Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вибір джерел інформації

Читайте также:
  1. IV. Складіть список КК зарубіжних держав, які перекладені на українську чи російську мову, вкажіть джерела, в яких вони опубліковані.
  2. N 1. Джерела та пердумови розвитку вищих психічних функцій
  3. N47. Потреби як джерела активності людини
  4. V. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ДЛЯ
  5. Аналіз альтернатив та вибір стратегії
  6. Аналіз базових умов навчання. Вибір способів актуалізації (формування) базових знань
  7. аналіз та узагальнення отриманої інформації.

Метою аналізу навчальної літератури є виявлення досвіду викладання навчального матеріалу та вибір найбільш оптимального підручника для його подальшого використання.

Керуючись оперативною метою навчання далі вибирається навчально-науково-технічна література щодо інформації з теми. При цьому джерел повинно бути не менше 3.

Літературні джерела інформації:

1. Анурьев А.М. Справочник конструктора машиностроителя

2. Допуски і посадки: Довідник. Під ред. В.Д. Мягкова

3. Взаємозамінність та технічні вимірювання» (А.И. Якушев, Л.Н. Воронцов)

Після обробки науково-технічної літератури з теми «З’єднання та посадки» починаємо працювати безпосередньо з її інформацією, в результаті чого складаємо план викладення теми (п.2.2.2) і контурний конспект з теми (2.2.3).

 

2.2.2 Конструювання плану викладення теми

Джерелами змісту навчання по темі: «З’єднання та посадки» є дидактичні матеріали.

Дидактичні матеріали – це систематизація об'єктів, кожен з яких, по-перше, призначений для використовування в процесі навчання як матеріальна або матеріалізована модель того або іншого компоненту суспільного знання і досвіду, а по-друге, є засобом рішення деякої дидактичної задачі.

До дидактичних матеріалів відносяться: план, текст, конспект.

План – набір коротких найменувань логічно завершених частин учбової теми, послідовність яких враховується як особливості самого змісту, так і рівень знань вчаться (базовий і формований).

Для отримання плану необхідно здійснити:

ü вибір необхідних змістовних елементів по темі і встановити типи існуючих між ними зв'язків;

ü вибір послідовності викладу змістовних елементів і сформулювати заголовки, які об'єднують ці змістовні елементи по однорідних ознаках;

ü вибір рівня складності плану.

В результаті виділення змістовних елементів по темі і встановлення їх взаємозв'язків утворюється логіко-семантична структура учбового матеріалу. Логіко-семантична структура забезпечує представлення про різноманіття змістовних елементів з теми, їх ролі і значення в темі.

На основі логіко-семантичної структури складаємо план теми.

План викладення теми: «З’єднання та посадки»

1. Основні поняття про розміри та з'єднання в машинобудуванні Поняття «небезпечні фактори на робочому місці».

2. Допуски та посадки гладких циліндричних поверхонь Класифікація небезпечних факторів на робочому місці фрезерувальника.

3. Допуски та посадки різьб Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.

4. Шорсткість поверхонь Визначення (трудовий процес, фактори робочого середовища, виробниче обладнання, безпека виробництва).

5. Допуски форм та розташувань поверхонь Приклади заходів захисту від небезпек при роботі з виробничим обладнанням.

 

 

2.2.3. Конструювання контурного конспекту за темою « З’єднання та посадки »

Основні поняття про розміри та з'єднання в машинобудуванні

З’єднання деталей в техніці забезпечують певне взаємне їх положення в процесі роботи З’єднання можуть бути рухомими і нерухомими. Нерухомі з’єднання поділяють на рознімні та не рознімні. Рознімні з’єднання допускають розбирання і повторне збирання деталей, що з’єднуються без їх руйнування пошкодження неможливо.

В машинобудуванні використовують спеціальні з’єднання в передачах (зубчатих, ланцюгових, ремінних тощо), які забезпечують передачу руху, а також з’єднання за допомогою пружин (циліндричних, конічних, тарілчастих тощо) для забезпечення виходу деталі на початкове положення після зняття навантаження.

