Соц- економ чинники.встановлення буржуазної демократії.- перші риси формування масової свідомості. – відбувається концентрація менших міст, що сприяє демократизації життя. – швидкий розвиток

Соц- економ чинники. встановлення буржуазної демократії.- перші риси формування масової свідомості. – відбувається концентрація менших міст, що сприяє демократизації життя. – швидкий розвиток транспорту, засобів звяз. – різко зростає потік інформації, що сприяє виникненню глобальної інформ системи.(електрограф, зростають тиражі газет, журналів) – розмежування функц творч діяльності, окрім худ, письм, митців виник особливий корпус посередників, видавців, продавців художніх тв. – головним при розповсюдження творів стає комерційний інтерес, відбувається комерціалізація мистецтва. – виникає підприємницька діяльність, мета якої догодити будь яким смакам, - розпоч формув. індустріального сусп.,-бурхливо розв. Природничі,історичні науки,мовознавство,філософ.Природн: Джоуль,Дарвін,Менделєєв.Філософ: Гоголь,Шопенгауер,Кант,Енгельс,Маркс,Шатобріон. В 19 ст видатн науковець Шанальйон вперше розшифрував єгипетські ієрогліфи це здійснило прорив у мистецтвознавстві та визначило вплив єгипетського мистецтва. -Закладено основи мистецтвознавства, фольклористики,археології, літературознавства. – під впливом атеїстичної тенденції виникає глибока криза яку переживає церква.До Європи проникають нові релігії, у Є зароджується концепція відокремлення церкви від держави.Загальна риса світового мист – невпинне зростання міжнародного культурного обміну. Цьому сприяло зростання економіки, вдосконалення транспорту, засобів зв’язку, взаємообмін інформацією. – Виникають нові напрями і стилі: реалізм, символізм, натуралізм,імпресіонізм, постімпресіонізм, ампір,модерн. Разом з ними на поч. 19 продовжують існувати класицизм який перетворюється на неокласицизм і романтизм (до 20 років). КЛАСИЦИЗМ. У його розв.виділ. 2 етапи: *17-18ст. *поч..19ст. Нові риси,що виникли в 19ст.: 1.Класиц.висуває нові естетичні форми,оскільки великого значення надавав сусп.виховній функц.мист. 2. Нові герої володіють стійкістю перед випробуваннями та жорстокістю долі.Для них загал.вище особистого.Почуття підвласне розуму,загал. Інтересам. 3.Естетика клас.виокремила такі вимоги та норм.правила: -встанов.сувору ієрархію жанрів:у жив.високими вваж.істор.міфолог.жанри,до низ.жанр. віднос.пейзаж,портрет натюрморт. У літер.високі жанри трагедія,епопея,ода.низькі комедія,сатира,байка. – чітке розмежув.планів і злагодженості для скульпт.творів арх..та жив. Для чіткого виділення предметів у жив.використ.локальний колір: коричн.-для ближнього,зелений-для середнього,блакитний-для дального планів. НЕОКЛАСИЦИЗМ. Назва стилю,який завдяки новій соц.та ідеолог.спрямованості набуває пошир.в кін.18-на поч.19ст. Митці неоклас.звертались до традицій античн.,ренесансу,класицизму.Форми очищені від конкретного іст.змісту. В арх.була своєрідна реакція проти декорат.надмірностей і конструкцій. РОМАНТИЗМ. це худ.