Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. чином вона показує, що містить у самій собі прин­цип, який поборює

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

(ББ).Дух



 


чином вона показує, що містить у самій собі прин­цип, який поборює, а отже, скасовує однобічність, у якій вона спершу поставала. Інтерес, що був поділе­ний між нею та другою частиною, тепер цілком при­падає на цю частину і вже забуває про другу, бо тіль­ки в тій першій частині він знаходить протилежність, якою переймається. Водночас ця протилежність під­несена до вищого переможного елементу, де вона ре­презентується у виразнішій формі. Отже, розкол, що відбувся в одній частині й видавався нещастям, вияв­ляється радше щастям для неї.

Сама чиста сутність не має в собі ніякої відміннос­ті, й тому відмінність припадає їй як дві такі чисті сутності, що постають перед свідомістю, або ж як по­двійне усвідомлення чистої сутності. Чиста абсолют­на сутність існує тільки в чистому мисленні, чи, рад­ше, сама й становить чисте мислення, і тому цілкови­то перебуває по той бік скінченного, по той бік са­моусвідомлення і є тільки негативною сутністю. А л е саме таким чином вона є буттям, запереченням само­усвідомлення. Як заперечення самоусвідомлення ця сутність також має відносини з ним; вона — це зов­нішнє буття, що, будучи пов'язаним з самоусвідом­ленням, на яке припадають відмінності та визначен­ня, й саме набирається відмінностей, які полягають у тому, щоб бути скуштованим, побаченим і т. ін.; а ці відносини — це відносини чуттєвої вірогідності і сприйняття.

Якщо виходити з цього чуттєвого буття, в яке не­обхідно переходить оте негативне потойбіччя, проте абстрагуватися від цих визначених модальностей від­носин свідомості, лишається чиста матерія як непев­не ткання і рух у самому собі. При цьому важливо спостерегти, що чиста матерія є тільки тим, що ли­шається, коли абстрагуватися від бачення, дотику, смаку й т. ін., тобто матерія — це не щось побачене, скуштоване, відчуте й т. ін.; не матерію бачать, відчу­вають і куштують, а барву, камінь, сіль і т. ін.; матерія — це радше чиста абстракція, а отже, чиста сутність мислення, або саме чисте мислення, як недиференці-


пований, невизначений, позбавлений предикатів аб­солют.

Один вид просвітництва називає абсолютною сут­ністю отой позбавлений предикатів абсолют, що іс­нує в мисленні по той бік реальної свідомості, від якої походить це просвітництво; другий вид називає його матерією. Якщо диференціювати їх як природу і дух, або Бога, неусвідомленому тканню в собі, щоб бути природою, бракуватиме багатства розвиненого життя, а духові, або Богові, бракуватиме свідомості, що диференціює в собі. І те, і те, як ми бачили, цілко­вито є тим самим поняттям, різниця полягає не в са­мому предметі, а суто в різних вихідних пунктах обох культур і в тому, що кожна зупиняється на своїй власній точці в рухові мислення. Якщо обидва види просвітництва стануть вище від цієї різниці, вони дійдуть згоди і з'ясують: те, що в очах одного, як воно стверджує, є жахіттям, а в очах другого — дурницею, становить те саме. Бо в очах одного абсолютна сут­ність існує в його чистому мисленні, або безпосеред­ньо для чистої свідомості, за межами скінченної сві­домості, є її негативним потойбіччям. Якщо помірку­вати, що, по-перше, та проста безпосередність мис­лення — не що інше, як чисте буття, а по-друге, те, що є негативним для свідомості, водночас пов'язане з нею, бо в заперечному судженні зв'язка "є" не мен­шою мірою, ніж відокремлює, ще й пов'язує обидва окремі моменти, з'ясується, що між цим потойбіччям, визначеним як те, що існує зовні, і свідомістю є відно­сини, а отже, воно — те саме, що й те, що було назва­не чистою матерією; в такому разі був би забезпече­ний момент, якого бракує, — теперішнє. Натомість друге просвітництво починає з чуттєвого буття, потім абстрагується від чуттєвих відносин смаку, зору й т. ін. і обертає чуттєве буття на чисте в-собі, абсолют­ну матерію, невідчуту й нескуштовану; це буття стає, таким чином, позбавленим предикатів простим, сут­ністю чистої свідомості; це чисте уявлення як таке, що існує в собі, або чисте мислення в самому собі. Це чисте розуміння у своїй свідомості не здійснює зво­ротного процесу переходу від сутнього, яке є суто



Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу


(ББ). Дух



 


