Другий статут луцької школи (близько 1624 Р. )

ДРУГИЙ СТАТУТ ЛУЦЬКОЇ ШКОЛИ (близько 1624 р.)

СТАТУТ ШКІЛЬНИЙ

Волею Божою, ми всі сукупно браття о Христі храма воздвижения чесного і животворящого хреста господня, громадяни луцькі, бажаючи мати належний устрій у цій школі, до тих, хто навчає слов’янського і руського писання, додали ще двох мужів від нашої братії для всілякого нагляду, і щоб усякий безлад, противний встановленню цього устрою, виправляли вони ділом і словом; що й нехай буде відомо кожному, хто бажає на досвіді побачити устрій цієї школи або віддати свою дитину для навчання.

Волею Божою, порадою та повелінням найсвятішого Кирила, архієпіскопа Константинополя нового Рима і вселенського патріарха та благословінням архієпіскопа митрополита Київського, Галицького і всея Росії владики Іова Борецького – у місті Луцьку, при церкві воздвижения чесного і животворящого хреста господня, заснувалась грецька та руська школа, за стародавніми звичаями та правилами святих отців сповідання грецького; великим старанням та піклуванням і турботою городян луцьких руського роду; святого сповідання грецького; і пожертвами всіх православних християн як духовного стану, так і осіб князівських, панських та дворянських і всього простого народу, навіть і до убогих вдовиць, щоб заповнити всяку недостачу належного вчення, спонукати людей недбайливих, а противникам затулити уста; щоб звідси, з припиненням злоби, вийшов початок благих справ і по всій братії поширилося спасіння: «изменение бо злобы начаток есть во спасение; близь беды спасение».

Стаття 1

Даскал, або вчитель, цієї школи має бути благочестивий, розсудливий, смиренномудрий, лагідний, стриманий, не п’яниця, не блудник, не хабарник, не гнівливий, не заздрісний, не сміхотворець, не лихослов, не чародій, не басносказатель, не посібник єресей, але прихильник благочестія, в усьому являючи собою взірець добрих діл.

В таких чеснотах нехай перебувають і учні, як їхній вчитель. До такого вчителя хто-будь, приводячи та віддаючи в науку сина та інших, повинен взяти з собою одного чи двох сусідів «да приустех двою итриех свидетелей станет всяк глагол» і вчинити з учителем постанову про науку і про весь порядок, відповідно до реєстру цього, нижченаписаного. І повинен насамперед бути прочитаний йому той реєстр, щоб знав, яким чином навчатимуть його сина і щоб не перешкоджав йому в тому порядку, а всіма засобами сприяв дітям у науці, приводячи їх до слухняності перед учителем, як справжній батько, який бажає бачити втіху і благий плід праці. Потім він має, за звичаєм, записатися до списку.

Стаття 2

А вчитель, узявши ввірену йому дитину, повинен дбайливо навчати її корисних наук: за неслухняність карати, але не по-тиранськи, а по-наставницьки; не надмірно, а по силах; не з буйством, а лагідно й тихо, не тільки мирськи, а й понад мирське. І щоб він через своє недбальство, заздрість чи лукавство, не залишився винен ні за одного учня перед богом вседержителем, а також перед родичами учня і перед ним самим, якби відняв у нього час або зайняв його чимсь іншим. Бо сказано: «злый, лукавый, ленивый рабе, почто неотда сребро мое торжником да пришед аз взя.лбых солихвою». І ще: «щадай жезла не навидит сына и аще безнаказания есте быхом, убо прелюбодейчиша бысте были, а не сынове».

Стаття 3

Кожний повинен сідати на своєму певному місці, яке призначається за успіхами. Хто більше знатиме, повинен сидіти вище, хоч би і дуже був бідний, а хто менше знатиме, повинен сидіти на нижчому місці.

Стаття 4

Багаті перед убогими в школі нічим не можуть бути вищі, як тільки наукою, тілесно ж рівні всі. Бо всі ми браття о Христі: всі ми члени однієї глави Христа, і жоден член, наприклад, око руці чи рука нозі не може сказати: «ти мені не потрібна».

