Формування й розвиток системи

Іващишин В.Ю.

студентка групи КМХ - 41

Формування й розвиток системи

запису танцю XV - XX ст.

В даній статті розглядається хореографічний твір на предмет його нотації. Система нотації має максимально відобразити рухи тіла людини в просторі та часі. Подібна система нотації має бути основана на можливостях людського тіла. Одними з таких дослідників у сфері нотації, які записували танці, є – П’єр Бошан, Туано Арбо, Рауль Оте Фейє, Жан Фав’є, Володимир Степанов, Сбруї Лісіціан, Рудольф Лабан, Рудольф і Джоан Бенеш, Р.В.Герасимчук та В.Верховинець.

In this article the choreographic work in terms of its notation. The system of notation is possible to display movements of the human body in space and time. This system of notation should be based on the capabilities of the human body. One of the researchers in the notation that recorded dance is - Pierre Boshan, Arbo Tuan, Raul whatsoever Feyye, Jean Fav'ye, Vladimir Stepanov, harness Lisitsian, Rudolf Laban, Rudolf and Joan Benes, R.V.Herasymchuk and V.Verhovynets.

В данной статье рассматривается хореографические произведения на предмет его нотации. Система нотации должна максимально отобразить движения тела человека в пространстве и времени. Подобная система нотации должна быть основана на возможностях человеческого тела. Одними из таких исследователей в области нотации, которые записывали танцы, есть - Пьер Бошан, Туано Арбо, Рауль То Фейе, Жан Фавье, Владимир Степанов, сбруи Лисициан, Рудольф Лабан, Рудольф и Джоан Бенеш, Р.В.Герасимчук и В.Верховинець.

Ключові слова: танець, нотація, хореографія, манускрипт, басданс, оркезографія, кінетографія.

Keywords: dance notation, choreography, manuscript basdans, orkezohrafiya, kinetohrafiya.

Ключевые слова: танец, нотация, хореография, манускрипт, басданс, оркезография, кинетография.

Не дивлячись на те, що танець існує дуже давно, не має до сих пір єдиного та конкретного запису та нотації танцю, такого як в музиці, який вже існує багато часу. Термін “нотація” походить від латинського слова “notatio” і позначає процес запису інформації, який виходить в результаті використання будь-якої системи. В області хореографічного мистецтва цей термін використовується в значенні – запис танцю. Танець — це вид мистецтва, де художні образи створюються засобами пластичних рухів людського тіла.

Одними з перших проб запису та збереження танцю, які відносяться до кінця XV століття, були Бургундські манускрипти басдансів Маргарити Австрійської. Манускрипт (від лат. manus - рука і scribo - пишу, рукопис) окремі незшиті листи. Дослідники історії культури вважають басданс одним з найстаріших танців Західної Європи. Пізніше найбільш відомими дослідженнями в сфері нотації танцю були в XVI столітті – Туан Арбо, в XVIII столітті – Рауль Оте Фейє, Жан Фавьє, в XIX столітті в Росії – Володимир Степанов. В XX столітті більш сильніше виростає цікавість до різних способів нотації танців. Найбільш відомими цього часу стали – системи запису Рудольфа Лабана та Рудольфа і Джоан Бенеш. Однак проблема фіксації та запису танцю збереглась і до нині. Зараз найбільш вигіднішою та кращою системою запису та збереження танцю вважається - відео зйомка. Ще в 1940 році відомий балетмейстер Р.Захаров писав: «Відсутність загальноприйнятих матеріалів фіксації танцю негативно впливає на історичну, теоретичну, практичну та науково-дослідницьку сторони цього мистецтва».

Аналіз теорії та практики показує, що за час існування танцювальної писемності було створено не мало систем нотацій, особливо в XX столітті, але користуватися ними могли лише обмежене коло людей, і не одна з них не стала загальноприйнятою в усьому світі.

Об’єкт дослідження – хореографічний твір.

Предмет дослідження – система запису та нотації хореографічного твору.

З періоду формування хореографії як окремого виду мистецтва виникає потреба його запису і фіксування для збереження та передання майбутнім поколінням.

Занурившись в історію створення та розвитку хореографії як мистецтва, знаходимо відомості про записи танців. Починаючи з нескельних малюнків первісного віку та за часів королів і до нашого часу ми можемо спостерігати розвиток формування систем запису танцю. Це були записи спеціальними малюнками, значками, нотами, буквами, словесний запис та відео записи. Деякими записами користуються і в наш час.

