Горбачов Михайло Сергійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку. Стабільна версія була перевірена 20 лютого 2013.
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Горбачов.
Горбачов Михайло Сергійович | |||||||||||||||
| |||||||||||||||
| |||||||||||||||
Час на посаді: | |||||||||||||||
11 березня 1985 — 23 серпня 1991 | |||||||||||||||
Попередник | Черненко Костянтин Устинович | ||||||||||||||
Наступник | в.о. Івашко Володимир Антонович | ||||||||||||||
| |||||||||||||||
Час на посаді: | |||||||||||||||
1 жовтня 1988 — 25 травня 1989 | |||||||||||||||
Попередник | Громико Андрій Андрійович | ||||||||||||||
Наступник | - | ||||||||||||||
| |||||||||||||||
Час на посаді: | |||||||||||||||
25 травня 1989 — 15 березня 1990 | |||||||||||||||
Попередник | - | ||||||||||||||
Наступник | Лук'янов Анатолій Іванович | ||||||||||||||
| |||||||||||||||
Час на посаді: | |||||||||||||||
15 березня 1990 — 25 грудня 1991 | |||||||||||||||
Попередник | - | ||||||||||||||
Наступник | - | ||||||||||||||
Народився | 2 березня 1931 (81 рік) | ||||||||||||||
Політична партія | 1) КПРС (1952—1991) 2) РОСДП (2000—2001) 3) СДПР (2001—2007) | ||||||||||||||
Дружина | Раїса Максимівна Титаренко | ||||||||||||||
Діти | Ірина | ||||||||||||||
Релігія | атеїст | ||||||||||||||
Нагороди |
|
Миха́йло Сергі́йович Горбачо́в (рос. Михаи́л Серге́евич Горбачёв) (читається Міхаіл Сєрґєєвіч Ґарбачов) (*2 березня 1931, ПривольнеСтавропольського краю) — радянський політичний діяч та єдиний в історіїПрезидент СРСР, при владі в 1985—1991 роках.
Зміст [сховати] · 1 Біографія o 1.1 Партійна робота o 1.2 Генеральний секретар та Президент · 2 Діяльність на посаді генсека і президента o 2.1 Зовнішня політика § 2.1.1 Афганська війна § 2.1.2 Відносини із Заходом § 2.1.3 Офіційне визнання радянської відповідальності за Катинь o 2.2 Міжетнічні конфлікти і силове вирішення проблем § 2.2.1 Грудневі події в Казахстані § 2.2.2 Ситуація в Закавказзі § 2.2.3 Події в Тбілісі § 2.2.4 Загострення ситуації у Придністров'ї § 2.2.5 Події в Новому Узень § 2.2.6 Конфлікт у Ферганській долині § 2.2.7 Введення радянських військ в Баку § 2.2.8 Заворушення в Душанбе § 2.2.9 Бої в Єревані § 2.2.10 Прибалтійські конфлікти · 3 Після відставки · 4 Сім'я, особисте життя · 5 Нагороди та почесні звання o 5.1 Нобелівська премія · 6 Джерела · 7 Див. також · 8 Посилання |
[ред.]Біографія
Горбачов Михайло Сергійович, 2004 рік
Народився в селі ПривольнеКрасногвардійського районуСтавропольського краю (який тоді називався Північно-Кавказьким краєм), у селянській сім'ї. Батько —Горбачов Сергій Андрійович (1907—1976), росіянин. Мати — Гопкало Марія Пантиліївна (1911—1993), українка.
Із 13 років періодично поєднував навчання в школі із роботою в МТСі в колгоспі. Із 15 років працював помічником комбайнера машинно-тракторної станції. У 1948 році, сімнадцятирічним, був нагородженийорденом Трудового Червоного Прапора, як знатний комбайнер. У тому ж році призваний у Радянську армію, служив начальником продскладу. В1950 році вступив до МГУ імені М. В. Ломоносова. Після закінчення в 1955році юридичного факультету МГУ був направлений у Ставрополь у краєву прокуратуру. Працював заступником завідувача відділу агітації і пропагандиСтавропольського крайкому ВЛКСМ, першим секретарем Ставропольського міськкому комсомолу, потім другим і першим секретарем крайкому ВЛКСМ(1955—1962).
