Основні прийоми каліграфічного письма Графічні прийоми письма.В основі оволодіння письмом лежать рухові навички. Процес вироблення навички письма молодшого школяра передбачає формування як

Основні прийоми каліграфічного письма
Графічні прийоми письма. В основі оволодіння письмом лежать рухові навички. Процес вироблення навички письма молодшого школяра передбачає формування як технічних, так і графічних навичок. Правильно сформовані графічні навички зумовлюють уміння дитини писати чітко, розбірливо, красиво, швидко; неправильно сформовані графічні навички — нерозбірливий почерк, повільне, неохайне письмо. Водночас корекція неправильної графічної навички є не тільки важкою, а іноді неможливою справою. Графічні навички формуються не ізольовано, а спільно з читанням, орфографією, розвитком мовлення, тому так важливо акцентувати увагу вчителя на формуванні в учнів таких навичок читання і письма:
у навчанні читати
— позначення звуків буквами;
— читання підписів під малюнками;
— читання матеріалів, що мають комунікативне навантаження;
— читання складами та цілими словами;
— уміння з допомогою учителя знайти у тексті речення зазначеного змісту, слова тієї чи іншої діючої особи;
— формувати навички миттєвого впізнавання найбільш уживаних у букварі слів, що складаються з 2—4 літер (ти, хто, вона);
— правильне інтонування речень, практичне засвоєння розділових звуків;
у навчанні писати
— зіставляти графічну форму друкованих і рукописних букв;
— поєднувати букви у процесі написання слів за допомогою верхнього, нижнього і середнього з'єднань;
— позначати звуки, сприйняті на слух;
— списувати рукописні та друковані літери, слова, речення;
— писати під диктовку букви, склади, слова, вимова і написання яких збігаються. Процес формування навички письма можна поділити на чотири стадії. Дошкільний вік вважається "специфічною" орієнтовною стадією, під час якої дитина ознайомлюється з графічними рухами й формами, набуває графічного досвіду. Від правильної організації цього досвіду великою мірою залежить успіх перших письмових вправ у школі. У практиці роботи спостерігаються факти раннього прояву графічної діяльності в дітей. Справді, діти рано тягнуться до олівця й паперу. У дошкільних закладах систематично проводяться заняття з образотворчої діяльності, на яких діти засвоюють графічні навички малювання. Проте графічні навички, потрібні для малювання, і навички письма - не одне й те ж саме. Графічні прийоми письма часом протилежні прийомам малювання. Можна виділити три групи навичок письма: технічні - вміння правильно користуватися письмовим приладдям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил тощо, графічні - вміння зображати окремі букви та слова (правильний нахил, розмір, розташування літер на лінійці тощо); орфографічні вміння правильно визначати звуковий і буквений склад спів. Зіставимо деякі навички письма й малювання.

Навички письма:	Навички малювання:
1. Під час письма дитина тримає зошит похило.	1. Альбом для малювання завжди лежить прямо.
2. Дитина нахиляється над зошитом.	2. Посадка пряма, дитина відхиляється від альбому.
3. Під час письма передпліччя обох рук лежать на столі, дитина спирається на лікоть правої руки, працюють тільки пальці, дрібні м'язи п'ясті, права рука закриває нижню частину зошита.	3. Під час малювання права рука не повинна закривати альбом, на неї не можна спиратися, вона має бути зовсім вільна, легко тримати олівець і легко рухатися. Ліва рука злегка підтримує альбом, на неї і спирається дитина.

Отже, технічні навички письма мають свою специфіку, свої труднощі. Не менш складні й графічні навички.
Механічні прийоми письма.
У процесі письма утворюються зв'язки між елементами мови й рухами, потрібними для їх позначення на письмі. Саме під час утворення цих зв'язків дитина зустрічається з великими труднощами, які зумовлюються високою рухливістю руки, пальців, п'ясті. Кожна ланка руки може рухатися досить швидко і в різних напрямах. Чим рухливі ший орган і чим більша кількість його частин з високою рухливістю бере участь у виконанні рухів, тим складнішими і різноманітнішими виявляються сигнали, які йдуть з периферії до рухового аналізатора, і тим важче забезпечити точність рухів.
Особливості труднощів письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки й очей. Виконання рухів контролюється, коригується, управляється шляхом зіставлення результату з метою руху.
На початкових етапах оволодіння письмом, коли в дитини ще відсутні кінестетичні уявлення, рухи контролюються зором. Педагог пише потрібну букву на дошці, пояснює спосіб дії. Дитина стежить зором, подумки аналізує структуру букви, в корі головного мозку в неї утворюється модель буквеного знака, який треба відтворити у зошиті. Написання букви у зошиті також супроводжується зоровим контролем, відбувається зорове зіставлення написаного із зразком і коригування величини, форми, розташування букви та її окремих частин на лінійці. Дитина має справу з такими просторовими відношеннями, як справа, зліва, вгорі, внизу, під лінією, на лінії, посередині рядка і т. п.
