Теорія мови
Готуватися за:
Кочерган М.П. Загальне мовознавство.-К., 2003.
Тема 1. Знакова природа мови.
-в ученні стоїків;
-у працях Арістотеля;
- у граматиці Пор-Рояля.
2. Хто іх мовознавці вважав, що вивчення мови як знакової системи відбуавється у семіології, єдиної науки про знаки, що «мова є система знаків, що виражають ідеї, а тому її можна порівняти із письмом, з азбукою для глухонімих, з символічними обрядами, з формами ввічливості, з воєнними сигналами тощо». Це:
-Ф.де Соссюр;
-Ч. Морріс.
-Ч. Пірс.
3. Засновник лінгвосеміотики:
-Ф.де Соссюр;
-Ч. Пірс;
- Ч. Морріс
4. Класифікація, за якою усі знаки поділяють на знаки- індекси, знаки –копії, знаки- сигнали, знаки- символи:
-класифікація за типом відношень між матеріальною формою знака і позначуваним об’єктом;
-класифікація з погляду фізичної природи(за способом сприйняття їх людиною);
-класифікація польського мовознавця А. Шаффа.
5. Калина, явір, верба, червона рута, гарбуз-це:
-знаки –індекси,
-знаки- копії;
-знаки- символи.
6. Знаки, які вмотивовані, не є умовними, природні, не мають комунікативної функції, а виконують пізнавально- прагматичну функцію:
-дим як знак вогню, низькі чорні хмари як знак дощу; висока температура як знак хвороби людини;
-звук сирени(як знак повітряної тривоги), дзвінок як знак початку заняття;
-п’ять кілець як символ олімпійських ігор, голуб як символ миру; маска як символ театру.
7. Знаки, які штучні, умовні, це знаки –сигнали спілкування, які мають відправника та адресата (отримуавча), виконують комунівативно- прагматичну функцію:
- дим як знак вогню, низькі чорні хмари як знак дощу; висока температура як знак хвороби людини;
-звук сирени(як знак повітряної тривоги), дзвінок як знак початку заняття;п’ять кілець як символ олімпійських ігор, голуб як символ миру; маска як символ театру.
-сліди лап тварин, фотографії, зліпки, відбитки.
8. Класифікація, за якою усі знаки поділяються на акустичні, оптичні, дотикові, нюхові, смакові:
-класифікація за типом відношень між матеріальною формою знака і позначуваним об’єктом;
-класифікація з погляду фізичної природи(за способом сприйняття їх людиною);
-класифікація польського мовознавця А. Шаффа.
9. Хто вважав, що знак- одностороння, іншими словами, хто підтримав унілатеральну теорію знака:
-Л. Блумфільд;
-Ф де Соссюр;
-Т. Мілевський.
10. Хто з мовознавців показав, що знак- двостороння одиниця, яка має план змісту і план вираження, тому був прихильником білатеральної теорії знака:
-Л. Блумфільд;
-Ф де Соссюр;
-Т. Мілевський.
11. Чотири аспекти в плані змісту знаків, зокрема сигматику (відношення знака до відображуваного об’кта), семантику (внутрішньомовні відношення, значеннєвість знака), синтактику (текст), прагматику (відношення, які виявляються у вживанні; оцінка знака носієм мови, якщо йдеться про мовні знаки), виокремив:
-Ф.де Соссюр;
- Г. Клаус;
-Ч. Морріс.
12. Три аспекти в плані змісту знаків, зокрема семантику, синтактику, прагматику виокремив:
-Ф.де Соссюр;
-Г. Клаус;
-Ч. Морріс.
13.Хто з моовзнавців вважав, що мовні знаки характеризуються такими рисами, як довільність (іншими словами, умовність, тобто відсустність між позначувальним та позначуваним якогось природного зв’язку); лінійність (звуки в слові вимовляються один за одним у часовій протяжності, а передані письмом характеризуються і просторовою лінійністю), змінність:
-Ф.де Соссюр;
-Г. Клаус;
-Ч. Морріс.
14. Про яку ознаку мовних знаків свідчить той факт, що одні і ті ж поняття в різних мовах передаються різними словами:
-довільність;
-лінійність;
- змінність.
15. Приклади зовнішньої мотивації слів (звуконаслідувальні слова бух, ляп, хлоп); приклади внітрішньої мотивації слів (як укр. сімдесят, нім Bestarbeite r) дозволяють погодитися з висновками:
- шведського лінгвіста Б Мальберга, що «жоден мовний знак не є абсолютно довільним, але й не є абсолютно вмотивованим»:
-швейцарського лінгвіста Ф.де Соссюра, що знак довільний;
-німецького філософа Г. Клауса, що в плані змісту є такий аспект, як сигматика.
16. Своєрідність мови як знакової системи передають такі ознаки:
-Мова виникає природним шляхом, постійно розвивається, удосконалюється, мова є універсальним засобом спілкування, мова- це поліфункціональна знакова система;
це багаторівнева і складна ієрархічна система,
-Мова виникає природним шляхом, постійно розвивається, удосконалюється, мова є універсальним засобом спілкування, мова- це поліфункціональна знакова система;
це багаторівнева і складна ієрархічна система, яка має два способи організації- парадигматичний та синтагматичний.
-Мова виникає природним шляхом, постійно розвивається, удосконалюється, мова є універсальним засобом спілкування, мова- це поліфункціональна знакова система;
це багаторівнева і складна ієрархічна система, яка має два способи організації- парадигматичний та синтагматичний. Треба говорити про абстрактність значення деяких мовнихї знаків, конкретизацію їх у висловленні, можливість використання у відриві від безпосередніх подій та ситуацій.
17. Мовна одиниця, яка має всі знакові функції:
-фонема (одностороння одиниця);
-морфема (двостороння одиниця);
-слово (двостороння одиниця).
18. Несловесну інформацію в мовознавстві:
-вивчає паралінгвістика, паракінесика;
- антропологія;
- психологія.
Тема 2: Мова і мислення
Кочерган М.П. Загальне мовознавство.-К., 2003.
1.Який підхід характеризує стосунок мови і мислення в сучасному мовознавстві:
-відривання мови від мислення і мислення від мови;
-ототожнення мови і мислення;
-є три типи мислення: чуттєво- образне, технічне і поняттєве. Тільки поняттєвий тип мислення протікає в мовних формах.
2.Про що свідчать аргументи: 1) мислення характеризується певною самостійністю, воно може створювати поняття і втілювати їх в образи, які не мають відповідних конкретних предметів і явищ у дійсності (мавка, русалка);2) мова – матеріально- ідеальне явище, тоді як мислення- ідеальне; 3) мова- явище національне, мислення- інтернаціональне; 4) будова і закони розвитку думки та мови неоднакові:
-що є тотожність мови і мислення?
-що єдність мови і мислення не означає їх тотожності?
- що мову відривають від мислення, а мислення від мови?
-з правою півкулею;
-з лівою півкулею;
-із задніми відділами великих півкуль.
3. Абстрактне мислення людин ипов’язане із:
-з правою півкулею;
-з лівою півкулею, де розташовані мовленнєві зони;
-із задніми відділами великих півкуль.
4. Усним мовленням керує:
-зона Брока, яка знаходиться в задньому відділі нижньої лобної звивини;
-зона Верніке, що розташована в першій висковій звивині;
-тім’яно-потилична частина лівої півкулі.
5. Забезпечує сприйняття і розуміння усного мовлення:
-зона Брока, яка знаходиться в задньому відділі нижньої лобної звивини;
-зона Верніке, що розташована в першій висковій звивині;
-тім’яно-потилична частина лівої півкулі.
6. Керує логіко- граматичними зв’язками мови, забезпечує дотримання семантики мовлення:
-зона Брока, яка знаходиться в задньому відділі нижньої лобної звивини;
-зона Верніке, що розташована в першій висковій звивині;
-тім’яно-потилична частина лівої півкулі.
7.Пошкодження певних центрів мозку, пов’язаних із мовленнєвою діяльністю, називають:
-афазією;
-нейролінгвістикою;
-гіпотезою лінгвальної відносності.
8. Автор/и гіпотези лінгвальної відносності:
-В.Гумбольдт;
-Е.Сепір, Б. Уорф;
-Л. Вайсгербер.
9.Мова:
-впливає на техніку мислення, а не його зміст;
- впливає на техніку мислення і на його зміст;
- може мати властивість змінювати дійсність.
10. Роль мови в процесах пізнання полягає в тому, що:
-мова закріплює результати пізнавальної діяльності;
-мова є основним інструментом пізнання;
-мова закріплює результати пізнавальної діяльності і є основним інструментом пізнання; членування дійсності за допомогою мови відбувається за допомогою дискретних одиниць: слів(родо- видові відношення), граматичних форм(частини мови, префікси, суфікси).
Тема №3
Мова і мовлення.
Готуватися за підручником:
Кочерган М.П. загальне мовознавство.-К., 2003.
1. Хто увів у науковий обіг мовознавства поняття мови і мовлення:
-Ф.де Соссюр;
-В.дон Гумбольдт;
-І. Бодуен де Куртене.