У 1953 році одружився із Раїсою Максимівною Титаренко (1932—1999). Був членом Політбюро з 1980. Як Генеральний секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу 1985—1991, Голова Президії Верховної Ради СРСР 1988—1989, Голова Верховної Ради СРСР 1989—1990, Президент СРСР 1990—1991 проводив ліберальні реформи всередині країни, які були названі Перебудовою і призвели до появи багатопартійності; спробував обмежити гонку озброєнь.
2009 року став лауреатом німецької премії «Квадрига».
[ред.] Партійна робота
| Цей розділ слід удосконалити, подаючи інформацію більш систематично. Можливо, частину інформації слід перенести до інших розділів. Можливо, цей розділ варто взагалі ліквідувати, переносячи інформацію до інших розділів. Крім того, слід перевірити (в тому числі після запропонованих тут дій), чи нема у статті дублювання якоїсь інформації, яка тут зараз присутня. |
Горбачов відвідує свинарське господарство у НДР, 1966 р.
· 1952 - прийнятий до лав КПРС.
· Березень 1962 — парторг крайкому КПРС Ставропольського територіально-виробничого колгоспно-радгоспного управління.
· 1963 — завідувач відділу партійних органів Ставропольського крайкому КПРС.
· Вересень 1966 - обраний першим секретарем Ставропольського міськкому партії.
· 1967 - закінчив економічний факультет Ставропольського сільськогосподарськогоінституту (заочно), спеціальність— агроном-економіст.
· Серпень 1968 — другий секретар Ставропольського крайкому КПРС.
· Квітень 1970 — перший секретар Ставропольського крайкому КПРС.
· 1971—1991 - член ЦК КПРС.
· Листопад 1978 - обраний секретарем ЦК КПРС.
· 1979 - 1980 — кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС.
На початку 80-х років здійснив ряд закордонних візитів, під час яких познайомився з Маргарет Тетчер і подружився зОлександром Яковлєвим, який очолював у той час радянське посольство у Канаді. Брав участь у роботі Політбюро ЦК КПРСщодо вирішення важливих державних питань.
[ред.] Генеральний секретар та Президент
| Цей розділ варто переписати, подаючи інформацію більш систематично. |
З березня 1985 року — Генеральний секретар ЦК КПРС, а з жовтня 1989 року по червень 1990 року — голова Російського бюроЦК КПРС.
Під час спроби державного перевороту в 1991 році був відсторонений від влади віце-президентом Генадієм Янаєвим та ізольований у Форосі; після відновлення законної влади повернувся на свою посаду, котру обіймав до розпаду СРСР в грудні1991 року.
Обирався делегатом XXII (1961 рік), XXIV (1971 рік) і всіх наступних (1976, 1981, 1986, 1990) з'їздів КПРС. З 1970 по 1990 рік бувдепутатом Верховної Ради СРСР 8-12 скликань. Член Президії Верховної Ради СРСР з 1985 по 1988 рік; Голова ПрезидіїВерховної Ради СРСР із жовтня 1988 по травень 1989 року.
Голова Комісії у справах молоді Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1979—1984); Голова Комісії у закордонних справах Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1984—1985);
Народний депутат СРСР від КПРС — березень 1989 — березень 1990; Голова Верховної Ради СРСР (сформована З'їздомнародних депутатів) — травень 1989 — березень 1990; Депутат Верховної Ради РРФСР 10-11 скликань.
15 березня 1990 року Михайло Горбачов був обраний Президентом СРСР. Одночасно до грудня 1991 року був Головою Ради оборони СРСР, Верховним Головокомандуючим Збройних Сил СРСР.
Нагороджений Нобелівською премією миру 1990, але його міжнародна репутація постраждала через придушення демократичних виступів у прибалтійських республіках. Після невдалого путчу в серпні 1991 р., прискореного розпаду СРСР, влада Горбачова ослабла, і 25 грудня 1991 він пішов у відставку.
