Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Інтерфейс користувача

Читайте также:
  1. ІНСТРУКЦІЯ КОРИСТУВАЧА
  2. Інтерфейси Еталонної моделі
  3. Інтерфейси користувача
  4. Керівництво користувача
  5. Настроювання прав користувача
  6. Оцінка розвитку психічних процесів користувача послуг

ПЛАН

1 Інтерфейс користувача. 1

1.1 Поняття інтерфейсу користувача. 1

1.2 Юзабельність інтерфейсу користувача. 1

1.3 Засоби і методи інтерфейсу користувача. 1

1.4 Програмний інтерфейс. Елементи програмного інтерфейсу. 2

2 Прототипування інтерфейсу користувача. 3

2.1 Прототипування ПЗ. 3

2.1.1 Кроки прототипування. 3

2.1.2 Типи прототипування. 3

2.1.3 Переваги та недоліки прототипування. 3

2.1.4 Області використання прототипування. 4

2.3 Інструменти швидкого прототипування. 4

2.2 Критерії ефективних прототипів. 4

2.3 Питання, що вирішують при прототипуванні 4

2.4 Інструменти прототипування. 5

 

Інтерфейс користувача

1.1 Поняття інтерфейсу користувача

Інтерфейс користувача (ІК), він же користувальницький інтерфейс (UI – англ. User interface) – різновид інтерфейсів, в якому одна сторона представлена людиною (користувачем), інша – машиною / пристроєм. Інтерфейс користувача являє собою сукупність засобів і методів, за допомогою яких користувач взаємодіє з різними, найчастіше складними, машинами, пристроями і апаратурою.

Вельми часто термін застосовується по відношенню до комп'ютерних програм, однак під ним може матися на увазі набір засобів, методів і правил взаємодії будь-якої системи, керованої людиною.

Кілька широко поширених прикладів:

– меню на екрані телевізора + пульт дистанційного управління;

– дисплей електронного апарату (автомагнітоли, годин) + набір кнопок і перемикачів для настройки;

– приладова панель (автомобіля, літака) + важелі управління.

Інтерактивний інтерфейс (двонаправлений) – коли пристрій, отримавши команди від користувача і виконавши їх, видає інформацію користувачеві наявними у неї засобами – візуальними, звуковими, тактильними і т. п. (прийнявши яку, користувач видає пристрою наступні команди наданими в його розпорядження засобами: кнопки, перемикачі, регулятори, сенсори, голосом, і т. д.).

Оскільки інтерфейс є сукупність, то він складається з елементів, які, самі по собі, також можуть складатися з елементів (так, екран дисплея може містити в собі інші вікна, які, в свою чергу, можуть містити панелі, кнопки та інші інтерфейсні елементи).

1.2 Юзабельність інтерфейсу користувача

Особливу та окрему увагу в інтерфейсі користувача традиційно приділяється його ефективності і зручності користування (юзабельності). Основні характеристики юзабельностіінтерфейсу користувача – зрозумілий, зручний, дружній.

1.3 Засоби і методи інтерфейсу користувача

Під сукупністю засобів і методів інтерфейсу користувача маються на увазі:

1) Засоби ІК:

– виведення інформації з пристрою до користувача – весь доступний діапазон впливів на організм людини (зорових, слухових, тактильних, нюхових та інші) – екрани (дисплеї, проектори) і лампочки, динаміки, зумери і сирени, вібромотор тощо.

– введення інформації / команд користувачем у пристрій – безліч всіляких пристроїв для контролю стану людини - кнопки, перемикачі, потенціометри, датчики положення і руху, сервоприводи, жести особою і руками, навіть з'їм мозкової активності користувача.

За наявністю тих чи інших засобів введення, інтерфейси поділяються на типи: жестовий, голосовий, брейн та інші Можливі змішані варіанти.

Засоби ІК повинні:

– бути необхідними і достатніми;

– бути зручними і практичними;

– розташованими і скомпонованими розумно і зрозуміло;

– відповідати фізіології людини.

Засоби ІК не повинні призводити до негативних наслідків для організму користувача (все це входить в поняття ергономіки).

2) Методи ІК – це набір правил, закладених розробником ПП, згідно з якими сукупність дій користувача повинна привести до необхідної реакції програми і виконання необхідної задачі – так званий логічний інтерфейс.

Правила ці повинні бути досить ясні для розуміння, природні й легкі для запам'ятовування (все це входить в поняття юзабіліті).

Збільшення в ПП засобів введення-виведення (при рівній функціональності) дає спрощення побудови методів управління та спрощення правил користування, але зате призводить до складності сприйняття інформації користувачем – інтерфейс стає перевантаженим.

Зменшення в ПП засобів відображення і контролю призводить до ускладнення правил управління – кожен елемент несе на собі занадто багато функцій.

Тому проектувальники інтерфейсів намагаються прийняти компромісне рішення між цими двома крайностями в кожному окремому випадку.

1.4 Програмний інтерфейс. Елементи програмного інтерфейсу

Програмний інтерфейс (ПІ) – це інтерфейс користувача програмного додатка, який включає:

– засоби відображення інформації, що відображається інформацію, формати і коди;

– командні режими, мова «користувач - інтерфейс»;

– пристрої та технології введення даних;

– діалоги, взаємодія і транзакції між користувачем і комп'ютером, зворотний зв'язок з користувачем;

– підтримку прийняття рішень у конкретній предметній області;

– порядок використання програми і документацію на неї.

Користувальницький інтерфейс часто розуміють тільки як зовнішній вигляд програми. Однак, на ділі користувач сприймає через нього всю програму в цілому, а значить, таке розуміння є занадто вузьким.

В дійсності ПІ об'єднує в собі всі елементи і компоненти програми, які здатні впливати на взаємодію користувача з ПЗ, це не тільки екран, який бачить користувач.

Елементи ПІ включають:

– набір завдань користувача, які він вирішує за допомогою системи;

– використовувана системою метафора (наприклад, робочий стіл в MS Windows ®);

– елементи керування системою;

– навігація між блоками системи;

– візуальний (і не тільки) дизайн екранів програми;

– засоби відображення інформації;

– інформація, що відображається та формати;

– пристрої та технології введення даних;

– діалоги, взаємодія і транзакції між користувачем і комп'ютером;

– зворотний зв'язок з користувачем;

– підтримка прийняття рішень у конкретній предметній області;

– порядок використання програми і документація на неї.

Для спрощення сприйняття функції програми користувачем при розробці інтерфейсу бажано використовувати метафори (слово або вираз, що використовується в переносному значенні, в основі якого лежить неназване порівняння предмета з яким-небудь іншим на підставі їх спільної ознаки).


2 Прототипування інтерфейсу користувача


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 405 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)