напрям,що виник.в кін.18ст.і проіснував до 1пол.19ст. Естет.риси:-рішуча відмова від раціоналіст.принципів просвітн.і класиц.,недовіра до культу розуму. -ствердж.людс.гідності,самостійності її дух.творчого життя.ці риси знайшли своє відображу.в образах героїв романт.мист. –незаурядність в характ.,сильні почуття,безмежна свобода героїв. –романтики заперечували необхідн.та можливість об’єктивного відображ.дійсності. Осн.приницпом романтизму є суб’єктивна вседозволеність творч.уяви. Сюжети цього напряму:-неординарні події та надзвич.обставини у яких жили герої. –значне місце в романт.займає інтерес до нац.минулого його ідеалізація,а також до традицій культ.власного і чужого народів. –характерне тяжіння до емоц.напруження,що визнач.головну роль. Найбільш романт.проявив.в літ.,муз.,жив. –у жив.художн. романтиків була не стільки ідея,скільки сила і засоби її вираж.На полотнах романт.:античні руїни поглиблювали простір,показув.зв’язок зі світлом,повітрям і рухом часу. Найвизн.представн.: 1.Літерат.:Гофман,Байрон,Шейм,Гюго,Гендель,Міцькевич,Лермонтов. 2.Муз.: Рессіні, Шопен, Шуман, Берліоз, Ліст. Виникн.нового жанру міз.героїчно-романт.опера. 3.Жив.: Делокрусі,Даліє,Гарнер. 4.Арх.: -промисл.арх. –виникн.неоготизму саме в цей період19ст. «Криштальний палац». РЕАЛІЗМ. У 19ст.під впливом становл.всесвітньої економ.сист.змінюєт.і розшир.зміст мист. Воно набуває рис соц.і психолог.хар-ру. Змінюєт.також і головний предмет мист.-люд.,яка набуває нових рис. Всі ці зміни спрямовані виникн.нової худ.конструкц. Реалізм виник.як напрям у 19ст. (Дослівно означ.речовий),цей термін був започати.франц.літерат.критиком Жаном Шанфлері у 1850р. для визнач.нового напряму мист.як протиставлення романтизму і символізму. Естет.риси: -принцип реал. Типізація і правдивість деталей,показ типових характ.,які діють у реал.життєвих ситуац.,конкретна істор.справедливість. –реалізм тяжіє до зобр.повсякд.життя і соц..оточення. –найбіл.розвитку набуває в Фр.де отримує політ.забарвл. –реал.навпротивагу романт.відстоював істор.своєрідність творів мист. –до сер.19ст.реал.стає домін.напрямом 19 ст. Визначні представн.: 1.Літер.: Беранже,Стендаль,Флотер,Гідемопасан,Діккенс,Меріме,Оноре-де-Бальзак,який започатк.новий літер.жанр епопея.Зародж.наук.-фантаст.літерат. 2.Музика:Верді,Пучіні,Бізе,Штраус. 3.Жив.:Міле,Курбе,Моне,Гойя. 4.Театр і балет: Бернанд Шоц,Генріх Упсен. В 1813р.заснов.найбіл.центр.театр «Ла Скала» 1856-заснов.королів.академ.опери. 1869- Віденська опера. СИМВОЛІЗМ. Як напрям символізм в зах. Європейському мистецтві склався в кінці 19- поч..20 –го ст.. символізм з грецької- означає знак. Основні художньо-естетичні риси символізму:1. Символісти намагалися зосередити всю свою увагу на художній виразності шляхом символів та ідей. Найбільше свое відображення здійснив в літературі та живописі. 2. 1886р. одночасно з відкриттям в Парижі 8-ї останньої виставки імпресіоністів Жан Моред ридав маніфест символістів. Цей маніфест був надрукований у літературному додатку

