2.1. “Баал, тобто Син Божий”). Насправді юдаїзм був не творцем, а заперечувачем цієї ідеї. Це нас знову повертає до уявлення про тезу й антитезу.
Повторимо, що на невеличкому клаптику землі змушені були жити у тісному сусідстві дві світоглядно антагоністичні сили. Напруження дедалі зростало, чекаючи зручного моменту для вивільнення накопиченої століттями потенційної енергії.
“Спусковим гачком”, що привів у рух стиснуту “расову пружину”, стало пришестя Ісуса Христа. Після ласки Зіслання Святого Духа, яке оформило Христову церкву, почався вихід галілеян з Палестини. А його прискорювачем став шалений тиск з боку “юдейської антитези” згідно з пророцтвом Ісуса Христа: “... Вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів і до царів ради Мене, на свідчення їм ” (Марко, 13.9). “ Це початок терпінь породільних ”, — пише євангеліст. І справді, народження нового народу — боголюдства — почалося з переслідування носіїв Христового вчення, що стимулювало їхнє швидке розселення по всьому світу для проповідування Слова (Знань) всім народам.
— Виходить, що перед виходом євреїв з Палестини відбувся вихід з неї галілеян?
Приклад подали галілеяни-апостоли, за ними пішли інші, а масова втеча галілеян з Палестини відбулася в ході двох юдейських війн (див.: 2.3.4. “Вихід галілеян з Палестини”). Римський геноцид виштовхнув у широкий світ і розкидав по планеті носіїв двох антагоністичних ідей — християнства і юдаїзму, тези й антитези. “ Боротьба цих двох ідей, у своїй суті і незалежно від їх носіїв, була головним змістом історії наступних століть. Коли перемагав “закон” левітів і фарисеїв, люди перетворювали людей у рабів, переслідували єретиків інквізицією, засуджували на смерть “відступників” і “ворогів народу”, проголошували примітивні гасла панівної раси (додамо, організовували етнічні чистки і голодомори — І. К.); 20-те століття стало періодом найнижчого упадку людства. І навпаки, в періоди історії, коли люди і народи отримували свободу, коли перемагала справедливість, утверджувалися права людини на відкритий і правий суд, відкидалась расова зверхність і Бог визнавався батьком всіх людей, — людство слідувало вченню Того, хто прийшов доповнити Закон” [495].
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав