парадигма (від грец. parádeigma - приклад, зразок) вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, що діють протягом певного історичного періоду в науковому

парадигма (від грец. parádeigma - приклад, зразок) вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, що діють протягом певного історичного періоду в науковому співтоваристві. Зміна парадигм представляє собою наукову революцію.

За Куном, наукова революція відбувається тоді, коли вчені виявляють аномалії, які неможливо пояснити за допомогою універсально прийнятої парадигми, в рамках якої до цього моменту відбувався науковий прогрес. Кун говорить,що парадигму слід розглядати не просто як поточну теорію, а в якості цілого світогляду, в якому вона існує разом з усіма висновками, що здійснюються завдяки їй.

Можна виділити, щонайменше, три аспекти парадигми:

Парадигма - це найбільш загальна картина раціонального устрою природи, світогляд;

Парадигма - це дисциплінарна матриця, що характеризує сукупність переконань, цінностей, технічних засобів і т. Д., Які об'єднують фахівців у дане наукове співтовариство;

Парадигма - це загальновизнаний зразок, шаблон для вирішення задач-головоломок. (Пізніше, у зв'язку з тим, що це поняття парадигми викликало тлумачення, неадекватне тому, яке йому надавав Кун, він замінив його терміном «дисциплінарна матриця» і тим самим ще більш віддалив це поняття за змістом від поняття теорії і тісніше пов'язав його з механічною роботою вченого відповідно до певних правил.)

Т. Кун підкреслював, що наукове пізнання здійснюється співтовариством вчених професіоналів, діючих за неписаними правилами, які регулюють їхні взаємини. Кун говорить про науку як соціальний інститут, в якому діють певні соціальні групи і організації. Але головним об'єднуючим началом товариства вчених є не норми професійної етики, а єдиний стиль мислення, визнання даним суспільством певних фундаментальних теорій і методів дослідження. Ці положення, що об'єднують співтовариство вчених Кун назвав парадигмою. «Під парадигмою, - писав Кун - я маю на увазі визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем і їх вирішення». З цих моделей, на думку Куна виникають конкретні традиції того чи іншого напрямку в дослідженні. Парадигми виконують як пізнавальну так і нормативну функції. Вони дають вченим основні принципи їх пізнавальної діяльності та форми реалізації цих принципів. Парадигми, за словами Куна є джерелом методів, проблемних ситуацій, стандартів вирішення проблем, прийнятих в тих чи інших спільнотах вчених. Парадигма базується на минулих досягненнях – теоріях. Ці досягнення, вважаються зразком вирішення наукових проблем. Кожна теорія створюється в рамках тієї чи іншої парадигми. Теорії, що існуюють в рамках різних парадигм, є неспівставні. Тому одна й та ж теорія не може входити в різні парадигми без попереднього її серйозного переосмислення. А це означає, що при зміні парадигм неможливо здійснити наступність (преемственность) теорій. Пізніше Кун називає парадигми дисциплінарними матрицями. Вони є дисциплінарні, бо примушують вчених до певної поведінки, стилю мислення, а матриці - бо складаються з упорядкованих елементів різного роду. Дисциплінарна матриця по Куну складається з наступних елементів: (1) символічні узагальнення або формалізовані конструкції, що використовуються членами спільноти вчених; (2) метафізичні загальнометодологічні уявлення, концептуальні моделі; (3) цінності, що є цементом для даного наукового співтовариства; (4) зразки - визнані приклади.

Якщо ви не поділяєте віри в парадигму, ви залишаєтеся за межами наукового співтовариства. Тому, наприклад, сучасні екстрасенси, астрологи, дослідники літаючих тарілок не рахуються вченими, не входять до наукове співтовариство, бо всі вони висувають ідеї, не визнані сучасною наукою.

Найбільша заслуга Куна - в тому, що він вносить в проблему розвитку науки «людський фактор», звертаючи увагу на соціальні та психологічні мотиви.

Но когда встал вопрос о том, какова структура парадигмы, то здесь появлялись большие сложности. Куна упрекали, что термин неопределенный и многозначный (насчитывали до 60 разных смыслов его понимания). Кун в 1969-м в постскриптуме ко второму изданию Структуры научных революций (The Structure of Scientific Revolutions, 1962), попытался объяснить структуру парадигмы.

Он выделил метафизические части парадигмы, понимая под этим некие принципиальные видения предмета науки и некоторые философские, мировоззренческие идеи; ценности парадигмы; символические обобщения и «парадигмы как образцы решения задач». И здесь возникали парадоксы. Для него нормальная наука – это когда парадигма устойчива, что позволяет решать конкретные задачи. Ломка парадигмы – это революция. Но если символические обобщения и образцы решения задач внести в состав парадигмы, тогда их изменения будут научной революцией. В качестве примера символического обобщения он приводил закон колебания маятника. А образец решения задачи, например, колебания – это осциллятор. И здесь у Куна возникали парадоксы, поскольку такого типа новое символическое обобщение можно считать научной революцией, – но тогда теряется определенность нормальной науки.

Дата добавления: 2015-11-04