сутнім, до помисленого, яке є тим самим, що й суто сутнє, або ж не переходить від суто позитивного до суто негативного; оскільки, зрештою, позитивне є чи­стим лише завдяки запереченню, суто негативне, як чисте, самототожне в собі й саме з цієї причини є позитивним. Або ж і той, і той вид просвітництва не доходять до уявлення картезіанської метафізики, згід­но з яким буття в собі і мислення — це те саме, і не доходять думки, що буття, чисте буття — не конк­ретна реальність, а чиста абстракція, і навпаки: чисте мислення, самототожність, або сутність, почас­ти є запереченням самоусвідомлення, а отже, бут­тям, а почасти — як безпосередня простота — теж не чим іншим, як буттям; мислення — це речовість, або речовістьце мислення.

Сутність тут передусім роздвоюється в собі, і то так, що належить до двох способів спостереження; по-перше, сутність повинна мати відмінність у самій собі, по-друге, саме в цьому обидва способи спосте­реження зливаються в один: адже абстрактні момен­ти чистого буття і негативності, завдяки яким розріз­няються ці обидва способи, об'єднуються в їхньому об'єкті. Універсальне, спільне для обох способів, — це абстракція чистого трепету в собі, або чистого само-мислення. Цей простий рух навколо своєї осі пови­нен розпастися, бо він і сам є рухом тільки тому, що диференціює свої моменти. Така диференціація мо­ментів лишає позаду непорушне [єдність] як пусту оболонку чистого буття, що вже не має в собі ніяко­го реального мислення, ніякого життя, бо цей процес як відмінність становить увесь зміст. Але процес, що ставить себе за межами тієї єдності, є, таким чином, зміною (яка не повертається в себе) моментів бут- тя-в-собі, буття-для-іншого і буття-для-себе; реальніс­тю як об'єктом реальної свідомості чистого розумін­ня, — корисністю.

Хоч якою поганою корисність може видаватися ві­рі, або сентиментальності, або абстракціям, які нази­вають себе міркуваннями та фіксують у-собі тільки для себе, проте саме в корисності чисте розуміння закінчує свою реалізацію й саме у своїх очах стає


своїм об'єктом, який воно вже не заперечує і не вва­жає за порожнечу, або за чисте потойбіччя. Адже чи­сте розуміння, як ми бачили, це саме сутнє поняття, або самототожна чиста особистість, яка в собі дифе­ренціюється так, що кожна з відмінностей і сама є чистим поняттям, тобто безпосередньо не диферен­ційованою; це просте чисте самоусвідомлення, яке як для себе, так і в собі перебуває в безпосередній єднос­ті. Отже, його буття-в-собі — це не постійне буття, бо воно одразу припиняє бути чимсь у своїй відмін­ності; але таке буття, не маючи безпосередньо ніякої опори, існує не в-собі, а, по суті, для іншого, що є си­лою, яка поглинає його. Але цей другий момент, про­тилежний першому моменту, буттю-в-собг, зникає так само швидко, як і перший; або ж, як буття тільки для іншого, він радше є самим зниканням, і саме отак утверджується буття, повернене до себе, буття-для-себе. Проте як самототожність це просте буття-для-себе — радше буття взагалі, або, таким чином, буття для іншого. Цю природу чистого розуміння в розгортанні його моментів, або ж розуміння як об'єкта виражає корисне. Корисне — це те, що існує в собі, або річ, але це буття-в-собі — водночас тільки чистий момент, тож корисне існує абсолютно для ін­шого, але не меншою мірою, ніж тільки для іншого, існує і в собі; ці протилежні моменти повертаються в нерозривну єдність буття-для-себе. Хоча корисне, звичайно, виражає поняття чистого розуміння, воно все-таки — не чисте розуміння як таке, а чисте розу­міння як виображення, або як об'єкт цього розумін­ня; це тільки невпинна зміна тих моментів, один з яких, щоправда, є буттям, поверненим у себе, але тільки як буття-для-себе, тобто як абстрактний мо­мент, що стає на один бік супроти інших. Саме кори­сне — не негативна сутність, яка полягає в тому, щоб мати ці моменти в їхній протилежності водночас не­подільними в одному аспекті, або мати їх як мислен­ня в собі, якими вони є як чисте розуміння; момент буття-для-себе, звичайно, є в корисному, але не та­кою мірою, щоб узяти гору над іншими моментами, над у-собі та буттям для іншого, і стати, таким чи-


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 155 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Б. Віра і чисте розуміння | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Зб8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | II. Просвітництво | А. Боротьба просвітництва з забобоном | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Теґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)