Перші записи танців датуються періодом між 1445 та 1496 роками. В цей період часу були записані французькі (бургундські) басданси XV століття - так названі книга Тулуза і Брюссельський манускрипт.

Основним джерелом, яке має вміст інформації про бургундські басданси, є Брюссельський манускрипт (1445) (див. мал.№1, таб.№1, таб.№2) та книга Мішеля Тулуза (1496) «Sensuit lart et instruction de bien dencer» (Настанови в мистецтві ідеального танцю) (див. мал.№2). Обидва цих видання мають в собі деякі відомості стосовно виконання танців, після чого йде опис басдансів. До кожного танцю подаються назви та записи мелодій. Брюссельський манускрипт являє собою колекцію з 58 танців з музикою. Ці танці мали в собі комплексний рух, який позначався початковою буквою і фіксувався під нижньою горизонтальною лінією нотного стану в співвідношенні з нотою мелодії. Подібний принцип запису називається буквеним.

В 1523 році цей манускрипт згадується в складі бібліотеки Маргарити Австрійської, регентші Нідерландів, тому він також носить назву «манускрипту Маргарити Австрійської».

Книга Мішеля Тулуза– сама рання з відомих на даний час друкованих книг, які присвячені танцям, - датується 90-ми роками XV століття. П’ять сторінок цієї невеликої книги присвячені басдансам (див. таб.№3, таб.№4), і вісімнадцять – музиці до них. Стиль, форма запису та самі 48 описаних танців в супроводі музичних записів до них, мають багато спільного з матеріалом Брюссельського манускрипту.

Існує ще один манускрипт, в якому є запис танцю. Він датується 1468-1496 роками і являється самим раннім із відомих нам на даний момент джерелом по танцям в Арагоні – це так званий Серверський манускрипт (див. мал.№3) (Archivio Historico, Cervera), який вміщує в собі опис одинадцяти різних басдансів. Серверський манускрипт – це одне з тих джерел, які збереглись як приписи та додатки на розворотах книг або серед багатьох інших паперів. Важливою особливістю Серверського манускрипту є те, що в ньому використовується графічний спосіб запису кроків танцю та візуальне поєднання кроків в групи (мезури), які характерні для французької та бургундської танцювальної традиції (див. мал.№4, мал.№5). Горизонтальні строки відповідають напрямку руху та мають в собі знаки, які позначають позу або крок [8].

Вже пізніше в середині XVI століття пробував записувати танці канонік Лангарський – Туано Арбо. Канонік (від грец. κανων (палиця, переносно — правило, норма)) — у католицькій, англіканській церквах — член капітулу. Він першим видав в 1588 році трактат, який він назвав «Оркезографія»: під кожною нотою мелодії він записував відповідні рухи та танцювальні па [2, с.240]. Прикладом одного з танців, який був записаний ним – це «Гавот» (див. мал.№6, мал.№7)[3]. Танець відноситься до другої половини 16-го століття. Він був поставлений хореографом Марі-Клер ле Кор, а реконструйовано по Оркезографії Арбо в 1588році. Цей танець танцюється парами, які стоять в колі. Варіації можуть виконуватись як всіма учасниками танцю, так і однією парою, яка виходить в центр кола і повертається на місце після виконання варіації.

Пізніше вже Пьєр Бошан придав хореографії Туано Арбо нову форму, вдосконаливши його починання; він придумав спосіб записувати па за допомогою знаків, яким надавав різного значення та змісту(див. мал.№8,додат.№3), [2, с.240].

Пьєр Бошан (1636 - 1705) – другий придворний танцівник і хореограф, також був викладачем танців Людовіка 14-го. Саме він почав створювати термінологію танців. Це розчленовування танцювальних па на темпи і лежить в основі системи запису танців, що виникли наприкінці XVІІ століття. Бошан перший сформував п'ять виворітних позицій (en dehors). Таке положення давало людському тілу можливість вільно рухатися у різні сторони. Всі рухи танцівника він розділив на групи: присідання (пліє), стрибки (заноски, антраша, кабріолі, жете, здатність зависати у стрибку – елевація), обертання (піруети, фуете), положення корпуса (аттітюди, арабески) [7].

Саме він приводить свою систему запису і читання танцю, де показані основні принципи і символи нотації, а також подана таблиця кроків їх розшифрування і значення кожного па, які зустрічаються і використовують найчастіше в танцювальних композиціях.