Стаття 5

Учитель повинен і вчити, і любити дітей всіх однаково, як синів багатих, так і сиріт убогих, і тих, хто ходить по вулицях, просячи шматок хліба. Вчити їх, скільки хто по силах навчитися може, тільки не більш старанно одних, ніж інших. Бо сказано: «всякому просящему утебе дай ихотящему утебе взяти, невозбрани, хощу бо всем спаситися ивразум истинный прийти».

Стаття 6

Сходитися до школи хлопчики повинні у певний час, тобто у великі дні, щоб всі були на 9 годину ранку, точно також і в менші дні, як встановить учитель. І відпускати їх після навчання додому також у певний час. Бо сказано: «все дадействуем во славу Божию ивподобное время»

Стаття 7

Щоранку вчитель повинен ретельно стежити, щоб коли якогось хлопчика не буде, негайно ж послати за ним і дізнатись про причину, з-якої він не прийшов: чи не зайнявся де грою, чи не залінувався вдома, чи не спав надміру, і тому не прийшов до школи. Про все це повинні довідатись і привести його. Бо написано: «иных страхом инуждею спасай».

Стаття 8

Вранці всі, зійшовшись у призначений час, не повинні починати навчання, поки не прочитають молитов і звичайної передмови. Бо сказано: «вначале дела твоего бога поминай».

Стаття 9

Діти в школі мають бути поділені на троє: одні, які вчитимуться розпізнавати букви і складати; другі, які вчитимуться читати і вивчатимуть напам’ять різні уроки; треті привчатимуться пояснювати читане, міркувати й розуміти. Бо сказав святий Павло: «Егда бех младенец, яко младенец глаголах, яко младенец мудрствовал, яко младенец смышлях, егда и бых муж отвергах младенческая».

Стаття 10

Вранці після молитов передусім повинен кожен переказати вчорашній урок і показати своє письмо, яке писав вдома, і виклад свого уроку; а потім повинні вчити по частинах псалтир чи граматику з розборами та багато інших корисних наук, як вважатиме на той час учитель, відповідно до потреби.

Стаття 11

Після обіду хлопчики, кожен для себе, повинні списувати на таблиці свої уроки, що їм задав учитель; за винятком малолітніх, яким вчитель сам зобов’язаний писати.

А вивчивши в школі важкі слова, повинні один одного питати, відходячи додому чи до школи приходячи. А вечером, прийшовши із школи додому, діти перед родичами своїми, а сторонні всякого стану діти, які живуть на квартирах, перед своїм хазяїном, повинні прочитати той урок, який у школі вчили, з поясненням, як то звичайно буває в школі. А те, що вчили того дня в школі, мають написати ввечері вдома, і принести до школи вранці, і показати вчителеві, щоб усякий плід вчення був відомий, «всякобо древо отплода познавати подобает».

Стаття 12

Учитель зобов’язаний буде вчити і на письмі їм пропонувати: від святого євангелія, від книг апостольських, від усіх пророків, від вчення святих отців, від філософів, поетів, істориків та інше. «Всябо елика писана суть, конашему наказанию писана суть».

Стаття 13

У суботу повинні повторяти все, чого навчалися протягом тижня. І повинні навчатися пасхалії, і місячної течії, і лічби, і обчислення, або правил церковного співу, «вся бо писания богодохновенна и полезна суть к научению».

Стаття 14

Після обіду в суботу вчитель зобов’язаний не малий час і значно більше, ніж в інші дні, розмовляти з дітьми, повчаючи їх страху божого і чистих юнацьких нравів: як вони повинні бути в церкві перед богом, вдома перед рідними своїми, і як їм завжди зберігати цноту та чистоту перед богом і святими його почитания, і страх перед рідними, і перед учителем слухняність, перед усіма взагалі покірність та повагу, а самі в собі чистоту та цноту. І ці повчання повинні бути заново навіювані дітям, що не буде їм заважати та пам’ятного по шкільній чаші випивати. Бо писано: «любяй сына прилежнее наказує, а нелюбяй щадит жезла», І ще: «Безумие висит на сердце юнаго, жезл же и наказание далече отгонит от него». «Вливают вино новое в мехи новые и обоє соблюдятся».

