Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 6. Планування діяльності підприємства



Тема 6. Планування діяльності підприємства

Лекція 5 (2 год.)

1. Прогнозування та планування як наукове обґрунтування можливого стану суб'єктів господарювання

2. Принципи, види та методи планування на підприємстві. Тактичне й оперативне планування діяльності фірми.

3. Сутність та основні етапи стратегічного планування на підприємстві. Методи вибору стратегії підприємства.

4. Бізнес–планування: сутність і призначення. Типовий зміст і методика розроблення окремих розділів бізнес–плану.

Література: [20, 21, 22, 27, 31]

Семінарське заняття № 4 (2 год.)

Тема 6. Планування діяльності підприємства

Мета заняття:визначити сутність та принципи прогнозування, планування та регулювання на підприємстві

ПЛАН

1. Сутність і принципи прогнозування, його методи.

2. Принципи, види та методи планування на підприємстві.

3. Бізнес-плани підприємств. Типовий зміст і методика розробки окремих розділів бізнес–плану.

4. Методи державного регулювання планування діяльності підприємств.

Література [2], [3], [20], [21], [34], [41].

Тематика реферативних робіт

Тема 6. Планування діяльності підприємства.

1. Роль держави в економічному зростанні.

2. Методика розробки бізнес-планування в сучасних умовах господарювання.

3. Особливості інформаційної бази планування на сучасних підприємствах.

4. Методи прогнозування розвитку господарюючих суб’єктів.

5. Основні методи планування виробничої програми на підприємствах України.

6. Особливості ресурсного забезпечення виробничої програми підприємства в сучасних умовах господарювання.

 

1. Прогнозування та планування як наукове обґрунтування можливого стану суб'єктів господарювання у майбутньому.

 

Прогнозування – називається наукове передбачення майбутнього розвитку підприємства, це є перед планова діяльність економістів по визначенню можливих варіантів розвитку підприємства у майбутньому і вплив на ньому зовнішніх та внутрішніх чинників.

Прогноз ( від гр. ρrognōsis — передбачення) — це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому.

Принципи прогнозування:

цілеспрямованість — змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;

системність — побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

наукова обґрунтованість — усебічне врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;



багаторівневий опис — опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

інформаційна єдність — використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

адекватність об’єктивним закономірностям розвитку — виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкта;

послідовне вирішення невизначеності — ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

альтернативність — виявлення можливості розвитку об’єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв’язків і структурних співвідношень.

Методи прогнозування поділяються на дві групи:

1) фактографічні;

2) евристичні.

1. Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни у часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування.

Основними в цій групі є методи: екстраполяції, функцій, кореляційно-регресійних моделей.

1.1. Метод екстраполяції - прогноз на основі припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток об’єкта дослідження, тобто полягає в поширенні закономірностей розвитку об’єкта в минулому на його майбутнє.

1.2. Метод функцій належить до математико-статистичних методів прогнозування.

1.3. Методи кореляційних моделей

Прогнозування з використанням кореляційних моделей (методів) полягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв’язок одного показника з іншим (парна кореляція) або з групою інших (множинна кореляція). Обов’язковою умовою можливості та доцільності застосування таких методів є встановлення ступеня надійності кореляційних формул на підставі логічного аналізу достатності статистичної вибірки (масиву даних).

2. Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень.

методи прогнозування цієї групи охоплюють дві підгрупи

2 .1. інтуїтивні

2 .2. аналітичні.

З-поміж основних методів інтуїтивної підгрупи виокремлюють:

а) методи експертної оцінки – прогноз шляхом анкетування експертів. Застосовуються два підходи до використання цього методу прогнозування: індивідуальні та групові оцінки. Індивідуальні оцінки полягають у тім, що кожний експерт дає незалежну оцінку у вигляді інтерв’ю або аналітичної записки. Групові оцінки базуються на колективній роботі експертів та одержанні сумарної оцінки від усієї групи експертів, яких залучено до прогнозної оцінки конкретних економічних процесів.

б) «мозкової атаки» - творчій співпраці певної групи експертів-спеціалістів для розв’язання поставленого завдання способом проведення дискусії («мозкової атаки»). Учасники такої дискусії мають дотримуватися двох правил поведінки: 1) не допускати критики і негативних коментарів щодо міркувань опонентів; 2)не заперечувати нової ідеї, якою б абсурдною з погляду можливої її практичної реалізації вона не видавалася.

З-поміж основних методів підгрупи аналітичної виокремлюють:

а) методи морфологічного аналізу – прогноз на основі побудови морфології можливих варіантів, тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей побудови (морфології) об’єкта що аналізується;

б) побудови «дерева цілей» - застосовується в прогнозуванні з метою поділу основних завдань на підзавдання;

в) інформаційного моделювання – це є прогноз на основі інформаційних моделей, тощо.