«Книга». Провідна ідея маніфесту:«ё мистецтво має придавати найвищий смисл існування людини і природи». Будь-яка форма створена художником має містити в собі прихований і звичайної свідомості смисл і мати необмежені, безкінечні значення…… і при цьому одночасно відображати видиму реальність і стан душі самого художника. Для символізму у живописі характерні такі риси:1. Відображення на полотнах емоційного стану душі, суб`активних відчутів, мрій та фантазій. 2. Відхід від буденної повсякденності, чистий і щирий світ поза часовий ідеалій. 3. Головне, що символізм ствердив у художній практиці це уособлення художнього я. 4. Символізм у живописі це ілюзія несвідомого. 5. На відмінну від літератури символізм у живописі трансформувався у художні стилі: модерн кінець 19 поч. 20ст, експресіонізм поч. 20ст. Художники символісти:Морі Дені (1870-1943) Гюстав Морро (1826-1898) Арнольд Бьоклін (1827-1901). Найбільшого свого розвитку символізм отримав у Франції та в Росії.. В середині художнього напряму символізм виникає художньо-стильова течія «НАБІ». Основоположником цієї течії стає: Поль Серюзьє, Моріс Дені. Набі –з єврейської озн. пророк .Перша стаття теоретиків набістів Моріса Дені «Визначення нетрадиціоналізма» була опублікована в журналі «Арт Крітіка» 1890р. і стала маніфестом групи. Провідні ідеї маніфесту:.1 Головну роль в живописі відіграє колір та необхідність узагальнення форм з урахуванням їхнього розташування на площині. 2. Були визначені основні сюжети: античні німфи, середньовічні легенди, одухотворення природи. 3. Намагання виділити в художній формі музичне начало та містика і прихований смисл. В своїй статті в маніфесті Моріс Дені зазначав:Полотно перед тим як перетворитися на бойового коня, оголеної жінки, або ілюстрації будь-якого анекдоту, становить собою пласку поверхню з розташованими на ній у визначеному порядку кольорових плям. Творче кредо набі: «містичне призначення мистецтва». Риси які притаманні полотнам набістів: Пейзажі і фігуративні композиції сповнені містичним настроєм і витончених образних асоціацій.Творчість групи набі вважають найвищим проявом фр. символізму у живописі. Символизм у літературі Найбільше проявив у літературі Франції та росії Найвідомішими представниками Європейського символізму є Французькі поети: Поль Верлен (1844-1896)Стефан Малларме (1842-1898)Артур Рембо (1854-1891)Поль Верлен ввів до ліричної поезії складний світ почуттів та переживань, надав віршам тонкої музичності .«Мудрість» «Романси без слів» «Галантні свята».Стефан Малларме намагався передати у своїй поезії надчуттєве. Його поетична збірка: «Вірші» Артур Рембо ввів у ліричну поезію алогічність, містичність та порочий пафос. Поетична збір.: «Скрізь Ад» Прозова збір: «Просвітлення» Символізм в літературі отримав також розповсюдження і в інших країнах Європи таких як: Німетчина: Стефан Георге (1863-1933) ввів до поезії «чисте мистецтво» Поетисні збірки: «Седьмое кольцо» «Звезда союза»Австрія: Райнер Марія Рільке (1875-1926) намагався в своїй поезії здолати горе людини через любов до людей і поєднання з природою .«Синя птаха»«Сестри Беатрис»Рільке вважають майстром символічної поезії. 1911р. присвоєна нобелівська премія за «Синя птаха». Символізм в театрі Естетичні риси символізму в театрі:Символісти закликали до створення синтетичного театру в якому поєднувалися слова, колір та музика;Відстоювали принцип автономності творчості режисера і художника;Якщо автори реалістичного театру створювали багатообразні життєві образи та символісти протиставляли цьому поетичний образ - символ;Символісти також вважали, що виразні засоби театру такі як мізансцена, скульптурність поз акторів, музика, колір повинні створювати містичну атмосферу та ілюзорність оточуючої дійсності.Символісти намагалися реставрувати різні види середньовічних театральних вистав. НАТУРАЛІЗМ Напрям натуралізм в мистецтві виникає в останній третині 70-х 80-х рр. 19ст.Найбільше проявився в літературі, частково в живописі та графіці. Основоположником натуралізму вважається фр. Письменник Еміль Золя (1840 – 1902 рр.). Саме ним була розроблена теорія «Натуралізму». В своїй праці в 20-ти томах Руган - Маккарі він вивів теорію наукового роману. Теорія наукового роману:в она вимагала від митця натуралістично відтворення елем. Без їх відбору і типізації. 70 – 80 рр. натуралізм підтримав дуже важливі теми: Детально показував життя знедолених і пригноблених.Досліджував механізм взаємодії люд. і середов. з метою його розумної організації.Активізував увагу на ролі несвідомих моментів у людській психіці. Естетичні риси та принципи натуралізму: Прагнув до безпристрасного фотографічно- точного та об`єктивного відтворення дійсності та людських стосунків.Митці-натуралісти ставили собі за мету вивчати мистецтво так само, як учений досліджує природу та її закони.Вони цікавилися побутом людини її фізіологічною природою буденними явищами. Провідні представники натуралізму: Німетчина: Арнольд Хольц (1863-1929) Гернорд Гауптман (1862-1946) Франція: Еміль Золя, Брати Гонкур Едманд(1822-1896) Жюль (1830-1876) Саме брати Гонкур 1890р. заснували гонкурівську академію, яка з 1903р. почала присуджувати гонкурівську літературну премію за найкращий роман в Європі. Натуралізм ставив за мету досягнення надзвич.точності зображення людини і навколишнього середовища. Різні характеристики людей та соц. явища вони пояснювали лише біологічними законами.Так в живописі вони стверджували, що художник передає лише копію (оболонку) а не реальне.Натуралізм проіснував до 20ст. і надалі не проявився в інших напрямах. Натуралізм мав деякі риси реалізму. Дотримання на живописному полотні та в літературі одкровенних біологічних процесів призвело до кризи натуралізму. Відомий рос.філософ Микола Бердяєв характеризуючи натуралізм зазначав:«натуралісти почали прагнути не стільки до краси, скільки до надреальності, це саме по собі було здобутком,але призвело до того, що зблід ідеал краси. Зрештою митці- натуралісти почали цуратися краси; це породило глибоку кризу цього напряму і він зник