Згідно наукових досліджень кандидата мистецтвознавства Віхрієвої Надії Олексіївни – «Збереження та реконструкція авторської хореографії: методи фіксації та розшифровки» [6], що саме на початку XVIII століття Рауль Оже Фейє створив систему нотації, якою користувались майже ціле століття. Він дав абстрактне зображення рухів класичного танцю. Р.Фейє був першим, хто ввів термін «хореографія» для позначення запису танцю. Він відокремив рухи правої та лівої сторони тіла людини, вказав часову тривалість виконання руху в співвідношенні з графічним малюнком танцю, дав знаки для фіксації рук.

Вже пізніше послідовником Р.Фейє представляє система Фавьє, який фіксував рухи всіх частин тіла на п’яти нотних лініях, використовуючи абстрактні знаки. Робота Фавьє надала вплив на створення різних систем запису як в XX, так і в XXI столітті.

Не ставши загальнодоступними та загальноприйнятими ці системи, тим не менш, в окремих своїх знахідках прокладали шлях до розвитку нотації танцю [6].

Вже в Росії в 1923 році при Державній Академії Художніх наук (ДАХН) була створена Хореологічна лабораторія по запису танцю, в якій було розроблено декілька систем нотації. Інтерес представляє система Є.Яворського, який використовував для запису рухів двадцять горизонтальних лінійок.

Велика науково-дослідницька праця в сфері нотації була проведена в 30-ті – 50-ті роки в Росії Сбруі Лісіціан. Сбруї Лісіціан – народна артистка Вірменії, доктор мистецтвознавства і Майстер спорту СРСР, записує танці не традиційним методом. Нею виданий тритомник «Старинні пляски та театральні вистави вірменського народу». У ньому вона описує танці своєрідним національним методом, який прийнятий тільки у Вірменії. Цей метод запису не підходить для запису українських танців [1, с.113].

На основі дослідження існуючих до цього періоду способів і систем нотації вона запропонувала свою систему. С.Лісіціан ставила та вирішувала завдання фіксації процесу руху в трьохвимірному просторі та в часовій тривалості, для чого використовувала велику кількість горизонтальних площин, на яких фіксувала рухи всіх частин тіла абстрактними знаками. Але основою її запису був «схематичний скелетик». С.Лісіціан записала народні, класичні танці та цілі театральні вистави [6].

Заслуговує уваги французька система нотації танцю Антоніни Меньє (1931 р.), яка використовувалась виключно в сфері класичного танцю. Вона створила словник термінів класичного танцю, де дала кожному терміну скорочення від 1 до 3 букв початку слова: аdage – аd, attitude – аtt, arabesque – аr, assemble – аs, ouverte – о і т.д. Для людей, які не володіють термінами класичного танцю, записи системи А.Меньє практично будуть не зрозумілі в розшифровці. Про це згадує Віхрєва Н.А. у своєму авторефераті «Збереження та реконструкція авторської хореографії» [6].

В 50-ті роки XX століття в Англії подружня пара Рудольф та Джоан Бенеш запропонували нову систему нотації. В ній використовуються п’ять горизонтальних ліній для фіксації рухів абстрактними знаками. З’являються асоціації з системою А.Сен-Леона та А.Цорна. Система Бешен може зафіксувати хореографічний твір в співвідношенні з часовою тривалістю виконання руху. В системі Бешен записано велику кількість хореографічних творів класичного характеру, в тому числі і сучасних хореографів.

Одним з найбільш відомих систем нотації танцю XX століття являється Р.Лабан (1928 р.). Основними засобами запису та фіксації танцю цієї системи є знаки – знаки напрямку(див. мал.№9). Ця система може фіксувати рухи та положення людини в просторі. Важливою особливістю цієї системи є фіксація музичної тривалості виконання руху, на що вказує розмір знака напрямку. Система Лабана може фіксувати процес руху. Можливості фіксації рухів людини в системі Лабана дійсно необмежені. Тому що абстрактні системи знімають мовний бар’єр, так як знак, який використовується в цій системі, є єдиний для всіх, не залежно від мови країни. Таким чином саме такі абстрактні системи запису слід використовувати і в наш час. Навіть якщо людина не розуміється на хореографічних термінах вона зможе прочитати саме такий запис спеціальними знаками (див. мал.№10, мал.№11).

У 1939 р. у Львові була видана монографія збирача і дослідника народної хореографії Р. В. Герасимчука "Гуцульські танці" (польською мовою). Львівський етнограф Роман Герасимчук також описував танці своєрідним способом, близьким до алгебраїчних умовних позначень (див. мал.№12). Він вивів свою теорію запису танцю.