4 листопада 1991 начальник управління з нагляду за виконанням законів про державну безпеку генеральної прокуратури СРСРВіктор Ілюхін порушив проти М. С. Горбачова кримінальну справу за статтею 64 Кримінального Кодексу РРФСР (Зрада Батьківщині) у зв'язку з підписанням постанов Держради СРСР від 6 вересня 1991 р. про надання незалежності Латвії, Литві, Естонії; Генеральний прокурор СРСР Микола Трубін закрив справу, а через два дні Ілюхін був звільнений з органів прокуратури.[1] [2]
13 червня 1992, скликаний з дозволу Конституційного суду РРФСР, пленум ЦК КПРС виключив М. С. Горбачова з партії.[3][4]
[ред.]Діяльність на посаді генсека і президента
Перебуваючи на вершині влади, Горбачов проводив численні реформи і кампанії, які в подальшому привели до ринкової економіки, знищення монопольної влади КПРС і розпаду СРСР. Оцінка діяльності Горбачова суперечлива.
Консервативні політики критикували його за економічну розруху, розвал Союзу та інші наслідки перебудови.
Радикальні політики критикували його за непослідовність реформ і спробу зберегти колишню центрально-плановану економіку ісоціалізм.
Багато радянських, пострадянських та зарубіжних політиків і журналістів вітали реформи Горбачова, демократію і гласність, закінчення холодної війни, об'єднання Німеччини. Оцінка діяльності Горбачова за кордоном колишнього СРСР носить більш позитивний і менш суперечливий характер, ніж у пострадянському просторі.[5]
Різке падіння смертності в РРФСРпід час антиалкогольної кампанії 1985Демоскоп Weekly - Додаток. Довідник статистичних показників.
Динаміка нетто-коефіцієнта відтворення населення в РРФСР з 1979 року [6]
Ось короткий список його ініціатив і подій, прямо або побічно з ним асоційованих:
· 8 квітня 1986 відбувся візит М. С. Горбачова до Тольятті, де він відвідав «Волзький Автозавод». Результатом цього візиту було рішення про створення на базі флагмана вітчизняного машинобудування інжинірингового підприємства - галузевого науково-технічного центру (НТЦ) ВАТ «АВТОВАЗ», що стало значущою подією радянського автопрому. На своєму виступі у Тольятті Горбачов вперше виразно вимовляє слово«перебудова», це було підхоплено ЗМІ і стало гаслом нової епохи, що почалася в СРСР.[7][8]
· 15 травня 1986 року почалася кампанія посилення боротьби з нетрудовими доходами, яка на місцях розумілася як боротьба проти репетиторів, продавців квітів, шоферів, які підвозили пасажирів, і продавців домашнього хліба в Середній Азії. Кампанія була незабаром згорнута і забута через наступні події.
· Антиалкогольна кампанія в СРСР, розпочата 17 травня 1985 р., призвела до підвищення на 45% цін на алкогольні напої,[9] скорочення виробництва алкоголю, вирубування виноградників,[10][11] зникнення цукру в магазинах унаслідок самогоноваріння і введення карток на цукор, але і збільшенню тривалості життя населення, зниження рівня злочинів, скоєних на грунті алкоголізму[12][13].
· Прискорення - цей лозунг був пов'язаний з обіцянками різко підняти промисловість і добробут народу за короткі терміни; кампанія призвела до прискореного вибування виробничих потужностей, сприяла початку кооперативного руху і підготувала перебудову.
· Переведення підприємств на госпрозрахунок, самоокупність, самофінансування - введення перших елементів ринкової економіки в СРСР, повсюдне впровадження кооперативів - провісників приватних підприємств, зняття обмежень з валютних операцій.
· Перебудова з чергуванням нерішучих і різких заходів і контрзаходів з введення або з обмеження ринкової економіки і демократії.
· Реформа влади, запровадження виборів до Верховної Ради та у місцеві Ради на альтернативній основі.
· Повернення з політичного заслання радянського вченого і дисидента, лауреата Нобелівської премії А. Д. Сахарова, припинення кримінальних переслідувань за інакомислення.
