Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Механізм реалізації концепції сталого розвитку

Читайте также:
  1. А.2.1.1. Попередження ризику розвитку пролежнів
  2. Аномалії розвитку та положення нирок
  3. ВИРУЧКА ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ЯК ГОЛОВНЕ ДЖЕРЕЛО ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ
  4. ДІАЛЕКТИЧНИЙ ПРИНЦИП РОЗВИТКУ
  5. ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ
  6. Еколого-етична дилема сталого розвитку людства
  7. Етапи переходу до сталого розвитку

Існує близько 130 індикаторів, що характеризують різні сто­рони та аспекти сталого розвитку.

Політико правовий аспект містить такі елементи:

· розвинуту сучасну демократію;

· конституційну владу;

· правову державу;

· громадянське суспільство;

· дотримання прав і свобод людини;

· рівність усіх перед законом, досконалу систему законодав­ства;

· розгалужену систему інституцій, норм і правил, що визна­чаються та дотримуються громадянами в повсякденній діяль­ності.

Економічний аспект передбачає:

· оптимальне поєднання державної, корпоративної, приват­ної та муніципальної власності;

· функціонування змішаної економіки;

· наявність сукупності ринків (товарів і послуг, капіталів, цінних паперів, нерухомості та землі, технологій і робочої сили, валютних цінностей тощо);

· конкурентне середовище й антимонопольне законодавство;

· засоби стимулювання суспільно корисної діяльності.

 

Надзвичайно розгалуженим є екологічний аспект сталого роз­витку, яким охоплюється:

 

· забезпечення коеволюції[1] між економічним, соціальним й екологічним розвитком, відновлення гармонії між ними, спрямо­ваність модернізаційних і постмодернізаційних процесів на фор­мування ноосферних структур та відносин;

· створення реальних можливостей задовольняти свої основ­ні життєві потреби не лише для нинішнього, а й для майбутніх поколінь;

· здійснення теоретичних досліджень і розробка практичних методів ефективного використання природних ресурсів;

· забезпечення екологічної безпеки ноосферного розвитку;

· розгортання маловідходних і безвідходних технологій;

· широке впровадження біотехнологій;

· поступовий перехід від енергоресурсів на основі органічно­го палива до альтернативної енергетики, що ґрунтується на вико­ристанні відновлюваних джерел енергії (сонце, вітер, вода, енер­гія біомаси, підземне тепло);

· удосконалення правових, економічних й адміністративних методів охорони довкілля;

· формування умов для збереження видового розмаїття біо­сфери;

· цілеспрямоване екологічне виховання населення.

 

Соціальний аспект розгортається в напрямах:

1) боротьби з бідністю, голодом і злиднями;

2) особливої уваги до дітей та людей похилого віку;

3) створення широкої загальнодержавної системи освіти для всіх категорій

громадян;

4) перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів, особли­во в економічній та екологічній сферах.

Міжнародний аспект декларує відомі принципи міжнарод­ного права у сфері міждержавних відносин, а саме:

 

· боротьби за мир;

· запобігання новій світовій війні та регіональним конфлік­там;

· вирішення будь-яких суперечностей мирними політични­ми засобами;

· розвитку всебічної співпраці, широкої кооперації між краї­нами та народами в різноманітних галузях економіки, науки й техніки;

· надання фінансової та іншої допомоги країнам, що розви­ваються, відповідно до міжнародних документів і програм;

· усілякого сприяння миротворчій і природоохоронній діяль­ності ООН з боку держав-членів.

Інформаційний аспект програми сталого розвитку спрямо­ваний:

· на матеріалізацію досягнень науки;

· широку інформатизацію суспільства;

· масове застосування електронних засобів зв'язку та обміну інформацією;

· надання пріоритету інформаційним ресурсам над речовин­но-енергетичними.

Базисний набір індикаторів сталого розвитку поділяють на три основні групи:

соціальні,

економічні,

екологічні.

Статистич­ний департамент Європейського Союзу виділяє також інституційні

індикатори.

41 соціальний індикатор об'єднано в п'ять агрегованих бло­ків:

1) боротьба з бідністю;

2) демографічна динаміка;

3) сприяння освіті, підготовці кадрів та поінформованості су­спільства;

4) захист здоров'я населення;

5) сприяння стійкому розвитку поселень.

 

23 економічні індикатори об'єднані в три основні групи:

1) економічний розвиток;

2) зміна характеру споживання;

3) фінансові ресурси й механізми.

В екологіч­ному розділі зосереджено 55 індикаторів, який поділено на п'ять підрозділів:

1) водні ресурси;

2) земельні ресурси;

3) інші природні ресурси;

4) атмосфера;

5) відходи.

Сучасна стратегія сталого розвитку європейських країн перед­бачає виконання таких пріоритетних завдань:

· підтримання стабільного виробництва та високого рівня споживання;

· додержання гарантій соціальної рівності;

· зменшення забруднення довкілля;

· організацію ландшафтів та охорону невідновлюваних при­родних ресурсів;

· збереження видового розмаїття.

 

Для оцінювання успіхів сталого розвитку на міждержавному рівні країн-членів ЄС використовують 15 головних індикаторів, серед яких пріоритетними є:

· показни­ки економічного зростання,

· зайнятості

· соціального прогресу.

 

Сукупність індикаторів сталого розвитку дає цілісне уявлення про кількісні характеристики цієї концепції та про реальне стано­вище щодо її втілення в окремих державах світового співтовари­ства.

 


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 261 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Тема 8. Вход, его предоставление и выход. | Положительная отдача от масштаба и минимально эффективный выпуск | Институциональные барьеры | Свободный вход и общественное благосостояние | Сдерживание входа |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Предоставление входа и блокированный вход| Модель сталого розвитку в трансформаційних процесах України

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)