Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Злочин – це суспільно небезпечне винне діяння (або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Читайте также:
  1. V. Запишіть 2 приклади вчинення замаху на злочини, передбачені статтями розділу ІІІ Особливої частини КК України (складіть фабули).
  2. А чи можна відновити первинне Христове пояснення згаданої притчі?
  3. Агальна хараки1ерисигика злочинів нроти безнеки вирооницииа
  4. Аналіз техно генного навантаження на довкілля та факти екологічних злочинів.
  5. Взаємодія і зміна літературних напрямів, їх вплив на критику. Значення творчості І. П. Котляревського. Роль фольклористики в активізації суспільного критицизму
  6. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
  7. Види злочинів проти національної безпеки України.

Кримінальне законодавство України

Основою кримінального законодавства України є Кримінальний кодекс прийнятий Верховною Радою 5 квітня 2001 року. Основним його завданням є забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, а також запобігання злочинам.

Для здійснення цього завдання кодекс визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, якою повинна бути кримінальна відповідальність, та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили злочин /рис.1/.

Рис. 1. Кримінальне законодавство України.

 

Злочин – це суспільно небезпечне винне діяння (або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Злочин має певні ознаки: це повинно бути певне діяння або бездіяльність; це діяння повинно бути скоєно суб’єктом злочину; воно повинно бути винним і суспільно небезпечним; крім того, повинно бути передбаченим Кримінальним кодексом (тобто, бути протиправним) і мати причинний зв’язок і караність. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність злочину взагалі.

Суспільна небезпека злочину полягає в тому, що це діяння завдає суттєвої шкоди соціальним цінностям суспільства. Винність означає, що кримінальній відповідальності підлягає лише особа, яка навмисно або з необережності вчинила дане діяння. По суті вина – є психічним ставленням особи до вчиненої дії чи бездіяльності. Причинний зв’язок означає, що особу можна притягати до кримінальної відповідальності лише тоді, коли її діяння було причиною негативних наслідків. Караність – обов’язкова ознака злочину, тому Кримінальним кодексом для кожного випадку споєння злочину передбачене певне покарання.

Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі і особливо тяжкі.

Одним з видів злочину є хуліганство – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Воно може бути дрібним, за яке встановлюється адміністративна відповідальність і кримінально караним, грубим, за що передбачені суворіші санкції. Хуліганство поділяють на просте, вчинене групою осіб, повторне, тобто, вчинене особою раніше судимою за хуліганство, з застосуванням зброї для нанесення тілесних ушкоджень.

Кримінальний кодекс визначає навмисну спільну участь декількох суб’єктів у скоєні злочинного діяння за попередньою змовою як співучасть у скоєні кримінального злочину. Ролі співучасників злочину можуть бути різними: організатор, підбурювач, посібник, виконавець. Відповідно до цього кодексом передбачені і різні види кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності як негативна оцінка і кара, як особливий вид державного примусу, який має публічний характер, застосовується тільки судом у формі вироку до особи, яка винна у вчинені злочину.

Кримінальний Кодекс визначає певні обставини, які можуть пом’якшувати кримінальну відповідальність (наприклад, вчинення злочину вагітною жінкою, щире каяття тощо) або обтяжувати її (наприклад, вчинення злочину повторно або групою осіб за попередньою змовою, вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнеч тощо), а також обставини, коли особа може бути звільнена від неї. До останніх відносять: необхідну оборону, крайню необхідність і затримання злочинця.

Необхідною оборона визнається за таких умов: коли вона застосовується лише проти суспільно небезпечного діяння (посягання); коли посягання є дійсним і реальним; коли захист здійснюється шляхом заподіяння шкоди тільки нападаючому, а не іншим особам; оборона допустима лише для захисту державних, суспільних інтересів, законних інтересів громадян, чи будь яких інтересів, які охороняються законом; захист не повинен явно перевищувати межі необхідності. Крайня необхідність відрізняється від необхідної оборони суб’єктами, розмірами шкоди і її відшкодування та іншими обставинами. Не визнаються злочином діяння спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Окремо в кримінальному законодавстві України розглянуто відповідальність неповнолітніх. За ним, відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. І лише за деякі злочини (наприклад, навмисне вбивство) до кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті особи віком від 14 до 16 років. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. До неповнолітніх можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, а якщо він ухиляється від них, то він притягується до кримінальної відповідальності.

Людини, яка вчинила злочин, несе кримінальну відповідальність, тобто до неї застосовується покарання. Покарання – це примус, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчинені злочину.

Покарання ділять на основні та додаткові. Основні покарання: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додаткові покарання: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Як основні, так і додаткові покарання можуть застосовуватися: штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

. У кримінальному законодавстві існує таке поняття як неосудність. Неосудність означає звільнення від кримінальної відповідальності. Вона визначається двома критеріями: медичним і юридичним. Медичний відзначається наявністю хронічної душевної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності під час загострення певних хвороб, та будь-який хворобливий стан, який пов’язаний з розладом психічної діяльності. Юридичний критерій складається з двох ознак: інтелектуальної, коли особа нездатна усвідомлювати свої дії, і вольової, коли особа нездатна керувати своїми діями.

До осіб, засуджених за кримінальний злочин може бути застосовані дві форми полегшення покарання: амністія і помилування. Амністія – це звільнення від кримінального покарання або його пом’якшення. Вона здійснюється за рішення глави держави або її вищого представницького органу. Вона може бути загальною – для усіх осіб, засуджених за певною статтею або приватною, як стосується однієї конкретної особи. В останньому випадку це є не що інше як помилування. Помилування є прерогативою президента України.

 


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 2197 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)