Діагностика факторів формування та розвитку ВНЗ

Діагностика факторів формування та розвитку ВНЗ

Процес розвитку та формування маркетингу освіти неможливий без дослідження факторних впливів усіх рівнів.

Взявши за основу загальні підходи до виділення факторів та методику аналізу середовища організації, спробуємо їх модифікувати та адаптувати до умов діяльності вищих навчальних закладів. Моніторинг розпочнемо з дослідження чинників мякроеереповиша формування та розвитку ВНЗ. Макросередовище не має специфічного характеру стосовно окремого ВНЗ, але створює загальні умови його формування та розвитку. У результаті дослідження укладемо список тих зовнішніх факторів (міжнародних, політико-правових, економічних, соціально- демографічних, технологічних), які є потенційними носіями загроз, чи навпаки, можуть відкрити додаткові можливості для ВНЗ.

Міжнародні чинники впливають на організаційну культуру шляхом формування загальних напрямків та тенденцій розвитку вищої освіти та становлення загальнолюдських цінностей. Обсяг міжнародного глобального ринку освіти, на думку експертів, оцінюється приблизно в 90 млрд. дол. і представлений сьогодні трьома основними конкуруючими ринками: північноамериканським ринком; європейським та ринком Австралії, Нової Зеландії, Японії [92]. Конкуренція на глобальному ринку йде вже на геополітичному рівні за сфери впливу над державами та їх політиками. Регулювання міжнародної мобільності студентів виходить з-під державного впливу і реалізується через політичні канали, міжнародні урядові організації. У міжнародну конкурентну боротьбу українські ВНЗ можуть вступати не тільки на основі геополітичного положення та дешевизни навчання, але й зберігаючи засади академічної культури, у яку входять: тривала історія існування класичних університетів та збереження академічних традицій, фундаменталізація освіти та традиція спадковості знань через потужні наукові школи; традиція наставництва у відносинах зі студентами, аспірантами, молодими викладачами; толерантне ставлення до представників різних національностей та рас; відсутність мовної дискримінації; досвід навчання іноземних студентів тощо. ОЕСР серед факторів, які впливають на сучасні тенденції розвитку вищої освіти, а відтак на її організаційну культуру, виділила ті, які можна віднести до глобальних, оскільки вони характерні як для всіх 30 країн - членів ОЕСР, так і для значної частини 70 країн-партнерів

Політико-правові чинники визначають специфіку умов функціонування ВНЗ, в рамках державного управління формуються основні ідеологічні установки, які впливають і на економічну політику шляхом утворення ціннісних орієнтирів, толерантності, визначення ступеня соціального захисту працівників, рівня патерналізму та соціальної відповідальності ВНЗ. Як зазначає М.Коен: «Те, якою Ви хочете бачити країну, Ви закладаєте в школі» [281 дисер]. Ця група факторів включає стабільність урядового курсу у сфері освіти (розробка та реалізація освітньої політики, державне замовлення та державні програми, встановлення пільги та виділення субсидій); законодавче регулювання виробництва та споживання послуг вищої освіти: податкова політика стосовно, освітніх закладів: ступінь монополізації освітніх послуг тими чи іншими закладами, об’єднаннями та товариствами: прийняття тих чи інших законодавчих актів, які торкаються освітньої сфери (Закони України «Про освіту» [79], «Про вищу освіту»[78], Національна доктрина розвитку освіти України [163], проект Закону «Про вищу освіту»); рівень захисту прав споживачів освітніх послуг; забезпечення соціальних гарантій працівникам сфери вищої освіти; політичний вплив на суспільство через ВНЗ; міжнародна політика в освітній сфері; позиція уряду стосовно іноземних навчальних закладів на своїй території; державна ідеологія; групи тиску (Міністерство освіти і науки; місцеві органи управління освітою; місцеві адміністрації; місцеві державні органи (СЕС; пожежна охорона; служби зайнятості населення; різноманітні ради - батьківські, студентські, керівників навчальних закладів, опікунські тощо). ВНЗ. навіть при зниженні державного регулювання та розширенні автономії, повинна орієнтуватися на забезпечення якості освіти на основі збереження академічних традицій української вищої школи, її фундаментальності та відповідності актуальним та перспективним потребам особистості, суспільства та держави.

