Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. тю, знову підпорядковуються запереченню та відмін­ності

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

(ББ). Дух 409


 


тю, знову підпорядковуються запереченню та відмін­ності, підпорядковуються тим масам і повертаються до поділеної та обмеженої праці і, таким чином, до своєї субстанційної реальності.

З цього збурення дух був би відкинутий до свого вихідного пункту, морального і реального світу куль­тури, що внаслідок страху перед тим господарем, який знов увійшов у людські душі, був би, таким чи­ном, тільки освіжений та омолоджений. Дух мав би знову проходити і невпинно повторювати коло не­обхідності, якби результатом було тільки повне вза­ємопроникнення самоусвідомлення і субстанції, — взаємопроникнення, в якому самоусвідомлення, що вже відчуло силу своєї універсальної сутності, яка не­гативно діє на нього, хотіло б знати і бачити себе не як це конкретне окреме, а тільки як універсальне, а отже, могло б підтримувати і об'єктивну реальність універсального духу, — реальність, що відкидає само­усвідомлення як окреме. Проте в абсолютній свободі свідомість, що занурена в розмаїте існування, або ж утверджує для себе визначені цілі та ідеї, і зовнішній чинний світ — чи то реальності, чи то мислення, — не перебувають у взаємодії, а є лише світ цілком у формі свідомості, світ як загальна воля і самоусвідом­лення, увібране з усього широкого існування, або роз­маїтих цілей та суджень, і зосереджене в простому Я. Культура, якої набуває самоусвідомлення у взаємодії з тією сутністю, є, таким чином, найвища й остання, і воно бачить, як безпосередньо зникає його чиста проста реальність і переходить у пусте ніщо. У світі самої культури самоусвідомлення не доходить до то­го, щоб спостерігати своє заперечення або відчужен­ня в цій формі чистої абстракції, бо його заперечен-н я — ц е заперечення, наповнене змістом: це або честь і багатство, яких воно набуває замість Я, що від нього воно відчужене; або мова, дух і розуміння, що їх досягає розірвана свідомість; або небо віри й кори­сне просвітництва. Всі ці визначеності зникли у втра­ті, якої зазнало Я за абсолютної свободи; його запере­чення — це позбавлена значення смерть, чистий страх перед негативним, що не має в собі нічого по-


зитивного, нічого, що дає наповнення. А л е водночас це заперечення в його реальності — це не щось чу­же; це ані універсальна потойбічна необхідність, у якій гине моральний світ, ані одиничний випадок приватного володіння, примхи власника, від якої ба­чить свою залежність розірвана свідомість, а загаль­на воля, що в цій своїй останній абстракції не має ні­чого позитивного і тому нічого не може дати взамін за пожертву, проте саме з цієї причини загальна воля становить неопосередковану єдиність із самоусвідом­ленням, або ж є суто позитивним, оскільки є суто не­гативним, а позбавлена значення смерть, ненаповне-на негативність Я, перетворюється у внутрішньому понятті на абсолютну позитивність. Для свідомості її безпосередня єдність із загальною волею, її вимога знати себе як певний визначений пункт загальної во­лі, змінюється і обертається в цілковито протилеж­ний досвід. Втрачає вона при цьому абстрактне бут­тя, або безпосередність цього позбавленого субстан­ції пункту, і ця зникла безпосередність — сама загаль­на воля, така, якою вона знає себе тепер, і то тією мі­рою, якою є скасованою безпосередністю, чистим знанням або чистою волею. Завдяки цьому свідомість знає цю волю як себе, а себе як сутність, проте не як безпосередню сутність, що існує, і знає цю волю не як революційний уряд чи анархію, що прагне запрова­дити анархію, не як центр якоїсь конкретної фракції або протилежної їй, бо загальна воля — це її чисте знання і прагнення, і свідомість є загальною волею як це чисте знання і прагнення. При цьому вона не втрачає себе, бо чисте знання і прагнення — радше сама свідомість, ніж атомна точка свідомості. Свідо­мість — це ще і взаємодія чистого знання з самим со­бою; чисте знання як сутність — це загальна воля, але ця сутність цілковито є тільки чистим знанням. От­же, самоусвідомлення — це чисте знання про сут­ність як чисте знання. Крім того, як одиничне Я само­усвідомлення є тільки формою суб'єкта або реальної діяльності, формою, яку воно усвідомлює як форму, так само і об'єктивна реальність, буття, є для нього формою, цілковито позбавленою Я, бо ця об'єктивна


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 136 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: А. Боротьба просвітництва з забобоном | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Теґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | III. Абсолютна свобода і терор |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)