2. Кому з учених належить характеристика понять мови і мовлення:1) слід розрізняти три поняття: лінгвальну діяльність, мову, мовлення;2) лінгвальна діяльність, яка охоплює все, що пов’язане із спілкуванням людей, поділяється на дві частини: основну (мову) та другорядну(мовлення);3) мова- це щось соціальне за суттю і незалежне від індивіда;мовлення включає індивідуальний аспект лінгвальної діяльності;4) мова- форма, а не субстанція; субстанція, тобто звуки і значення, належать до мовлення; 5)мова і мовлення тісно між собою пов’язані і передбачають одне одного:
-Ф.де Соссюру;
-В.фон Гумбольдту;
-Ш. Баллі.
3. Хто здійнив інтерпретацію мови і мовлення за допомогою розрізнення трьох рівнів: рівня індивідуального мовлення, рівня норми та структурного рівня:
- Е. Косеріу;
-Л. Єльмслев;
-Н. Хомський.
4. Хто запропонував трактувати мову і мовлення як взаємодію чотирьох аспектів: узусу, акту мовлення, норми і схеми:
- Е. Косеріу;
-Л. Єльмслев;
-Н. Хомський
5. Ознаки, які багато вчених вважає нерелевантними, тому що помітна тенденція до заперечення психічної природи мови і соціальним явищем визнається не тільки мова, але і мовлення, яке також вважається системним:
-мова- психічне явище, а мовлення- психофізичне; мова- соціальне явище, а мовлення- індивідуальне;
- мова- психічне явище, а мовлення- психофізичне; мова- соціальне явище, а мовлення- індивідуальне;мова- системне явище.
- мова- психічне явище, а мовлення- психофізичне; мова- соціальне явище, а мовлення- індивідуальне;мова- системне явище, а мовлення – асистемне.
6. Мовознавці, які не визнають сосюрівської дихотомії: мова- мовлення:
- Г.Шухард, А Коен, О.Єсперсен, Дж Фьорс, Л. Блумфільд, З.Харріс та ін;
-А. Гардинер, Е бенвеніст, М.Трубецькой;
-Л.Єльмслев, В. Брьондаль, Н. Хомський.
7.Щоб правильно розуміти взаємодію мови та мовлення, потрібно застосовувати такі підходи:
-гносеологічний(філософський);
-онтологічний (власне лінгвістичний),
-гносеологічний, онтологічний, прагматичний.
8. Гносеологічний аспект розглядає мову і мовлення:
- як явища різного ступеня абстракції; мова- це загальне, абстрактне, а мовлення- окреме і конкретне; мова і мовлення є відносно незалежними явищами, про що свідчить факт неоднакового ступеня їхз зміни, деякої асиметричності їх розвитку. Досліднику доступне тільке мовлення, в якому реалізована мовна система. Якщо мовна система в мовленні не реалізується, вона існує потенційно.
- мову – як психічне явище, а мовлення –психофізичне(психофізіологічне), доступне сприйманню, певною мірою мова відноситься до мовлення, як ідеальне до матеріального.
- мову - як щось стабільне та загальноприйняте, а мовлення як оказіональне, випадкове, унікальне, рухливе.
9. Онтологічний підхід до правильного пояснення співвідношення мови і мовлення:
- це явища різного ступеня абстракції; мова- це загальне, абстрактне, а мовлення- окреме і конкретне; мова і мовлення є відносно незалежними явищами, про що свідчить факт неоднакового ступеня їхз зміни, деякої асиметричності їх розвитку. Досліднику доступне тільке мовлення, в якому реалізована мовна система. Якщо мовна система в мовленні не реалізується, вона існує потенційно.
-мова- психічне явище, а мовлення –психофізичне(психофізіологічне), доступне сприйманню; певною мірою мова відноситься до мовлення, як ідеальне до матеріального.
- мова -і щось стабільне та загальноприйняте, а мовлення як оказіональне, євипадкове, унікальне, рухливе.
10. Прагматичний підхід до правильного пояснення співвідношення мови та мовлення:
-це явища різного ступеня абстракції; мова- це загальне, абстрактне, а мовлення- окреме і конкретне; мова і мовлення є відносно незалежними явищами, про що свідчить факт неоднакового ступеня їхз зміни, деякої асиметричності їх розвитку. Досліднику доступне тільке мовлення, в якому реалізована мовна система. Якщо мовна система в мовленні не реалізується, вона існує потенційно.
-мова- психічне явище, а мовлення –психофізичне(психофізіологічне), доступне сприйманню; певною мірою мова відноситься до мовлення, як ідеальне до матеріального.
- мова - щось стабільне та загальноприйняте, а мовлення як оказіональне, є випадкове, унікальне, рухливе.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 130 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| ) продукти або способи їх одержання; | | |