Економічні чинники здійснюють вплив на формування/розвиток ВНЗ через тенденції до змін ВВП; величину банківського відсотка; стабільність курсу національної валюти; темпи інфляції або дефляції; величину бюджетних асигнувань на освіту; добробут населення, що визначає попит та пропозицію освітніх послуг; ціни на енергоресурси; рівень корумпованості; інвестиційну політику в галузі освіти; освітні позики тощо. Прогноз скорочення чисельності абітурієнтів та студентів 11I-IV рівнів акредитації свідчить про майбутнє скорочення контингенту та можливість виникнення фінансових проблем в освітніх закладів [178, с. 139].

Соціально-демографічні фактори включають: зміну демографічної структури населення; демографічні тенденції (народжуваність, міграційні процеси); ставлення до освіти в суспільстві (популярність або престижність вищої освіти); тенденції у сфері освіти (популярність тих чи інших спеціальностей); тенденції формування переваг у способах отримання освіти (наприклад, класичне або дистанційне); вплив релігії на сферу освіти: потреби суспільства і роль освіти у вихованні; географічна та соціальна мобільність населення (наприклад, ставлення до перекваліфікації); нерівність доступу до освіти; активність споживачів освітніх послуг; ступінь корупції; ставлення до фаворитизму, протекціонізму замість компетентності; престижність і ділова репутація ВНЗ.

Серед соціально-демографічних чинників особливе місце займає нерівність доступу, що залежать від матеріального становища сім’ї соціального статусу батьків, місця і регіону проживання.

Технологічні (науково-технічні) фактори зумовлюють ВНЗ змінювати і наукову, освітню та господарську діяльність і організаційну культуру (наукову, інноваційну, інформаційну субкультура). До цих факторів належать: швидкість оновлення знань у сфері діяльності освітнього закладу; зміна освітніх технологій у сфері освіти; обов'язкові витрати на НДР та НДРС; витрати на дослідження у сфері методології викладання та поточну модернізацію інформаційно-технічних засобів навчання; захист інтелектуальної власності; державна політика в галузі науково-технічного прогресу та інноваційна політика; джерела нових знань, методик та інформаційно-технічних засобів.

Мезосередовище представлено регіональним освітнім простором - комплексом політичних, соціально-культурних, наукових, освітніх, економічних інститутів (державних і недержавних, офіційних і неофіційних).

Чітко визначити місце та чинники мезосередовища неможливо. Мезосередовище включає регіональні чинники і макро- і мікросередовища, адже, наприклад, той же вплив культури та менталітету здійснюється як на національному, так і на регіональному рівні. Активно впливають на організаційну культуру ВНЗ традиції регіональної системи загальної середньої та середньо- професійної освіти, професійна культура партнерів у регіональних науково- технічних кластерах, рекомендації представників громадського контролю регіональної системи вищої освіти та Ради ректорів вузів регіону; діяльність інших операторів регіонального ринку освітніх послуг, у тому числі мережа курсів, тренінгів тощо. Також хочемо відмітити, що якщо розглядати глобальний освітній ринок, то на мезорівні опиняться фактори, які стосуються формування національної освітньої системи.