Планування – це унікальна здатність людей узгоджувати свої зусилля в часі і просторі для досягнення поставленої мети.

 

2. Принципи, види та методи планування на підприємстві. Тактичне й оперативне планування діяльності фірми.

Процес планування – це встановленя на базі нормування базових ТЕП, таким чином на в основі планування лежить нормування матеріальних, трудових та інших ресурсів.

Шляхи планування:

1) директивне (адміністративний, примусовий метод планування), притаманний усім формам власності, особливо в межах підприємства. На основі даного шляху власник підприємства планує основні ТЕП, які є обов’язковими для виконання.

2) Індикативне (1947 р. Франсуа Перу, п’ятирічний план розвитку економіки Франції)– це спонукальне планування підприємств усіх форм власності, яке здійснюється державою, що виступає як регулятор усіх відносин. В основному індикативне планування здійснюється власником підприємства за допомогою ТЕП, які носять не примусовий, а стимулюючий характер:

- пільгове оподаткування;

- пільгове кредитування;

- державне замовлення та контракти,

- плата за природні ресурси

- плата за забруднення навколишнього середовища тощо.

Після Франції, згодом здійснювала індикативне планування Японія, Швеція. На сьогоднішній день індикативне планування, яке притаманне ринковій економіці використовують велика кількість країн.

3) Змішане планування – планування діяльності підприємств та економіки, на базі індикативного та директивного планування.

Види планування:

1) Стратегічне – довгострокове планування (від 5 до 15 років).

2) Тактичне – середньо короткострокове планування (від 1 до 5 років).

3) Оперативне – короткострокове планування в межах 1-го року (місяця, декадне, тижневе, змінне, погодинне).

Залежно від тривалості планового періоду розрізняють наступні види планування:

 

· Перспективне планування може бути довгостроковим і середньостроковим. Довгостроковий план відображає переважно стратегію розвитку підприємства, а середньостроковий план - це більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства.

· Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством і за всіма напрямками його діяльності на коротші періоди (рік, півріччя, квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування.

Етапи оперативного планування:

- оперативно-календарний (розробка календарних графіків виробництва)

- диспетчерування (облік, контроль, регулювання графіків)

- класифікація систем оперативного планування та регулювання.

Напрямки планування:

1)планування від ресурсів (ресурсна можливість підприємства)

2) планування від потреби

3) планування від досягнутого (у минулому)

Методи планування:

1) Нормативний (на основі прогресивних норм)

2) Балансовий

3) Матричний (матричні моделі),

4) Інтерполятивний метод, за яким підприємство встановлює ціль для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники.

5) Екстраполяції — на підставі динаміки цих показників у минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, буде збережено в майбутньому, тощо.

Засоби планування (основні планові ТЕП):

1) кількісні та якісні

2) натуральні та вартісні

3) директивні та індикативні

4) планові, облікові та звітні.

Планування як важлива функція управління підприємством - об'єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також засобів, способів та умов їх досягнення. Саме планування об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою діяльності, надає всім процесам однонаправленості та скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно розв'язувати різноманітні управлінські завдання. Специфічними принципами планування є:

1. Вибір та обгрунтування цілей

2. Оптимальне використання ресурсів орієнтуючись на вимоги ринку, НТП, ефективне використання резервів.

3. Збалансованість

4. Безперервність

5. Адекватність системи планування умовам діяльності та реалізації цілей.

Відмінності між стратегічним та тактичним плануванням:

 

1. Часова: стратегічне планування пов'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду, а тактичні плани лише конкретизують і доповнюють стратегічні.

2. За охопленням сфери впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, ніж тактичне, що має вузьке спрямування.

3. Сутнісно-змістова: якщо стратегічні плани окреслюють місію діяльності підприємства, а також важливі загальні засоби виконання цієї місії, то тактичні чітко визначають усю сукупність практичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

 

Тактичне планування охоплює розробку середньо- і короткострокових планів.

 

Типовими розділами тактичних планів підприємства є:

 

1. Маркетингова діяльність (плани маркетингу для основних виробів і загальний план для всієї продукції підприємства).

2. Виробнича діяльність (випуск продукції у натуральному вимірі і за вартістю, обгрунтування виробничої програми підприємства)

3. Науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи (нові технології та вироби)

4. Праця, кадри, соціальний розвиток колективу (персонал, фонд заробітної плати, продуктивність, умови праці та побуту)

5. Капітальні вкладення та капітальне будівництво (інвестиції, будівельно-монтажні роботи, введення в дію основних фондів)

6. Матеріально-технічне забезпечення (потреба в матеріальних ресурсах і джерела її задоволення)

7. Організація виробництва, праці та управління (удосконалення форм і методів, структурна перебудова)

8. Природоохоронна діяльність (заходи стосовно охорони й раціонального використання природних ресурсів)

9. Зовнішньо-економічна діяльність (показники цієї діяльності, результати експортно-імпортних операцій)

10. Витрати, прибуток, рентабельність (собівартість виробів і всього обсягу продукції, прибуток і рентабельність)

11. Фінансова діяльність (баланс доходів і витрат, взаємовідносини з бюджетом, кредитні відносини).