· Гласність, фактичне зняття партійної цензури на засоби масової інформації та твори культури.
· Придушення локальних національних конфліктів, у яких владою приймалися жорстокі заходи, зокрема силовий розгін мітингу молоді в Алма-Аті, введення військ до Азербайджану, розгін демонстрації у Грузії, розгортання багаторічного конфлікту в Нагірному Карабасі, придушення сепаратистських устремлінь прибалтійських республік.
· На горбачовський період припадає різке зменшення відтворення населення СРСР.[14]
· Зникнення продуктів з магазинів, прихована інфляція, введення карткової системи на багато видів продовольства у 1989році. Для періоду правління Горбачова характерно вимивання товарів з магазинів у результаті накачування економіки безготівковими рублями, а згодом - гіперінфляція.
· За Горбачова зовнішній борг Радянського Союзу продовжував зростати. Приблизні дані такі: 1985 рік: зовнішній борг - 31,3 млрд доларів; 1991 рік: зовнішній борг - 70,3 млрд доларів[15] (для порівняння, загальна сума російського зовнішнього боргу на 1 жовтня 2008 р. - 540 500 000 000 доларів[16], в тому числі державний зовнішній борг в іноземній валюті - близько 40 млрд доларів, або 8% від ВВП[17][18] - більш детально див у статті Зовнішній борг Росії). Пік російського державного боргу припав на 1998 рік (146,4% ВВП).[19]
Показники (СРСР) | 1985 рік | 1991 рік |
Золотий запас, тонн | невідомо [20] [21] | 240 [22] |
Зовнішній борг [23], млрд. доларів | 31,3 [15] | 70,3 [15] |
Офіційний курс рубля до долара [20] | 0,64 рубля | 90 рублів |
Офіційні темпи зростання радянської економіки [20] | +2,3% | -11% |
· Реформа КПРС, яка призвела до утворення всередині неї кількох політичних платформ, а в подальшому - скасування однопартійної системи і зняття з КПРС конституційного статусу «керівної і спрямовуючої сили».
· Реабілітація жертв сталінських репресій, не реабілітованих раніше за Хрущова.
· Ослаблення контролю над соціалістичним табором (доктрина Сінатри), що призвело, зокрема, до зміни влади в більшості соціалістичних країн, об'єднання Німеччини, закінчення холодної війни (останнє в США зазвичай розцінюється як перемога американського блоку [24]).
· Припинення війни в Афганістані і виведення радянських військ.
· Введення радянських військ у Баку в ніч з 19 на 20 січня 1990 року, проти Народного фронту Азербайджану. Понад 130 загиблих, включаючи жінок і дітей.
· Приховування від громадськості фактів аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р.
· 7 листопада 1990 р. слюсар Олександр Шмонов зробив невдалий замах на Горбачова.[25]
[ред.] Зовнішня політика
[ред.] Афганська війна
Докладніше: Афганська війна (1979-1989) та Операція «Тайфун» (1989)
[ред.] Відносини із Заходом
Прийшовши до влади, Горбачов спробував поліпшити відносини з США і Західною Європою. Однією з причин цього було бажання знизити непомірні військові витрати (25% держбюджету СРСР).
У роки «перебудови» зовнішньополітичний курс СРСР зазнав серйозних змін. Причиною цього стало зниження темпів економічного зростання і стагнація економіки в першій половині 1980-х років. Радянський Союз був більше не в змозі витримувати гонку озброєнь, нав'язувану США.
— Зовнішня політика СРСР у другій половині 1980-х рр. [26]
За роки свого правління Горбачов висунув безліч мирних ініціатив. В 1987 році була досягнута домовленість про ліквідацію в Європі радянських та американських ракет середньої і малої дальності. Уряд СРСР в односторонньому порядку оголосило мораторій на випробування ядерної зброї. Однак миролюбність іноді розцінювалася як слабкість.
У міру погіршення економічної ситуації в країні радянське керівництво розглядало скорочення озброєнь і військових витрат як спосіб вирішення фінансових проблем, тому не вимагало від своїх партнерів гарантій і адекватних кроків, втрачаючи при цьому свої позиції на міжнародній арені.