Таблиця 2.9

Регіональні чинники формування/розвитку ВНЗ

Чинник	Роль ВНЗ в регіоні	Загрози	Можливості
Географічне положення	-Формування єдиного освітнього простору. Розвиток міжнародних зв'язків у сфері науки та освіти.	Зниження ролі класичних ВНЗ як регіональної системи вищої освіти та втрата статусу академічного. Освітня імміграція.	Активізація міжнародного співробітництва. Академічна інтеграція з освітніми закладами в межах прикордонного співробітництва. Формування єдиного освітнього простору.
Особливості регіональної структури	Структуроутворююча (забезпечує цикл - середня- спеціальна - вища освіта-виробниптво) відповідно до потреб регіону	Збереження багатопрофільної ОК, з орієнтацією тільки на забезпечення традиційних галузей регіону.	Посилення ролі регіональної освітньої системи. Формування багатопрофільної та мережної ОК, з орієнтацією на пріоритетні галузі регіонального розвитку

Історико- культурний	Носій регіональних історичних та культурних традицій. Забезпечення культурного розвитку малих народностей регіону.	Переважання мононаціональних. тенденцій в регіоні.	Розвиток інтернаціональних тенденцій в розвитку регіону. Укріплення академічних цінностей та традицій на основі регіональної історичної спадщини. Готовність регіону до боротьби з шахрайськими та низькоякісними провайдерами освітніх послуг.
Демографіч ний	Підвищення якості населення	Старіння населення регіону.	Зростання кількості студентів. Поява нових вікових груп студентів та викладачів.
Міграційний	Епіцентр міграційних коливань в регіоні	Внутрішня та зовнішня, постійна та тимчасова міграція студентів та персоналу ВНЗ в інші регіони.	Привабливість регіону для студентів та персоналу з інших регіонів.
Соціальний	Вплив на соціальну структуру населення, зростання контингенту з більш високим рівнем освіченості	Різка зміна соціальної стратифікації попиту на освітні послуги. Фемінізація регіональної освітньої системи. Нівелювання соціального статусу працівників регіональних ВНЗ. Тотальна комерціалізація освіти	Поява нових доходних груп. Фемінізація регіональної освітньої системи. Гуманізація освіти внаслідок зміни пріоритетів на користь особистісних освітніх інтересів
Рівень освіти	Формування освітнього потенціалу регіону. Основа регіональної системи неперервної освіти.	Нівелювання історичного статусу співробітників як ядра національної та регіональної інтелігенції.	Підвищення статусу випускників та працівників ВНЗ. Консолідація (об’єднання) випускників регіональних ВНЗ. Орієнтація роботи опікунських та наглядових рад ВНЗ на збільшення цінності вищої освіти
Розвиток ринку праці	Активний працедавець. Ініціатор та суб’єкт єдиної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації (ЄСППК) за професійними	Формування пропозиції освітніх послуг з орієнтацією виключно на національний ринок (державне замовлення) без врахування регіональної специфіки. Відсутність реакції на зміни вимог регіонального ринку праці до компетенцій фахівців.	Інтеграція регіональних ВНЗ зі створенням Єдиної системи підготовки професійних кадрів (ЄСППК). Урахування індивідуальних запитів та потреб регіональних працедавців. Розуміння важливості єдності знань, навичок та вмінь

