Кожна наука має свої категорії, тобто загальні поняття (маса, енергія, життя, війна, мир тощо).

Кожна наука має свої категорії, тобто загальні поняття (маса, енергія, життя, війна, мир тощо).

Філософські категорії — це найзагальніші (гранично широкі) поняття, що виражають універсальні характеристики та відношення матеріального й духовного світу, в яких і через яки здійснюється філософське мислення, і які служать вихідними принципами пізнання і духовно-практичного перетворення світу.

Тому філософське знання має категоріальний характер. Природа категорій та ж, що й законів. Самі ж категорії є окремими поняттями, які виражають внутрішнє, суттєве відношення між явищами й тому певною мірою теж є законами. У свою чергу кожен закон може бути зведений до певного поняття (категорії). Та діалектику цікавлять не стільки окремі категорії, скільки співвідносні (парні) категорії. Саме останні й виражають взаємозв'язок та рух, що притаманні об'єктивній і суб'єктивній реальності. Тому співвідносні категорії називають ще неосновними законами діалектики.
Кожна наука через свої категорії здійснює пізнання. Разом, в сукупності, вони утворюють науковий апарат (систему знань) певної науки, в якій відображаються істотні сторони предметів, процесів і явищ.
Категорії філософії відрізняються від будь-яких понять своєю всезагальністю. Це пояснюється тим, що об'єкт філософського дослідження не обмежується ніякими рамками, як це має місце в будь-якій іншій науці. Тому й філософські категорії не мають меж у своєму обсязі (як це має місце в інших науках). Система категорій діалектики становить ідеальний каркас, основу філософського знання. Саме вони і є мовою філософії, засобом філософствування.
Категорії виникають і розвиваються разом з самою філософією. Зрілість визначається її досконалістю, наповненістю і особливістю взаємозв'язку її категорій. Останній формує і зумовлює їх зміст. Розвиток категорій — це розвиток зв'язку між ними. В основі цього зв'язку лежать історичний спосіб розгляду, методи мислення, які визначають місце і роль категорій у системі філософського знання.
Спосіб мислення виконує функцію логіки, форм знання. В ній саме мислення усвідомлюється й розглядається як об'єкт.

