Тема: Українська держава П. Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика уряду Скоропадського. Селянські повстання влітку та восени 1918 року. Причини падіння та історичне значення держави П.

Тема: Українська держава П. Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика уряду Скоропадського. Селянські повстання влітку та восени 1918 року. Причини падіння та історичне значення держави П. Скоропадського.

План:

1. Гетьманський переворот 29 квітня 1918 р.

2.Державний устрій часів гетьманату.

3. Внутрішня політика П.Скоропадського:

а) аграрне питання;

б) промисловість;

в) реформа зброї них сил;

г) національно-культурна політика.

4. Міжнародні відносини за гетьмана П.Скоропадського.

Література:

1. Новітня історія України (1900-2000). - К., 2000. - Ст. 187-205.

2. Кульчицький С., Коваль К. історія України. - К., 1993.- Ст. 47-67.

3. Бойко О.Д. Історія України. - К., 1999. - Ст. 295-300.

4. Полонська-Василенко Н. Історія України - К., 1993. - Ст. 488-517.

5. Мироненко О.М. Українське державотворення. Словник-довідник. - К., 1997.

6. Україна в XX столітті. Збірник документів і матеріалів. - К., 2000. - С. 56-59.

1) Після повернення до Києва ЦР готується до скликання Українських Установчих зборів. Було проголошено дату початку роботи зборів - 12 травня 1918 р. Вибори 1917 / 1918 рр. були визнані дійсними, але вони пройшли не скрізь (обрали лише 172 депутати з 301).

Однак керівники ЦР не врахували, що окупаційна армія своєю присутністю ліквідувала революційну ситуацію, за якою здійснювалися реформи.

Зросла активність заможніших верств селянства, настроєних відновити приватну власність на землю. Поміщики починають вимагати повернення конфіскованого майна. Невдоволення бідняцьких верств селянства знаходило вияв у партизанському русі, що набув надзвичайного поширення.

Природне в роки громадянської війни та окупації послаблення державних інститутів призвело до повсюдного хаосу та анархії.

Турбуючись про вивіз з України продовольства, окупаційні власті почали втручатися в її внутрішні справи.

Зокрема, головнокомандуючий німецькими військами в Україні генерал-фельдмаршал Ейхгорн попередив селян про недопустимість заважання поміщикам проводити посівну під загрозою кари. Обурений міністр сільського господарства М.Ковалевський подав у відставку, проте Мала Рада її не прийняла і попередила, що втручання в соціальне-економічні справи України є неприпустимим.

Конфлікт не дістав розвитку, проте окупаційні власті дійшли думки здійснити державний переворот.

24 квітня 1918 р. керівники німецької адміністрації в Україні зустрілися з генералом П.П.Скоропадським і висунули умови, за яких німецьке командування погодилося підтримати гетьманський переворот, Вони були такими:

ü визнання брестського миру;

ü розпуск цр;

ü заборона утворення української армії;

ü введення в Україні німецьких та австро-угорським польових судів;

ü скасування всіх розпоряджень, що гальмують вивезення харчових продуктів до Німеччини та Австро-Угорщини;

ü відкладання скликання Установчих зборів до "повного заспокоєння краю".

29 квітня 1918 р. в найбільшому в Києві приміщенні - цирку зібрався хліборобський конгрес на якому відбулося "обрання" П.Скоропадського Гетьманом України.

ГЕТЬМАНАТ - форма конституційної монархії на чолі з гетьманом.

У ніч на 30 квітня прибічники гетьмана захопили державні установи. Переворот відбувся малою кров'ю - загинули три офіцери - гетьманці. У окупованому Києві стати на захист законного уряду ніхто не наважився.

Сили, на які спирався гетьман

зовнішні:

німецькі та австро-угорські

окупаційні війська

внутрішні:

Українська хліборобсько-

демократична партія,

Союз земельних власників;

29 квітня 1918 р. гетьман проголосив два документи. Перший - "Грамота (Маніфест) до всього українського народу", в якому Скоропадський зобов'язувався "негайно збудувати таку державну владу, яка здатна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці". Повідомлялося про розпуск цр і земельних комітетів. Проголошувалося право приватної власності "як фундамент культури і цивілізації".

Другий - "Закон про тимчасовий державний устрій України", в якому говорилося, що УНР ліквідовується, а замість неї утворюється Українська держава-Головою гетьманського уряду став полтавський поміщик Федір Лизогуб (його батько Андрій Лизогуб був одним з найближчих друзів Т.Г.Шевченка).

2) Вже 29 квітня гетьман проголосив про відновлення приватної власності на землю, дозволялося також вільна купівля-продаж землі. Проте гетьман проголосив про здійснення земельної реформи (яка так і не була втілена).