	програмами різних рівнів. Формування культури найманих працівників.		студентами регіону. Підвищення вимог регіонального ринку праці до компетенцій викладачів та випускників.
Людський розвиток регіону	Методичне, кадрове забезпечення програм зайнятості, післядипломної освіти, перекваліфікації, курсової мережі.	Зниження культурних, економічних та соціальних запитів суспільства. Нівелювання елітності академічної культури. Надмірна гуманізація шкільної освіти, відхід від якісного викладання прикладних наук. Зниження якості підготовки абітурієнтів.	Підвищення культурних, економічних та соціальних запитів суспільства. Підвищення якості підготовки абітурієнтів регіональною освітньою системою.
Матеріальнії й добробут	Стабільна виплата зарплати працівникам ВНЗ та стипендій.	Нівелювання статусу особи з вищою освітою внаслідок комерціалізації та зниження критеріїв відбору студентів.	Посилення патерналістської ролі ВНЗ у регіоні.
Умови проживання населення	Підвищення якості проживання.	Зростання невідповідності утилітарних елементів організаційної культури статусу національного університету	Підвищення вимог споживачів до рівня комфортності умов навчання, архітектури, стилю, дизайну приміщень ВНЗ. Зростання регіональної ролі університетського кампусу
Стан та охорона здоров’я	Зростання уваги до підвищення якості життя.	Погіршення фізичної підготовки та загального стану здоров’я населення регіону. Зниження рівня фізичної та екологічної культури населення регіону	Посилення тенденцій у суспільстві щодо покращення фізичної підготовки та загального стану здоров’я. Врахування спортивних довузівських досягнень абітурієнтів.
Науковий та інноваційни й потенціал	Інтеграція освіти і науки в регіоні. Трансфер технологій в регіоні через інноваційні структури ВНЗ.	Декларативна спрямованість процесів формування інноваційної культури в регіоні.	Підтвердження ролі ВНЗ як наукової та інноваційної діяльності регіону. Формування інноваційної культури регіону. Необхідність створення регіонального інформаційного середовища на базі ВНЗ
Рівень підприємни цької активності	Якісне кадрове забезпечення бізнесу	Тотальна комерціалізація освіти Домінування підприємницької культури у ВНЗ регіону.	Розвиток підприємницьких навичок у випускників та викладачів прикладних факультетів ВНЗ.
Ділова культура регіональног о бізнесу	Культуроутворювальна функція. Академічне середовище.	Дистанціювання культур ВНЗ та бізнес - середовища.	Розробка мотиваційних механізмів іменних стипендій та доброчинних фондів, що підтримуються представниками регіонального бізнесу. Меценатство та філантропія бізнес- середовища регіону. Взаємопроникнення культур ВНЗ та регіонального бізнесу.
Регіональні органи влади	Епіцентр регіонального програмування. Кадрове забезпечення.	Дистанціювання культур ВНЗ та регіональних органів влади.	Співробітництво ВНЗ та місцевих органів влади. Робота регіональних органів влади в наглядовій та опікунській радах ВНЗ. Взаємопроникнення культур ЧНУ та регіональних органів влади.

Мезосередовище формує регіональний клімат, який або забезпечує можливості для розвитку ВНЗ та його організаційної культури, або є місцем виникнення загроз.

Прямого впливу чинники мезосередовища на формування ВНЗ не здійснюють, це прерогатива компонент мікросередовища, які вступають в контакт з об’єктом, в нашому випадку ВНЗ та його організаційною культурою, впливають на них та відчувають зворотній вплив.

Мікрорівень зовнішнього середовища представляють наступні фактори: споживачі послуг (абітурієнти, студенти, наукова спільнота, розпорядники грантів, державні, муніципальні, відомчі та приватні організації); ділові партнери (постачальники матеріально-технічних, інформаційних, людських ресурсів, контингенту); посередники (служби зайнятості, рекрутингові компанії, ассесмент- центри); конкуренти (вітчизняні та зарубіжні ВНЗ); органи державного та місцевого управління й контролю; контактні аудиторії (інвестори та спонсори, ЗМІ, лідери громадської думки, культурна еліта, місцева спільнота, політичні партії й організації, релігійні організації, фінансові структури тощо).