Ідеалістичні погляди на природу категорій є панівними і в сучасній західній філософії. Так, представники неотомізму відстоюють релігійно-ідеалістичне походження категорій, стверджуючи, ніби вони існували спочатку в божому розумі як прообрази реальних речей, властивостей і відношень. У логічному позитивізмі (Р.Карнап, О.Нейрат та ін.) філософський аналіз категорій підмінюється формально-логічним аналізом мовних термінів. На їх думку, категорії — це чисто суб'єктивні утворення, результат логічної діяльності людей, їх домовленості між собою і таке ін.
Діалектико-матеріалістична філософія розуміє категорії як загальні форми пізнавально-світоглядного ставлення людини до природи, суспільства і свого власного буття. Категорії — це результат реально-практичної взаємодії людини і світу. Це відображення об'єктивного в суб'єктивному. Тому вони об'єктивні за змістом і суб'єктивні (ідеальні) за формою. Вони універсальні й необхідні. Філософські категорії мають історичний характер. Вони не вічні. їх формування здійснювалось поступово, у тісному зв'язку з історичним розвитком і розвитком пізнання. Історичний характер категорій проявляється удвох відношеннях. З одного боку, старі категорії, змінюючись разом з розвитком науки й пізнання, наповнювались новим змістом. З другого ж, з розвитком науки й практики виникали нові філософські категорії. Наприклад, в останні десятиріччя філософське мислення збагатилось такими категоріями, як "система", "елемент", "структура", "структурні зв'язки" тощо.
Важливою рисою співвідносних категорій є їх взаємозв′язок. Вони тісно пов'язані одна з одною, здатні переходити одна в одну. Зв'язки між ними гнучкі, рухливі, релятивні. Об'єктивною основою таких взаємозв'язків є матеріальна єдність світу.
На відміну від діалектико-матеріалістичного розуміння категорій, метафізики вважають, що категорії незмінні, не можуть переходити одна в одну. Таке розуміння категорій не відповідає дійсності. Виходячи з діалектичного характеру світу, потрібно розглядати й поняття в їх русі, взаємозв'язках і взаємопереходах.
Важливою особливістю філософських категорій є й те, що вони виступають вузловими пунктами, ступенями пізнання. Фіксуючи всезагальні властивості й зв'язки, виявлені на тій чи іншій стадії розвитку пізнання, вони відображають особливості кожної стадії і є опорними пунктами людського пізнання. Принцип історизму допомагає встановити конкретні етапи досліджуваного об'єкта (вихідний пункт, актуальний стан і перспективи розвитку). Цей принцип широко використовується в науках і практиці. Діалектичний стиль мислення можливий лише на основі глибоких знань і вмілого використання філософських категорій.
Філософські категорії виступають і як всезагальні форми мислення. Будь-яка людина, незалежно від того, вивчала вона філософію чи ні, в процесі мислення використовує ці категорії. В першому випадку вона буде використовувати їх свідомо, в другому — стихійно.
Таким.чином, знання категорій дозволяє нам усвідомити й цілеспрямовано досліджувати різні зв'язки й відношення в предметах, явищах, які ми вивчаємо, орієнтує відносно тих сторін і аспектів, на які необхідно звернути увагу для розкриття сутності предметів і явищ.
Філософські категорії виконують і ряд інших функцій. Найважливішими з них є світоглядна й методологічна. Перша проявляється у тому, що зміст кожної категорії формує певні уявлення про суттєві властивості й відношення об'єктивного світу, про ту чи іншу сторону об'єктивної реальності. Проте категорії є не лише універсальними формами знання, а й нормами оцінок. Піддати предмет оцінці — значить виділити його духовно-практичну цінність, тобто виразити своє ставлення до нього. А це вже має світоглядне значення.
Методологічна функція категорій полягає в тому, що вони задають пізнанню початкові умови й перспективи його здійснення, розширюють його межі, утворюють критерії осмислення й розуміння реальності, організовують рух думки, прогнозують результати пізнання. Через них проявляється активність суб'єкта. Будучи методологічними принципами, вони пронизують увесь процес наукового мислення, всі сторони знання. Вбираючи в себе результати спеціальних наук, філософські категорії збагачують свій власний зміст і цим підвищують свою методологічну цінність.

Будь-яка наука є такою лише тоді, коли вона представлена в формах понять, принципів та законів.

Все, що людина знає про себе саму та навколишній світ, вона знає в форму понять і категорій. Не лише в процесі наукового дослідження, а й повсякденному житті, в своїй практичній діяльності людина мислить не конктерними образами предметів, а складнішими відображеннями цих предметів – поняттями. Тому поняття є однією з логічних форм відображення світу в мисленні, за допомогою якої пізнається сутність явищ і процесів, узагальнюються в абстрактній формі їхні суттєві сторони і ознаки.

Основні поняття, які відображають найбільш загальні істотні властивості та якості, сторони і відношення будь-якої області дійсності та пізнання, називаються категоріями. Кожна наука в процесі історичного розвитку виробляє свої особливі специфічні категорії. Н-д, в механіці розглядають такі категорії, як сила, маса, енергія, поле, потенціал. В біології – життя, клітина, спадковість, рефлекс. В категоріях будь-якої науки виражається, концентрується її основний зміст, це – ключові моменти пізнання світу.

Але на основі практики і пізнання людством вироблені такі поняття, які мають ширше значення, ніж категорії спеціальних наук. Ці поняття використовуються в усіх галузях знань, оскільки відображають і фіксують найбільш загальні і найістотніші риси об’єктивної дійсності та пізнання. Це – філософські категорії.

Філософські категорії — це найзагальніші (гранично широкі) поняття, що виражають універсальні характеристики та відношення матеріального й духовного світу, в яких і через яки здійснюється філософське мислення, і які служать вихідними принципами пізнання і духовно-практичного перетворення світу.

Яка ж природа філософських категорії і їх зв'язок з буттям? В історії філософії склалися різні точки зору на природу категорії та їх роль в пізнанні. Ці відмінності зумовлені різними варіантами відповіді на питання що являють собою філософські категорії.

