Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. li. Самоусвідомлення 131

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

li. Самоусвідомлення 131


 


Разом із самоусвідомленням ми вступаємо тепер у питоме царство істини. Треба подивитись, як попер­вах виникає форма самоусвідомлення. Коли розгля­дати цю нову форму знання — знання про себе — у її відносинах із попередньою формою, тобто знанням про іншого, ми, щоправда, бачимо, що знання про ін­шого зникає, але водночас його моменти зберігають­ся, тож втрата полягає в тому, що ці моменти наявні тут такими, якими вони є в собі. Буття гадки, одинич­ність і протилежна їй загальність сприйняття, так само як порожнє внутрішнє тями — це вже не сутно­сті, а моменти самоусвідомлення, тобто абстракції чи відмінності, які водночас для свідомості нічого не ва­жать або взагалі не є відмінностями, будучи лише чи­стими зникущими сутностями. Отже, видається втра­ченим тільки головний момент, а с а м е -, просте неза­лежне існування для свідомості. Але самоусвідомлен­ня, фактично, — це відображення з буття чуттєвого і сприйнятого світу і, по суті, повернення з іншості. Як самоусвідомлення це рух, та оскільки воно відрізняє тільки само себе як себе від себе, ця відмінність у йо­го очах стає безпосередньо скасована як іншість. Від­мінності немає, і самоусвідомлення — тільки нерухо­ма тавтологія: Я — це Я; оскільки для самоусвідомлен­ня ця відмінність не має форми буття, це не самоус­відомлення. Отже, іншість для самоусвідомлення — це якесь буття, відмінний момент, а водночас є для нього ще й другим відмінним моментом — його єд­ністю з тією відмінністю. З тим першим моментом самоусвідомлення зберігає свою позицію як свідо­мість, а також зберігає [як свій об'єкт] увесь обшир чуттєвого світу, але водночас тільки як поєднана з другим моментом — єдністю самоусвідомлення з са­мим собою; отже, чуттєвий світ для самоусвідомлен-н я — ц е існування, що, проте, є лише з'явищем, або відмінністю, що в собі не має буття. А л е ця протилеж­ність з'явища та істини має за свою сутність лиш іс­тину, а саме: єдність самоусвідомлення з самим со­бою; ця єдність має стати суттєвою для самоусвідом­лення, тобто самоусвідомлення — це бажання взага­лі. Відтепер свідомість як самоусвідомлення має no-


двійний об'єкт: один безпосередній, об'єкт чуттєвої вірогідності і сприйняття, що, проте, позначений для самоусвідомлення характером негативності, і другий об'єкт, тобто себе, що є справжньою сутністю й іс-нує передусім лише в протилежності з першим об'єк­том. Самоусвідомлення репрезентується тут як про­цес, у якому ця протилежність скасована, тож утвер­джується самототожність усвідомлення.

Об'єкт, що для самоусвідомлення є негативним, для нас або в-собі повернувся зі свого боку в себе, так са­мо як з іншого боку повернулася свідомість. Завдяки цьому відображенню в собі об'єкт став життям. Те, що самоусвідомлення відрізняє від себе як сутнє, має в собі, тією мірою, якою його утверджено як сутнє, не просто аспект чуттєвої вірогідності і сприйняття, а є ще й буттям, відображеним у собі, а об'єкт безпосере­днього бажання — це щось живе. Адже в-собі, цей за­гальний результат відносин тями з внутрішнім ре­чей, — це диференціація того, що не піддається ди­ференціації, або ж єдність диференційованого. Але ця єдність, як ми бачили, — це не меншою мірою і її самовідштовхування, і це уявлення роздвоюється на протилежність самоусвідомлення і життя; самоус-нідомлення — це єдність, для якої існує безкінечна єдність відмінностей; життя — це тільки сама ця єд­ність, тож вона водночас не існує і для себе самої. Як­що свідомість така незалежна, то незалежний у собі і її об'єкт. Ось чому самоусвідомлення, яке існує цілко-інгто для себе і безпосередньо характеризує свій об'­єкт як негативний, або є передусім бажанням, радше пізнає через досвід незалежність цього об'єкта.

Те визначення життя, яке випливає з поняття або загального результату і з яким ми входимо в цю нову Сферу, є достатнім, щоб охарактеризувати життя, але його природа не розвивається далі на цій основі; ко­ло цього визначення складається з таких моментів. Сутність — це безкінечність як скасування всіх від­мінностей, чистий рух навколо своєї осі, спокій цьо­го руху як абсолютно неспокійної безкінечності; сама незалежність, у якій розчиняються всі відмінності, породжені рухом; проста сутність часу, що в цій са-


в*


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 114 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)