Імпресіонізм. В 2пол.19ст в мист.відб.кардинальні зміни, для багатьох його діячів реаліст.напрям перестає бути еталоном і в принципі починає запереч.саме реалістичне бачення світу. Худ.втомил.від об’єктивності та диаліації мист. Народж.нова об’єктивна худ.реальність: важливо не те як всі бачуть світ, а як його бачу я, бачиш ти, бачить він. Цей процес охар-ав у своїй статті видатний нім.худ.19ст. Фрідріг Давид Каспар (1844-1940): «Хууд.повинен писати не тільки,що бачить перед собою,а й те,що бач.в собі,а якщо в собі нічого не бач.,то він не худ.». Саме на цій хвилі форм.імперс.- термін поход.від назв.фр.худ. Клода Моне (1840-1926) через його карт. «Враження. Схід сонця». Деякі науков.пов’яз.термін виник.імпр.з новаторс.пощуками іншого фр.худ. Едуарда Мане -предвісн.імпр.(1832-1889).В пердумові катал.свіїх карт. Вислов.кредо: «Митець прагне лише до того,щоб передати свої вражен.-імпресіо».

Імпресіонізм (фр.імпресіо-враження) напрям.що зарод.у Фр.60-70х р.19 продовж.існ.до перших років 20ст.

Естетичні принципи імпр.: 1 імпр.виступ.проти умовн.класу, романт і академізму.Ствердж.красу повсякд.діяльності, полотна мали прості декорат.мотиви,худ намаг.відтвор.вірогідність зобр.,вловити враження від того,що бачить око в даний момент.

2.найб.типовим стає тема пейзаж.Однак у власній творч.деяких предст. зобр.сцени тогочасного життя,побуту,зобр.міста.

3.в імпр.пейзаж ств.на відкрит.повітрі, простий буден.мотив, проникнутий все проникаючим рухливим світлом,що вносить в карт. атмосферу свята.

4.в окремих прийомах в імпр.побуд.композ.і простору від.вплив частково японської гравюри і фотографії.

5.імпр.вперше ств.багатогр.карт.повсякдень.життя не тільки суч.міста, а і його мешканців.

6.намагаючись макс.точно виразити своє безпосер.враження від речей імпр.звільн.від традиц.правил.,ств.новий метод живопису.Його суть полягає в передачі в зовніш.враження світла,тіні,рефлексів на поверхні предмета окремими мазками чистих фарб,що ств.відсторонення зорового сприйняття і призводило до придушення «кольорів пам’яті», тобто у зв’язку кольорів зі звичним предметним паданням іасоціації згідно яких небо завжди сине, а трава-зелена.На картинах імпр.залежно від рефлексів небо може стати зеленим, а трава синьою.

Клод Моне а за ним Піссаро і Сірка 1 в історії почали писати траву в тіні синім кобальтом,а на сонці золотою охрою.

