Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Cільське, лісове та рибне господарство

Читайте также:
  1. Б) доводити, що поміщицьке господарство, менш продуктивне, ніж господарство, в якому використовується праця найманих робітників (або довести протилежну думку).
  2. Енергетичне господарство, як елемент операційної системи, його склад, структура управління та основні задачі.
  3. Житлово-комунальне господарство

 

Завдячуючи сприятливим кліматичним умовам, родючим грунтам та багатому природно-ресурсному потенціалу, Україна належить до крупних аграрних країн світу. В сільському, лісовому та рибному господарствах зайнято близько 3.7 млн. чоловік (шоста частина зайнятих), які виробляли біля 9% ВДВ в 2006 р. Близько 15 мільйон чоловік (1/3 населення) проживає на сільських територіях. Через значний розмір аграрного сектору, сільсько-, лісо-, та рибогосподарська діяльність безпосередньо пов’язана з використанням природних ресурсів, та є екологомістким видом діяльсності.

В сільському господарстві країни за останні 15 років відбулися значні трансформаційні зміни повязані з переходом від планово-директивної до ринкової економіки. З одного боку це призвело до значного спаду в сільськогосподарському секторі, насамперед у виробництві валового сільськогосподарського продукту (ВСП), і відповідно зменшення негативного впливу на навколишнє середовище (внесення пестицидів, гербіцидів, поголів’я тварин). Починаючи з 2000 року відмічається зростання ВСП, хоча він не досяг рівня 1990 року. З іншого боку внаслідок приватизації сільгоспземель видозмінено форми господарювання на землі, їх пропорції і розміри, що призводить до інтенсивного використаня природних ресурсів, парцелізації землі. Із запровадженням ринку земель та розвитком рикової економіки негативні впливи в сільському господарстві зростатимуть. Найбільш серйозними загрозами подальшого зростання екологічних проблем в аграрному секторі є низько-технологічний характер господарюванння на землі та припинення здійснення конкретних агрооохороних заходів.

В лісовому господарстві загальний запас деревини складає 1.74 млрд. м3, проте найбільшу площу країни займають молодняки (31%) і середньовікові насадження (45%), пристигаючі і стиглі деревостани становлять відповідно лише 13% і 11%, що в 1,5-2 рази нижче оптимальних значень. Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 15,2 млн. м3, у тому числі головного користування - 6,4 млн. м3, проте в структурі рубок головного користування ще й досі застосовуються суцільно-лісосічні рубки. Однак враховуючи темпи зростання економіки та товарну структуру лісосічного фонду вже до 2012 року прогнозується нестача певних сортиментів на рівні 50-70%. Переважання в обсягах заготівель, деревини заготовленої рубками догляду за лісом, призводить до виснаження середньовікових та пристагаючих деревостанів, зниження їх повноти та продуктивності, а відповідно товарності. Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревостанів становлять більше половини потенційно можливих, а частка насаджень з низькими повнотами (0,6-0,3) досягає 24 %. У зв'язку з цим під час рубок головного користування щороку недобирають 5 млн. куб. метрів деревини. Небезпечния явищем для ведення лісового господарства є значна кількість несанкціонованих рубок лісу, та рубок з порушенням чинного законодавства, що не відображені в статистичній інформації (близько 15% від загального обсягу заготівель.)

В рибному господарстві у зв’язку з економічним спадом, погіршенням екологічного стану водойм, та недостатнім рівнем відтворення риб обсяги вирощування та вилову риби у 2006 році скоротилися вдвічі у порівнянні з 1995 роком. Протягом останьої п’ятирічки стабільно зростав вилов цінних риб, а також видобуток нерибних об’єктів промислу. Практично відсутні природозберігаючі заходи в рибному господарстві і контроль за діяльністю в рибогосподарських підприємствах в сфері охорони природного середовища.

Охорона навколишнього природного середовища в аграрній сфері потребує впровадження нових стратегій щодо здійснення природоохоронної діяльності, зокрема щодо екологізації сільського та лісового господарств, а також збереження біорізноманіття. Пріоритетом агро-екологічної політики має стати розвиток багато-функціонального сільського господарства та зменшення негативних ефектів антропогенної діяльності. З огляду на це, основні завдання національної екологічної політики в сфері сільського, лісового та рибного господарств портебують вирішення таких завдань:

в сільському господарстві:

· екологічне оздоровлення і відтворення природного середовища та розширення ареалу для агробіорізноманіття на основі реалістичних агро-екологічних програм до 2012 року, в тому числі програм з консервації сильно-еродованих земель на приватних землях та їх реалізацію з метою;

· стимулювання розвитку багато-функціонального сільського господарства (агробіорізноманіття, сільський туризм, стимулювання органічного землеробства тощо);

· підтримку екологічно-орієнтованого сільського господарства на основі сприяння розроблення та впровадження найкращих практик сільського господарства та збільшення частки земель, які використовуються в органічному сільському господарстві до 3-5% в 2012 році та до 7% в 2020 році;

· створення умов для широкого впровадження екологічно орієнтованих технологій ведення сільського господарства, в тому числі грунтозахисних технологій в землеробстві;

· підтримку розроблення та широкого впровадження нових біологічних засобів захисту рослин у сільськогосподарському виробництві;

в лісовому господарстві:

· досягнення безвідходного лісокористування раціонального використання деревини, заготовленої як від рубок головного користування, так і від рубок догляду за лісом, санітарних та лісовідновних рубок на основі:

· доведення рівня використання деревної біомаси до 80 відсотків (без шкідливого впливу на родючість ґрунтів та рослинні ресурси) порівняно з нинішнім рівнем (48 відсотків);

· перехід від суцільних рубок до поступових та вибіркових рубок, запровадження технологій лісозаготівель на базі природозберігаючих систем машин та механізмів;

· створення умов для плантаційного лісорозведення і використання замінників та вторинної сировини, впровадження ресурсозберігаючої техніки і технологій у лісопереробний комплекс;

· проведення сертифікації лісів та системи контролю походження лісопродукції;

в рибному господарстві:

· регулювання рибальства у внутрішніх водоймах та виключній (морській) економічній зоні України;

· формування національної системи селекції в рибництві, створення і реконструкція селекційно-генетичних центрів та проведення селекційно-племінних робіт з відтворення риб.

 


Дата добавления: 2015-10-30; просмотров: 428 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Національна екологічна політика і розвиток держави | Перспективи розвитку національної екологічної політики | Мета, основні принципи національної екологічної політики | Підвищення якості повітря ат запобігання змінам клімату | Підвищення якості поверхневих і підземних вод | Мінімізація відходів та екологобезпечне поводження з ними | Припинення втрат біо та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвиток заповідної справи | Удосконалення регіональної екологічної політики | Становлення системи інтегрованого екологічного управління | Промисловість |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Житлово-комунальне господарство| Рекреація та розвиток туризму

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)