Орієнтування на сторінці зошита, утворення рефлексу на відношення, координація рухів руки, зору даються дитині досить важко.
За даними фізіології, нервова система і нервово-м'язовий апарат дитини 6 років вже сформовані, як у дорослої людини. Після 5-6 років у дітей в корі головного мозку згідно закону утворення умовних рефлексів утворюються умовно-рефлекторні функції читання і письма.
Системно-творчий підхід до вироблення навички письма.
Системно-творчий підхід до вироблення навички письма дав змогу нам відійти від репродуктивного методу "пиши як я" (написання без аналізу зразка) до креативного "слухай мене, пиши сам" (учитель коментує написання, а учень думає і самостійно "прокладає шлях" до стежинки, яка зветься "письмо").
Досвід же роботи з навчання письма шестирічних першокласників дозволяє твердити нам, що при достатньому розвитку м'язової системи руки навчити правильно писати елемент чи букву можна і на одному рядочку. А вміння дитини писати чітко, розбірливо, каліграфічне, достатньо швидко залежатиме від правильно сформованих графічних, технічних, орфографічних навичок та логіки процесу навчання письма.
Формуванню графічних, технічних і орфографічних навичок у методичній науці приділяли велику увагу вчені та вчителі-практики, зокрема І.Кирей, О.Прищепа, К.Прищепа, В. Лук'яненко, Т. Свиридюк, В.Салієнко, В.Шпак, Л.Шильцова та ін.
Етапи процесу вироблення навички письма.
Процес вироблення навички письма у молодших школярів проходить такі етапи:
І етап. Підготовка руки дошкільника-дитини шостого року життя до письма.
Робота на цьому етапі передбачає врахування того, що "сприятливість і здатність до научіння читання і письма закладені в самій природі малюка". Рукописні рухи з'являються у віці три з половиною роки, у чотири роки дитина здатна суто механічно до копіювання слів. У чотири з половиною років під керівництвом дорослого і за його чіткої інструкції дошкільник може розпочинати писати з верхньої лівої частини аркуша, але письмо - неусвідомлене, механічне. В п'ятирічному віці діти здатні до копіювання великої кількості слів (власне ім'я, імена інших та ін.). Ближче до шести років спроби писати тісно пов'язуються з малюванням. Діти намагаються підписати намальоване і донести свою думку вже двома способами — малюванням і письмом.
Поява піктографічного малюнка — письма (зображую те, що бачу навколо — передаю інформацію) у чотири- — п'ятирічних дошкільників, на думку Л.С.Виготського, це доказ того, що дитячий малюнок — це графічне мовлення, яке є передумовою писемного, або, як зазначає у своїх дослідженнях В.С.Мухіна: початкові елементи писемного мовлення виникають усередині дитячого малювання.
"З одного боку, дитина починає розуміти, що писемне мовлення - це своєрідна трансформація усного мовлення, з іншого — розвивається здатність впізнавати за буквами їх звуковий зміст. Ці розрізнені знання все частіше стягуються в один вузол — спочатку в передчуття, а потім і відкриття знакової функції писемного мовлення, коли писемне мовлення із "символізму другого порядку" стане "символізмом першого порядку" (Мухіна В.С. Изобразительная де-ятельность ребенка как форма усвоения соціального опыта. - М.: Педагогіка, 1984. - С.121).
Перший етап у виробленні навички письма - це етап підготовки руки до письма, що має забезпечити поступовий перехід зображувальної діяльності до безпосереднього письма.
Для роботи на цьому етапі найкраще використати "Малюй — пиши" - зошит для письма та розвитку мовлення дошкільника (автор Г.Іваниця). В назву "Малюй — пиши" вкладено не лише розуміння малювання як діяльності, яка сприяє розвитку м'язової системи руки, а і те, що написання елементів букв, окремих букв має зображувальну спрямованість, яка поступово зникне у процесі переходу до писемного мовлення.
Переходячи на занятті чи уроці навчання грамоти від малювання до письма, дитина має можливість частіше змінювати положення тіла. Не напружувати весь час тільки одну групу м'язів руки, а також усвідомлювати (а не лише механічно запам'ятовувати) положення зошита під час письма (Пишемо. Як має лежати зошит?).
І, нарешті, "Малюй..." для дитини п'яти, шести, семи років — зрозуміле, приємне, бажане, природне, тоді як "Пиши" - процес, яким ще треба оволодіти і який вимагає напруження майже ста відсотків скелетної мускулатури, як зазначає психолог В.Клименко.
