Провідна Д.-це діяльність виконання якої визначає виникнення і формування основних психічних новоутворень людини на даному етапі її психічного розвитку.

Провідна Д.- це діяльність виконання якої визначає виникнення і формування основних психічних новоутворень людини на даному етапі її психічного розвитку.

НАВИЧКА - це дія, доведена до автоматизму, яку виконують без безпосереднього контролю свідомості. Вона формуються шляхом повторень і має високий ступінь засвоєння, який не потребує елементної свідомої регуляції та контролю.Навичка формується на базі отриманих знань і простих умінь через вправляння.

Гра - один із видів діяльності людини; один зі способів фізичного, розумового та морального виховання дітей. Гра рольова (сюжетно-рольова) - метод формування свідомості та досвіду дитини шляхом моделювання (відтворення) певних суспільних відносин. Зміст Г. рольової реалізується дитиною у взятій на себе ролі згідно з певними правилами поведінки, що регулюють її виконання. Усяка Г. рольова - це школа довільної поведінки діяльності, властивої поведінці та діяльності дорослих.

Гра – вид діяльності, ціллю якої виступає сам процес діяльності, а не предметний результат; джерелом якої служить наслідування та досвід і спонукуваний потребою особистості в активності.

Відчуття — елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.

Сприймання - це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їхніх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів.

Пам'ять — запам'ятовування, збереження і відтворення індивідом його досвіду.

Мислення — процес пізнавальної діяльності людини, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності.

Творча уява — психічний процес, який виявляється у створенні нових образів на основі раніше набутих конкретно-чуттєвих вражень. Т.у. виступає одним із моментів діяльності письменника в єдності з його пам'яттю, мисленням, волею і почуттями.

Психіка (від гр. psychikos – душевний) – форма активного відображення суб’єктом об’єктивної реальності, що виникає в процесі взаємодії високоорганізованих живих істот із зовнішнім світом і що здійснює в їх поведінці (діяльності) регулятивну функцію. [1; c. 331]

Детермінізму принцип — принцип дослідження психіки, за яким реагування людини на зовнішні впливи залежить не тільки від характеристик цього впливу, а й від особливостей психіки людини (інтересів, досвіду, освіченості, знань тощо): «зовнішні причини діють через внутрішні умови» (С. Л. Рубінштейн).

Загальна психологія - вивчає сутність та загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку психіки, розвивається на основі досягнення всіх галузей і в теж час спрямовує їх загальнотеоретичними психологічними концепціями

Методи психології( це основні і допоміжні,подивишся ще по тестам)

Форми поведінки тварин( наверно по тесту подивишся:інстинкти,інтелектуальна поведінка,навички.)

Немовля — новонароджена людська дитина. Людська дитина у віці до року. Також просто дуже юна людська дитина.

Колекти́в — сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами, метою, проектом. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо.

Сензитивність - міра чутливості до явищ дійсності, що стосується особистості. (особлива чутливість)

Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора»^[1].

Пасивний словник — це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає.

Криза першого року життя - криза, спричинена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим, яка проявляється у плаксивості, похмурості, інколи у порушенні сну.

Криза трьох років - зумовлена становленням самосвідомості дитини криза соціальних відносин, яка проявляється у негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі тощо.

Післядовільна увага - вид уваги, яка виникає після того, як свідоме зосередження на певному об'єкті переходить у невимушене.

Сензитивний перыод коли засвоюэться мовлення (це 3 роки)

Індивідуальний психологічний дош.(це темперамент-в тестах подивишся)

Звички схожі з навичка­ми в тому, що вони виробляються шляхом багаторазових повторень одних і тих же дій за певних умов. Так само як і навички, звички складаються на основі динамічного стереотипу, що формується, тоб­то певної постійної системи збудливих і гальмівних процесів …

Але, на відміну від навичок, що є автоматизованими компонен­тами розумової діяльності людини, звички — це потреби, що постій­но виникають за певних умов. Вони вимагають задоволення потре­би у будь-чому певним засобом, що закріпився.

(Це будуть там задачки)

*Наслідування,*Сезитивний,*Дитина часто змінює свої наміри.

Інтерріорізація-перетворення практичних дій в підсвідомість.

Це не понятно що,про тестах подивишся:мимовільна,гратися,відторгнуті,

Мимовільне в складний Д.наверно так.

Дитяча психологія - вивчає закономірності психічного розвитку дитини.

Зона найближчого розвитку — одне з основних понять культурно-історичної концепції розвитку Л. С. Виготського, що охоплює ті способи діяльності, якими дитина не володіє самостійно, але може їх виконати при допомозі дорослого. Розвивальне навчання має орієнтуватися на зону найближчого розвитку.

Мислення — процес пізнавальної діяльності людини, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності.

Уміння — здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань, готовність застосувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості.

Егоцентричне мовлення -Мовлення, звернене до самого себе, що регулює і контролює практичну діяльність дитини, без спроби стати на точку зору співрозмовника, що характерно для дитини.

Види освіти — загальна, політехнічна, професійна. Види розвитку людини — біологічний (фізичний), психічний, соціальний.

Зміст освіти - педагогічно адаптований соціальний досвід людства, представлений у вигляді системи (знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісне ставлення до світу), яка повинна бути засвоєна учнями.

Зміст освіти — чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якими людина оволодіває у певному навчальному закладі.

Знання — ідеальне вираження в знаковій формі об'єктивних властивостей і зв'язків світу природного і людського; результат відображення навколишньої дійсності.

Індивідуальність (від лат. individuum — неподільне) — людина" особистість, яка відрізняється сукупністю рис, якостей, своєрідністю психіки, поведінки та діяльності, що підкреслюють її самобутність, неповторність.

Педагогіка (від гр. paidec — діти; ano — веду) — наука про навчання, освіту та виховання людей відповідно до потреб соціально-економічного розвитку суспільства.

Уміння — здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань, готовність застосувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості.

Навчання — процес взаємодії між тим, хто навчає (педагог), і тим, хто навчається (учень), у результаті якого в останнього формуються певні знання, вміння, навички

Виховання - процес цілеспрямованого формування особистості в умовах спеціально організованої системи, що забезпечує взаємодію вихователів і виховуваних, спрямований на реалізацію цілей освіти

Дидактика - галузь педагогіки, що вивчає навчання як процес взаємопов'язаних викладання і навчання, а також досліджує закономірності, цілі, зміст, методи, особливості організації процесу навчання

Дидактичні принципи - вихідні положення про способи досягнення дидактичних цілей з урахуванням законів навчального процесу.

Категорія (від гр. каtehorіa — ствердження; основа й загальна ознака) — загальне поняття, що відображує найбільш суттєві властивості й відношення предметів, явищ об'єктивного світу; розряд, група предметів, явищ, які об'єднані спільністю певних ознак.

У дидактиці виділяють такі категорії: навчання, освіта, знання, вміння, навички, методи, прийоми, засоби, форми навчання; принципи та правила навчання; функції навчання.

Завдання дидактики на всіх етапах її історичного розвитку по­лягало в тому, щоб: а) визначати зміст освіти нових поколінь; б) знаходити найбільш ефективні шляхи озброєння їх корисними знання­ми, уміннями і навичками; в) розкривати закономірності цього проце­су.

Дата добавления: 2015-11-04