З одного боку, філософські категорії визначали як чисто мисленнєві конструкції, що не мають ні найменшого відношення до зовнішнього світу.

А з іншого, вони вважалися ідеальним вираженням самої дійсності, певних її сторін, що існують незалежно від свідомості.

В античні часи найбільш значиму спробу дослідити категорії і їх природу зробив Арістотель. Він визначав 10 категорії: сутність, кількість, якість, відношення, час, місце, положення, володіння, дія, страждання.

которые он определял так: " Сущностью является, коротко говоря, например человек, лошадь. Количество - это, например, в два локтя, в три локтя. Качество - например, сведущее в грамматике, белое. Отношение - например, двойное, половинное, большое. Время - например, вчера, в прошлом году; Место - на площади, в Ликее. Положение - например, лежит, сидит. Обладание - например, обут, вооружен. Действие - например, режет, жжет. Страдание - например, его режут, жгут"².

Природу категорій Арістотель розумів матеріалістично. Категорії як основні роди самого буття, об’єктивного світу. За Арістотелем, не категорії і не поняття породжують буття, а навпаки, буття знаходить своє вираження в категоріях. «Поняття ні в якому разі не є причиною існування речей, але навпаки річ є певним чином причиною істинності відповідного поняття».

Протилежної позиції притримувався Платон. Він розглядав поняття як існуючі десь в світі ідеї. Поняття у Платона виступають причинами речей, зразком, по якому вони створюються і до якого прагнуть. Реальні речі – лиш бліді тіні ідей.

По суті такої ж об’єктивно-ідеалістиної точки зору дотримувався і Гегель. Йому належить історична заслуга створення найбільш повного і поступового дослідження про категорії в 19 ст. Головною особливістю гегелівського вчення про категорії є його діалектичний характер. Категорії в Гегеля представлені в тісному взаємозв’язку, вони виводяться одна з одної як закономірні результати властивих їм внутрішніх протиріч, історично змінні, гнучкі, рухливі. Але в Гегеля категорії спочатку існували в лоні абсолютної ідеї як східці її розвитку, і лише згодом відобразились в природі. Сутність кожної речі ідеальна, духовна і полягає в відповідному понятті. Категорії за Гегелем існують до речей, потім втілюються в речах і лише в результаті цього опиняються рано чи пізно в людській свідомості.

Субєктивно-ідеалістичне трактування чутності категорій найяскравіше виражене в філософії Канта. Категорії в Канта є початковими формами чуттєвості і свідомості. Загальні, найнеобхідніші форми зв’язку як причинності (закон, форма і т.д.) властиві людському розуму апріорі, тобто до будь-якого чуттєвого досвіду. Сам по собі світ позбавлений будь-яких причинних зв’язків, необхідності, єдності і т.д. Він хаотичний, безпорядковий. Порядок і закономірність вносить в світ речей людська свідомість з допомогою апріорно властивих йому категорій. Таким чином, категорії в Канта служать лісами, які концентрує людський розум для організації, впорядкування відчуттів, вражень і т.д. Тому зрозуміло, що категорії не дають ніякого знання про речі, а є лиш суб’єктивною умовою пізнання.

Приступаючи кожного разу до пізнання дійсності, людина осмислює речі через вже готову, існуючу в її голові систему категорій і законів. Але ж перш ніж опинитися в голові, категорії мали звідкись взятись. З точки зору історичного підходу до справи виявляється, що те, що в окремому акті пізнання виступає як передумова, виступає як результат пізнавальної діяльності всього людства. Категорії – не плід чистої думки, їх зміст виростає з матеріальної практики. Практика людини, що повторялася мільярди раз, закріпляється в нашій свідомості, як фігури логіки, тобто в формі категорій та законів. Мислення в поняттях про предмети і їх властивості виникає лише як відображення і узагальнення практичних зусиль людини, направлених на підпорядкування сил природи потребам людей. Природа спочатку проходить через руки людини, озброєної знаряддями праці, перш ніж стає предметом її мислення.