Реформа передбачала, що маєтки понад 200 десятин мали викуповуватися державою і розподілятися між селянами не більш як по 25 десятин в одні руки. Купівля землі в різних місцях не дозволялася. Поміщики ж мали продавати свою землю (за реальну вартість) Держбанкові для утворення державного земельного фонду.

Прагнення великих землевласників відновити економічне панування на селі викликало ОПІР 3 БОКУ СЕЛЯН.

Отже, гетьман розраховував створити в Україні економічно міцний клас хліборобів, які б отримали землю за викуп при посередництві держави. Однак сам принцип викупу зустрів рішучий опір з боку більшості селянства, що сподівалося дістати землю безкоштовно. До того ж реформа планувалася на майбутнє.

Все майно і реманент, конфісковані у поміщиків, мало бути поверненим. Поміщики могли викликати для захисту своїх майнових прав військові команди.

Для забезпечення посівної було можливе примусове використання в поміщицьких маєтках реманенту селян. Організатори страйків на польових роботах підлягали тюремному ув'язненню.

Селяни, які вже давно звикли думати, що поміщицька земля належить їм за революційним правом, зустріли аграрну політику гетьмана в багнети. В українському селі швидко нагромадився колосальний вибуховий потенціал.

б) Щоб припинити деградацію виробництва й забезпечити вивіз до Німеччини промислової сировини, окупаційна і гетьманська адміністрації прагнули примусити працювати інтенсивніше.

Підприємці відкидають всі зміни в економічній сфері, що відбулися після Лютневої революції, заборонили страйки. Робочий день істотно збільшився, у металургійній промисловості введено 12-годинний робочий день.

Болюче вдарили по робітничому класу широке застосування локаути (припинення роботи підприємства із звільненням всіх працюючих, щоб найняти нових робітників за меншу плату).

в) Розпочата ще ЦР підготовка до формування регулярної національної армії не припинялась, але окупаційні власті не давали остаточної згоди, їм було вигідно, щоб Україна платила за "послуги" німецьких та австрійських військ.

Проте уряд П.Скоропадського прагнув створити національну армію. Бона мала складатися з 8 армійських корпусів (300 тис. осіб), ядро — козацький стан.

Наявні ж сили гетьмана складалися з Запорозької дивізії (з полком гайдамаків), двох дивізій синьожупанників, а також сформованої в Австро-Угорщині з полонених українців дивізія сірожупанників. Загальна чисельність не перевищувала 65 тис. багнетів.

Скоропадський, як і німці, боявся, що вкладе зброю до рук людей, невдоволених режимом. Спираючись на заможних селян - власників, він прискорив реалізацію планів відродження козацького стану. Однак не встиг.

г) Соціальна політика Скоропадського настроїла проти нього більшу частину населення України, В цій сфері гетьман залежав від окупаційної адміністрації.

Проте в культурно-освітній сфері Скоропадський діяв цілком самостійно. Він українізував державний апарат, який майже повністю складався з колишніх царських чиновників ("українофобі", які не визнавали нічого українського). В усіх установах і військових частинах створено курси українознавства.

Міністр освіти М.Василенко провів українізацію освіти. Було прийнято закон "Про обов'язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах". Крім цього було зроблено:

* організація курсів українознавства для педагогів;

* українізовано 150 гімназій (не переведені на українську мову, а створено паралельні українські гімназії);

* засновано два українських університети в Києві і Кам'янці-Подільському, всього понад 200 вищих навчальних закладів.

Закон "Про заснування Української Академії Наук" (14 листопада 1918). Очолив Академію Наук В.І.Вернадський.

У серпні 1918 р. було організовано;

* Національну Бібліотеку;

* Національний архів України;

* Національна галерея мистецтв;

* Історичний музей;

* Український національний театр під керівництвом П.Саксаганського;

*"Молодий театр" Л.Курбаса.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА:

1. Встановлення дружніх відносин з країнами Четверного союзу.

2. Розв'язання територіальних проблем з сусідніми державами. Особливо гостро це питання стояло у відносинах з Росією, на території якої проживало досить багато українців (етнічні кордони України ширші за політичні).

3. Встановлення дипломатичних відносин з нейтральними країнами. Україна встановила дипломатичні стосунки з 25 країнами світу. 2 червня 1918 р. Українську державу визнає Німеччина, 12 червня 1918 р. незалежність України визнала Росія.

4. В листопаді 1918 р., коли стало зрозуміло, що країни Четверного союзу програють війну, Україна спробувала налагодити стосунки з Антантою. Проте, Антанта заявляла про підтримку ідеї "єдиної і неділимої Росії".

14 листопада 1918 р. Гетьманська грамота про федерацію України з небільшовицькою Росією.

Дата добавления: 2015-10-21