Споживачами освітніх послуг та продуктів є фізичні особи, підприємства та організації реального та фінансового секторів економіки, органи управління, громадські організації. Студенти, магістри, аспіранти, докторанти тепер виступають у ролі вимогливих клієнтів, споживачів на ринку освітніх послуг, і ВНЗ стає залежним від них - від їх запитів, бажань, життєвих цілей, очікувань. Згідно з Комюніке конференції Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту, студентсько-центроване навчання вимагає надання кожному студентові можливостей, нових підходів до навчання і викладання, ефективної підтримки структур з консультування і навчальних планів, більш чітко спрямованих на особу, що навчається на усіх трьох циклах [179, с.50]. Успіх ВНЗ на ринку освітніх послуг багато в чому визначається зміною педагогічної культури, яка залежить, в тому числі, і від якості освітніх послуг, рівня наукових та методичних розробок, ефективності виховної роботи. Тепер і від професорсько-викладацького складу, і від ректорату вимагається оволодіння «м’якими» технологіями та безконфліктністю відносно студентів-клієнтів, і базується це не на низьких вимогах, поблажливому ставленні до них та недотриманні державних освітніх стандартів, а на зміні управлінських технологій, і, в першу чергу, зміні культури у відносинах «ВНЗ - студент-споживач», якомога більше можливих спірних моментів та способів їх вирішення необхідно прописати в Статуті ВНЗ, Положеннях (кодексах) про організаційну культуру (корпоративну етику), потрібно сформувати ряд органів самоврядування для вирішення конфліктних ситуацій, де будуть представлені інтереси і ВНЗ, і споживачів.

Ділові партнери. Особливості та специфіка поведінки ВНЗ на освітньому ринку формує нову культуру взаємовідносин з діловими партнерами, і в першу чергу, з постачальниками фінансових ресурсів, матеріалів, обладнання, комплектуючих, а головне, з основним ресурсом - працівниками та студентами, засновану на довірі та позитивній репутації.

Конкуренти. Дослідження впливу ще одного елемента мікросередовища конкурентів передбачає оцінку конкурентної ситуації на освітньому ринку; наявність (відсутність) відомих та престижних навчальних закладів на основній території діяльності організації; активність використання нецінових методів конкуренції,

Цінова конкуренція на освітньому ринку, через державний контроль, не є дієвим конкурентним інструментом, набагато ефективнішими є методи нецінової конкуренції. Великого значення при виборі навчального закладу набувають широко відомий бренд, гарний та переконливий буклет, гарна реклама, наявність сучасного сайту, співвідношення «ціна-якість», маркетинг «з уст в уста» тощо.

ВНЗ у процесі своєї діяльності постійно підтримують зв’язки з контактними аудиторіями, які прямо чи непрямо зацікавлені в його діяльності. Формування та розвиток ВНЗ здійснюється під впливом абітурієнтів та їх батьків, фондів, які фінансують освітні програми, ЗМІ, які висвітлюють теми освіти та професійної підготовки, служб зайнятості та рекрутингових агентств, які ведуть бази даних випускників ВНЗ та їх професійної кар’єри, членів Наглядової ради, оскільки вибір ВНЗ для вкладення спонсорами та інвесторами коштів залежить від позитивної репутації, гарного іміджу, ступеня довіри громадськості. Слід звертати особливу увагу на колишніх випускників ВНЗ, які є потенційними споживачами освітніх послуг конкретного ВНЗ для здобуття іншої спеціальності, отримання вищого ступеня, навчання дітей та засобом просування освітніх продуктів конкретного ВНЗ (через компетенції - знання, навики, вміння) на ринку праці. Усі відомі ВНЗ мають Асоціацію випускників, яка є дієвим механізмом допомоги, засобом просування та укріплення вузівської культури.

ВНЗ намагаються задіяти ресурс зв'язків з місцевими органами влади через вирішення місцевих проблем та повагу з боку місцевих жителів. Такі намагання є досить прагматичними, адже місцеві органи влади, володіючи розгалуженою мережевою структурою, можуть стати або важливим союзником ВНЗ у всіх його починаннях, або серйозним противником у випадку конфлікту. У регіонах повинна формуватися нова університетська культура, що базується на підвищенні ролі працедавців та їх об’єднань, інших професійних та місцевих спільнот у формуванні та змісті програм навчання, вимог до якості освіти.

