Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Роман «Майстер і Маргарита» посів своє почесне місце серед світових шедеврів літератури як твір, що в яскравій досконалій формі розкриває найважливіші проблеми XX ст.



Роман «Майстер і Маргарита» посів своє почесне місце серед світових шедеврів літератури як твір, що в яскравій досконалій формі розкриває найважливіші проблеми XX ст.

Тема цього твору — тема спільної людської відповідаль­ності за долю добра, краси, істини. Автор шукає відповідь на питання: що може стати рятівною силою у цьому світі, що, врешті-решт, допомагає людині зберегти свій внутріш­ній світ, що веде її до добра і світла. Не відразу відшукує читач і авторську відповідь— творчість і кохання. Роман невипадково має назву «Майстер і Маргарита». Незважаючи на всі глобальні проблеми роману, заявлені у «внутрішньому романі», незважаючи на сатиричний і викривальний харак­тер «московських сцен», незважаючи на велику кількість персонажів, саме Майстер і Маргарита — його головні ге­рої, їхня спільна доля, доля їхнього кохання зв'язує всі сюжетні лінії.

Чому Маргарита, за визнанням самого автора, жінка, яка мала все, про що тільки може мріяти жінка, вмить за­кохалася в Майстра? Чому Майстер, тільки зустрівши Маргариту, відчув дивовижний творчий злет, свободу і радість справжньої творчості? Можливо, тому що творчість і ко­хання спорідненні. Вони дають людині силу, наділяють її крилами. Майстер скаже про той час: «роман летів». А Маргарита ладна летіти, і летить до свого Майстра не те що на крилах, на помелі. Серед духовного хаосу, безлад­дя, у місті, де насолоджуються життям Берліози, Варенухи та їм подібні, у маленькому підвальчику горіло ясне світ­ло — світло творчості і любові. Це світло рятувало і захи­щало двох людей. Коли розпочинаються всі нещастя Май­стра і Маргарити? Коли роман було завершено, тобто коли сам процес творення припинився, творчість перервалася. Інакше, звичайно, бути не могло, адже творчий процес не може бути нескінченним, бо він стане безплідним. А від союзу творчості і любові народився «син» — роман Май­стра. Батько-Майстер відав дитя-роман у світ людей. І во­ни його «розіп'яли» у нищівних рецензіях. Згадуючи той час, Майстер каже, що у рецензіях відчувалася якась нещи­рість, наче хотіли критики сказати, щось інше, й у відчаї від того ставали ще злішими. Цю ситуацію сам Майстер, наче передчуваючи біду, відтворив у своєму романі: Понтій Пілат розуміє правду Ієшуа, боїться її й у відчаї вино­сить смертний вирок. Ситуація, коли герої у відчаї ладні винести смертний вирок, у романі Булгакова повторюєть­ся кілька разів. Майстер у відчаї спалює свій роман, тобто сам зріджує своє творіння. Маргарита у відчаї ладна вкоротити собі віку. Відчай і зрада в романі — зворотний бік творчості і любові.



Дослідники булгаківського роману помітили, що в єд­ності Майстер і Маргарита, остання відіграє більш актив­ну роль, вона може здолати усі перешкоди, продати душу дияволу, аби розшукати свого коханого. Майстер задоволь­няється спогадами про Маргариту, йому боляче бачити її тепер, коли знищено роман, він переховується у психіат­ричній клініці, аби й справді не збожеволіти від цього сві­ту. Маргарита своєю пристрасною любов'ю протиставлена Майстру. Сама вона порівнює своє почуття з пристрасною відданістю Левія Матвія, але Левій фанатичний, а тому ску­тий, любов Маргарити всеохоплююча, як саме життя. Мар­гарита протиставлена воїну і полководцю Пілату — своєю безстрашністю. І своєю людяністю, беззахисною і всепере­можною,— всесильному Воланду. Завдяки любові Маргари­ти герої отримують жаданий спокій.

У сцені Воланда з Левієм Матвієм уперше йдеться про те, що Майстер не заслуговує на світло, лише тільки на спокій. Якщо задуматися, то ця нагорода навіть вища за світло. Майстер ніколи не зможе насолоджуватися «голим світлом», як Левій Матвій. Для справжнього творця зама­ло однієї фарби. Це розуміє Ієшуа, тому і просить Воланда дарувати Майстру спокій, можливо, це творчий спокій.