Склад показників тактичних планів, що характеризують зміст планів і використовуються для оцінки результатів діяльності підприємства, наведено в табл.1

Таблиця 1. Групування показників тактичних планів підприємства

 

Ознака групування

Групи показників

Економічний зміст

·Натуральні
· Вартісні

Економічне призначення

·Кількісні
· Якісні

Способи характеристики предмета

·Абсолютні
· Відносні

 

Оперативне планування - завершальна ланка в системі планування діяльності підприємства, основний важіль поточного управління виробництвом; детальна розробка планів підприємства та його підрозділів на короткі проміжки часу (місяць, зміну).

 

Оперативне планування органічно сполучає два напрямки роботи:

   

1. Календарне планування (розробка оперативних планів і графіків виготовлення та випуску продукції);

2. Диспетчеризація (комплекс робіт, який охоплює безперервний оперативний облік, контроль і регулювання виконання оперативних планів (ходу виробництва).

ВИДИ ОПЕРАТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ:

1. Міжцехове оперативне планування;

2. Внутрішньоцехове оперативне планування.

Системи оперативного планування:

 

· Подетальна система як планово-обліковою одиницею користується деталлю певної назви.

· За комплектної системи планово-обліковою одиницею служить об'єднаний за певними ознаками комплект деталей (вузлів).

· Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних строків запуску- випуску виробів за кожним замовленям. За цією системою замовлення і є планово-обліковою одиницею для підприємства в цілому, а для окремих цехів - комплекти деталей (вузлів) для певних замовлень.

 

Розробку і реалізацію оперативних планів здійснює виробничо-диспетчерський відділ (диспетчерська служба) підприємства.

     

 

3. Сутність та основні етапи стратегічного планування на підприємстві. Методи вибору стратегії підприємства.

Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їхнього досягнення так, щоб указати підприємству певний (такий, що об’єднуює всі його підрозділи) напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Стратегічне планування — процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства.

Рис. 5. 1. Основні етапи стратегічного планування на підприємстві
(в організації).

Основну ціль підприємства називають місією.

Виходячи із загальної місії підприємства формулюють його інші стратегічні цілі. Реальність та ефективність стратегії підприємства буде забезпечено, якщо стратегічні цілі будуть: конкретними та вимірюваними; чітко зорієнтованими у часі (коли і якої цілі треба досягнути); досяжними, збалансованими, ресурсно забезпеченими; однонапрямленими та такими, що взаємно підтримують одна одну. При цьому бажано встановлювати цілі для кожного напрямку діяльності підприємства.

Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вивчення зовнішнього середовища. Аналіз зовнішнього середовища — це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрози для підприємства, тобто позитивну й негативну дію зовнішніх чинників — політичних, еконо­мічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо.

Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість, можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства.

ТИПОВІ ПОКАЗНИКИ МІКРОЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ РИНКОВИХ ЧИННИКІВ

Ринкові
чинники

Основні аналітичні показники

Попит

● Еволюція попиту (стабільність, вплив різних чинників, перспективи нового використання)

● Розмір та зростання сегментів ринку

● Характеристика попиту (потреби, мотивація придбання, цінова еластичність, концентрація і прихильність покупців, надійність каналів розподілу)

Пропонування

● Виробнича потужність продуцентів

● Структура витрат (за видами ресурсів — робоча сила, сировина і матеріали; галузеві особливості)

● Організаційно-економічні, технічні і соціальні проблеми продуцентів (перешкоди на вході і виході виробничих систем, форми організації виробництва, стан матеріально-технічного забезпечення, технічний рівень виробництва, конкурентоспромож­ність, соціальні і політичні зміни)

● Канали розподілу (специфіка, розмір, динаміка)

● Фінансова система (особливості кругообігу коштів, потреба в коштах, способи і джерела фінансування)

Конкуренція

● Конкуренти (ринкова позиція, частка постійних витрат, номенклатура продукції, наявність стратегічних розробок, структура капіталовкладень)

● Конкурентний опір (існування перешкод на вході системи, ризик санкцій з боку конкурентів)

● Замінники продукції (якість, використання)

● Клієнти (рівень концентрації, частка покупок у загальній сумі витрат, витрати на заміну одного постачальника іншим, загроза вертикальної інтеграції зверху)

● Постачальники (рівень концентрації, диференціація продукції, загроза вертикальної інтеграції знизу)

Методи вибору генеральної стратегії можна розділити на дві групи:
1. перша — за монопрофільної діяльності або за вузької номенклатури продуктів та послуг, що пропонуються підприємством (методи однопродуктового аналізу); 2. друга — за диверсифікованого виробництва (методи «портфельного» аналізу).