В.І.Куценко наводить досвід міністра фінансів Російської імперії С.Вітте щодо формування державно-приватного партнерства у сфері освіти. Щоб стимулювати участь суспільства в освітніх процесах, було запроваджено трансфер між фінансуванням підготовки кадрів з боку суспільства та передачею останньому певних повноважень в області управління освітою, у вирішенні конкретних питань освітньої політики [127, с.35]. Цей досвід і нині використовується не тільки в Росії (заклик колишнього президента Росії В.Путіна до вітчизняних ділових кіл взяти участь у налагодженні бізнес-освіти; Концепція національних університетів, підготовлена регіонами в рамках пріоритетного національного проекту «Освіта»; керівництво Красноярського краю для створення регіонального університету планує залучити 1 млрд руб. з регіонального бюджету та 1 млрд руб. представників місцевої підприємницької спільноти, яка буде замовником освітніх послуг та кадрів нового вузу, а також брати участь у створенні освітніх програм та формуванні переліку спеціальностей [233]). У США такий досвід має штат Арізона, де місцеве співтовариство взяло участь у будівництві університету.

Таким чином, ВНЗ повинно ефективно відображати зміни зовнішнього середовища, усвідомлено змінюватися, трансформуючись в організацію, яка пристосована до нового середовища, і в той самий час врахувати процеси, які зароджуються, протікають та розвиваються у внутрішньому середовищі.

Внутрішнє середовище забезпечує орієнтацію працівників на дії, що сприяють становленню, функціонуванню, трансформації, розвитку організації та створюють умови для саморозвитку, реалізації, економічного та соціального успіху кожного працівника. До переліку чинників внутрішнього середовища ВНЗ можна внести: чинники, пов’язані з функціонуванням основних підсистем ВНЗ; чинники, зумовлені історією ВНЗ, його періодом існування, статусом та розміром, формою власності, спеціалізацією, галузевою приналежністю. Розглянемо вплив управлінської, освітньої, наукової, кадрової, фінансової та маркетингової підсистем на процеси формування та розвитку організаційної культури ВНЗ (рис.2.6), яка, у свою чергу, впливає на формування самих чинників, визначає якість внутрішнього середовища ВНЗ, єдиного для персоналу (надавачів послуг) та споживачів (студентів)

Освітня підсистема. На макрорівні інновації стосуються всієї системи освіти і приводять до зміни її парадигми, на мезорівні мова йде про роль освіти в розвитку регіону, про розвиток та створення нових ВНЗ на базі нових концептуальних підходів. На мікрорівні інновації в освітній підсистемі ВНЗ реалізуються у формі нового освітнього продукту, нового способу структурування освітніх процесів, нових освітніх технологій, нових форм та методів навчання, нового змісту окремого курсу, навіть його блоків. Сучасні кардинальні зміни у вітчизняній освітній сфері передбачають формування нової якості педагогічної (освітньої) культури, яка базується на формуванні нового мислення у викладачів на основі педагогічної компетентності та професійної майстерності.

Наукова підсистема. Будь - який з елементів інноваційної моделі сучасного ВНЗ - система продукування наукових знань та інновацій, система освіти та підвищення кваліфікації, система комерціалізації наукових знань та інновацій, система використання інновацій, система управління і регулювання інноваційним розвитком вимагає нових підходів як до працівника, так і до організаційної культури в цілому. Інноваційна культура розширює можливості ВНЗ, як і будь-якої іншої організації, в усіх сферах діяльності: в науковій сфері - активізація науково-технічної творчості та креативності, зростання чисельності прикладних досліджень; в економічній сфері — підвищення ефективності впровадження нових технологій та винаходів; у сфері управління - зниження бюрократичних тенденцій при функціонуванні інноваційних підрозділів чи, структур; у навчальній діяльності — сприяння розкриттю інноваційного потенціалу особистості та його реалізації; в організаційній культурі - оптимізація співвідношення між традиціями та оновленням, різними типами та видами культур, ліквідація бар’єрів академічної умовності для наукових дискусій та вільних комунікацій; освітньо-виховна - розробка механізму формування конструктивного ставлення до ВНЗ як до особливо значущої особистої та суспільної цінності, формування основ для здорової конкуренції у різних сферах діяльності..