Стаття 15

У неділю і в свята господні, поки підуть до літургії, вчитель зобов’язаний розмовляти зі всіма і наставляти їх про те свято чи святий день, і навчати їх волі божої. А після обіду повинен усім пояснювати святкове євангеліє і апостол. «Блажен бо рече поучайся закону господню день и нощь».

Стаття 16

Двох або чотирьох хлопчиків, кожного тижня інших по порядку треба призначати для нагляду: від чого жоден не може відмовлятись, коли до нього дійде черга. Ділом їх буде: раніше прийти до школи, підмести школу, розпалити печі і сидіти біля дверей: і знати про всіх, хто виходить і заходить; вони повинні записувати і доповідати про тих, які б не вчилися, пустували або в церкві безчинно стояли, або додому йдучи не поводили б себе пристойно. Бо сказано: «блюдетеся яко да опасно ходите: не яко немудры, но яко премудры, искупующе время, яко дние лукави суть».

Стаття 17

Якби якийсь хлопець один день ходив у школу, а другий пропускав, і таким чином тільки б марнував час, числячись у школі, такого більше не приймати, тому що й знахар, якби хворого один день лікував, а в другий занедбав, то замість вилікування завдав би йому ще більшої хвороби. Бо сказано: «отлучатися вам от всякого брата бесчинно ходяща».

Стаття 18

Учитель і братія, будівники шкільні повинні нагадувати батькам про їхніх синів, а господарям про ввірених їм сторонніх дітей, щоб діти вдома діяли відповідно до порядку навчання шкільного, показуючи тим освіченість і пристойну для своїх літ людяність перед усяким станом. І якби щось противне освіті виявилося у дітей, має бути досліджене; а якби вчитель своїм недбальством або родичі господаря, безладдям своїм заважали навчанню та добрим звичаям, то винний має бути покараний.

Стаття 19

Якби також хтось захотів забрати свого сина від учителя, для якої-небудь потреби, то повинен робити це не заочно і не через інших, а особистої при тих самих одній чи двох особах, при яких віддав у навчання, щоб своїм безладним вчинком не завдати образи ні учневі і собі самому, ні вчителеві, що відібрали в нього учня без пояснення причини. Адже ж такого порядку додержуються і всі інші ремісники, бо не тільки сина, а й слугу доручають ремісникові, при людях і порядно; і потім,, коли чогось навчиться, тим більше не хочуть того занехаяти, але, зібравши багатьох, схвалюють постійність і терплячість рідних його та його самого. Тоді й майстрові буває велике задоволення, що бачите учня свого не останнім. І це значно більше треба спостерігати в школах і у людей християнських. Бо писано: «всяк делаяй злая, неприходит косвету; творяйже истинну, грядет косвету, даявятся дела его, яко о бозе суть соделанна».

Стаття 20

Якби сам учитель чи хтось з учнів його був винуватцем у таких вчинках, які закон не тільки не дозволяє, але, навпаки, забороняє, тобто був би, наприклад, блудник, п’яниця, злодій, блюзнір, недбайливець, грошолюб, наклепник, гордій; такий аж ніяк не тільки вчителем, а навіть і жителем не повинен бути тут Сказано: «Да не соблазните ни єдиного от малых сих, верующих во имя мое». Бо, будучи сам противником заповідей господніх, як може інших зберегти у цноті і настановити на користь? Сам господь сказав: «неможете добре глаголати зли суще». І ще: «всяку лозу нетворящую плода добра, посекают і вогнь вметают». Школи слов’янської навчання починається так: спершу навчаються складати букви; потім навчаються граматики, притому навчаються церковного порядку, читання, співу. Також привчають щодня, щоб діти одне одного питали по-грецьки, а відповідали б по-слов’янськи; і також Щоб питали по-слов’янськи, а відповідали б простою мовою. Але взагалі вони не повинні між собою розмовляти простою мовою, але тільки слов’янською та грецькою. І таким чином зараз того навчаються, приступаючи до вищих наук – діалектики й риторики, які перекладено по-слов’янськи; руською мовою написано діалектику й риторику та інші філософські твори, які належать школі.

Дата добавления: 2015-11-05