— Зовнішня політика СРСР у другій половині 1980-х рр.. [26]
Виведення військ з Афганістану, падіння Берлінської стіни, перемога демократичних сил у Східній Європі, розпад Варшавського Договору і виведення військ з Європи - все це стало символом «програшу СРСР в холодній війні». [26]
Михайло Горбачов на Бранденбурзьких воротах. 1986 р.
Михайло Горбачов і Ніколає Чаушеску.1985
Михайло Горбачов і Рональд Рейган.1985 р.
Михайло Горбачов і Еріх Хонеккер.1986 р. НДР
[ред.] Офіційне визнання радянської відповідальності за Катинь
Файл:Gorbyaruz1.jpg
Президент СРСР Михайло Горбачов передає президентові Республіки Польща Войцеху Ярузельському 13 квітня 1990копії документів про долі польських військовополонених
22 лютого 1990 р. завідувач Міжнародним відділом ЦК КПРС В. Фалін направив на ім'я Горбачова записку, в якій повідомив про нових архівних знахідках, доводять зв'язок між відправленням поляків з таборів навесні 1940року та їх розстрілом. Він вказував, що опублікування таких матеріалів повністю підірве офіційну позицію радянського уряду (про «недоведеність» і «відсутності документів») і рекомендував терміново визначитися з новою позицією. У зв'язку з цим пропонувалося повідомити Ярузельському, що прямих свідчень (наказів, розпоряджень і т. д.), що дозволяють назвати точний час і конкретних винуватців катинської трагедії, не знайдено, але «на підставі зазначених індіцій можна зробити висновок про те, що загибель польських офіцерів у районі Катині - справа рук НКВД і персонально Берія і Меркулова.»[27].
13 квітня 1990 року, під час візиту до Москви Ярузельського було опубліковано заява ТАРСпро катинської трагедії, що свідчило:
Виявлені архівні матеріали у своїй сукупності дозволяють зробити висновок про безпосередню відповідальність за лиходійства в Катинському лісі Берії, Меркулова та їхніх підручних. Радянська сторона, висловлюючи глибоке співчуття у зв'язку з катинської трагедією, заявляє, що вона представляє один із тяжких злочинів сталінізму. |
Горбачов передав Ярузельському виявлені етапні списки НКВС з Козельська, з Осташкова і з Старобільська.
27 вересня 1990 Головна військова прокуратура СРСР почала розслідування кримінальної справи за фактом убивств у Катині, яке отримало порядковий номер 159. Розслідування, розпочате Головною військовою прокуратурою СРСР, було продовжено Головною військовою прокуратурою РФ і велося до кінця 2004 р.; в ході його були допитані свідки і учасники розправ над поляками.
21 вересня 2004 ГВП оголосила про припинення катинської справи.
[ред.] Міжетнічні конфлікти і силове вирішення проблем
[ред.] Грудневі події в Казахстані
Докладніше: Грудневі події 1986 року (Казахстан)
Грудневі події (каз. Желтоқсан - грудня) - виступи молоді в Алма-Аті і Караганді, що відбулися 1916 - 20 грудня 1986, що почалися з рішення Горбачова про зняття з посади перебував на посаді з 1964 а Першого секретаря ЦК КП КазахстануДінмухамеда Ахмедович Кунаєва, і заміну його на раніше не працював у Казахстані етнічного російського, Геннадія Васильовича Колбіна, першого секретаря Ульяновського обкому партії. Учасники виступів протестували проти призначення на цю посаду людину, не колишнього казахом.
Виступи почалися 16 грудня, перші групи молоді вийшли на Нову (Брежнєва) площу столиці з вимогами скасування призначення Колбіна. У місті відразу була відключено телефонний зв'язок, ці групи були розігнані міліцією. Але чутки про виступ на площі миттєво облетіли весь місто. Вранці 17 грудня на площу імені Л. І. Брежнєва перед будинком ЦК вийшли вже натовпи молоді, «підбурювані націоналістичними елементами» [28]. Плакати демонстрантів свідчили «Вимагаємо самовизначення!», «Кожному народу - свій лідер!», «Не бути 37-му!», «Покласти кінець великодержавному безумству!» [29] Два дні тривали мітинги, обидва рази закінчуються заворушеннями. При розгоні демонстрації війська використовували саперні лопатки, водомети, службових собак; стверджується також, що застосовувалися арматурний брухт, сталеві троси [29]. Для підтримки порядку в місті використовувалися робочі дружини.