Допуски та посадки гладких циліндричних поверхонь

Розшифровка невідомого повідомлення вимагає знання використаного шифру або, як тепер частіше кажуть, коду. Поняття кодування застосовується дуже широко: кодові замки, генетичний код, кодування і декодування повідомлень і т.д.
Машинобудівний креслення теж є кодованим повідомленням про спроектованому виробі. Тут використовується декілька видів кодування: графічне кодування для перекладу просторових форм в плоске зображення; символьні коди технічних вимог (умовні позначення допусків форми і розташування поверхонь, шорсткості поверхонь і т.д.) і буквено-цифрові коди допусків, посадок, параметрів шорсткості та т. д.
Прочитати характер посадки по її позначенню на кресленні загального виду або складальному кресленні необхідно для того, щоб розібратися в роботі виробу, тому розшифровка таких позначень повинна здійснюватися миттєво, без звернення до стандартів чи довідників. Знання умовних позначень, використовуваних в кресленнях так само необхідно, як знання абетки при читанні тексту.
Розшифровка позначень допусків і посадок на кресленнях не представляє ніякої складності для професійно підготовленого фахівця, який всі прийняті умовні позначення читає "з аркуша". Наприклад, технічно грамотний механік відразу скаже, що Н7/е6 - посадка з зазором, а Н7/р6 - з натягом.
Розшифровка кодованих повідомлень істотно спрощується при використанні опорних ознак коду. У системах допусків і посадок гладких циліндричних поверхонь використовуються загальні опорні ознаки, на які необхідно спиратися при розшифровці позначень призначених норм точності. Більш того, ці ознаки одноманітно для більшості систем допусків і посадок.
Основні відхилення отворів позначають великими літерами латинської абетки (А, В, С, D і т.д.), а валів - малими (а, b, с, d і т.д.). Різні основні відхилення позначають різними буквами. Позначення основних відхилень говорять про розташування полів допусків щодо нульової лінії. Однакові відхилення позначаються одними й тими ж літерами, при цьому в одному інтервалі ефективних параметрів поля допусків однакові, а в різних -відрізняються другим (не основним) відхиленням, через різних значень допусків.

Допуски та посадки різьб

Для різьб застосовують три типи посадок: посадки із зазором, посадки з натягом і перехідні посадки.Посадку, визначають не тільки дійсні значення середніх діаметрів, але і відхилення кроку і половини кута профілю різьб деталей, що з'єднуються. Тому характер посадки нарізного сполучення залежить від зазору (натягу), що чисельно являють собою різницю дійсних значень приведених середніх діаметрів різьб болта і гайки.

Основні принципи системи допусків і посадок метричних різьб наступні:

1) Різьбові зєднання забезпечуються посадками лише по боковим поверхням профілю, а по поверхням виступів та западин забезпечується гарантований зазор.

2) Допуски задаються на середні діаметри і діаметри виступів болта і гайки. Не задаються допуски на діаметри западин.

3) Допуски відкладаються усередину матеріалу болта і гайки.

4) Допуски відкладаються в напрямку перпендикулярному осі різьби. При цьому й основне і не основне відхилення середнього діаметра різьби (d2 і D2) відраховуються від точки перетинання бічної поверхні профілю із середнім діаметром, а верхню і нижню границі поля допуску зображують паралельно бічної поверхні профілю різьби.Різьбові зєднання переважно виконуються з зазором, для виключення самовідкручування при динамічних навантаженнях застосовують перехідні посадки з переважаючим натягом.

Шорсткість поверхонь

Щоб визначити шорсткість поверхні, необхід­но знати, якою площиною необхідно розітнути оброблену поверхню.Переріз вимірюваної поверхні площиною, орієнтованою у зада­ному напрямку, називається вимірюваним профілем.Графічне збільшене зображення вимірюваного профілю назива­ють профілограмою Профілограму одержують на так званій базовій довжині l, яка визначається за ГОСТ 2789-73* у залежності від фактичної шорст­кості (вона становить від 8 мм до 0,08 мм). Базову довжину треба обирати так, щоб похибки форми поверхні не впливали на якість вимірів шорсткості.Базою для відліку відхилень профіля є середня лінія профілю т - лінія, яка має форму номінального профіля і проведена так, що в межах базової довжини середнє квадратичне відхилення вимірюємого профіля до цієї лінії було мінімальним, (рис. 3.12 а) або сума площ виступів, що знаходяться над середньою лінією профілю, дорівню­вала сумі площ западин, що знаходяться під середньою лінією про­філю.Середня лінія профілю повинна мати таку саму форму, як і номінальний (теоретичний) профіль оброблювальної поверхні.

Допуски форм та розташувань поверхонь

Точність геометричних параметрів деталей характеризується не тільки точністю розмірів їх елементів, але й точністю форми і взаємного розташування поверхонь. Відхилення форми і розташування поверхонь виникають у процесі обробки деталей через неточність та деформацію верстата, деформацію оброблюваного виробу, нерівно­мірності припуску на обробку, неоднорідності матеріалу і т. пВідхилення форми і розташування поверхонь знижує не тільки експлуатаційні, але й технологічні показники виробу. Для забезпечення необхідної точності параметрів, його працездатності і довговічності в робочих кресленнях деталей необхідна вказівка не тільки граничних відхилень розмірів, але в необхідних випадках - також допусків форми і розташування поверхонь.

Призначення допусків форми і розташування поверхонь має проводитися на основі державних стандартів.

Усі відхилення форми і розміщення поділяють на три групи:

- відхилення та допуски форми;

- відхилення та допуски розташування;

- сумарні відхилення форми та розташування.

 

 


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 114 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)