Н-д, категоріям причини і наслідку було б нізвідки взятись, якщо б протягом багатьох тисячоліть люди шляхом спостереження і головним чином від впливом практичного перетворення природи, досвіду, що багатократно повторявся не переконувались в тому, що кожне явище практично обумовлене, є результатом діяльності певних причин, якщо б вони в своїй практиці не відтворювали притаманні самим речам причинно-наслідкові зв'язки і відносини. Категорія причини і наслідку стала висновком з цієї діяльності і результатом пізнання. Це різною мірою стосується всіх категорій та понять.

Категорії і поняття, будучи визначеннями буття, представляють собою одночасно так би мовити кристали пізнання, його основні віхи, вузли. Це форми думки, в яких сформувались і закріпились результати практичної і пізнавальної діяльності людей. Ми використовуємо категорії як точки опори, які дають можливість правильно підходити до дійсності, правильно її пізнавати.

Універсальність філософських категорій також означає, що вони виступають як загальні методи теоретичного (а як наслідок – і практичного) оволодіння будь-якими об’єктами. Вловлюючи в речах найістотніше, категорії створюють необхідну основу для всестороннього розвитку всіх якостей і відношень будь-якого конкретного об’єкта. Саме тому без філософських категорій неможливе ніяке наукове теоретичне мислення про об’єкти. Чим більш зрілою є наука, тим більшого значення набувають для аналізу її предмета філософські категорії.

Представляючи каркас людських знань, філософські категорії дуже стійкі. Але разом з тим система філософських категорій змінна, історична. Історичність категорій полягає по-перше в тому, що ті чи інші поняття і категорії виникають лише в певні історичні періоди, коли для цього дозріли необхідні теоретичні і естетично-наукові передумови. Зміст і кількість категорій змінюється і розвивається, одні категорії з’являються, інші відмирають.

По-друге, зміст окремих категорій також є рухливим, він розвивається і уточнюється в ході пізнання і практики. Достатньо нагадати, як змінилось філософське поняття матерії від найдавніших часів до сьогодення. Гнучкість, змінність філософських категорій дає їм можливість віддзеркалювати об’єктивний світ, що вічно змінюється і розвивається.

По-третє, діалектика понять і категорій полягає в тому, що кожна з них і всі вони разом відображають зв'язок, взаємозалежність явищ, без врахування якої нічого не можна зрозуміти в дійсності і всі разом дають цілісне уявлення про світ. Тому категорії нерозривно зв’язані між собою, залежать одна від одної, переходять одна в одну: випадкове стає необхідним, одиничне – загальним, кількісне переходить в якісне, наслідок стає причиною і т.д. Ідею "всесвітнього, всебічного, живого зв'язку в поняттях людини, які повинні бути також обтесані, рухливі, взаємозалежні, релятивні, єдині в протилежностях, щоб обійняти світ", не випадково назвали геніальною.

Всі категорії діалектики утворюють систему, в якій вони не просто вільно розміщені одна біля одної, а виводяться одна з одної згідно з об’єктивним законом реальності і законам пізнання від просто до складного, від явища до сутності, від зовнішнього до внутрішнього.

Отже, в характеристиці категорій філософії необхідно виділяти наступні основні моменти:

1) Об’єктивний, предметний зміст категорій (категорії – визначення буття, форми відображення загальних якостей буття)

2) Категорії як результат пізнавальної та практичної діяльності людей

3) Категорії як опорні пункти наступного пізнання і практичного перетворення дійсності (гносеологічний аспект)

4) Категорії як засіб метода пізнання (методологічний аспект)

5) Філософські категорії як форми мислення, як категорії логіки (логічний аспект)

6) Діалектична сутність категорій (рухливість, змінність, зв’язки і перехід одна в одну)

Категории Аристотеля (384-322 до н.э.):

Все эти 9 категорий отвечают на вопрос:
Каковы свойства вещи?

Категории Канта (1724-1804)

I группа

1. Количество

2. Единство

3. Множество

4. Всеобщность

II группа

1. Качество

2. Реальность

3. Отрицание

4. Ограничение

III группа

1. Отношение

2. Субстанция и аксиденция
(временное, нисходящее,
несущественное свойство вещи)

3. Причина и действие

4. Взаимодействие

IV группа

1. Модальность

2. Возможность - невозможность

3. Существование - несуществование

4. Необходимость - случайность

Дата добавления: 2015-10-21