[ред.] Ситуація в Закавказзі
Докладніше: Карабаський конфлікт та Грузино-південноосетинський конфлікт
У серпні 1987 р. Карабахські вірмени посилають до Москви петицію, підписану десятками тисяч громадян, з проханням передати НКАО до складу Вірменської РСР. 18 листопада того ж року в інтерв'ю французькій газеті «Юманіте» радник М.C.Горбачова А. Г. Аганбегян робить заяву: «Я б хотів дізнатися про те, що Карабах став вірменським. Як економіст я вважаю, що він більше пов'язаний з Вірменією, ніж з Азербайджаном»[30]. Подібні заяви робляться іншими громадськими та політичними діячами. Вірменське населення Нагірного Карабаху влаштовує демонстрації із закликом про передачу НКАО до складу Вірменської РСР. У відповідь азербайджанське населення Нагірного Карабаху починає виступати з вимогою збереження НКАО у складі Азербайджанської РСР. Для підтримки порядку М.C.Горбачов відправив у Нагірний Карабах з Грузії батальйонмотопіхоти 160-го полку внутрішніх військ МВС СРСР [31].
7 грудня 1990 р. у Цхінвалі був введений полк внутрішніх військ СРСР зі складу Тбіліського гарнізону.
[ред.] Події в Тбілісі
Докладніше: Тбіліські події (1989)
[ред.] Загострення ситуації у Придністров'ї
Докладніше: Придністровський конфлікт
[ред.] Події в Новому Узень
Докладніше: Події в Новому Узень (1989)
[ред.] Конфлікт у Ферганській долині
Докладніше: Ошська різанина, Ферганський події та Вірмено-єврейський погром в Андижані
Погроми турків-месхетинців в 1989 році в Узбекистані більше відомі як Ферганський події. На початку травня 1990 року в узбецькому місті Андижан стався погром вірменів і євреїв [32].
[ред.] Введення радянських військ в Баку
Докладніше: Чорний січень
Події січня 1990 року в місті Баку (столиця Азербайджанської РСР), що закінчилися введенням радянських військ, в результаті чого загинули більше 130 осіб.
[ред.] Заворушення в Душанбе
Докладніше: Масові заворушення в Душанбе (1990)
[ред.] Бої в Єревані
Докладніше: Бої в Єревані (1990)
27 травня 1990 відбулося збройне зіткнення вірменських загонів самооборони з внутрішніми військами, в результаті чого загинули двоє солдатів і 14 бойовиків [33].
[ред.] Прибалтійські конфлікти
Докладніше: Події у Вільнюсі (1991) та Події в Ризі (1991)
У січні 1991 р. відбулися події в Вільнюсі і Ризі, що супроводжувалися застосуванням військової сили. В ході подій у Вільнюсі підрозділи радянської армії взяли штурмом телецентр, інші громадські споруди (т. зв. "Партійна власність») у Вільнюсі, Алітус е,Шяуляй.
[ред.]Після відставки
Після підписання Біловезьких угод (в обхід заперечень Горбачова) і фактичної денонсації союзного договору 25 грудня 1991 р. Михайло Горбачов склав з себе повноваження глави держави.[34] Досі відсутні будь-які відомості про те, щоб відставка Президента СРСР була прийнята в установленому порядку Державною Радою СРСР[35].