Книга проілюстрована 26 мапами з географією поширення окремих танців, 64 відбитками й 6 графічними таблицями з чорно-білим зображенням танцювальних рухів і кроків.

Книга має нотний додаток, що налічує 278 мелодій, редагованих професором Філаретом Колессою.

Автор своєрідної енциклопедії гуцульського танцю описав і паспортизував понад 60 назв танців, зібраних у 42 населених пунктах галицької, буковинської та закарпатської Гуцульщини. Вона була надрукована невеликим тиражем і нині належить до раритетів — надзвичайно рідкісних видань, тому і не доступна широкому загалу аматорів і професіоналів танцювальної хореографічної спадщини гуцулів.

Вона є найповнішим дослідженням про гуцульські танці. Незважаючи на те, що система запису танців і їх класифікація не відповідають сучасним, все ж вона не втратила свого пізнавального й наукового значення. Р. Герасимчук записував танці своєрідною методою, що не дає повного уявлення про танець, особливо коли читач слабо орієнтується у назвах окремих рухів і танцювальних фігур гуцульської хореографії. Для запису танців автор користувався системою німецького етнографа й хореографа Р. Цодера, поєднуючи її з мальованими зображеннями танцюючих, як це робив В. Верховинець у своїй праці "Теорія українського народного танцю". Танцювальні малюнки — фігури та окремі рухи позначались літерами латинського алфавіту (див. дод.№4), [5].

Описовим способом в Україні у XX ст.. записував танці Василь Верховинець. Книжкою «Теорія українського народного танцю» користуються і сьогодні. Таким способом і в подальшому хореографи України записують свої танці [1, с.105].

І останній, дуже зручний і вигідний запис танців, це відео зйомка. Спосіб записування танців на відео – найкращий. Тут, окрім малюнку танцю,руху і костюму, передається образ танцю, характер виконання в музичному і світловому оформленні одночасно [1, с.114].

Таким чином, відсутність загальноприйнятої системи запису танцю дає нам можливість припускати, що якась частина танців не збереглася та була втрачена на завжди.

ДОДАТКИ

Додаток № 1

[1] Кавалер — ss вперед, D назад; Дама — ssD через зовнішнє плече по колу назад, розвертаючись в кінці руху обличчям по лінії танцю.

[2] Дама — ss вперед, D назад; Кавалер — ssD через зовнішнє плече по колу назад, розвертаючись в кінці руху обличчям по лінії танцю.

[3] Обидва — розвертаючись за ss d назад проти лінії танцю через зовнішнє плече.

[4] Обидва — розвертаючись за ss d вперед по лінії танцю через зовнішнє плече.

Додаток № 2. Точний переклад опису Гавота з Оркезографії Арбо:

Комбінація з 4-х кроків, еквівалентна doubl left:

1- Крок вліво з лівої ноги (pied largy gaulche)

&- підскок (petit saul

2-Приставити праву ногу до лівої (pied droit approche)

&- підскок (petit sault)

3-Стукнути правим носком перед лівою ногою (marquee-pied droit croise)

&- підскок (petit sault)

4-Кік правою ногою перед лівою (greve droicte croisee)

&- підскок (petit sault)

Комбінація з 5-ти кроків, еквівалентна double right:

1- Ноги разом (pieds joincts)

&- підскок (petit sault)

2- Топнути лівим носком перед правою ногою (marquee-pied g. croise)

&- топнути правим носком перед лівою ногою (marquee-pied droit croise)

3- Кік правою ногою перед лівою (greve droicte croisee)

&- підскок (petit sault)

4- Приземлитись на обидві ноги і кабріоль (pieds joincts avec capriole)[2]

Додаток №3. Основні знаки

Рухи рук зазвичай не прописані. З основних символів слід відмітити два:

III. Кроки

1) Простий крок

2) Модифікатори кроку з просуванням

Модифікатори можуть бути на початку кроку, в середині кроку та в кінці кроку. На початку майже кожного кроку є пліє. Воно виконується на музичний затакт.

Основні модифікатори:

Plié Elevé Sauté Glissé Tombé En l'air

(пліє) (елєве) (соте, (глісе) (томбе) (нога в

стрибок) повітрі

1) Крок без просування

Крок без просування позначається стопою з «не замальованою тьяткою».