Тема творчості і кохання — провідна в романі «Майстер і Маргарита». Автор доводить: якщо ці сили об'єднаються, вони здатні перетворити людину, сповнити її життя висо­ким змістом, надати їй надлюдської сили. І тоді ні час, ні люди не владні над митцем, якого надихає на творчість любов

 

Роман «Майстер і Маргарита» присвячений історії майстра - творчої особистості, що протистоїть навколишньому світу. Історія майстра нерозривно пов'язана з історією його коханої. У другій частині роману автор обіцяє показати «справжню, вірну, вічну любов». Любов майстра і Маргарити була саме такою.
Що значить, за М. Булгаковим, «справжня любов»? Зустріч Майстра і Маргарити була випадковою, але не випадковим було відчуття, зв'язав їх до кінця їхніх днів. Не даремно вони впізнають один одного по «глибокого самотності» у погляді. Це означає, що навіть не знаючи один одного, вони відчували один в одному величезну потребу. Саме тому і відбулося диво - вони зустрілися.
«Любов вразила одразу нас обох», - каже майстер. Справжня любов владно втручається в життя люблячих і перетворює її! Усе буденне, повсякденне стає яскравим і значним. Коли Маргарита з'явилася в підвальчику майстра, всі дрібниці його убогого побуту починали як ніби би світитися зсередини, і все мерхнуло, коли вона йшла.
Справжня любов - це любов безкорислива. До зустрічі з майстром у Маргарити було все, що потрібно жінці для щастя: гарний, добрий, обожнював свою дружину чоловік, розкішний особняк, гроші. «Словом... вона була щаслива? - Задається питанням письменник. - Жодної хвилини!.. Що ж потрібно було цій жінці?., Їй потрібен був він, майстер, про зовсім не готичний особняк, і не окремий сад, і не гроші». Всі матеріальні блага виявляються незначними в порівнянні з можливістю бути поруч з коханою людиною. Коли у Маргарити не було любові, вона готова була навіть накласти на себе руки. Але при цьому вона не хоче заподіяти зла своєму чоловікові і, прийнявши рішення, надходить чесно: залишає йому прощальну записку, де все пояснює.
Справжня любов, отже, не може заподіяти зла нікому, вона не буде будувати своє щастя за рахунок нещастя іншої людини.
Справжня любов самовіддана. Маргарита здатна приймати інтереси й устремління свого коханого як свої, живе його життям, допомагає йому в усьому. Майстер пише роман - і це стає змістом життя Маргарити. Вона переписує начисто готові глави, намагається, щоб майстер був спокійний і щасливий, і в цьому бачить сенс свого життя.
Що ж таке «вірна любов»? Це визначення розкривається в другій частині роману, коли Маргарита залишається одна і не має ніяких звісток про майстра. Вона вся занурена в очікування, вона буквально не знаходить собі місця. При цьому вона не просто вірна своєму почуттю, але і не втрачає надії на зустріч. І для неї абсолютно байдуже, на якому світі ця зустріч відбудеться.
«Вічної» любов стає тоді, коли Маргарита проходить випробування зустріччю з потойбічними силами. Маргарита бореться за майстра. Відвідуючи Великий бал повного місяця, Маргарита за допомогою Воланда повертає його. Поруч з коханим вона не боїться смерті, і за смертної рисою вона залишається з ним. «Я буду берегти твій сон», - говорить вона.
Але як не переповнена Маргарита любов'ю і тривогою за майстра, коли настає час просити, вона просить не за себе - за Фріду. І не тільки тому, що Воланд радить нічого не просити у можновладців. Любов до майстра органічно з'єднана в неї з любов'ю до людей, тяжкість власних страждань - з прагненням позбавити від страждань інших.
Любов пов'язана з творчістю. Доля любові переплетена з долею роману. У міру того, як міцніє любов, створюється роман, і тому твір - плід любові, і роман однаково доріг і майстру, і Маргариті. І якщо майстер відмовляється від боротьби, то Маргарита влаштовує розгром у квартирі критика Латунського.
Але любов і творчість існують серед людей, які не знають ні того, ні іншого. Тому вони приречені на трагедію. В кінці роману майстер і Маргарита йдуть з суспільства, де немає місця високим духовним спонукань. Майстру і Маргариті смерть дається як спокій і відпочинок, як свобода від земних поневірянь, горя і мук. Можна її сприймати і як нагороду. Тут біль самого письменника, біль часу, біль життя.
Роман М. Булгакова, переживши десятиліття забуття, і сьогодні звернений до нас, в наш час. «Справжня, вірна і вічна любов» - ось головна сутність, що відстоюється романом.

 


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 26 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>