Читайте также:
|
Урочисте відкриття
(Фанфари)
Козак (читає наказ): Вельмишановна громадо нашої школи! Нині світлеє свято зібрало нас у цьому залі. Зібралися люди добрі на свято своє, свято традицій, народних пісень вольних, мови рідної. І прославимо на цьому Тижні пісню українську, мову рідну. Хай у віках живе діло славних рук і не всихає джерело душ людських і традицій народних!
По цьому бути!
Під музику на сцену виходять учні початкових класів.
Учень 1 Ми є діти українські – хлопці та дівчата.
Рідний край наш, Україна, красний та багатий.
Рідне небо, ясне сонце, місяць, зорі срібні.
Рідний нарід – українці, всі до нас подібні.
Учень 2 Ми – дітвора українська, хлопці та дівчата,
Хоч слабі у нас ще руки, але вже завзяті..
Бо козацького ми роду, славних предків діти,
І у школі ми вчимося рідний край любити.
Учень 3 Присягаєм над усе ми край рідний любити,
Народ рідний шанувати і для цього жити.
Присягаєм рідну віру завжди визнавати,
Говорить по-українськи, молитись, співати.
Пісня “Немає України без калини”
Ведучий 1 Вітаємо, Вас, любі друзі на святі, що стало вже традиційним - Святі української мови і писемності! Мова – то святиня, з якою зв’язана не лише минувшість, але й майбуття народу, і його повага у світі. Тому в це свято радіють усі свідомі українці й щиро вітають гостей!
Ведучий 2 Щасливі ми, що народилися живемо на такій чудовій і багатій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут лунає для нас рідна мова. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз, почувши рідне слово.
Ведучий 1 Для кожного народу дорога його мова. А нам, українцям, найближча до серця українська – одна з наймелодійніших і найбагатших мов світу
Учень 4 Ти ось послухай, як чудово
Звучить вкраїнська рідна мова!
Яка співуча й мелодійна,
Як пісня мамина спокійна.
Яка гучна і величава,
Як України світі слава!
Яка до болю рідна й мила!
О мово, ти мене зростила!
Учень 5 Ти потрібна мені, як вода у пустелі,
Ти потрібна мені, як вогонь Прометеїв,
Ти потрібна мені, як повітря, як сонце,
Ти потрібна мені, як на волю віконце.
Бо без тебе я – раб без родини, без долі.
Бо без тебе я – прах, що розвіють у полі.
І люблю я тебе, твою пісню і слово,
І не зраджу тебе, материнськая мово.
Ти потрібна мені…
Ведучий 2 У слові – корінь духу українського, що сягає сивої давнини.У мові – думки і мрії наших предків про волю і щастя, їх боротьба і звитяга, їх одвічне працелюбство і мрійлива душа. Вони поклали усі сили свої, щоб зберегти, розвинути, виплекати наше диво калинове – українську мову.
Інсценівка про Ярослава Мудрого(«Повість минулих літ»)
Монах Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав
скорописців багато. І перекладали вони з грецького на
слов’янське письмо. Написали книг вони великую силу. Ними
повчаються люди і тішаться плодами глибокої мудрості.
Батько всього цього Володимир, він землю просвітив
християнством. А син же його Ярослав засіяв книжними
словами, а ми тепер пожинаємо, сприймаємо серцем книжну
науку
Ярослав Велика-бо користь від навчання книжного. Книги – мов
ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в
книгах – бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі,
вони – узда для тіла й душі; в книгах – світло мудрості, а про
мудрість сказано: люблячих мене – люблю а хто
дошукується мене – знайде благодать. І якщо старанно
пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і
користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той
веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.
Ведучий 1 Князь любив книги, багато їх написав і поклав їх у церкві
святої Софії. Бібліотека Ярослава Мудрого нараховувала
сотні творів вітчизняного та зарубіжного книгописання.
Самих пам’яток давньоукраїнського рукописного мистецтва
в ній було понад 950 томів.
Ведучий 2 Українська мова – це мова великого народу. У ній – його душа, його святощі, його найцінніший скарб. Та шлях її розвитку – це терниста дорога боротьби. Скільки разів її забороняли законами і наказами, скільки висміювали й принижували, не дозволяли мові летіти у широкий світ, підтинали крила…
Учень 6 Цареві блазні і кати,
Раби на розум і на вдачу,
В ярмо хотіли запрягти
Її, як дух степів, гарячу.
І осліпити, й повести
На чорні торжища, незрячу…
Учень 7 Ти вся порубана була,
Як сирота в степу безрідний,
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мідний, -
Але свій дух величний, гідний,
Як житнє зерно, берегла.
Ведучий 1 Гнана в рідному дому, принижувана віками, вона не втратила своєї привабливості й чарівності, жила, розвивалася і збагачувалася. Це неповторна мова Т.Шевченка й І.Франка, Лесі Українки та Ліни Костенко, П.Тичини і В.Сосюри, М.Рильського і А.Малишка, В.Стуса і В.Симоненка, представників сучасного письменства. Їхнє слово несло людям Добро, Правду, Істину.Недарма українську мову поети називаликалиновою, солов’їною.
Ведучий 2 Її не можна не любити, без неї не можна жити. Любити мову і добре її знати – поняття взаємопов’язані. Мова - це і навчальний предмет. Треба глибоко вивчати закони мови, словникове багатство, норми вимови, оволодівати її скарбами, вдосконалювати своє мовлення. Бо через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, суспільні та естетичні ідеали, її духовність.
Учень 9 Наче юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш,
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш.
Учень 10 Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник!
Українськая мово пречиста,
Ти у серці народу навік!
Пісня “Україночка”
Учень 11 Українська мова –
давня й молода.
Світить рідне слово,
Як жива вода.
Учень 12 Солов’їну, барвінкову,
Колосисту – навіки -
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Учень 13 Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас.
Бо ж єдина – так, як мати -
Мова в кожного із нас.
Ведучий Ми повинні стати гідними синами й дочками тих, хто в найтяжчих випробуваннях зберіг мову і передав її нам. Знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання народу – рідну українську мову.
Учень 14 Ти, дитино, покликана
захищати своїми долоньками
Крихітну свічечку букви “ї”,
А також, витягнувшись на пальчиках,
Оберігати місячний серпик букви ”є”.
Бо кажуть, дитино, що мова наша – солов`їна.
Правильно кажуть.
Але затям собі, що колись
Можуть настати і такі часи,
Коли нашої мови не буде пам`ятати
Навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися тільки на солов`їв, дитино.
(передає свічку)
Дата добавления: 2015-11-28; просмотров: 111 | Нарушение авторских прав