З грудня 1991 року двічі виступав в суді по справі ГКЧП.[36] З цього часу, з президентом Росії Єльциним, за 2,5 роки не зустрічався жодного разу.[36] Цитата з показань Горбачова на суді процесі по справі ГКЧП:[36]
« | Розвал Союзу не був неминучий. Учасники Біловежської Пущі зараз намагаються стверджувати, що він був неминучий. На цьому ж побудована і мотивація свого злочину членами ГКЧП. | » |
Із показань свідка Михайла Горбачова на засіданні Верховного Суда Росії, 7 липня 1994 року:[36]
« | Тепер нам необхідно вже з урахуванням нових реалій збирати новий Союз. В піднесених нам уроках ми повинні знайти розуміння того, як зараз діяти. | » |
З січня 1992 дотепер - Президент Міжнародного Фонду соціально-економічних і політологічних досліджень (Горбачов-Фонд). Одночасно з березня 1993 р. до 1996 року - президент, а з 1996 року - Голова Правління Міжнародного Зеленого Хреста.
30 травня[ Джерело? ] 1994 р. Горбачов був у гостях у Лістьєва у першому випуску програми Година пік. Уривок з їхньої бесіди:[ Джерело? ]
« | — Михайло Сергійович, скажіть, ви зараз маєте намір повернутися... в політику, або балотуватися в Президенти Росії? — У мене це частенько питають. От і Раїса Максимівна днями запропонувала подібне... І я задумався: А що? І твердо вирішив: піду балотуватися в Президенти. | » |
21 липня, четвер, 1994 року в передачі "Час пік" В.Лістьєва, Горбачов (уривок розмови):[36]
« | — Ви будете висувати свою кандидатуру на президентських виборах 1996 року? — Ви знаєте, мене не це зараз цікавить. Мене цікавить як ми живемо, що відбувається з реформами. | » |
Після відставки скаржився, що його «у всьому блокують», що його сім'я постійно перебуває «під ковпаком» у ФСБ, що його телефони прослуховуються постійно, що видавати свої книги в Росії він може лише «підпільно», малим тиражем. [37] 21 липня, четвер, 1994 року ведучі передачі "Час пік" В.Лістьєва підтвердили, що Горбачов вперше за 2,5 роки потрапив в ефір.[36]
Розмова в згаданій передачі:
« | Дзвінок телеглядача і запитання глядача:[36] — Доброго дня, Михайло Сергійович. | » |
В 1994 році в передачі "Час пік" В.Лістьєва, Горбачов різко критикував представників тогочасної влади, через виведення країни з русла поступових реформ, які Горбачов розпочав, і через різке переломлювання ситуації, що призведе до руйнації науки, освіти, а науково-технічний потенціал буде зруйнований і це відкине країну відразу на десятиліття; за відхід від демократичного вектору розвитку, за втрачання справжнього парламенту, за втрату гласності, за монополізацію частини преси урядом, через що та вже знаходиться на пайку і вже не самостійна, а друга частина — теж не самостійна і знаходиться на пайку в фінансових і промислових груп, і в газетах абсолютно не та картина, яка відбувається в житті, і телебачення починає ставати таким же; різко висловлювався проти Володимира Жиріновського[36] Ось декілька цитат:
« | "..і вони хочуть, напевно, провести ще другий етап перерозподілу власності. Потім, вони думають, вони вже будуть невразливі" | » |
« | "я думаю, коли нам говорять, що чергової осені, або з весни, або через пів року чи через рік почне покращуватись в рамках цього курсу — це невірно". | » |
У 1996 виставив свою кандидатуру на виборах Президента Російської Федерації і за результатами голосування набрав 386 069 голосів (0,51%).
У 2000 став главою Російської об'єднаної соціал-демократичної партії, яка у 2001 році влилася в Соціал-демократичну партію Росії (СДПР); з 2001 по 2004 - лідер СДПР. Цього ж року за участю Міжнародного Зеленого Хресту приймається Хартія Землі - збірка принципів сталого розвитку планети і суспільтсва, яка знайшла прихильників по всьому світу.
12 липня 2007 р. СДПР була ліквідована (знята з реєстрації) за рішенням Верховного суду Російської Федерації.
20 жовтня 2007 року став головою Загальноросійського громадського руху «Союз соціал-демократів» [38].
З подачі [39] журналіста Євгенія Додолева нового президента США Обаму деякі російські журналісти почали порівнювати з Горбачовим [40].