Процес формування інноваційної культури в системі вищої освіти повинен розглядатися в єдності інноваційної культури викладачів, студентів та керівництва і покликаний забезпечити розвиток творчих навичок людини, незалежно від вікових та професійних обмежень; здобуття якісної освіти; достатній ступінь наукової та економічної свободи; здатність втілювати знання в конкретні проекти та товари; вміння організувати та управляти інноваційними процесами на усіх його стадіях. Найголовніший результат інноваційної культури: організація працює так, що зміни є нормою.

Кадрова підсистема ВНЗ навіть за умов бурхливого розвитку інформаційних технологій та їх матеріально-технічного забезпечення, запровадження дистанційного та віртуального навчання залишається незамінною та ключовою. Як би не змінювалась освіта, її кількісні та якісні показники, вектори та стратегії розвитку, підходи, методології, методики, оцінки, технології, форми освітньої діяльності, «незмінною та одвічною цінністю залишається учитель, викладач» [11], який вносив і далі вносить до змісту освіти своє бачення, своє емоційне ставлення, свої сумніви, питання, знаходить у кожному фрагменті культури власні думки.

Фінансова підсистема. У межах цієї підсистеми формується фінансова культура (суть та структура цієї субкультури розглянута у працях Г.Колеснікова [111]) вищого навчального закладу. Зміни принципів, норм та критеріїв фінансової культури ВНЗ пов’язані з необхідністю прозорості та відкритості їх звітності, потребою створення зворотного зв’язку зі студентами як споживачами, професорсько-викладацьким складом, платниками податків та іншими контактними аудиторіями, які бажають отримувати інформацію про напрями використання коштів та про дії щодо контролю над цінами, щодо уникнення непродуктивних витрат, у тому числі наукових програм, щодо ресурсозбереження тощо. Прозорі та справедливі процедури додадуть сили ВНЗ і знімуть напруження в колективі.

Маркетингова підсистема. В умовах цивілізованого освітнього ринку, на якому стрімко розвиваються всі форми конкуренції (цінова та нецінова, регіональна, національна, міжнародна) особливої актуальності набуває вплив маркетингу на формування організаційної культури, оскільки сучасний маркетинг - це насамперед цивілізований спосіб ведення справ та фундамент ВНЗ. У свою чергу, перехід ВНЗ до концепції маркетингової орієнтації зумовлює необхідність адекватних змін організаційної культури. Маркетингова культура формує стратегію та тактику взаємовідносин суб’єктів ринку освітніх послуг та допомагає вирішити протиріччя між кризовим станом економіки та високими темпами зростання освітньої сфери, між попитом та фактичною пропозицією освітніх послуг, між державними та недержавними освітніми закладами.

Необхідність формування знань про ринки (освітній та професійний), споживачів (їх потреби, переваги, очікування) та конкурентів допоможе змінити орієнтири керівництва ЧНУ при прийнятті рішень, які повинні базуватися не тільки на власному досвіді, баченнях та висновках, в їх основі повинні бути маркетингові дослідження (регіонального ринку з метою вивчення потреб споживачів, у тому числі роботодавців, цінової та комунікаційної політики конкурентів тощо), в тому числі у сфері нових освітніх технологій та способів їх придбання чи, навпаки, просування.

Усі елементи внутрішнього та зовнішнього середовища ВНЗ пов'язані між собою системою формальних і неформальних зв’язків та утворюють унікальну множину факторів, яка впливає на його розвиток. Різноманітність цих факторів, попри протиріччя на шляху розробки єдиних цінностей, принципів, традиції, є запорукою формування сильного ВНЗ.

Дата добавления: 2015-11-04