2) Інші модифікатори

3) Список кроків

Demi-coupé (деми-купе) Pas Grave ou Tems de Courante

па грав или там де курант)

Pas Coupé (па купе) Разновидность pas Coupé:

Coupé-Glissé (купе глиссе)

Coupé à deux mouvements Coupé ouverture de jambe

(купе а дё мувман) (купе увертюр)

Pas de bourrée (па де бурре) Pas de bourrée emboité

(па де бурре амбуате)

Pas de bourrée ouvert et en présence Pasde Menuet à deux mouvements

(увер и ан пресанс) (па де менуэт а дё мувман)

Pas de Menuet à trois mouvements Countretemps (контрато)

(па де менуэт а труа мувман)

Pas de Rigaudon (па де Ригодон) Jété (жете)

Pirouette (пируэт) Countretemps-balloné

(контрато-балоне)

Countretemps de Menuet Chassé (шассе) в бок

(контрато де менуэт)

Chassé вперед Sissone (сиссон)

Додаток №4.

велика літера "К" значила колову форму танцю

велике "S" — фігуру зірницю.

мале "к" — мале коло з чотирьох осіб

мале "s" — рух гайдук.

Поєднання цифр і букв

2KC - коло в колі, які рухаються у протилежному напрямку

ТАБЛИЦІ

Таблиця №1. Бургундський манускрипт басдансу Маргарити Австрійської

R b ss ddd rrr b ss d r d r b ss ddd rrr b ss dr dr bssddd

Таблиця №2. Розшифрування до манускрипту Маргарити Австрійської

R – reverence

r – reprise

ss – два simples тобто 2 звичайних кроки

d – double і т. д.

Таблиця №3. Використані скорочення:

s	simple
d	double
D	double назад
b	branle
r	reprise

Таблиця №4. Схема танцю – басданс:

R

B

Ss

d

d

d

ss

D

ss

D [1]

ss

D [2]

ss

d

r

B

Ss

d [3]

ss

d [4]

ss

d

d

d

ss

D

b

R

МАЛЮНКИ

Малюнок №1. Сторінка з манускрипта Маргарити Австрійської

Малюнок №2. Сторінки з книги Мішеля Тулуза

Малюнок №3. Один із варіантів трактувань записів Серверського манускрипту

Малюнок №4. Хореографічна нотація з Серверського манускрипту

Малюнок №5. Знаки, напевно, які позначають реверанс (reverencia), контінєнцу (continenca), пасо (passo), сегуіто (seguit) і репризу (represa).

Малюнок 36. Схема танцю – «Гавот»

Малюнок №7.. Малюнок до наступної фігури:

Малюнок №8. Загальний вигляд сторінки з нотацією.

Малюнок №9. Знаки напрямку Р.Лабана

Малюнок № 10. Розділення тіла людини на суглоби

Малюнок №11. Зразок запису танцю методом Р.Лабана

Малюнок №12. Наведемо один із найпростіших прикладів запису одного з варіантів танцю "аркан":

К + 6 + 26 + 36 + 46 + 3j2s+ g0+ g.

Коло + прибий + два прибий + три прибий + чотири прибий + три зміни і два гайдука + батько спить + батько встав.

ЛІТЕРЕТУРА

1. Голдрич О.С. «Хореографія», Львів, видавництво «Край», 2003 р., с.160

2. Ж.Ж.Новерр "Письма о танце и балетах", Издательство «Искусство», Ленинград, Москва, 1965, с.376

1.3. Асоціація історичного танцю [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://hda.org.ru/dancelib/32/. Заголовок з екрана.

4. Асоціація історичного танцю [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://hda.org.ru/lib/37/. Заголовок з екрана.

5. Вадим Купленик «Козацький танець» нариси з історії українського народного танцю [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://hopak.ho.ua/boh/dans/bookstan/kozak2.html#Енеїда. Заголовок з екрана.

6. Віхрєва Надія Олексіївна. Збереження та реконструкція авторської хореографії: методи фіксації та розшифровки: дисертація…кандидата мистецтво ведення [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gitis.net/rus/postgraduate/notices/vihreva_auto.shtml. Заголовок з екрана.

7. Історія_балету [Електронний ресурс].– Режим доступу:

http://ru.wikipedia.org/wiki/. Заголовок з екрана.

8. Санкт-петербурзький клуб старовинного танцю [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://historicaldance.spb.ru/index/articles/general/aid/243. Заголовок з екрана.

Дата добавления: 2015-11-05