Мемуари в сітці

(оригінальний сценарій)

- Алісаа!- визирає з-за книжки розгніване лице моєї найкращої подруги. - Скільки можна пялитись на свого Діму, а?!

- Тихо ти! Не кричи! Ще почує!- шикнула я на подругу, чуть не впустивши книжку.

- Ти взагалі слухаєш мене, чи ні?! - я правдиво киваю і нехотя відводжу вигляд від хлопця, стоячого в кінці ряду читаючи якийсь журнал… А Танька опять чуть не вкакуючись від роздратування, питається приволікти мою увагу.

- Ось що я тільки що сказала, а?!- продовжувала свою гнівну тираду дівчина з зеленими волосами і вибритим виском.

- Ти і твій хом’як Гліб літали в магазин за підгузниками для ящірки твого хлопця…- що? Це я тільки що таке сказала?

Таня нервозно ричить, приваблюючи увагу Діми і інших людей. Хотя з такою зовнішністю як у неї, важко це не робити.

- Я сказала, що мій новий хлопець, Гліб, подарував мені ящірку, із-за того, що у мене помер хом’як! Клуша!

- Льоня помер?! Як?!- я з жахом і жалем дивлюся на не возмутиме і здивоване лице подруги.

- Він помер 3 місяця тому, Ліс.- я незрозуміло усміхаюсь, що в кратці виводить із себе мою подругу.

- Ну все, якщо ще раз таке повториться, чуєш мене?! Ще раз! Я викрикну «Діма подобається Алісі»! Ти взагалі, вибилась із колеї сучасного життя! Яке сьогодні число, а?!- я питально пожимаю плечима. – Ось бачиш! Я, звичайно, теж не знаю, яке сьогодні число, но це не важливо! Важливо те що ти…- її лекція продовжувалася, а я з великим задоволенням любувалася своїм Дімою.

По дорозі додому ми з Танькою йшли говорячи про нічліг у мене.

- Ну що, ти будеш сьогодні у мене спати? Там нам мама наготовила стільки вкусностей, ммм!

- Да, буду, не остануся ж дома сама. Мама казала, що не поїде в командировку, но щось там без неї папа не зроби, а ти ж знаєш, я сама боюся.

Перехвативши дихання:

- Лісаа, а я,здається, знаю, що тобі треба робить!- Танька буквально світиться від щастя.

- З чим робить?

- Та не тупи ти, з Дімою!- я питально піднімаю брову.

- З Дімою?... І що ж мені з ним робити покровителька чоловічих сердець?

- Да ну тебе, Крохіна!- буркнула Танька і розвернулася в протилежну сторону, намагаючись піти.

- Ну вибач, вибач. Не дуйся! Що там за план у тебе?- я на своєму опиті знаю, що всі «геніальні» плани подруги виходять боком.

- Ти повинна написати йому листа і анонімно відправити по почті!- вигляд у неї такий, наче вона тільки що відкрила 7 материк і через секунду її нагородять Оскаром.

- Мартинова Тетяна, Ви обіцяли, що не будете вживати наркотики!- я дивлюсь на подругу, як на «умалишенную» поражаясь її наївності.

- А що тобі не подобається? Всі емоції викинеш, і на душі легше стане!

- Ми живем в 21 столітті, вичислити аноніма - раз плюнуть, - і як вона цього не розуміє.

- Твій Діма що, останній хакер? У нього по інформатиці одні 2!

- Все одно – ні. Ідея шалена і розгляду не підлягає.

- Скучна ти, Ліска!

- Може бути.

Сьогодні Танюха ночувала у мене. Ми всілися удобніше, і з пачкою чіпсів до півночі дивилися «Три метра над рівнем неба» 1 і 2. Я «убеждала» Таню, що фільм безсмислений, глупий, не має логіки і що ми зря тратимо час. На мої «возражения» подруга странно мовчала, продовжуючи пускати соплі і заливатися сльозами. Я закатую глаза і йду на кухню робити нам чай.

Повернувшись до спальні, я мало не роняю піднос, побачивши зовсім заспокоєну Таню, обдаровуючи мене єхидною посмішкою і тримаючи в руці списаний аркуш. Той самий лист! Я ставлю піднос на найближчу тумбочку і намагаюся вихопити папірець з рук подруги.

- Віддай! Це моє! Ти не маєш права! Чуєш?! Я ображуся!! Таня!!! - Я бігала за хохочущей Танькою по всій квартирі, врізаючись в меблі.

- І як давно ти його написала? - Я видихалася і заспокоїлася, визнаючи свою поразку.

- Два тижні тому... - неохоче відповідаю і чомусь червонію.

- Ти зобов'язана його відправити, Ліс! І це не обговорюється!

- Ні! Ні. І крапка. А тепер спати. - Я з максимально байдужим виразом обличчя йду в спальню і зариваються з головою в ковдру. Таня лише гмикає і лягає поруч, вимикаючи нічник.

А що, якщо Таня права? Адже дійсно, він ніколи не подумає, що це я. Мені ж буде набагато легше. Чи ні? У будь-якому випадку, треба спробувати. Так, просто спробувати. Гірше точно не буде.

Я перевіряю, чи спить Танька і, вилазячи з-під ковдри, навшпиньках йду до столу. Відкриваю ноутбук і дріжджами пальцями, пригнічуючи хвилювання, друкую.

Дата добавления: 2015-12-07