У 2008 в інтерв'ю Володимиру Познеру на першому телеканалі Росії Михайло Горбачов сказав:
« | Я зараз шкодую: треба було не їхати у Форос у серпні 1991 р. Я думаю, що Радянський Союз зберігся б... Так само як була і ще одна помилка - що я не відправив Єльцина назавжди в яку-небудь країну заготовлювати банани після відомих процесів, коли вимагав Пленум: «Виключити Єльцина з членів ЦК!». | » |
« | Але я вам скажу: всі ми помилилися ще три рази. Запізнилися з реформуванням партії. Друге - ми запізнилися з реформуванням Союзу. А третє... Коли стало туго у нас, особливо після 1989 р., в 1990 р. - коли вся країна в чергах виявилася і нам не вистачало товарів для того, щоб задовольнити прохання ці, коли у нас за італійські туфлі могли зламати в черзі... Треба було знайти 10-15 мільярдів доларів. Їх можна було знайти... | » |
[41]
У 2009 році в інтерв'ю Євроньюс Горбачов повторно зазначив, що його план не «не вдався», а навпаки - тоді «почалися демократичні реформи», і що перебудова перемогла [42].
Якщо в перші роки правління Путіна Горбачов його підтримував, то потім він почав ставитися до політики Путіна все більш критично. У січні 2008 року, в інтерв'ю The New York Times, Горбачов піддав суворій критиці стан російської виборчої системи. Крім того, він закликав докорінно реформувати систему, при якій вся влада знаходиться в руках оточення президента Володимира Путіна. «З нашими виборами не все гаразд, і наша виборча система потребує серйозного коректування», - заявив колишній радянський президент [43]. У лютому 2011 р. в інтерв'ю радіо «Свобода» М.С.Горбачов знову чітко сформулював основні претензії до «тандему»: згортання демократії, корупція і засилля чекістів. Горбачов також незадоволений тим, що йому не дозволили зареєструвати свою соціал-демократичну партію. [44]
2 березня 2011, в день 80-річчя, Указом Президента Російської Федерації нагороджений орденом Святого апостола Андрія Первозванного. [45]
[ред.]Сім'я, особисте життя
Дружина — Раїса Максимівна Горбачова (уроджена Титаренко), померла в 1999 від лейкозу.[46] Понад 30 років жила і працювала в Москві.
Дочка — Ірина Михайлівна, працює в Москві.
Онуки — Ксенія і Анастасія.
Правнучка — Олександра. [47]
[ред.]Нагороди та почесні звання
Докладніше: Нагороди та почесні звання Михайла Горбачова
[ред.] Нобелівська премія
На саміті в Гельсінські (1990)
«У знак визнання його провідної ролі в мирному процесі, який сьогодні характеризує важливу складову частину життя міжнародного співтовариства», 15 жовтня 1990 р. М. С. Горбачов був удостоєний Нобелівської премії миру 10 грудня 1990 на церемонії вручення вОсло замість Горбачова за його дорученням Нобелівську премію отримував заступник міністра закордонних справ Анатолій Ковальов. [48]
Пізніше, 5 червня 1991 р., Горбачов виступив в Осло з Нобелівською лекцією (відповідно до правил, лауреат повинен прочитати таку лекцію в межах 6 місяців після вручення премії), в якій підкреслив прагнення народів СРСР «бути органічною частиною сучасної цивілізації, жити у злагоді із загальнолюдськими цінностями, за нормами міжнародного права», але разом з тим зберегти свою унікальність і культурне розмаїття. [48]Користуючись нагодою, М. С. Горбачов провів переговори з прем'єр-міністром Норвегії, видною діячкою Соцінтерн а Гру Харлем Брундтланд про інтеграцію СРСР в світову економіку.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Пасічник Михайло Павлович | | | Дай Бог Вам только света и тепла, Длинней дорог и дружбы Ваших близких. Чтоб жизнь для Вас нетрудною была, Чтоб тяготы и беды не нависли. И долгих лет Вам, и хороших зим, Не подводило чтобы Вас |
5-й Генеральний секретар ЦК КПРС 