Усі частини руки (кисть, передпліччя, плече) і навіть усе тіло - виводять ті ж траєкторії, що і кінчик ручки. І до того ж, не менш точно. Коли дивишся на новачка, який пише, здається, що він пише всім своїм тілом, яке рухається в такт письма, напружуючи одночасно майже всі м'язи (а їх близько 600) і звільняючи лише ті, які безпосередньо забезпечують даний відрізок руху, учень відтворює на папері зоровий образ літери. Отже, ми можемо зробити висновок, що скутість і примусовість рухів — характерні ознаки для письма новачка, а за таких підходів до уроків письма дитина швидко стомлюється, що затримує розвиток скоропису і краснопису. Як зробити так, щоб полегшити процес адаптації першокласників до уроків письма?
Відповідь на це питання дає "Зошит для письма та розвитку мовлення дошкільника" (автор Г.А. Іваниця), який містить практичну систему вправ і завдань для підготовки дитини до школи, і відповідає вимогам Базового компонента дошкільної освіти, що здійснюється за програмами виховання та навчання дітей дошкільного віку, затвердженими Міністерством освіти і науки України. Така підготовка передбачає фізичний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які визначають і забезпечують легку адаптацію дитини до нового соціального статусу і є фундаментальними для інтелектуальних новоутворень дошкільного дитинства.
Щодо вироблення навички письма в зошиті пропонуються підготовчі графічні вправи для розвитку п'ясті руки і дрібних м'язів, пальців; окоміру, просторових уявлень, координації, плавності рухів, уміння проводити безвідривні лінії, друкувати. І, найголовніше, це система вправ з овалом, яка передбачає алгоритм дій:
1. Гра "Під мікроскопом":
а) ознайомлення із зображенням кола і овалу на не розлінованому папері і в збільшеному вигляді;
б) відпрацювання моторики руки через виконання вправ лівою і правою рукою;
в) поступове зменшення зображувальної форми;
г) спостереження за зміною зображення (при збереженні моторного і зорового образу) за різного положення аркуша.
2. Зображення кола, овалу різної форми в сюжетних малюнках на сторінках зошита "Зошит для письма та розвитку мовлення дошкільника" (автор Г.А. Іваниця).
Наприклад: с. 17 - домалювати бульбашки, кульки; с. 23 — ряску, рогіз; с. 33 — ягоди аґрусу; с. 37 — сливи; с. 43 — сережки берізки; с. 49 — колоски; с. 55 — насіння соняшника.
3. Змагання "Хто швидше "засіє поле":
а) за одну хвилину потрібно заповнити альбомний аркуш овалами різної форми;
б) виконати подібне завдання лівою рукою;
в) перетворити овали на малюнки — схематичне зображення предметів.
II етап вироблення навички письма - це інтегрований курс навчання грамоти першокласника або бінарні уроки (від лат. Ьіпагіш) — подвійний, двоїстий, той, що складається з двох частин (так тлумачить "Словник іншомовних слів". — К., 1974. — С. 97).
Проведення уроків на основі інтеграції матеріалу, відібраного з кількох предметів та об'єднаного навколо однієї мети, сприяє інформаційному збагаченню мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу всебічно пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань. Інтеграція — зовсім не нове явище у вітчизняній початковій школі, адже ще К.Ушинському та М.Корф шляхом інтеграції письма і читання вдалося створити синтетичний метод навчання грамоти.
Метою інтегрованих уроків є створення передумов для різнобічного розгляду учнями певного об'єкта, поняття, явища, формування системного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання, цілісність знань.
Серед ігрових моментів слід практикувати: письмо лівою рукою; письмо з заплющеними очима; фізкультхвилинки із словесним чи музичним супроводом; для розвитку вільних рухів використовуємо не розлінований, а чистий папір.
Писати лівою рукою — для дітей (правців) гра, розвага, а насправді це ще спосіб навчити праву руку краще оволодіти письмом. А це вже особливість взаємодії двох півкуль кори головного мозку. Письмо з заплющеними очима розвиває уяву, просторове сприйняття зразка; фізкультхвилинка дає можливість перепочинку і, водночас, емоційний заряд на наступний вид роботи. Вільні рухи формують навички автоматичного письма. Є різні види фізкультхвилинок. Якщо в добукварний період учні пропедевтично писали елементи чи самі букви, не називаючи їх, а запам'ятовуючи їх зорово, то букварний період вимагає запам'ятовувати назви елементів букв, розвиває навичку перекодовувати друковане в рукописне і навпаки — вміння поєднувати букви в склади, слова і відповідно писати речення, дотримуючись однакової відстані від слова до слова.
