Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. мість. Перший момент -— це чисте розуміння, духов­ний процес

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

(ББ).Дух 367


 


мість. Перший момент -— це чисте розуміння, духов­ний процес, зосереджений у самоусвідомленні, — процес, що має перед собою усвідомлення чогось по­зитивного, певну форму об'єктивності або уявлення і спрямовується на них; проте власний об'єкт чистого розуміння — тільки чисте Я. Натомість просте усвідом­лення позитивного, або стабільно, самототожність, має за свій об'єкт внутрішню сутність як сутність. Тому чисте розуміння передусім не має в собі ніякого зміс­ту, бо воно існує для себе, заперечуючи все, натомість вірі належить зміст, проте без розуміння. Якщо розу­міння не виходить із самоусвідомлення, віра, звичай­но, теж має свій зміст в елементі чистого самоусвідо­млення, проте в мисленні, а не в поняттях, у чистій свідомості, а не в чистому самоусвідомленні. Віра, та­ким чином, — це чисте усвідомлення сутності, тобто простого внутрішнього, а отже, віра — це мислення, що становить головний момент у природі віри, якого звичайно недобачають. Безпосередність, із якою в ній існує сутність, полягає в тому, що її об'єктом є сут­ність, тобто чисте мислення. Але ця безпосередність, тією мірою, якою мислення входить у свідомість, або чиста свідомість входить у самоусвідомлення, набуває значення якогось об'єктивного буття, що лежить по той бік самоусвідомлення. Завдяки цьому значенню, якого набувають безпосередність і простота чистого мислення у свідомості, сутність віри опускається з мислення в уявлення і стає надчуттєвим світом, який, по суті, є іншим самоусвідомлення. Натомість у чис­тому розумінні перехід чистого мислення у свідо­мість має протилежну визначеність; об'єктивність має значення тільки суто негативного змісту, що сам себе скасовує й повертається в себе, тобто, власне, тільки Я є об'єктом у своїх очах, або ж об'єкт має істину тільки тією мірою, якою він є формою Я.

Оскільки і віра, й чисте розуміння належать разом до елементу чистої свідомості, вони разом водночас є й поверненням з реального світу культури. Ось чому вони репрезентують себе в трьох аспектах. По-пер­ше, обидва моменти існують у собі і для себе зовні всіх відносин; по-друге, кожен з них перебуває у від-


носинах із реальним світом, протиставленим чистій свідомості, а по-третє, кожен з цих моментів пов'яза­ний із другим у чистій свідомості.

У свідомості, що вірить, аспект буття-в-собі-і-для-себе є її абсолютним об'єктом, зміст і визначеність якого ми вже з'ясували. Адже згідно з поняттям віри.цей об'єкт — не що інше, як реальний світ, піднесе­ний до універсальності чистої свідомості. Тому чле­нування цього світу становить і організацію свідомо­сті, що вірить, правда, її частини у своєму одуховлен-ні не відчужуються, а є сутностями, які існують у собі і для себе, формами духу, що повертаються в себе й лишаються в собі. Через те процес їхнього переходу одна в одну тільки для нас є відчуженням визначено­сті, в якій вони існують у своїй відмінності, і тільки для нас він становить необхідну послідовність; для ві­ри їхня відмінність є тільки статичним розмаїттям, а їхній процес — просто подією.

Якщо назвати 'їх коротко згідно з зовнішньою ви­значеністю їхньої форми, то, немов у світі культури, де провідне становище посідала державна влада, або добро, тут на першому місці стоїть абсолютна сут­ність, дух, що існує в собі і для себе тією мірою, якою він є простою вічною субстанцією. Але під час реалі­зації свого поняття, яке полягає в тому, щоб бути ду­хом, ця субстанція переходить у буття для іншого; її самототожність стає реальною абсолютною сутністю, що жертвує собою, вона стає Я, проте минущим Я. Тому третій момент — це повернення цього відчуже­ного Я та приниженої субстанції до 'їхньої первісної простоти, і тільки таким чином субстанція стає ре­презентована як дух.

Ці диференційовані сутності, з мінливості реально­го світу повернені мисленням у себе, — це незмінні вічні форми духу, буття яких полягає в тому, щоб ми­слити єдність, яку вони становлять. Відірвані таким чином від самоусвідомлення, ці сутності однаково за­зіхають на нього, бо, якби сутність непохитно була у формі першої простої субстанції, вона була б чужою самоусвідомленню. Проте відчуження цієї субстанції, а потім її дух мають у собі момент реальності й бе-


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 111 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | ЗбО Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Зб2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Б. Віра і чисте розуміння| Зб8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)