Українська молодь, яка дня 28 січня 1918 року з піснями виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там умирати, була першою молоддю світу, що одверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною навалою. Розуміється, вона боролась і вона падала під кулями ворога не тільки в ім'я оборони від большевизму. її ідеал був — своя державність, своє суверенне життя, своя духовність. Вона йшла в бій з піснею "Ще не вмерла …", одначе у звуках цієї пісні звучав також один мотив, який став зрозумілим щонайпізніше.
Улас Самчук
Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи!
Михайло Грушевський
Бій під крутами (історична довідка)
На кордоні між УНР та РСФРР знаходився важливий залізничний вузол – ст. Бахмач. Наприкінці грудня 1917 р. загін юнкерів 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького (4 сотні по 150 юнкерів, 20 старшин) під командуванням сотника Аверкія Гончаренка став в оборону Бахмача. На озброєнні вони мали 18 кулеметів.
27 січня 1918 р. до них надійшло підкріплення з Києва – 1-а сотня (115–130 осіб) новоутвореного студентського куреня Січових Стрільців. Сотня складалася з добровольців – студентів Українського національного університету, Київського університету ім. св. Володимира, гімназистів старших класів українських гімназій.
Українське військо зайняло оборону біля ст. Крути, отримавши тактичне завдання не пропустити ворога на Київ.
Проти них радянське командування зосередило значні сили: т. зв. полтавську колону 1-ї «армії» П. Єгорова, 2-гу «армію» Р. Берзіна та підрозділи з 3-ї «армії» Кудинського. На озброєнні вони мали понад 5 тис. 600 багнетів. Під час бою на допомогу цим військам прибув з Олександрівська 1-й Петроградський зведений загін. Таким чином, радянські війська у кілька разів чисельно переважали захисників Крут.
Вранці 29 січня 1918 р. 6-тисячний більшовицький загін розпочав наступ на українські позиції. Кулемети студентів та юнаків стріляли дуже влучно. Більшовицькі лави, втрачаючи вбитих та поранених, уперто просувалися вперед. Поступово в оборонців почали закінчуватись набої. Кулемети студентів та юнаків почали замовкати – перегріті на морозі вони швидко псувались. У цей час вороги рішуче наступали на правий фланг, де знаходились юнаки. На поле бою прибув панцирний потяг матроса Полупанова і впритул став обстрілювати ст. Крути. За таких обставин сотник Аверкій Гончаренко наказав студентам і юнакам відступати. Але правий і лівий фланги були розділені між собою залізничним насипом, по якому вже курсував ворожий панцирний потяг. Тому вчасно наказ про відступ отримали лише сотні 1-ї Української військової школи.
Бій тривав до вечора. Кілька атак було відбито. Бойові втрати складали майже 300 вбитих, поранених, полонених і пропалих безвісти. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення. Хлопці відчайдушно атакували, проте сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, вже зайняту червоногвардійцями. 27 полонених студентів та гімназистів, включаючи сотника Омельченка, трохи згодом були розстріляні на самій ст. Крути.
За рішенням Української Центральної Ради 19 березня 1918 р. тіла вояків-студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на цвинтарі «Аскольдова могила»...
Слава Україні! Слава героям крут!
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 24 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Предлагаем вам очень доступный отдых на ноябрьских выходных в городе Санта-Клауса Рованиеми (Финляндия) | | | Очень нужна любящая семья! ! ! |