Базова стратегія як генеральний напрямок є стрижнем стратегічного плану підприємства. Згідно з циклом розвитку підприємства можна вибрати одну з таких базових стратегій: ● стратегію зростання, що відбиває намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо; ● стратегію стабілізації — діяльність підприємства за відчутної нестабільності обсягів продажу та прибутку; ● стратегію виживання — суто оборонна стратегія, що застосовується за глибокої кризи підприємства.

У рамках відповідної базової стратегії можна вибрати один з кількох напрямків дій, які заведено називати стратегічними альтернативами.

СТРАТЕГІЧНІ АЛЬТЕРНАТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Різновид
базової стратегії

Критерії визначення
характеру стратегії

Стратегічні альтернативи

1. Стратегія
зростання
(наступальна)

1. Обсяг продаж

2. Дохід

3. Частка ринку

4. Швидкість зростання

1. Інтенсифікація ринку: проникнення на нові ринки, розширення присутності, географічна експансія

2. Диверсифікація: вертикальна, горизонтальна, побіжна

3. Міжфірмове співробітництво та кооперація

4. Зовнішньоекономічна діяльність

2. Стратегія
стабілізації
(наступально-оборонна)

1. Дохід на обсяг продажу

2. Дохід на активи

3. Дохід на акції

4. Швидкість пожвавлення

1. Економія: ревізія витрат, консолідація, пожвавлення

2. Зрушення: зменшення втрат, поновлення доходу, активізація фінансової діяльності

3. Забезпечення сталості: селективність, балансування на ринках, фінансова економія

3. Стратегія
виживання
(оборонна)

Критичний аналіз:

— продуктів та ринків

— фінансового стану

— управління

1. Перебудова маркетингової діяль­ності: вилучення товару, експансія на основному ринку тощо

2. Перебудова системи управління

3. Фінансова перебудова

Реалізація базової та альтернативних стратегій забезпечується наступною їхньою конкретизацією та розробкою функціональних і ресурсних субстратегій.

Загалом до функціональних стратегій (субстратегій) відносять:

● стратегію науково-дослідних та експериментально-впроваджу-вальних робіт;

● виробничу стратегію;

● маркетингову стратегію.

У групу стратегій ресурсного забезпечення включають:

— стратегію кадрів та соціального розвитку;

— стратегію технічного розвитку;

— стратегію матеріально-технічного забезпечення;

— фінансову стратегію;

— організаційну стратегію;

— інвестиційну стратегію.

 

4. Бізнес-планування: сутність і призначення. Типовий зміст і методика розроблення окремих розділів бізнес-плану.

Бізнес-план (БП) підприємства чи організації — це письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій для розробки й реалізації підприємницької ідеї, будь-яких інноваційно-інвестиційних проектів.

У ринковій системі господарювання БП виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією підприємницького проекту).

Конкретними цілями розробки БП як багатофункціонального документа є:

● налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

● проектування системи управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері діяльності;

● своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху організації власної справи;

● формування та розвиток управлінських якостей підприємця;

● перевірка життєздатності власної підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації.

Загальна методологія розробки БП охоплює три стадії: початкову, підготовчу та основну.

Початкова стадія є обов’язковою за умови започаткування нової справи; вона передбачає опрацювання концепції майбутнього бізнесу.

На підготовчій стадії формується інформаційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та конкретні цілі, розробляється стратегія й можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного БП.

На зміст і структуру БП істотно впливають:

- цілі розробки БП;

- аудиторія, на яку розраховано БП;

- сфера та розміри бізнесу;

- характеристика продукту бізнесу;

- фінансові можливості підприємця.

 

Рис. 5. 2. Типова структура БП підприємства (організації).

Розробка БП підприємства (організації) передбачає послідовне здійснення таких дій:

1) вибір продукції (послуг) для ринку;

2) дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;

3) вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми, яка вперше розпочинає свою діяльність;

4) прогнозування можливих обсягів продажу продукції (надання послуг);

5) визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

6) розробка цінової та збутової політики;

7) обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

8) опис потенційних ризиків і дій для їхньої мінімізації;

9) оцінка фінансових параметрів бізнесу;

10) узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 27 | Нарушение авторских прав




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
4 Drills: Conditionals. WISHES | Antonio Banderas in Kazakhstan at the invitation kaspi bank

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.043 сек.)