Проте, як показує практика, учень у період навчання письма розумове майже не розвивається. Монотонне й одноманітне напирання букв стомлює першокласника, не викликає я нього інтересу, не активізує розумових і творчих здібностей. Що слід зробити, щоб увиразнити цю роботу? Слід, насамперед, створити емоційний стан, який відіграє неабияку роль у ході письма, тому вчитель мусить організувати роботу так, аби учень міг радіти своїм успіхам. Так, у букварний період навчання письма вчитель має показувати найбільше зразків узорів, орнаментів (від рослинних до геометричних), а також заставки літер у старовинних рукописних творах, зразки романських орнаментів, які мають найдовершеніші сплетіння, де наявні як елементи букв, так і самі букви, зразки арабського письма тощо.
Зацікавленість — основа успіху дітей на уроках письма. Від неї вчитель приходить до формування навички аналізувати побачене. Виявляється, що узор — то повторення великої кількості елементів, що складаються у прекрасні мистецькі зображення, або добре знайомі дітям овали та півовали, петлі та довгі чи короткі похилі лінії. На жаль, у шкільній практиці ще продовжують вживати назви таких елементів, як "паличка", "гачечки". Цими термінами, на жаль, користуються ще і деякі науковці, але ж таких термінів не знає графіка, тому у вік комп'ютеризації слід вчити дітей називати ці елементи так: "довга чи коротка пряма похила лінія", "дугоподібна лінія", "великий чи малий овал або півовал", "петля" тощо.
З метою легкого засвоєння конфігурації літери формуємо навички написання елементів або букви на більшому просторі, не напружуючи м'язи і не використовуючи змішану регуляцію рухів - зорово-моторну. Цей нетрадиційний підхід зумовлений тим, що, по-перше, уроки письма мають бути пов'язані з засвоєнням учнями регуляції рухів; по-друге, письмо твердими кульковими ручками вимагає в десятки разів більше м'язових зусиль, ніж при традиційному способі письма; по-третє, зорово-моторна регуляція рухів — це свідоме поєднання букв у слові; по-четверте, перші уроки письма мають викликати позитивні емоції — це закономірність успішного оволодіння навичками красивого письма.
Важливою навичкою для школярів є уміння зіставляти, порівнювати зразки друкованої і рукописної літер, виявляти їх схожість з предметами навколишнього середовища. Саме постійне удосконалення цієї навички допоможе глибше сприйняти і запам'ятати конфігурацію тієї чи іншої літери. Спочатку це робимо на рівні бесіди, на що схожа дана літера, потім звертаємось до поезії В.Гринько, Л.Андрієнко, І.Січовика тощо. Вірші заучуємо напам'ять, таким чином розвиваємо усне мовлення першокласників, без чого важко уявити урок письма.
Після показу зразка написання літери вчителем на дошці проводяться різноманітні прийоми відпрацювання, розвиваючи при цьому графічні навички дітей: "повітряне письмо"; письмо мокрим пензликом на дошці без розліновки; обведення вказівним пальцем по вгнутих або опуклих літерах; "написання" тильною стороною олівця на парті тощо. Обов'язковим є пояснення вчителя поняття "ширина літери", оскільки у кожного учня вона буде різна залежно від почерку. Добрим помічником учителеві може стати посібник К.М.Малютіної та В.М.Горобієвської. Вони пропонують обвести кульковою ручкою або фломастером через прозору пластикову плівку збільшені; зображення виучуваної букви на демонстраційній картці, а тільки потім записати літеру в зошит.
Можна також використати оригінальний і новаторський підхід, коли до написання елемента букви пропонується дітям уявити частину малюнка (домалювати своє) і розповісти, що ти уявляєш. Таким чином змусити працювати уяву, мислення, почуття, що формуватиме сучасну особистість.
Перекодування друкованої літери в рукописну для частини учнів може бути проблематичним, тоді вчитель дає індивідуально готові рукописні картки і учень переписує їх у зошит. Ця робота проводиться доти, поки учень сам не зможе виконувати цей її вид.
У букварний період не обходимось і без ігрових моментів. Правила гри "Буква під мікроскопом" такі:
1. Точно запам'ятай геометричну форму букви (проведи 7—8 разів по листівці).
2. Заплющ очі та пиши букву не підглядаючи.
3. Зоровим контролем перевір написане, знайди помилки.
4. Уточни моторний образ і наведи на листівці, зменш букву.
5. Виконай вправи лівою рукою та іншим кольором.
Написання букв у початковій школі підпорядковане аналітико-синтетичному методу, тому вчитель повинен удосконалити навички аналізу і синтезу, а саме: під час написання вчителем літери на дошці
проводити повний коментар написання: із скількох елементів складається виучувана буква, де починаємо писати кожен елемент, відривне чи безвідривне написання елемента, куди вести лінію (вниз, угору, праворуч чи ліворуч), де її закінчувати, в якому місці писати другий і наступні елементи. Вчитель, який вимагає від учнів не мовчазного написання, а написання з повним коментуванням, розвиває логічне мислення, бо написання літер відбувається поступово, і "перестрибнути" з першого до третього елемента неможливо, а це і є логічність письма.

Дата добавления: 2015-10-21