7.Провід. мета- витончене відтворення суб’єктивних скороминущих вражень спостережень,мінливих відчуттів і переживань художника. 8.Худ.імпр. збагатили живопис творчими досягненями в зобр.мінливих станів приподи,тонких відчуттів світла,і зобр. предметів залежно від освітлення.

9.Імпр-т прагнув відтв.найточніші субєктивні відчуття та переживаня, настлій та швидкоплиггі враження худож.від реального світу.

10.Важливим принципом імпресіоніста був відхід від типовості притаманному реалізму. Завдяки імпр.до мист.війшла фрагментальність композиції. Імпр.наяскравіше себе проявив у живописі на літературі.

Визначні представники імпресіонізму Передвісник – Едуард Мане, Клод Моне, П*єр Ко Ренуар (1841- 1919) Едгард Дега (1834 – 1917), Каміль Пісарро (1830 – 1903), Альфред Сіслей (1839-1899) Анрі Тулуз –Лотрек (1864-1901) Розпочинали як і імпресіоністи такі визначні художники: Поль Сезан, Поль Гоген, Вінсент Вандол,І визначний Він Гог. Історія імпресіонізму складає 12 років. З 1874-1886 включно. 1 виствка в Парижі 1874 р. Саме на цій виставці вперше виставив картину Моне - Схід сонця. Всього відбудлся 8 виставок.

Постімпресіонізм

Головні риси імперс. Надалі розвинулсь в постімпрес. Його вперше увів до наук. Обігу англ..критик Роджер Фрай. Ствердж., що постімпрес. Виник,як реакція на принципи імпрес. Вперше вник.у Франції (1880-1905),у подальшому трансформував.в модерн. Естетич. Принципи постімпрес.: 1.худож. постімпрес.шукали нові,більш співзвучні емоції,виразні засоби.2.закономірності кольор.сполучень і форм. 3.саме ці митці ввели до мист.поняття «синтез». 4.більшість полотен постімпресіоністів побудовані в яскравій колірній гамі,мало виразний малюнок,вільні композ.рішення. Найвизнач представники: Поль Сезан(1839-1890) Вінсент Ван-Гог(1853-1890)Поль Гоген(1848-1903).Едвард Мунк(1863-1944). Поль Сезан –розпоч.свою творч. Як імпрес. Але в 70-х.рр. склад. Власна живописна система майстра,яка досяг.розвит. напри. 80-хрр.(він відходить від імперсі.). Митець скрупульозно займ.вивч. стійкості кольорів, надавав перевагу зеленому,блакитному,жовтому кольор.,працював у всіх напрямках живопису, його рисунок сміливий та лаконічний. Поль Гоген - його творч. Близька до символізму та стилю модерн. Саме він вводить до живопису синтетичне поєдн.кольору та ліній(синтетизм). Основні теми картин: побут та легенди народу Осканії(Гаїті), поетичний світ,гармонії людини і природи. Його карт.притаман. декоративні,сповнені символізму,насичені,чисті кольори.Малюнки надзвич. спрощені,форми площинні,фарби чисті,яскраві. Вінсент Ван-Гог -творч. цього митця –вершина постімпрес..його творчість поділ.на 2 преіоди: 80рр.ХХст. і останні 3 роки його життя,коли він був важко хворим. Творчість неоднозначна та має: то песимістичний,тривожний характер, то захоплення життям,світлом і знову відчуття самотності та глибокого суму на картинах.Враження напруги усіх творів пояснюється особ. накладанням фарб, різними зигзаговидними або паралел.мазками.Всі картини насич.яскравими кольорами.

Дивізіонізм (поділ.подрібнення)

Живописний метод,при якому робота над картиною ведеться дрібними роздільними мазками,крапками чистих кольорів. Основоположником вважається Ж.Сірка (1859-1891рр). Виникає у Франц.80-х рр. 19ст.

Жорж Сірка розпочинав як імпресіоніст,а згодом винайшов і впровадив дивіонізм. Техніка дивізіонізму: Техніка:мазки фарби різних кольорів повинні були змішуватися оптично при сприйнятті карт.глядачем з далекої відстані,а не механічно на палітрі худ-ка. Використовував нову теорію «поєднання додаткових кольорів і одночасного контрасту».

Дата добавления: 2015-10-21